Особливості державотворення та формування бюджетної системи в період гетьманату Павла Скоропадського
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
µнту загальних справ Державної канцелярії Старший діловод*
* Підпис нерозбірливий.
Додаток В
ЗАТВЕРДЖУЮ Павло СКОРОПАДСЬКИЙ 2 серпня 1918 року, Київ Посвідчив:
Державний Секретар Сергій ЗАВАДСЬКИЙ
Ухвалений Радою Міністрів Закон про утворення Фонду "Національної Бібліотеки Української Держави"
Для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві утворюється "Фонд Національної бібліотеки" з метою негайного придбання й систематизації книжок, бібліотек, рукописів, мап та інших творів.
Крім загальних завдань - допомагати розповсюдженню знання і підтриманню наукової праці, при Бібліотеці має бути найповнішим чином розроблений відділ "Ucrainica"; Бібліотека повинна бути книгозбірнею, в якій мають бути зібрані всі памятки духовного життя українського народу і України (рукописні і друкарські). В ній повинні бути зібрані книги, часописи, газети, гравюри, листівки, ноти, літографії і інші твори друкарень, літографій і металографій, видані на Україні та за кордоном.
Міністрові Народної Освіти та Мистецтва доручається в найкоротший час розробити і внести на затвердження Ради Міністрів статут і штати Національної Бібліотеки.
Як аванс до 1 січня 1919 року, асигнувати до Фонду Національної Бібліотеки в розпорядження Міністра Народної Освіти та Мистецтва пятьсот тисяч карбованців з коштів Державної Скарбниці.
Для Управління Фондом Національної Бібліотеки і ведення початкової праці по заснуванню її скласти Тимчасовий Комітет по заснуванню Національної Бібліотеки в місті Києві; Комітет цей знаходиться і працює під безпосереднім доглядом Міністра Народної Освіти та Мистецтва.
В цілях побільшення Фонду Національної Бібліотеки доручити Міністрові Народної Освіти та Мистецтва звернутися до всієї людності Української держави з закликом про підтримання цієї справи і відкрити загальну підписку для побільшення Фонду.
Голова Ради Міністрів Ф. ЛИЗОГУБ Міністр Народної Освіти та Мистецтва М. ВАСИЛЕНКО
Додаток Г
З огляду газети "Трудова Республіка"
щодо публікації в газеті "Нова Рада"
про вимогу віддання під карний суд П. Скоропадського, його міністрів та інших офіційних осіб періоду гетьманщини
18 грудня 1918 р.
Під суд!
"Нова Рада" (№ 235-17 грудня) вмістила статтю під наведеним вище заголовком, в якій вимагає віддання під карний суд гетьманських міністрів та інших його "слуг".
"Сім з половиною місяців, - пише газета, - правили Україною не тільки узурпатори влади, не тільки реакціонери, але й самі справжні шантажисти, злодії та насильники. Злодій сидів на злодію, і шантажист допомагав насильникові: сім з половиною місяців вони просто розпродали народне добро, цинічно й одверто спекулювали, брехали й ховали правду від громадянства й перепиняли катівськими засобами всякі спроби вивести їх на чисту воду.
Знаючи, яке велике почуття помсти в масах, яка пекуча злоба до насильників кипить в грудях народу й козаків, що скинули російсько-реакційне ярмо, дивуючись тому духу дисципліни, який досі стримує маси од самовільних судів, ми підкреслюємо, що днем всенародного тріумфу демократії буде прилюдний суд над злочинцями.
Далі "Нова Рада" подає список цих "шантажистів, злодіїв та насильників" із зазначенням окремо злочинств кожного з них:
1. Бувший гетьман Павло Скоропадський має судитися за:
1) потурання злочинній діяльності своїх міністрів 2) за умисне руйнування військової сили держави 3) за оддачу німцям і спекулянтам державного майна 4) за організацію влітку цього року провокаційного повстання "отамана" Павловського в Звенигородськім повіті проти себе самого і панів для того, щоб ліквідацією повстання скріпити гетьманську владу.
II. Бувший міністр закордонних справ, міністр освіти, заміститель премєра і президент сената Микола Василенко - за те, що 1) бувши членом Генерального суду Української Республіки, приймав участь у змові проти цеї Республіки разом з російськими чорносотенцями і німецькими офіцерами 2) брав участь і завідомо сприяв розкраданню добра держави, що виявилось в часи його премєрства в діяльності міністрів Рогози, Ржепецького і Гутника.
III. Премєр-міністр Федір Лизогуб - за те, що 1) з його відома провадились по міністерствах спекуляція й грабіж народного добра 2) дозволяв і сприяв німцям перейти межі договорів між Німеччиною та Україною на користь німцям.
IV. Військовий міністр Рогоза - за те, що 1) витративши більше мільярда карбованців на організацію українського війська, поблажливо дивився на розкрадання цього мільярда без організації війська 2) передавав військове майно явно спекулятивним Южній, Сіверній і Астраханській арміям, котрі ніби складались для боротьби з більшовиками, а на ділі розтрачували й розпродували військове майно в Києві 3) умисне розгонив і провокував на розклад військові організації "синіх жупанів", "сірих жупанів" та інші з тим, щоб Україна не мала свого війська.
Трудова Республіка. 1918. № 1.18 грудня.
Додаток Д
Закон Ради міністрів про відміну закону
9 січня 1918 р. про національно-персональну
автономію і скасування національних міністерств
9 липня 1918 р.
м. Київ
Затверджую: Павло Скоропадський 9 липня 1918 р. Київ.
Посвідчив: в. об. Державного секретаря Ігор Кістяковський.
Ухвалений Радою Міністрів закон про відміну закону 9 січня 1918 р. про національно-персональну автономію і про скасування