Особливості бюджетного фінансування професійно-технічних закладів
Контрольная работа - Педагогика
Другие контрольные работы по предмету Педагогика
?ах таких закладів. Разом із тим частина молоді, отримавши робітничу кваліфікацію за державний кошт, відмовляються працювати за спеціальністю, обираючи спосіб заробітку купи-продай. Крім того, певний відсоток фахівців виїжджають за кордон, де працюють не завжди в нормальних умовах, із ненормованим робочим днем, зазнають морального гноблення.
Серед безробітних в Україні є й випускники ПТУ: за даними Держкомстату України, у 2008 році шукав роботу кожен третій колишній учень професійно-технічною закладу. Для порівняння, серед тих, хто шукає роботу, осіб із вищою освітою кожний четвертий.
Важливо зазначити, що рівень підготовки кваліфікованих робітників є низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Керівництво промислових підприємств не задовольняє не лише якість підготовки, а також і рівень кваліфікації підготовлених спеціалістів. Наприклад, підприємства машинобудування потребують робітників з професій металообробки 5-го 6-го розрядів, а не 3-го, як пропонують у професійно-технічних училищах.
Оскільки підготовка окремих фахівців здійснювалася без урахування потреб ринку, то сформувався професійно-кваліфікаційний дисбаланс: маємо перевиробництво одних і нестачу інших робітничих спеціальностей. Із метою усунення дисбалансу працівники окремих регіональних служб зайнятості періодично проводять серед учнів загальноосвітніх шкіл дослідження щодо їх професійної орієнтації. Результати аж ніяк не втішні. Так, у Тернопільській області вчитися у професійно-технічних закладах виявили бажання лише 12% опитаних, а здобути фах інженера тільки 1,4%.
У нашій державі останнім часом ухвалено ряд законів, спрямованих на працевлаштування колишніх учнів ПТУ. Зокрема, закони Про професійно-технічну освіту від 10.02.1998 №103/98-ВР. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні від 05.02.1993 №2998-ХІІ. забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю від 04.11.2004 №2150-ІХ гарантують працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю [1].
Отже, можна констатувати, що нормативно-правова база забезпечення державного сприяння соціальному становленню й розвитку молодих громадян сформована, залишається побажати, щоб вона використовувалася на практиці. Адже дія названих законів неодноразово призупинялася, попри те, що проблема підготовки спеціалістів робітничих професій залишалася досить гострою та вимагала якнайшвидшого розвязання.
2. Особливості фінансування професійно-технічних закладів
Центральні органи влади попередніми роками звертали мало уваги на стан підготовки робітничих кадрів для народного господарства. Лише нещодавно уряд розробив заходи з підготовки й закріплення молодих фахівців за робочими місцями. Постановою від 19.03.2008 №223 Кабінет Міністрів визначив перелік професій (спеціальностей), за якими роботодавцям може надаватися дотація для забезпечення молоді першим робочим місцем. До переліку включено мулярів, малярів, електрозварників, слюсарів-ремонтників, фрезерувальників, токарів, трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, інженерів, а також такі спеціальності, як металорізальні верстати й системи, інструментальне виробництво, обробка металів. З невідомих нам причин із даного переліку випало декілька важливих робітничих спеціальностей, зокрема ковалі, слюсарі-інструментальники, швачки, ливарники тощо [5, C.28].
Закон Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю, ухвалений у 2004 році, фактично почав діяти лише у 2007 році, коли в бюджеті було передбачено 32 млрд. грн. роботодавцям, а також кошти на компенсацію витрат Фонду загальнообовязкового державного страхування на випадок безробіття. У законі, зокрема, зазначено, що дотація надається в разі прийняття молодого фахівця на перше робоче місце за здобутою професією терміном на два роки та за умови відсутності в роботодавця протягом останніх шести місяців скорочення чисельності працюючої за фахом молоді. На наш погляд, прийняте рішення не лише поліпшить працевлаштування випускників, а й стимулюватиме розвиток пріоритетних галузей економіки.
Наразі в Україні система відтворення робітничих кадрів налагоджується повільно, держава фінансує освітні заклади відповідно до темпів зростання ВВП (табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка фінансування навчальних закладів України за 20022008 роки
РікРазомДошкільна освітаЗагальна середня освітаПрофесійно-технічна освітаВища освітамлн. грн.% до ВВПмлн. грн.% до
ВВПмлн. грн.% до ВВПмлн. грн.% до ВВПмлн. грн.% до ВВП20029903.94.851104.10,544046.71.98586.00,293204.01,57200312 269.05.431372.30,614931.02.18733.00.324167,01.84200414 977.75.601710,20,646243,72,33891,60,334627,91,73200518 333.25.312059,50,607517.32.181137.60,335815,91,68200626 315.56.072940,70,6711 158.82.531749,90.397934,21,80200733 792.86.213825,10.7014 229.22.612096,00.399935,71.83200844 333,66,225257,70.7418 849.52,642676.40,3712 827,81.80Середній показник22 918.05.672609,90,649568.02.351410,10.356930,41,75
Видатки на професійно-технічну освіту щороку зростають (рисунок 2), проте є недостатніми для повноцінного функціонування закладів.
Рисунок 2 Видатки бюджету на професійно-технічну освіту
Порівняно з іншими напрямками освіти фінансування професійно-технічних закладів найменше (рисунок 3).
Рисунок 3 Фінансування освіти у 2009 році
Загальний обсяг видатків передбачених для закладів професійно-технічної освіти у 2007 році становив 1 885,1 млн. грн., у 2008 ро?/p>