Основні етапи історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Зміст
1.Соціально-економічні і політичні передумови утворення Давньоруської держави
2. Основні етапи історії Київської Русі
3. Державний лад Київської Русі
4. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення
5. Понятійний апарат
Література
1. Соціально-економічні і політичні передумови утворення Давньоруської держави
Понад одинадцять століть тому східні словяни створили свою першу державу. Літописи та інші памятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, історики Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших культурних, розвинених економічно і політично, сильніших держав середньовіччя. На величезній території від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили витривалі, хоробрі й мужні русичі.
Вивчаючи цю тему в цілому й зокрема першу проблему, необхідно виходити з того, що поява Давньоруської держави у IX ст. на теренах Східної Європи результат взаємодії різноманітних факторів і чинників у всіх сферах не тільки тогочасного суспільного життя, а й сивої давнини.
Соціально-економічна сфера. Система господарства східних словян базувалась головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. У VIIIX ст. значно удосконалилася техніка землеробства зявилися і поширювалися залізні знаряддя праці: серпи, наральники, мотики, ручні жорна. Збільшився асортимент вирощуваних злаків пшениця, жито, ячмінь, овес.
Варто підкреслити, що удосконалення землеробських знарядь, підвищення продуктивності праці, зростання виробництва додаткового продукту сприяли кардинальним змінам у соціальній сфері:
спільні ділянки землі і плоди праці почали переходити у власність окремих сімей;
розпадалися родові патріархальні звязки і відбувався процес переходу до сусідської територіальної общини;
відбулися соціальне розшарування, розклад родоплемінного ладу, формування феодальної системи;
землевласники перетворилися на феодалів, а вільні общинники трансформувалися на феодально залежне населення, що створило передумови для активного державотворчого процесу.
У IV VII ст. у східних словян швидкими темпами розвивалися ремесла залізообробне, ювелірне, гончарне та ін. Прогресивні зміни у розвитку ремесла зумовили поглиблення суспільного поділу праці, обміну між общинами, так і в середині общин, що сприяло активізації торгівлі та виникненню і зростанню постійних поселень градів, де відбувався міжобщинний обмін.
Розширилася також зовнішня торгівля, що, з одного боку, збагачувало родоплемінну знать, посилювало диференціацію суспільства; з іншого боку, надзвичайно гостро поставило питання про захист важливих торговельних шляхів. До того ж торгівля сприяла державотворчому процесу.
Політична сфера. Розглядаючи це питання, необхідно зазначити, що в VIІІIХ ст. набрав силу процес обєднання окремих словянських племен та їх союзів. Саме на цьому ґрунті і виникали перші державні утворення племінні князівства та їх федерації: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) та Артанія (Причорноморська і Приазовська Русь, існує думка, що то була Ростово-Суздальська земля).
Куявія стала тим територіальним і політичним ядром, навколо якого зросла Давньоруська держава. Глибокі зміни у суспільному житті, що відбулися в VIIIX ст., сприяли становленню державних структур у східних словян.
Роль народних зборів поступово занепала і на перший план у політичному житті вийшла князівська влада (спочатку виборна, а пізніше спадкова). Дружина з часом перетворилася на своєрідний орган публічної влади. Прогресуюча соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу.
Треба звернути увагу студентів на те, що протягом усього І тис. матеріальна культура східних словян зберегла спільні риси: словянські поселення, житло, поховальні обряди, ліпна кераміка були однотипні. Тенденції до формування спільної матеріальної культури посилювалися спільністю діалектних говорів, створюючи сприятливий ґрунт для консолідації словян. Нарешті, державотворчому процесу активно сприяли і зовнішні фактори такі, як постійна загроза з боку Хазарського каганату та інших народів.
2. Основні етапи історії Київської Русі
Починати відповідь на це питання слід з того, що процес утворення держави не може бути одномиттєвим актом. Це тривалий процес, який складається з певних фаз і стадій. Історію Київської Русі можна поділити на три етапи.
I етап виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX кінець X ст.).
Цей етап повязаний з правлінням князів Діра та Аскольда (загинув близько 882 р.), Олега (882 912 рр.), Ігоря (912 945 рр.), Святослава (969 972 рр.) та регентством княгині Ольги (945 969 рр.).
Характерними рисами першого етапу були:
захоплення Олегом влади у Києві в 882 р. та обєднання Північної та Південної Русі, що стало основою виникнення загальноруської держави;
зосередження уваги та сил держави не на внутрішній, а на зовнішній політиці;
активне розширення державних кордонів та слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою;
формування системи васально-ієрархічних відносин (зросла влада князя і княжої дружини, яка виділилася у панівний прошарок і фактично склала основу своєрідного