Основні етапи еволюції економічної думки
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
добутками.
4-й етап (друга половина XIX ст.) завершення класичної політичної економії у працях Дж.С. Мілля (Англія).
Економічні погляди В. Петті:
-вплив меркантилізму, поступове подолання меркантилістських уявлень та ідей
-обгрунтуванн пріоритетності розвитку промисловості як основи високої конкурентоспроможності країни у зовнішній торгівлі
-дослідження мінової вартості
-зведення вартості до грошової форми
-розуміння грошей як важливого стимулу економічного розвитку
Економічні погляди П. Буагільбера
-різка критика меркантилізму, доведення безпідставності й шкідливості протекціонізму
-захист інтересів селянства, обґрунтування пріоритетності с/г виробництва як основи економічного піднесення країни
-дослідження споживчої вартості, речового змісту багатства як суми споживчих вартостей
-ігнорування грошової вартості, дослідження прямого товарообміну
-розуміння грошей (золота, срібла) як чинника порушення природної рівноваги товарного обігу.
Їх обєднує:
-визначення завданням економічної науки пізнання обєктивних економічних законів, подібних до законів природи
-перехід від емпіричного, описового методу дослідження до виявлення причинно-наслідкових залежностей
-трактування праці як джерела вартості та багатства
-розуміння багатства як сукупності товарів, створених людською працею
4. Економічне вчення А. Сміта. Теорія невидимої руки та економічної людини А. Сміта
Адам Сміт (17231790) видатний англійський економіст, з іменем якого повязане становлення економічної теорії як науки. Започаткувавши систематизований виклад економічних знань та глибокий теоретичний аналіз економічних явищ та процесів, він зайняв особливе місце в історії економічної думки.
Геніальна праця ученого "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) започаткувала народження ліберальної економічної теорії і стала справжнім проривом у світовій економічній думці. У ній А. Сміт уперше перейшов від аналізу окремих проблем до теоретичних узагальнень та систематизації економічних знань.
Трактуючи політичну економію як науку про обєктивні закони виробництва і нагромадження багатства, А. Сміт розвинув методологію економічних досліджень. Вчений: Широко застосовував абстрактно-логічний, причинно-наслідковий (казуальний) методи, спрямовані на виявлення глибинних закономірностей економічних явищ та процесів, розкриття структури економічної системи, простеження внутрішніх звязків економічних категорій. Прагнув поєднати езотеричний та екзотеричний підходи, що сприяло збагаченню арсеналу методології економічного дослідження. Водночас подвійність підходів ученого виявилась у суперечливості та неоднозначності його теоретичних міркувань. Виокремив дві сторони економічної теорії: а)позитивну, спрямовану на виявлення глибинних закономірностей економічного розвитку, природних обєктивних законів, які управляють економікою, теоретичне дослідження умов виробництва та нагромадження багатства; б)нормативну, спрямовану на розробку рекомендацій для економічної політики держави (уряду), здатної забезпечити економічним субєктам можливість добувати "достатній дохід або засоби існування".
Рушійними силами економічного розвитку вчений вважав економічну свободу та конкуренцію господарюючих субєктів, гармонізацію їх інтересів на основі пріоритетного розвитку особистого інтересу, механізму ринкової саморегуляції та невтручання держави в економічне життя.
Концепція "економічної людини", яка керується у своїй діяльності особистими економічними інтересами і потребами. Намагаючись зясувати спонукальні мотиви економічної діяльності господарюючих субєктів, учений виходив з того, що поведінкою людей керує егоїзм та турбота про власну вигоду, "природне прагнення... до поліпшення свого становища". Абстрагуючись від усіх інших мотивів поведінки економічних субєктів, А. Сміт писав про те, що особистий інтерес є головним мотивом, який спонукає людей до співробітництва, оскільки "Не через доброзичливість мясника, пивовара чи булочника очікуємо ми одержати свій обід, а через дотримання ними їхніх власних інтересів. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму, і ніколи не говоримо їм про наші потреби, а лише про їхні вигоди.
Відтак учений аналізував суспільство як сукупність егоїстів, зосереджених на нагромадженні багатства. Варто зазначити, що існування егоїстичних інтересів визнавали ще англійські філософи XVII ст. (Т. Гоббс та ін.), які трактували їх як руйнівну силу, закликаючи до державного авторитаризму. А. Сміт не сприйняв ці ідеї і був солідарним з французькими раціоналістами (К. Гельвецієм та ін.), які проголосили людський егоїзм природним фактором суспільного поступу. У звязку з цим вчений робив особливий наголос на значенні особистого інтересу як могутнього стимулу прогресивного розвитку людського суспільства.
Таким чином, в основі аналітичної моделі "економічної людини" (gomo economicus), запровадженої А. Смітом, лежать припущення, що індивід як субєкт економічних відносин є:
незалежним, здатним приймати самостійні рішення;
егоїстичним, таким, що прагне максимізувати власну вигоду;
раціональним, здатним порівнювати вигоди і втрати та оцінювати наслідки своїх дій;
поінформованим про свої потреби і можливості їх задоволення.
Учення про "невидиму р