Основні елементи системи планування
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
·ділена на такі елементи:
1. Стратегічний (генеральний) план, який складається на основі аналізу тенденцій ринкової конюнктури, прогнозів та бачення вищим менеджментом майбутніх перспектив компанії.
2. Загальнокорпоративні середньострокові (тактичні) плани, складені як продовження стратегічного.
3. Стратегічні плани окремих ділових одиниць, що входять до складу фірми.
4. Оперативні плани:
- загальнокорпоративні плани поточної діяльності, так звані господарські плани, або плани прибутку, що розраховуються на один рік. Відповідно до них підприємство виготовляє і постачає на ринок товари і послуги;
- поточні плани підрозділів, в т.ч. бюджетні, що доповнюють загальнокорпоративні плани поточної діяльності;
5. Окрім планів, результатами процесу планування є програми (чи плани-програми) і проекти.
Стратегічний план включає в себе місію та загальні цілі, що визначають місце організації в майбутньому, окреслює контури її діяльності. Він є орієнтиром для прийняття рішень на нижчих управлінських рівнях; загальні цілі організації, що визначені в стратегічному плані, конкретизуються в цілі поточної діяльності, які називаються задачами. Звязок між стратегічними цілями підприємства та цілями його структурних одиниць, що знаходять своє відображення у системі планів, наведений на рис. 2.
Рис. 2. Звязок між цілями та рівнями управління
планування стратегічний аналіз
Як видно зі схеми, кожен нижчий рівень управління, розробляючи план діяльності керованого ним підрозділу, опирається на цілі та плани, розроблені на вищому за ієрархією рівні управління.
Плани дій будь-якої організації можна охарактеризувати або як наступальні, або як оборонні. Наступальні плани передбачають розвиток організації: виробництво нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоювання конкурентних переваг. Наступальні плани зазвичай складають великі компанії, що мають значний економічний потенціал. Середні і дрібні фірми здебільшого обмежуються оборонними планами, які спрямовані на утримання своїх позицій на ринку і попередження банкрутства.
План розвитку організації, що є відображенням наступального плану, включає в себе комплекс заходів, що необхідні для створення нових сфер діяльності фірми. Він має визначати шляхи виходу на нові позиції. План розвитку для окремої ділової одиниці оформляється у вигляді бізнес-плану.
Варіантом оборонних планів є ліквідаційний план. Він включає в себе рекомендації для позбавлення від непотрібних організації елементів, тобто від таких елементів, що створюють перешкоди на шляху її розвитку. Це можуть бути конкретні види збиткових або низькорентабельних товарів і послуг, власність, що неефективно працює, окремі організаційні одиниці.
Характерною для організації є розробка програм і проектів. Програми зазвичай визначають розвиток одного із важливих аспектів життя організації. Це можуть бути програми по вдосконаленню технології, програми організації контролю якості, програми обліку руху запасів тощо.
Проекти відрізняються від програм тим, що, орієнтуючись на певний аспект життєдіяльності і розвитку організації, вони мають певну вартість, графік виконання, включають технічні і фінансові параметри, тобто відрізняються високим рівнем деталізації. Як правило, проекти повязують зі створенням і просуванням на ринок нових продуктів і послуг фірми. У формі проекту зазвичай складається бізнес-план.
Планування застосовується в наступних сферах:
- В - перших, внутрішня середовище господарюючих субєктів, де механізми планування діють із найбільшою чинністю, є переважними;
- В - других, сфера господарських відносин, співробітництва субєктів ринкової діяльності, де поряд з ринковими механізмами працюють механізми планування.
На підставі цього ми можемо виділити дві форми планування: планування діяльності окремої господарської одиниці й планування господарських відносин. У цих двох випадках мова йде, у першу чергу, про фірму й ділові відносини між фірмами.
Планування діяльності фірми засноване на тім, що у внутрішнім середовищі кожної фірми механізм цін майже повністю витиснута свідомими діями й авторитетними рішеннями підприємців і менеджерів. Підприємець усвідомлено визначає основні напрямки внутріфірмової діяльності. Тобто, внутрішня природа фірми в цілому ґрунтується на системі планових рішень. Працівники як учасники внутріфірмової діяльності гублять свободу дій, характерну для самостійних і незалежних друг від друга субєктів, ринку, їхнє поводження виявляється під контролем керуючих підприємством.
Планування як система вольових, свідомо прийнятих рішень витісняє ринок у внутрішній діяльності фірми це походить із - за той, що обмежені розміри фірми дозволяють контролювати дії, що відбуваються усередині її, і в такий спосіб зводити до мінімуму невизначеність ринкового середовища і її негативні наслідки. Також застосовуючи планування, фірма усуває ті витрати, які вона могла б мати, якби всі дії усередині фірми відбувалися на основі купівлі - продажу. Адже у всякій торговельній угоді супроводжують так називані трансакційні витрати: витрати на пошуки покупця або продавця, проведення переговорів про предмет угоди, оплата послуг консультантів і т.п. Скасовуючи відношення купівлі продажу, підприємство усуває додаткові витрати.
Планування ділових відносин припускає свідоме узгодження, координацію діяльності господарс?/p>