Основи юридичної психології

Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство

встві сформульовано положення про те, що експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Саме тому кожен член комісії експертів, що не прийшли до єдиної думки, дає свій висновок окремо.

Якщо перед експертом ставляться питання, що виходять за межі його компетенції, то він повинен відмовитися від їх рішення і повідомити про це в письмовому віце особа, що призначила експертизу. Інакше має бути мотивоване невиконання отриманого завдання у випадках, коли поставлені питання виходять не за межі компетенції експерта, а за межі його спеціальних пізнань. Експерт зобовязаний у письмовій формі повідомити особу, що призначила експертизу, про неможливість дати свій висновок.

Особа, що призначається експертом, зобовязана повідомити слідчого (особі, що виробляє дізнання), прокурора, суд, керівника експертної установи про обставини, що унеможливлюють його участі в даній справі. Йому, у свою чергу, розяснюються підстави для самовідводу.

Обєктивність висновку означає, що його дає особа, не зацікавлена в результаті справи, на основі спеціальних пізнань і оцінки за внутрішнім переконанням результатів досліджень в сукупності. Порушенням цієї вимоги є дача висновку при недостатності даних або на підставі матеріалів справи, дослідження і оцінка яких не входять в компетенцію експерта, незастосування апробованих або вживання спростованих або неперевірених методик.

У випадках, коли відомчими актами передбачається перелік обовязкових дій експерта і (або) позначається круг способів і метод дослідження, які мають бути обовязково застосовані, експерт зобовязаний виконати такі вимоги і звести наклеп це в увязненні, інакше виникають сумніви в облиште і достовірності виводів.

На експертові лежить обовязок забезпечити збереження обєктів експертизи і їх незмінність, оскільки це сумісно із завданнями.

Необгрунтоване оприлюднення даних попереднього слідства може істотно ускладнити вирішення завдань виробництва у кримінальній справі і спричинити порушення прав і законних інтересів громадян.

На відміну від судового розгляду гласність на попередньому слідстві зважаючи на специфічність останнього допустима лише в строго обмежених межах.

Дозвіл на оприлюднення матеріалів попереднього слідства в певному обємі дається правомочним слідчим або прокурором у письмовій формі. Такий дозвіл доцільно оформляти у вигляді окремої постанови з вказівкою, хто саме, якому колу осіб, які матеріали попереднього слідства (у якому обємі) і в якій формі може розголошувати. Слідчий має право отримати підписку про нерозголошування даних попереднього слідства у експерта-психолога. Дозвіл на оприлюднення матеріалів попереднього слідства в певному обємі дається правомочним слідчим або прокурором у письмовій формі. Такий дозвіл доцільно оформляти у вигляді окремої постанови з вказівкою, хто саме, якому колу осіб, які матеріали попереднього слідства (у якому обємі) і в якій формі може розголошувати. Слідчий має право отримати підписку про нерозголошування даних попереднього слідства у експерта-психолога.

Під свідомо помилковим мається на увазі неправильний висновок, даний умисне. В разі менш серйозних упущень і порушень можлива постановка питання про дисциплінарну відповідальність експерта або застосування до нього заходів суспільної дії. Неповнота або неякісність висновку можуть бути враховані також при визначенні розміру винагороди експерта.

При порушенні порядку в залі судового засідання експерт може бути видалений; накладення штрафу законом не передбачено.

 

Література

 

  1. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності: Навч. посібник. К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. 106 с.
  2. Бедь В.В. Юридична психологія. К., 2002. 376 с.
  3. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб., 2003. 656 с.
  4. Еникеев М.И. Психология следователя: практикум по юрид. психологии: Учеб. пособие. / М.И. Еникеев, Э.А. Черных; Ин-т междунар. права и экономики. - М., 1994. - 158 с.
  5. Коновалова, В.Е. Правовая психология: учеб. пособие для юрид. вузов и фак. по спец. "Правоведение" / В. Е. Коновалова. - Харьков: Основа, 1990. - 198 с.
  6. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія. К., 2004. 424 с.
  7. Курс советского уголовного права В 6 т М Наука 1970 Г 2

асть общая Преступление С 464466

8. Бажанов М И Уголовное право Украины Общая часть Циепропет-ровск Пороги, 1992. С 86.

9. Бажанов М И Уголовное право Украины Часть общая Днепропетровск 1992 С 119