Основи цивільного права
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
у жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матірю та особою, яку остання вважає батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Спільне утримання дитини має місце в разі перебування дитини на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказом походження дитини від певної особи можуть бути результати відповідної судово-медичної експертизи.
При встановленні батьківства суд приймає до уваги наступні обставини (умови): спільне проживання та ведення спільного господарства матірю дитини та відповідачем до народження дитини; спільне виховання та утримання ними дитини; докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Наявність спільного проживання та ведення спільного господарства дає право суду вважати, що відповідач є батьком дитини. Однак це не є безперечним доказом батьківства, так як відповідач може подати суду докази, які виключають його батьківство, наприклад, надати суду документи, з яких виявляється, що він довгий час страждає імпотенцією або з інших обставин не може бути батьком дитини.
Таким чином можна зробити висновок, що по даній справі суддя повинен задовольнити вимоги позивача з приводу встановлення батьківства, та стягнення аліментів з відповідача оскільки:
- Позивачем було приведено достатньо доказів стосовно батьківства відповідача, а саме свідчення подруг Воронова К.О. та Деревянко Г.Р., висновки судово - акушерської експертизи, що вона завагітніла в період зустріч з відповідачем, а також висновку судово біологічної експертизи, за якою батьківство відповідача по відношенню до її дитини не виключається.
- Відповідач не надав достатньо доказів, які б підтверджували те що він не є батьком дитини, а саме відрядний лист, що б підтверджував його відрядження на момент зачаття дитини.
Завдання 3
Даючи оцінку діям судді можна сказати, що суддя діяв в межах закону, тому, що згідно п. 1 ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, а саме ч.5 ст. 119 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та п.7 і п.5 ст. 119 ЦПК які описують реквізити позовної заяви, а саме перелік документів, що додаються до заяви, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги , або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Що стосується припинення руху справи в частині мови позовної заяви, то відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. За ст. 10 Закону України "Про судоустрій" судочинство в Україні провадиться державною мовою. Це також передбачено в ст. 7 ЦПК.
Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон УРСР "Про мови в Українській РСР", у якому в ст. 18 зазначено, що судочинство ведеться державною мовою. У певних випадках можуть використовуватись інші національні мови. Проте ст. 7 ЦПК такого не передбачає.
Водночас ст. 18 Закону "Про мови в Українській РСР", ст. 10 Закону "Про судоустрій" та ст. 7 ЦПК регулюють однакові відносини, проте між ними виникає зазначена колізія. У такому випадку, коли всі ці норми є нормами однакової юридичної сили, так як містяться в законах, то за загальними правилами теорії права про вирішення колізійних норм слід застосовувати ту норму, яка прийнята пізніше, - тобто ст. 7 ЦПК.
Таким чином, застосування в цивільному судочинстві інших норм неможливе.
Частина 2 ст. 7 ЦПК дає вичерпний перелік процесуальних дій, які особи, які беруть участь у справі, можуть вчиняти іншою національною мовою, користуючись послугами перекладача, а саме робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання. В цьому переліку немає такого права як подання позовної заяви. А в частині 3 тієї ж статті чітко сказано, що судові документи складаються державною мовою.
Тому позовна заява, апеляційна чи касаційна скарги повинні подаватись державною мовою.
Що стосується того, що позовна заява була написана рукописним текстом, то у статті 119 ч. 1 сказано, що позовна заява повинна подаватися в письмовій формі, тобто не має значення рукописним, чи друкованим текстом вона буде написана.
Позовна заява:
До Московського районного суду
міста.Київа
М.Київ, вул. Праці 51
Позивач: Єлаг