Geum.ru

Основи організаційної діяльності у виробничій сфері

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

?иків нижчих рівнів;

  • можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

    • Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обовязкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис).

    Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

     

    Рис. Схема функціональної організаційної структури

    Переваги:

    1. спеціалізація функціональних керівників;
    2. інформаційна оперативність;
    3. розвантаження вищого керівництва.

    Недоліки:

    1. порушення принципу єдиноначальності;
    2. складність контролю;
    3. недостатня гнучкість.

    Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис).

     

    Рис. Схема лінійно-функціональної організаційної структури

     

    Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

    Недоліки:

    1. складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;
    2. перевантаження керівників в умовах реорганізації;

    опір змінам в організації.

    Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

    Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загально-корпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління (рис).

     

    Рис. Схема дивізіональної організаційної структури

    Переваги:

    1. оперативна самостійність підрозділів;
    2. підвищення якості рішень;
    3. внутрішньофірмова конкуренція.

    Недоліки:

    1. дублювання функцій управління на рівні підрозділів;
    2. збільшення витрат на управління.

    Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

    Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць проектних груп (рис).

    Рис. Схема матричної організаційної структури

     

    Переваги:

    1. висока адаптивність до змін середовища;
    2. ефективні механізми координації.

    Недоліки:

    1. обмежена сфера застосування;
    2. конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

    Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи:

    Метод аналогій полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

    Експертно-аналітичний метод полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

    Метод структуризації цілей передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

    Метод організаційного моделювання базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних обєктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

    Організаційна структура - це склад і співпідпорядкованість взаємозалежних ланок керування. Організаційна структура керування складається із сукупності взаємозалежних ланок керування.

    Соціальна структура характеризує трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія й кваліфікація, національність, утворення й ін.).

    Ланка керування - самостійна частина організаційної структури на певному рівні, що складається з апарата керування й виробничих підрозділів.

    Структурний підрозділ - самостійна частина ланки керування (відділ, служба, ділянка), що виконує певні завдання керування на основі положення про структурний підрозділ. Розрізняють функціональні й виробничі підрозділи.

    Виробничий структурний підрозділ - не самостійна частина ланки керування, що викопує завдання оперативного керування виробництвом й забезпечення випуску продукції в матеріальній формі (житлові будинки, готові конструкції, перевезені вантажі, вироби).

    Функціональний структурний підрозділ є самостійною частиною апарата керування. Що реалізує завдання певної функції керування (наприклад, підг