Основи зоотерапії
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
анні людей, з боку яких для досягнення позитивних реакцій потрібно максимальний ентузіазм, бажано використання високих мотиваційних рівнів. Такі рівні сильніше зачіпаються дельфінами, ніж улюбленими іграшками.
Натансон (1997) спробував порівняти ефект від 2 тижнів дельфінотерапії з 6 місяцями традиційної фізіотерапією і загальноприйнятими сеансами розвитку мовлення. Для визначення ступеня впливу дельфінотерапії в порівнянні з традиційною, було проведено дослідження за участю 47 дітей у віці від 2 до 13 років, які страждають різними серйозними нервово-психічними розладами. Дельфінотерапія дала кількісно кращий результат, що проявився швидше. Витрати на такий курс дельфінотерапії виявилися меншими, ніж на довгострокову фізіотерапію і логопед. Були проаналізовані результати 71 анкети, що складається з 15 питань. Батьки хворих дітей відзначали, що в 50% випадків поліпшення, отриманий в результаті дельфінотерапії, зберігалося протягом наступних 12 місяців після сеансів. Не було виявлено залежності збереження отриманих ефектів від характеру захворювань.
У дітей, що страждають на аутизм, в ході дельфінотерапії значно розвинулися соціальні взаємодії. До того ж поведінка, що свідчить про схильність до соціальної ізоляції, змінилося в кращу сторону в порівнянні з вихідним. Дослідник припустив, що час концентрації уваги у хворих збільшується в результаті бажання спілкування з дельфінами. На наступних стадіях дослідження ефект послабився, оскільки підтримку досягнутого на одному і тому ж рівні вкрай важко при лікуванні людей, що страждають на аутизм.
У рамках проведеного дослідження при аналізі інших аспектів якості життя хворих дітей було зафіксовано поліпшення взаємодії батьків з дітьми під час сеансів дельфінотерапії. Така поведінка як зоровий контакт, дотик і вербальне спілкування були проаналізовані під час взаємодії з дельфінами дітей від 3 до 9 років. За словами батьків пацієнтів, 3 сеанси дельфінотерапії є тим мінімальною кількістю, яка необхідна для встановлення і розвитку контакту, більш тривалого і рівного вербального спілкування, мотивації фізичного дотику і налагодження побутового спілкування будинку.
У вітчизняній психологічній практиці дельфінотерапія - новий напрямок, налічує не більше 4-5 років. Виникла необхідність теоретичної і практичної розробки цього методу. Хоча за кордоном цей напрям розвивається з 70-х років 20-го століття, знайдена інформація дає уявлення лише про приблизний напрямку роботи в цій області.
Виконана робота по обгрунтуванню та розробці дельфінотерапії як методу психотерапії дала результати, які лягли в основу доповіді.
1. Що таке дельфінотерапія?
Дельфінотерапія є альтернативним, нетрадиційним методом психотерапії, де в центрі психотерапевтичного процесу лежить спілкування людини і дельфіна. Це спеціально організований процес, що протікає під наглядом ряду фахівців: Лікаря, ветеринара, тренера, психолога (психотерапевта, дефектолога, педагога). У психотерапії беруть участь спеціально навчені тварини, які мають "хорошим характером". Дельфіни грають з пацієнтами, плавають, катаються на спині, погладжують, просять у відповідь ласки.
Дельфінотерапія ділиться на два напрямки:
1. Вільне взаємодія з твариною з мінімальною участю фахівців (лікаря, тренера, психолога, психотерапевта, педагога і т.д.) У даному напрямку клієнт (пацієнт) сам вибудовує свої відносини з дельфіном, вибирає способи взаємодії в рамках припустимих можливостей. Роль фахівців обмежується забезпеченням безпеки клієнтів і дельфінів.
2. Спеціально організоване спілкування. Спілкування із твариною здійснюється через фахівця (лікаря, психотерапевта, психолога і т.д.), Де спілкування з фахівцем для клієнта несе психотерапевтичне значення, а спілкування з дельфіном виступає як тло, середовище. Тут характер і тип дельфінотерапії підпорядковується наміченої мети. У цьому напрямку дельфінотерапія може вирішувати різні завдання: Психотерапевтичні, психокорекційні, психопрофілактичні, фізіотерапевтичні, педагогічні - це залежить від запиту клієнта й фахівця, який буде замикати терапевтичну ланцюг.
Дельфінотерапію можна віднести до натуропсіхотерапіі, т. до. вплив природного обєкта (дельфіна), що володіє лікувальним ефектом, виступає в якості самостійного методу. Вона може бути індивідуальною, груповий, сімейної.
2. Лікувальні фактори дельфінотерапії.
Використання дельфіна зумовлена природними особливостями дельфіна: Поєднання унікальних фізичних даних і високого інтелекту, потреба у спілкуванні, здатність до межвидовому спілкуванню, використання невербальних засобів спілкування, ігрове поведінка, а також особливим ставленням людини до дельфіна: він є одним з яскравих символів самого першого початку речей, тобто архетипічний. Це породжує сильну позитивну установку. На стику установки і реального сприйняття зявляється так званий "Ефект дельфіна", який виступає потужним лікувальним фактором. Сприйняття дельфіна вже несе в собі психотерапевтичний ефект. Спілкування з дельфіном містить в собі такі лікувальні фактори: Позитивні емоції, седативний, відволікаючий, що активізує і катарсичний ефекти. Дельфін яскраво демонструє інтерес до партнера по спілкуванню, активно взаємодіє, вимагає зворотного відповіді, привертає до себе увагу, демонструє дружелюбність, щирість намірів.
3. Що може забезпечити спілкування з дельфіном?
Спілкування з дельфіном дозволяє досягти наступного:
прийт?/p>