Основи зоотерапії
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?о, робить його більш корисним для здоровя та легким для дихання, що дуже важливо при астмі та ГРЗ.
Історія дельфінотерапії
Зародження напрямку -1971 рік.
Можливо, перший прецедент використання дельфінів для лікування людей створили в 1971 р. антрополог Betsy Smith, що дослідила в цей час відносини дельфіна з людиною, і психолог David Nathanson, що працював з розумово відсталими дітьми у Флоридському Міжнародному Університеті. Вони спостерігали за поведінкою тварин у той період, коли діти із синдромом Дауна спілкувалися з дельфінами у воді. Афаліни, спеціально не підготовлені для контакту з людиною в море, вели себе таким чином, немов діти потребували їхньої допомоги. У результаті досліджень було розроблено спосіб навчання розумово відсталих дітей за участю дельфінів, що дозволяє в чотири рази підвищити ефективність соціальної адаптації таких дітей.
Приблизно в цей же час (1973-1978) тренер НДЦ Державний океанаріум ВМФ СРСР Г.А. Шурепова використовувала оздоровче плавання з дельфіном як спосіб зняття стресової напруги і поліпшення настрою. Дорослі люди після 3-5 хв перебування у воді з дельфіном були щасливі, відчували приплив сил, бажання жити і активно працювати.
Дельфінотерапія: історія: Севастополь, 1987
Через тридцять років, досвід утримання та використання чорноморських дельфінів-афалін в неволі дозволив групі вчених науково-дослідного центру "Державний океанаріум" м. Севастополя в 1987 р. розробити і успішно апробувати методику оздоровчої релаксації та психологічної реабілітації людей за участю дельфінів (Лукіна Л.М., 1994). Після спілкування з дельфінами люди, страждаючі різними недугами, відзначали поліпшення настрою, самопочуття, зникнення почуття втоми, апатії, напруги. Діти, які не вміють плавати, навчалися правилам поведінки на воді, вчилися не боятися глибини і в підсумку плавали самостійно, дотримуючись за плавець дельфіна.
Дельфінотерапія: історія: Англія
Член Королівського Медичного Товариства в Англії доктор Horace Doobs розробив методику лікування людей з важкими депресіями. Він вивозив пацієнтів на кораблі у відкрите море і пропонував спілкуватися з дикими дельфінами, які супроводжують корабель. Спостереження показали, що дельфіни безпомилково виділяли людей, які страждають депресивними психозами, і намагалися привернути їхню увагу ігровими вправами та акустичними сигналами. Випробуваний пацієнт багато часу проводив у воді з дельфіном, які обрали його серед інших людей, і це допомагало йому екстравертірованний в соціум і усвідомити свою значимість у реальному житті.
Дельфінотерапія: історія: США, Susan Lindeblad, 1994
Susan Lindeblad (1994) з Департаменту фізичної терапії Університету в Майамі вивчає взаємини між батьками і дітьми. В умовах акселерації терміни фізіологічного та психологічного зростання у дитини не завжди збігаються за часом, що призводить до конфліктних ситуацій в сімї, труднощі у спілкуванні з однолітками. Взаємодія з дельфіном, спільні обговорення унікальних особливостей цих дивних тварин, призводило до формування дружніх і більш тісних взаємин між членами сімї.
Дельфінотерапія: історія: Ізраїль, Sophie Donio, 1997
В Ізраїлі на узбережжі Червоного моря в центрі досліджень міста Ейлат фахівці під керівництвом Sophie Donio (1997) працюють з дітьми, що страждають посттравматичним синдромом, аутизмом, дізлексія, глухонімота. Дельфіни, привчені брати рибу з рук людини, вільно переміщаються в прибережній акваторії і плавають з пацієнтами у воді, отримуючи з рук рибу. Моменти подолання страху перед великою глибиною і великим тваринам, успіх в управлінні дельфіном, увагу і любов з боку дорослих і дельфіна допомагають хворій дитині правильно оцінити себе і повірити у свої можливості.
Дельфінотерапія: історія: Японія, 2000
У Японії було проаналізовано психологічний стан 90 чоловік до і після спілкування з дельфіном допомогою семантичної диференціальної оцінки ілюстрацій. Даний метод вважається хорошим визначником стресового стану хворого. Значне зниження стресу було зафіксовано в учасників безпосередньої взаємодії з дельфінами в порівнянні з контрольною групою, просто спостерігає за тваринами. Однак даний факт ніяк не позначилася на результатах обробки малюнків хворих по завершенню дослідження. Дослідники приписують зниження хвилювання і страху спілкуванням з дельфінами.
Дельфінотерапія: історія: Панама, 1997
У Панамі було зафіксовано поліпшення розумової діяльності і збільшення часу концентрації уваги дітей, що страждають на аутизм, з дефіцитом уваги синдромом хронічної втоми.
Дельфінотерапія: історія: Dave Nathanson, 1993 - 1997
Продовжує роботу з дослідження впливу процедур дельфінотерапії на дітей з труднощами комунікацій доктор Dave Nathanson. В основі його програми лежить принцип так званого індивідуального стартового стрибка, який пацієнт робить за допомогою дельфінів, доповнюючи і закріплюючи терапевтичний ефект іншими, більш традиційними методами і засобами. Дані програми змушують працювати ті зони організму, які у хворих дітей не розвинені.
У 1993 р. в дослідженні з вісьмома дітьми у віці від 3 до 8 років порівнювався вплив знаходження у водному середовищі без дельфінів з дельфінотерапією. Покращення спостерігалися при введенні в якості заохочення улюбленої іграшки, проте, прогрес не був вражаючим в порівнянні з участю дельфіна. Натансон припускав, що взаємодія з дельфінами може виявитися настільки сильним і приємним, що навряд чи інші умови можуть відповідати за значимістю для дітей. При лікув