Geum.ru

Освіта України як складова світового і європейського простору

Информация - Педагогика

Другие материалы по предмету Педагогика

?ої системи, декларується доступність освіти для всіх бажаючих;

  • адаптація до потреб економіки і ринку праці через радикальне оновлення навчальних програм, підвищення ролі наукових досліджень у вищих навчальних закладах з запровадженням їх результатів у навчальний процес, застосуванням міждисциплінарних програм, зростанням ролі міжнародних освітніх програм;
  • формування ціннісних орієнтирів, що можуть обєднувати учасників освітнього процесу, через впровадження академічного етносу виховання студентів на основі громадянськості, захисту суспільних цінностей, розуміння, інтерпретації, збереження і розвитку національних, регіональних, світових культур в умовах плюралізму;
  • взаємозвязок з ринком праці на принципах партнерства та активної взаємодії академічного співтовариства з економічними партнерами в технічному розвитку, викладанні, організації навчання, створенні нових освітніх установ, формуванні нової професійної структури;
  • рух від поняття кваліфікації до поняття компетенції та розгляд якості освіти як загального чинника всіх освітніх реформ.

    • Розширення умов для індивідуального розвитку особистості, її самореалізації у світі.

    Модель освіченої людини у ХХІ ст. була запропонована ЮНЕСКО:

    Вміти жити. Вміти діяти. Вміти жити разом. Вміти бути.

    Освічена людина це творча особистість, яка на основі здобутих знань здатна самостійно мислити, здатна до інновацій і організації власного життя, яка керується у своїй діяльності мотивами відповідальності.

     

    Нова професійна структура, зміни сучасного ринку праці

     

    Характерні ознаки вищої професійної освіти ХХІ ст.:

    • демократизація, рівний доступ до освіти, її безперервність, співучасть викладача і студента в освітньому процесі;
    • диверсифікація наявність широкої мережі різнорівневих навчальних закладів, які забезпечують багатоваріантну за змістом, методами, формами, термінами особистісно зорієнтовану освіту;
    • інтернаціоналізація академічна мобільність студентів і викладачів, міжнародне визнання документів про освіту, вчені звання і ступені;
    • прогресивність перетворення освіти на ключовий компонент діяльності з розвитку науково-технічного прогресу, економічного зростання та забезпечення зайнятості населення;
    • інформатизація широке впровадження ІКТ.

    Розвиток України у третьому тисячолітті визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на побудову громадянського суспільства, що передбачає:

    1. у соціально-політичній сфері перехід від тоталітаризму до демократії;
    2. в економіці від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально зорієнтованої ринкової економіки;
    3. у житті кожної людини від споживацьких, споглядальних позицій до функцій самодостатнього субєкта господарської діяльності.

    Такі зміни в суспільстві, економіці, життєвому устрої потребують відновлення соціальних пріоритетів самої особистості, формування особистістю нових життєвих стратегій, компетентності. Чим могутніший життєвий потенціал людини, тим легше їй перебороти кризові ситуації, опанувати конструктивно-перетворювальну позицію. Виникають нові вимоги до інтелектуального рівня суспільства, його вдосконалення шляхом освіченості, професіоналізму, багатосторонності, комунікабельності. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості та дієвості економічних і соціальних реформ, формуванню правової й екологічної культури під час проведення соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.

    Високоосвічена молодь головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Прагнучи набути статусу розвиненої країни, Україна підтримує розвиток багатоступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: адже, за прогнозами ЮНЕСКО, рівня національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% будуть становити особи з вищою освітою.

    Вектор сучасної політики і стратегії держави в розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально зорієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське й світове співтовариство.

    Концептуальні основи і державні пріоритети розвитку освіти в Україні розглядаються передусім з позицій її ролі й місця в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозвязку зі сферою праці. З цією метою проводиться активна системна робота:

    • зі створення умов для визначення освітніх проблем розвитку країни та її регіонів у контексті політичного бачення та ухвалення рішень на державному рівні;
    • розвязання з залученням сфери освіти проблем, що виникають на ринку праці;
    • надання системі освіти більшої гнучкості й широких можливостей для одержання громадянами професійної підготовки.

    Підходи і практичні дії щодо розвитку системи освіти в Україні базуються на концепції побудови незалежної демократичної держави, пріоритетами якої є:

    • доступ до освіти та професійної підготовки всіх, хто має необхідні здібності, мотивацію й адекватну підготовку;
    • використання освіти та професійної підготовки для захисту соціальних інтересів суспільства й стратифікації його членів