Організація та об’єднання роботодавців як суб’єкти соціального партнерства
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
?мовляються на демократичних засадах про оптимальні параметри соціально-економічного розвитку, визначають умови створення та розподілу виробленої продукції і зобовязуються їх виконувати [2, с. 25].
В. Жуков і В. Скуратівський визначають соціальне партнерство як динамічний процес, що існує в демократичному суспільстві за певних соціально-політичних та економічних умов і є результатом копіткої співпраці, відносин зацікавлених сторін.
Значний вплив на його зміст, структуру та ефективність функціонування мають умови ринкової або соціально-ринкової економіки, економічні кризи, глобалізація світової економіки, структурні зміни в господарстві, перехідні процеси тощо [7, с. 8].
На нашу думку, це визначення не є повним, оскільки в ньому не відображена сутність соціального партнерства, з нього не зрозуміла специфіка цього процесу. Не можна назвати вичерпним і визначення соціального партнерства як нормованої системи правовідносин між роботодавцями, найманими працівниками та державою (або їхніми представницькими органами), які за допомогою відповідних механізмів реалізують свої права й інтереси у соціально-економічній і трудовій сфері [3, с. 4], або таке: соціальне партнерство це узгодження соціально-трудової політики між роботодавцями, працівниками та державою [5, с. 133], як і таке: соціальне партнерство розуміють як результат цивілізованої діяльності, спрямованої на здобуття кожним учасником взаємозадовольняючих результатів соціально-трудових відносин [8, с. 155].
2. Завдання соціального партнерства
Завдання соціального партнерства полягає не в нівелюванні відмінності інтересів, а, навпаки, у необхідності врахування їх неоднаковості, в проведенні погодженої політики, яка б через взаємні поступки, компроміси, зближення позицій сторін сприяла прийняттю взаємоприйнятних рішень.
Друга. Соціальне партнерство правомірно розглядати як важливий чинник формування інститутів громадянського суспільства, а саме: обєднань роботодавців, найманих працівників; започаткування та розвитку постійного діалогу між субєктами соціально-трудових відносин.
Третя. Соціальне партнерство є взаємовигідним процесом взаємодії сторін соціально-трудових відносин та органів, що представляють їхні інтереси. Постійний діалог між ними має на меті забезпечення оптимального балансу інтересів і створення сприятливих економічних, політичних, соціальних умов для стабільного соціально-економічного розвитку.
Четверта. Соціальне партнерство не можна розглядати як традицію чи специфічний складник механізму формування й регулювання соціально-трудових відносин в окремих країнах. Вона є обєктивною вимогою, тобто притаманною економіці ринкового типу формою погодження інтересів субєктів трудових відносин. Становлення й розвиток системи соціального партнерства за умов ринкової економіки результат обєктивних реалій, що випливають з нової ролі, статусу субєктів ринку праці роботодавців, найманих працівників та органів, що представляють їхні інтереси.
Пята. Відносини між соціальними партнерами можуть бути прогресивними або деструктивними, регресивними, залежно від установок, якими керуються сторони соціального діалогу та арсеналу методів регулювання взаємних відносин, які вони використовують.
Шоста. Соціальне партнерство є альтернативою диктатури в соціально-трудових відносинах, оскільки передбачає застосування цивілізованих методів погодження інтересів проведення, переговорів, досягнення компромісу, консенсусу, згоди. Разом з тим соціальне партнерство немає нічого спільного із соціальним угодовством, безпринципними поступками однієї зі сторін на користь іншої або попранням, зневажанням інтересів іншої сторони.
3. Характеристика та функції субєктів соціального партнерства
Провідними складниками системи соціального партнерства є їхні сторони, передусім наймані працівники і роботодавці.
Роботодавець є носієм первинних прав у соціально-трудових відносинах. У трудових правовідносинах роботодавця як юридичну особу представляє вповноважена ним особа керівник підприємства (організації). Останній укладає індивідуальні й колективні договори, звільняє працівників в установленому порядку, виконує різноманітні функції щодо організації виробництва, оперативного управління власністю відповідно до укладеного трудового договору (контракту). Роботодавця як фізичну особу в трудових правовідносинах з найманими працівниками представляє безпосередньо сама особа.
Таким чином, під терміном роботодавець слід розуміти юридичну чи фізичну особу, яка є власником засобів виробництва, створює робочі місця, використовує найману працю згідно з трудовим договором, який від роботодавця юридичної особи вповноважений укладати керівник підприємства (організації), а від роботодавця фізичної особи безпосередньо ця особа [11, с. 351].
Субєкт соціального партнерства це юридична або фізична особа, яка володіє первинними або делегованими первинними носіями правами в соціально-трудових відносинах. Субєктами відносин, що аналізуються, можуть бути окремі роботодавці, обєднання роботодавців чи їхні органи; наймані працівники, обєднання найманих працівників чи їхні органи; органи законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.
Як випливає зі сказаного, відмінність між сторонами й субєктами соціального партнерства полягає в тому, що перші є носіями первинного пра?/p>