Організація показу колекції мод
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
нізацію щороку витрачаються мільйони доларів. Тому, на нашу думку, доцільно звернутися до історії дефіле.
Засновником дефіле вважають Чарльза Фредеріка Ворта, якого часто називають видатним модельєром ХІХ ст. Саме він увів у практику традицію одягати предмети верхнього одягу на продавщиць у магазинах і влаштовувати своєрідні покази в своєму ательє. Нововведення прижилося і наприкінці ХІХ початку ХХ ст. усі серйозні будинки моделей мали спеціальні закриті кімнати, де заможні й шановані відвідувачі могли переглянути колекцію.
Перше дефіле у сучасному розумінні провела в 1905 році в Лондоні дизайнер на імя Люсілль. Вона збудувала у своєму ательє сцену, розіслала запрошення клієнткам і влаштувала цілий парад манекенниць під музичний супровід. Її старання виправдали себе, і за півроку обєм замовлень зріс удвічі. Після революції деякі російські аристократки, що опинилися в еміграції, почали працювати у французьких Будинках моди, започаткувавши новий тип манекенниці витонченої й освіченої.
На початку ХХ ст. в Америці також розвивається традиція дефіле. По мірі зростання індустрії моди виробники готового одягу та аксесуарів почали обєднуватися в асоціації та проводити спільні виставки, на яких демонструвалися їхні останні моделі. Спочатку такі демонстрації влаштовувалися з використанням манекенів і призначалися виключно для оптових покупців. Але в 1903 році у Нью-Йорку, центрі жіночої моди Америки (центром чоловічої моди був Чикаго) започаткували традицію запрошувати моделей та влаштовувати демонстрацію зразків одягу за типом елітних салонів.
Варто згадати той факт, що на початку ХХ ст. група споживачів готового одягу в США значно збільшилася, а до 1910 року всі предмети жіночого гардеробу можна було купити в магазинах. У той же час відчувалася серйозна недостача інформації про останні модні тенденції: якщо заможні жінки могли отримати її відвідавши модний салон, то у незаможних такої можливості не було їм доводилося чекати, доки заможні дами продемонструють новинки моди на вулицях (є свідчення, що інколи через новий фасон плаття на вулиці утворювався справжній натовп).
Цілком закономірним є той факт, що покази мод за участі живих моделей прийшлися до смаку публіці й привернули увагу преси. Так, показ Американської Асоціації Жіночих Кутюрє, що відбувся в 1910 році було висвітлено в „Нью-Йорк Таймз” 128 рядками, причому 68 рядків були присвячені опису того, що робили моделі, який вигляд вони мали, який ефект справили на присутніх.
Торговці одягом та аксесуарами також обєднувалися в асоціації й влаштовували демонстрації мод нового сезону, але за іншим принципом. Презентації проходили на території кожного магазину, але в одні й ті ж дні у визначений час (прототип сучасних Тижнів моди). Причому кожен магазин прагнув виділитися серед конкурентів організацією вистави та ефектністю нарядів.
За тієї популярності, якою користувалися покази, стало необхідним уведення подіуму (від англ. Podium підвищення для публічної демонстрації моделей моди, різноманітних виставкових виробів, вручення високих нагород) так демонстровані наряди могла побачити більша кількість потенційних клієнток.
Отже, на початку 2-х років ХХ ст. дефіле міцно увійшло в обіг по обидва боки Атлантики. Щоправда, довгий час воно було орієнтоване виключно на жіночу аудиторію перший показ чоловічого одягу був організований лише в липні 1952 року у Флоренції Будинком моди Brioni.
На сьогоднішній день на організацію дефіле та щорічне проведення модних показів витрачається більше 200 млн. доларів. Відомі Будинки моди витрачають на організацію дефіле від 100 до 500 тисяч доларів, при цьому середня тривалість показу усього 20 хвилин. Як правило, дефіле проходить на платформі (подіумі). Особам, яких хочуть бачити на показі (журналісти, клієнти), розсилають запрошення.
За даними досліджень міланської компанії Pambianco Strategie di Impresa Spa, витрати на дефіле складають 6% усього бюджету, що виділяється модними компаніями на рекламу та PR. Вдало презентована колекція викликає інтерес у покупців, з розмахом проведений показ висвітлюється у засобах масової інформації, а це, у свою чергу, впливає на обєми продаж. Саме тому організатори не жаліють витрат на світло, музику та антураж, запрошують досвідчених стилістів і відомих моделей. Продюсери та постановники прагнуть знайти „фішку”, яка відрізняє покази саме цього дизайнера або компанії, що повторюється від сезону до сезону. Так, дзеркальний подіум характерний для показів Крістіан Діор, рожеве неонове світло для Джона Гальяно.
На сьогоднішній день дефіле це не лише демонстрація можливостей компанії. Це також традиція, відступити від якої для відомих Будинків моди практично неможливо. За словами президента Prada Group Патриціо Бертеллі, без дефіле немає успішних продуктів, тепер це навіть більш важливо, ніж у минулому.
2.3 Закони оформлення подіуму для проведення показу мод
Перетворення модних показів на ефектний засіб впливу на особистість гостро порушує питання потреби у професійному підході до його організації. Прагнення людей до видовища, свята навіть у нинішніх складних економічних умов, готовність до нього є одне з найважливіших умов. Це потребує постійного вдосконалювання методик організації шоу-програм, заснованих на глибокому розумінні і свідомому урахуванні соціально-психологічних коренів і естетичної природи основної маси глядацької аудиторії.
Щоб здійснити аналіз сутності модного показу, чи, як сьогодні н