Geum.ru

Экономика

  • 4241. Департамент финансов Администрации города Вологды
    Отчет по практике пополнение в коллекции 09.02.2011

    Наименование доходовИсполнение бюджета на 2008 годИсполнение бюджета на 2009 годПроект бюджета на 2010 годНАЛОГОВЫЕ И НЕНАЛОГОВЫЕ ДОХОДЫ3 422 131,43 015 216,13 104 962,5НАЛОГИ НА ПРИБЫЛЬ, ДОХОДЫ2 109 056,11 562 414,11 599 424,0Налог на прибыль организаций, зачисляемый в бюджеты субъектов Российской Федерации356 880,10,00,0Налог на доходы физических лиц1 752 176,01 562 414,11 599 424,0НАЛОГИ НА СОВОКУПНЫЙ ДОХОД198 303,5177 132,7183 439,5Доходы от выдачи патентов на осуществление предпринимательской деятельности при применении упрощенной системы налогообложения0,00,0948,5Единый налог на вмененный доход для отдельных видов деятельности197 389,4176 951,2182 419,0Единый сельскохозяйственный налог914,1181,572,0НАЛОГИ НА ИМУЩЕСТВО241 917,6430 034,6479 200,0Налог на имущество физических лиц, взимаемый по ставкам, применяемым к объектам налогообложения, расположенным в границах городских округов72 798,9107 313,0123 551,0Транспортный налог с физических лиц0,0144 812,9175 000,0Земельный налог169 118,7177 908,7180 649,0ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОШЛИНА42 603,550 244,748 555,0ЗАДОЛЖЕННОСТЬ И ПЕРЕРАСЧЕТЫ ПО ОТМЕННЫМ НАЛОГАМ И СБОРАМ И ИНЫМ ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ ПЛАТЖАМ-100,8-928,40,0ДОХОДЫ ОТ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИМУЩЕСТВА, НАХОДЯЩЕГОСЯ В ГОСУДАРСТВЕННОЙ И МУНИЦИПАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ301 304,2303 880,5306 825,0Доходы в виде прибыли, приходящейся на доли в уставных (складочных) капиталах хозяйственных товариществ и обществ, или дивидендов по акциям, принадлежащим городским округам1 496,33 497,31 050,0Проценты, получаемые от предоставления бюджетных кредитов внутри страны за счет средств бюджетов городских округов2 402,00,00,0Доходы, получаемые в виде арендной платы за земельные участки, государственная собственность на которые не разграничена и которые расположены в границах городских округов, а также средства от продажи права на заключение договоров аренды указанных земельных участков92 890,983 919,4105 000,0Доходы, получаемые в виде арендной платы, а также средства от продажи права на заключение договоров аренды за земли, находящиеся в собственности городских округов (за исключением земельных участков муниципальных автономных учреждений) 12 205,621 673,817 954,0Доходы от сдачи в аренду имущества, находящегося в оперативном управлении органов управления городских округов и созданных ими учреждений (за исключением имущества муниципальных автономных учреждений)172 091,4173 479,1152 000,0Доходы от перечисления части прибыли, остающейся после уплаты налогов и иных обязательных платежей муниципальных унитарных предприятий, созданных городскими округами172 091,413 299,020 000,0Прочие поступления от использования имущества, находящегося в собственности городских округов (за исключением имущества муниципальных автономных учреждений, а также имущества муниципальных унитарных предприятий, в том числе казенных)13 753,18 011,910 821,0ПЛАТЕЖИ ПРИ ПОЛЬЗОВАНИИ ПРИРОДНЫМИ РЕСУРСАМИ6 018,05 554,74 823,0Плата за негативное воздействие на окружающую среду6 018,05 554,74 823,0ДОХОДЫ ОТ ОКАЗАНИЯ ПЛАТНЫХ УСЛУГ И КОМПЕНСАЦИИ ЗАТРАТ ГОСУДАРСТВА316 211,8311 280,9351 448,0Прочие доходы от оказания платных услуг получателями средств бюджетов городских округов и компенсации затрат бюджетов городских округов316 211,8311 280,9351 448,0ДОХОДЫ ОТ ПРОДАЖИ МАТЕРИАЛЬНЫХ И НЕМАТЕРИАЛЬНЫХ АКТИВОВ38 788,496 821,957 674,0Доходы от реализации иного имущества, находящегося в собственности городских округов (за исключением имущества муниципальных автономных учреждений, а также имущества муниципальных унитарных предприятий, в том числе казенных), в части реализации основных средств по указанному имуществу8 107,754 205,343 474,0Доходы от продажи земельных участков, государственная собственность на которые не разграничена и которые расположены в границах городских округов30 480,342 214,613 000,0Доходы от продажи земельных участков, находящихся в собственности городских округов (за исключением земельных участков муниципальных автономных учреждений) 200,4402,01 200,0ШТРАФЫ, САНКЦИИ, ВОЗМЕЩЕНИЕ УЩЕРБА72 047,473 199,272 000,0ПРОЧИЕ НЕНАЛОГОВЫЕ ДОХОДЫ 22 328,922 733,71 574,0Прочие неналоговые доходы бюджетов городских округов22 328,922 755,41 574,0ВОЗВРАТ ОСТАТКОВ СУБСИДИЙ, СУБВЕНЦИЙ И ИНЫХ МЕЖБЮДЖЕТНЫХ ТРАНСФЕРТОВ73 652,8-17 152,50,0Возврат остатков субсидий, субвенций и иных межбюджетных транфертов73 652,8-17 152,50,0БЕЗВОЗМЕЗДНЫЕ ПОСТУПЛЕНИЯ2 013 646,31 395 562,31 175 794,5ВСЕГО ДОХОДОВ:5 435 777,74 410 778,44 280 757,0

    1. Распределение бюджетных ассигнования по разделам классификации расходов бюджета города Вологды за 2008-2010 год
  • 4242. Депозитарий: сущность, правовые основы, деятельность и перспективы развития
    Реферат пополнение в коллекции 01.09.2010
  • 4243. Депозитарные операции
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.10.2007

    Депозитарий принимает на себя следующие обязанности: регистрация фактов обременения ценных бумаг депонента;

    1. ведение счета депо депонента;
    2. передача депоненту информации от эмитента и реестродержателя.. Ответственность депозитария перед депонентом возникает при следующих обстоятельствах:
    3. ненадлежащем хранении сертификатов ценных бумаг владельцев во временных хранилищах депозитариев-попечителей и в хранилищах депозитария-хранителя, приводящем к порче бланков и требующем их замены;
    4. ненадлежащем учете прав на принадлежащие владельцам ценные бумаги, приводящем к нарушению сроков внесения записей на клиентские счета владельцев у попечителей;утрате сертификатов ценных бумаг владельцев из временных хранилищ попечителя или хранилищ хранителя;
    5. утрате записей о владельце и принадлежащих ему ценных бумагах на клиентском счете;
    6. ошибках, допущенных в результате халатных или преднамеренных действий персонала попечителя или хранителя при совершении записей на клиентских, операционных и инвентарных счетах;
    7. за подтверждение подлинности подписи владельца на поручениях при их приеме попечителем;
    8. за действия или бездействие хранителя и попечителя, приведшие к невозможности осуществления владельцем прав на ценные бумаг;
    9. за восстановление соответствия между записями на лицевых счетах у реестродержателя и записями на счетах хранителя при возникновении несоответствия содержащихся в них данных по вине хранителя:
    10. в случае временного использования хранителем или попечителем ценных бумаг владельцев без их ведома и поручения;
    11. за ненадлежащее или недобросовестное исполнение каких-либо обязанностей по депозитарному договору. Профессиональные участники рынка ценных бумаг не несут ответственности перед владельцами ценных бумаг по следующим фактам:
    12. возникновения убытков при совершении попечителем и хранителем действий,
    13. соответствующих поручениям владельца или его уполномоченных представителей;
    14. возникновения убытков из-за хранения недействительных или поддельных ценных бумаг, переданных хранителю через попечителя владельцем при соблюдении всех правил приема ценных бумаг на хранение;
  • 4244. Депозитарные расписки как способ привлечения инвестиций в российские корпорации
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    5. Диверсификация портфеля инвестиций и снижение его риска. Основная цель диверсификации инвестиций, в том числе и диверсификации на зарубежные рынки, заключается в низкой корреляции доходности между различными странами. Если инвестор вкладывает средства исключительно в США, то он подвержен риску ухудшения общеэкономической ситуации в стране. Например, в настоящий момент доходность на американском рынке отрицательная, при этом общий пессимизм передается практически на все американские компании без исключения. Даже если инвестор инвестирует в устойчивую даже в период кризиса компанию, риск того, что она может потерять в цене, существенный. Для того чтобы избежать такой ситуации, следует диверсифицировать свой инвестиционный портфель и вкладывать средства в зарубежные рынки, которые не всегда следуют влиянию американского рынка. К примеру, с начала 2002 г. американский рынок потерял около 20%, тогда как финансовый оборот российского рынка увеличился в два раза. Если инвестор инвестирует часть своего капитала за рубеж, это позволит ему хотя бы частично избежать проблем внутреннего рынка. При этом, как уже говорилось ранее, депозитарные расписки являются наиболее практичным способом инвестирования в зарубежные компании.

  • 4245. Депозитарные расписки как способ привлечения инвестиций в российские корпорации
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    названиепреимуществанедостаткиРоссийские акции

    • отсутствие необходимости возвратности финансовых ресурсов, их бесплатность
    • создание положительного имиджа компании
    • появление новых акционеров, изменение структуры акционерного капитала
    • в результате увеличения уставного капитала возможно временное падение курсов акций
    • необходимость раскрытия подробной информации о компании Депозитарные расписки на акции
    • отсутствие необходимости возвратности финансовых ресурсов, их бесплатность
    • значительное количество потенциальных инвесторов
    • рост курсов акций при сохраняемом размере уставного капитала
    • создание положительного имиджа компании
    • новые инвестиционные возможности и привлечение капитала на различных рынках
    • появление новых акционеров, изменение структуры акционерного капитала
    • дополнительные затраты на аудиторские проверки, консультационные услуги и сотрудничество с банком-депозитарием
    • необходимость раскрытия подробной информации о компании Российские облигации
    • сохранение неизменными распределения долей акционеров
    • возможность погашения в неденежной форме
    • возможность небольшого размера эмиссии
    • необходимость оплаты занятых ресурсов
    • сравнительно высокие налоговые отчисления
    • узкий круг инвесторов
    • необходимость тщательного планирования денежных потоков Еврооблигации
    • низкие ставки процента
    • значительное количество потенциальных инвесторов
    • сохранение неизменными распределения долей акционеров
    • сравнительно высокие налоговые отчисления
    • необходимость оплаты заемных ресурсов
      • 2. Инструментарий привлечения инвестиционных средств Существует достаточно широкий инструментарий привлечения инвестиционных средств, но в данной работе рассматривается, на мой взгляд, наиболее привлекательный в данный момент (исходя из табл. 1 ) и в долгосрочной перспективе подход. Речь идет о привлечении капитала через выпуск акций на зарубежных финансовых рынках. Если более конкретно, то о выпуске Глобальных Депозитарных Расписок (GDR) и, как один из возможных их вариантов, Американских Депозитарных Расписок (ADR). Что же такое депозитарные расписки, и чем они могут быть привлекательны для российского бизнеса? В целом, это не что иное как акции корпорации, выпущенные за пределами страны ее регистрации. То есть, если какой-либо европейский концерн, например, Сименс, примет решение о выпуске акций на Нью-Йоркской фондовой бирже, то наиболее эффективный вариант такого выпуска это депозитарные расписки. Депозитарная расписка (далее ДР) представляет собой ценную бумагу, обеспечением которой являются акции зарубежной компании. ДР, как правило, номинированы в долларах США или в Евро, хотя существуют примеры выпуска акций в некоторых других странах, включая Гонконг и Японию.
    Для российской корпорации ДР выпускаются следующим образом. Российский брокер приобретает акции российской компании на местном рынке и передает их в местный кастодиальный банк. В России такого рода деятельностью занимаются банки ING Eurasia и Внешторгбанк. Затем данные банки передают приобретенные акции в депозитарный банк страны предполагаемого выпуска ДР. Если речь идет о выпуске расписок в США, то таковой операцией, как правило, занимается Bank of New York[1]. Наконец, взамен полученных акций российской компании Bank of New York выпускает депозитарные расписки, которые выпускаются в свободное обращение на американском фондовом рынке. Он также обязуется обслуживать выпущенные расписки через сбор дивидендов, выплачиваемых российской корпорацией в российских рублях, обмен их на доллары США и последующее распространение данных дивидендов американским акционерам-держателям ДР. Американские же акционеры имеют возможность свободно торговать купленными расписками, а также оставляют за собой право требования обмена ДР на лежащих в их основе акций российской компании.

  • 4246. Депозитная политика коммерческого банка (на примере ОАО "Банк Петровский" )
    Дипломная работа пополнение в коллекции 16.08.2010
  • 4247. Депозитные сертификаты
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    До вступления в силу нового ГК депозитный сертификат, несмотря на наличие всех признаков ценной бумаги, таковым с точки зрения права не являлся. Это было обусловлено тем, что ни один нормативный акт, в том числе “Положение о порядке выпуска и обращения банковских сертификатов на территории Республики Беларусь” от 2.07.98г. N 68, не содержал такого указания. Вступившее же в силу 1 июля 1999 года “Положение о выпуске и обращении банковских сертификатов на территории Беларуси”, утвержденное постановлением правления Нацбанка от 30.04.99г. N 6.5, определило, что депозитный сертификат -- это ценная бумага банка, удостоверяющая право вкладчика или его правопреемника (юридическое лицо, индивидуальный предприниматель) на получение по истечении установленного срока суммы вклада и начисленных по нему процентов в валюте вклада.

  • 4248. Депрессивность сельских территорий Украины
    Контрольная работа пополнение в коллекции 16.01.2011

     

    1. Онищенко А., Юрчишин В. Сельское развитие: основы методологи и организации. "Экономика Украины" № 10 , 2006, с. 6.
    2. Официальный сайт Министерства аграрной политики Украины, http:// www.ininagro.kiev.ua.
    3. Официальный сайт Верховной Рады Украины, http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.
    4. Прокопа I. В., Попова О. Л. Заселеність сільських територій: деструктивні зміни і загрози. "Економіка прогнозування" № 1, 2008, с. 6384.
    5. Біттер О. А. Розвиток сільського господарства і рівень життя сільського населення Карпатського регіону. Автореф. дис. д.е.н. Львів, 2008, с. 15.
    6. Лисовой А. Определение депрессивных сельских территорий на уровне административных районов Украины. " Экономика Украины" № 9, 2008, с. 38-45.
    7. Прокопа И., Попова О. Депрессивные сельские территории: методические основы определения. "Экономика Украины" № 8, 2007, с. 62.
    8. Павлов О. І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління. Монографія. Одеса, "Астропринт", 2006, с. 26.
    9. Севастьянов Л. И. Индикаторы социально-экономического развития регионов: методические подходы к разработке."Регион: экономика и социология" № 1,1996, с. 53.
    10. Руденко В. П. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу України. К., "Вища школа", 1993, с. 76.
    11. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в АР Крим і обласного значення для визначення територій депресивними", http://www.rada.gov.ua.
    12. Коломийчук В. С. Соціально-економічний розвиток адміністративного району: теорія, методологія, практика. Тернопіль, 1998, 313 с.
    13. Герасимчук З.В., Галущак В.Л. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізації. Монографія. Луцьк, "Надстир'я", 2006, с. 76.
    14. Методологічні підходи до визначення проблемних територій та напрями їх подальшого регулювання. Монографія. Дніпропетровськ, 2003, с. 51
    15. Слава С., Самборський Д., Сегварі П.,Дацишин М. Розвиток економічно проблемних територій: міжнародний досвід. К., "К.І.С.", 2007, с. 55.
    16. Дністрянський М. С. Периферійність соціального розвитку віддалених депресивних районів України як чинник електоральної активності населення. "Вісник Львівського національного університету. Сер. "Географія", 2007, с. 87.
    17. Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейвиш А. И. Центр и периферия в региональном развитии. М, "Наука", 1991, с. 38.
    18. Барановський М. О. Механізми формування та чинники розвитку депресивних аграрних територій України. "Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Сер. "Географія" № 2, 2007, с. 91-96
    19. Барановський М. О. Методологічні засади аналізу процесів регіональної депресивності. "Часопис соціально-економічної геоірафії". Вип. 5(2), 2008, с. 61-68.
    20. Вatгік Т. J. Jobs for the poor: Can labor demand policies help? New York, Russell Sage Foundation, 2001, p. 47.
    21. Бородина E., Прокопа И. Сельское развитие в Украине: проблемы становления. "Экономика Украины" № 4, 2009, с. 81.
    22. Гнатишин Й. Комплексний розвиток сільських територій і модельні параметри доходів сільського населення Львівської області. "Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія: Економіка АПК" № 11(1), 2004, с. 217-222.
    23. Официальный сайт Министерства регионального развития и строительства, http: //www. minregionbud. qov. ua.
    24. Довідник соціальних стандартів, нормативів, вимог і обмежень. Наказ Міністерства аграрної політики №39/05 від 20 січня 2009 р. http://www.minagro.gov.ua.
  • 4249. Держава і ринок: філософія взаємодії
    Дипломная работа пополнение в коллекции 24.12.2010
  • 4250. Держава та її соціально економічні функції
    Контрольная работа пополнение в коллекции 08.12.2010

    Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується поняттям -функції держави..Нині держава виконує політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини, формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; утілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.[3,с.203] Основні функції держави:

    1. Забезпечити простір для розвитку сучасних продуктивних сил шляхом створення якісно нових, прогресивніших форм власності.
    2. Політика захисту довкілля шляхом створення відповідної законодавчої бази, форма економічного мислення.
    3. Регіональна економічна політика інтенсивного с планування державних інвестиція та стимулювання недержавних інвестиція у відсталі економічні регіони.
    4. Частковий перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через механізм прогресивного оподаткування.
    5. Реалізація стратегій планомірного і пропорційного розвитку економіки шляхом визначення мети і пріоритетів агроекономічного розвитку.
    6. Антимонопольна , втому числі анти трестівська політика, спрямована на певне послаблення монополізму в економіці, на захист конкуренції
    7. Проведення анти циклічних та антикризової політики з метою послаблення циклічності економічного розвитку та глибини економічних криз.
    8. Забезпечення належного рівня розвитку інфраструктури: доріг, звязку, транспорту, водопостачання.
    9. Розробка і прийняття правових засад економік.
    10. Виробництво необхідних суспільних товарів та надання відповідних послуг.
    11. Контроль за рівнем зайнятості шляхом стимулювання економічного зросту.
    12. Врегулювання зовнішньоекономічних та валютних відносин.
  • 4251. Держава та ринок
    Курсовой проект пополнение в коллекции 03.01.2011

    Я згодна з вченим Тарасевичем, тому що економіка дуже важлива частина побудови держави, і не можна порушувати цілісність цієї конструкції. Все повинно бути удосконаленим, підготовленим до переходу на новий економічний рівень як політичне жиитя народу, від чого залежить більшість рішень, які будуть прийняті у подальшому, так і екологічне становище, від якого залежить можливість виробництва тих чи інших матеріальних благ або послуг. Економічне середовище є найпроблемнішим у питанні переходу на нову систему, вважає вчений Малий. Він приводить таку думку, що кожна модель ринкової економіки уособлює цілісність системи, яку повинна очолювати саме держава, і головна роль у кардинальних змінах цього сектора належить економічним реформам, що керуються економічною тактикою та стратегією. Економічна стратегія це всебічний комплексний план або програма, що спрямовано на досягнення довгострокової мети, що органічно включає напрями, завдання та пріорітети економічного розвитку. Економічна тактика це система форм і методів реалізації стратегії, тобто комплекс заходів впливу держави на перебіг конкретних економічних процесів з метою надання їм параметрів, які визначені завданнями економічної стратегії [8, с.311]

  • 4252. Державна власність в економічній системі суспільства
    Контрольная работа пополнение в коллекции 20.11.2009

     

    1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
    2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
    3. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.
    4. Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво".
    5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про вивчення економічних показників" // Зібрання постанов Уряду України. - 2004. - № 5.
    6. Балабанов Є.Т. «Економіка підприємств». - К.: „Махаон”, 2004.
    7. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Ринкова економіка та її основні аспекти: Підручник. - К.: Либідь, 2002.
    8. Римак Г.М. Стратегія і тактика управління державними підприємствами. - К. „Основи”, 2004.
    9. Сімак В.М, Андрущенко В.Л. Структура державних підприємств. Донецьк.: „Дніпро”, 2004.
    10. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Планування діяльності підприємства в ринкових умовах. К.: «Аспект», 2001, 431 ст.
    11. Томас П. Кармен, Альберт Р. Іноземний досвід реалізації державного господарства. - М.: «Інфра», 2004р., 511 ст.
    12. Фінанси / Під ред. В.М. Ширко. - Х.: «Економіка», 2004.
  • 4253. Державна фінансова підтримка санації підприємств
    Доклад пополнение в коллекции 13.11.2010

    Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санаційної реорганізації підприємств, як злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ін., здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.

  • 4254. Державне і договірне регулювання оплати праці
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші вісімнадцяти років за скороченої тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров'я чи через вагітність на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів; при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

  • 4255. Державне регулювання грошового обороту України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 05.12.2010

     

    1. Бураковський І.В., Плотніков О.В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України. Харків: Фоліо, 2009. 299 с.
    2. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навчальний посібник. К.: Дакор, 2005. 528 с.
    3. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. Вид. 2-ге, доопрац. і допов. К.: КНЕУ, 2005. 440 с.
    4. Злупко С.М. Перехідна економіка: сучасна Україна: Навч. посіб. К.: Знання, 2006. 324 с.
    5. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. Вид. 2-ге, змін. й доп. Тернопіль: Карт-бланш, 2005. 528 с.
    6. Карлін М.І. Державні фінанси України: Навч. посіб. К.: Знання, 2008. 348 с.
    7. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посіб. К.: Знання, 2007. 589 с.
    8. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система. Навчальний посібник. Київ: «Центр навчальної літератури», 2003. 184 с.
    9. Матвієнко П.В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України. К.: Наук. думка, 2004. 256 с.
    10. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. Львів: Новий Світ 2000, 2007. 432 с.
    11. Михасюк І.Р., Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Підручник. Львів: «Магнолія плюс», видавець СПД ФО «В. М. Піча», 2006. 220 с.
    12. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2005. 480 с.
    13. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Посібник. К.: А. С. К., 2006. 688 с.
    14. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. 3-тє вид., випр. К.: Знання, 2006. 262 с.
    15. Стрельбицька Л.М., Стрельбицький М. П., Гіжевський В.К. Банківське безпекознавство: Навчальний посібник / За ред.. М.П. Стрельбицького. К.: Кондор, 2007. 602 с.
    16. Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації. Колективна наукова монографія / Під ред. Я.В. Белінської. К.: Національна академія управління, 2008. 212 с.
    17. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Підручник. К.: Знання, 2008. 462 с.
    18. Школа І.М., Вдовіченко А.А., Ореховська Т.М. та ін. Стратегія розвитку підприємств невиробничої сфери регіону: Навчальний посібник / За ред.. І. М. Школи, А.А. Вдовіченка. Чернівці: Книги ХХІ, 2008. 288 с.
    19. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 432 с.
    20. Буковинський С.А., Грищенко А.А., Кричевська Т.О. Середньострокова монетарна стратегія та проблеми її формування й реалізації в Україні // Фінанси України. 2008. - № 6. С. 3 30.
    21. Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи // Економіка України. 2009. - № 2. С. 24 30.
    22. Гриценко А.А. Проблеми забезпечення стабільності грошової одиниці України // Фінанси України. 2007. - № 9. С. 88 97.
    23. Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. 2006. - № 2. С. 8 19.
    24. Дзюблюк О. Грошова система України: глобалізаційні фактори впливу // Вісник НБУ. 2007. - № 7. С. 14 22.
    25. Косова Т.Д. Проблеми і перспективи розвитку фінансового ринку України // Вісник економічної науки України. 2008. - № 2. С. 88 93.
    26. Кухарська Н. Специфіка грошово-кредитного регулювання в Україні // Економіст. 2009. - № 3. С. 55 57.
    27. Матвієнко П.В. Підвищення ефективності грошово-кредитних відносин // Економіка та держава. 2007. - № 3. С. 44 48.
    28. Науменкова С. Основні тенденції розміщення грошової маси та їх вплив на формування грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. 2006. - № 1. С. 19 26.
    29. Некіпєлов О. Ризики грошово-кредитної політики та сучасні фінансові кризи // Економіка України 2009. - № 2. С. 24 30.
    30. Ніколайчук С., Каушан І. Вплив глобальної фінансово-економічної кризи на платіжний баланс України та динаміку його основних показників // Вісник Національного банку України, 2009. - № 11. С. 32 39.
    31. Петрик О. Цілі та основні режими сучасної монетарної політики // Вісник НБУ. 2006. - № 7. С. 6 13.
    32. Попов В.Ю. Статистика монетарного важеля економічного розвитку // Статистика України. 2009. - № 4. С. 52 58.
    33. Сивульський М.І. Національні особливості фінансової кризи // Фінанси України. 2009. - № 7. С. 3 19.
    34. Скиба Г.В., Доскоч Д.І. економіка України в умовах світової фінансової кризи та шляхи її оздоровлення // Вісник Хмельницького національного університету 2009. - № 5. т. 2. С. 199 202.
    35. Телятник Л. Проблеми розвитку теорії аналізу грошового обігу, соціально-правової оцінки та регулювання // Підприємництво, господарство і право. 2003. - № 3. С. 134 136.
    36. Унинець-Ходаківська Н. Роль державного регулювання на ринку фінансових послуг // Актуальні проблеми економіки. 2009. - № 6. С. 238 247.
    37. Філатова О.В. теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою // Економіка та держава. 2009. - № 7. С. 63 68.
    38. Череп А., Носенко Д. Грошово-кредитна політика України в умовах фінансової кризи // Журнал Європейської економіки. 2008. - № 4. т. 7. С. 438 445.
    39. Шитко О.П. Фінансова система: підходи до визначення та кількісної оцінки // Акутальні проблеми економіки. 2006. - № 4. С. 66 74.
    40. www.ukrstat.gov.ua
    41. www.bank.gov.ua
  • 4256. Державне регулювання зайнятості населення за видами економічної діяльності
    Курсовой проект пополнение в коллекции 18.10.2010

     

    1. Кодекс законів про працю України: текст із змінами та доп. станом на 15 липня 2007 р. / Міністерство юстиції України. К.: Ін Юре, 2007. 151с.
    2. Закон України "Про зайнятість населення": За станом на 16 червня 2006 р. Верховна Рада України. К.: Паламентське вид-во, 2006. 27 с.
    3. Статистичний щорічник України // www.ukrstat.gov.ua
    4. Актуальні проблеми соціально-гуманітарної підготовки персоналу державної служби зайнятості України: Матеріали круглого столу, Київ, 14грудня 2005р. / Інститут підготовки кадрів держ. служби зайнятості України / О.П. Смирнова (упоряд.), М.П. Лукашевич (упоряд.). К., 2006. 82 с.
    5. Безтелесна Л. І., Юрчик Г. М. Державне регулювання зайнятості. Рівне: НУВГП, 2006. 210 с.
    6. Богоявленська Ю. В., Ходаківський Є. І. Економіка та менеджмент праці. К.: Кондор, 2005. 329с.
    7. Городецька Л. О. Економіка праці. К.: НАУ, 2005. Модуль. 1: Курс лекцій. 116с.
    8. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини. К.: Знання, 2007. 559 с.
    9. Доманчук Д. П., Лучик С. Д., Чикуркова А. Д. Економіка праці. Кам'янець-Подільський: Абетка, 2004. 332с.
    10. Зайцева К. В. Державне управління зайнятістю населення. Донецьк: МПП "ВІК", 2005. 319 с.
    11. Калина А. В. Економіка праці. К.: МАУП, 2004. 272с.
    12. Калініна С. П. Ринок праці і зайнятість: теоретико-методологічний аспект. Донецьк: ДНУ, 2005. 227 с.
    13. Карпіщенко О. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Суми: Університетська книга, 2006. 264 с.
    14. Кожанова Є. П., Титар О. О., Білоконенко В. І., Жилін О. І., Гавкалова Н. Л. Економіка праці й соціально-трудові відносини. Х.: ХНЕУ, 2004. 284с.
    15. Лукашевич В. М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Л.: Новий Світ-2000, 2007. 248 с.
    16. Маршавін Ю. М. Підприємництво як фактор розвитку зайнятості населення. К.: ІПК ДСЗУ, 2004. 234 с.
    17. Москаленко Н. О., Отенко І. П. Економіка праці в організації. Х.: ХНЕУ, 2006. 232 с.
    18. Туй Фан, Хансен Еллен, Прайс Девід. Державна служба зайнятості на ринку праці, що змінюється. К.: Міленіум, 2002. 294 с.
    19. Чемерис А. Т. Організація діяльності служби зайнятості. К.: МАУП, 2003. 120 с.
    20. Чепурко Г. І. Ринок праці в Україні: проблеми зайнятості в період становлення ринкової економіки. К., 2004. 274 с.
  • 4257. Державне регулювання ЗЕД
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на:

    • загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.
    • До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання.
  • 4258. Державне регулювання інвестиційної діяльності
    Контрольная работа пополнение в коллекции 12.02.2011

     

    1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. М., 1997. С. 48-66.
    2. Борродіна В.М. Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій // Вісник. Міжнародні відносини. К., 2000. Вип. 17 С. 30-35.
    3. Бургова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень // Економіка України. 2003. № 10. С. 29-32.
    4. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
    5. Діденко Я.О. Особливості державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці // Науковий вісник ВДУ. 2001. С. 54-57.
    6. Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике № 2(5). 2001. С. 254-262.
    7. Зюкова Н.Б. Активізація інвестиційних процесів в Україні як основа економічного зростання // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія "Економічні науки". Полтава, 2003, № 1. С. 19-21.
    8. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.
    9. Киреев А. Международная экономика: В 2-х ч. М., 1998. Ч. 1. С. 285-320.
    10. Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. 2003. № 7. С. 36-42.
    11. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Львів, 1999. 277 с.
    12. Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. 2001. № 2: Географічні науки. С. 85-86.
    13. Кочанова П.В. Інвестиційний процес і його особливості в економіці України // Проблеми науки. 2002. № 5. С. 22-24.
    14. Курс экономики / Под ред. Б.А. Райзберга. М., 1997. С. 205-214.
    15. Луцишин Н.П., Малімон Н.А. Формування правового механізму регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні // Науковий вісник ВДУ. Луцьк, 2003. № 8. С. 96-100.
    16. Макуха С.М. Експорт капіталу: суть і форми // Фінанси України. 2002. № 11. С. 77-83.
    17. Мартиненко В. Стратегія трансформації інвестиційних процесів в Україні рух на випередження // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. № 3. С. 185-193.
    18. Мотиваційні чинники міжнародних економічних процесів // Фінанси країни. 2004. № 12. С. 50-57.
    19. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.
    20. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. СПб, 1998. С. 244-350.
    21. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Лібра, 1998. 392 с..
    22. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К., 1996. С. 204-225.
    23. Підгайна О. Міжнародний досвід державного управління інвестиційним процесом // Управління сучасним містом. 2003. № 7-9. С. 121-128.
    24. Підйомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. К., 2003. С. 130-139.
    25. Реверчук С.К., Реверчук Н.И., Скоморович I.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.
    26. Редькін О., Гришина О. Лібералізація інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. 2002. № 2. С. 115-123.
    27. Рипейська Л.С. Спеціальні економічні зони як механізм стимулювання інвестиційного процесу в Україні // Регіональні перспективи. 2001. № 4. С. 23-24.
    28. Розвиток організаційно-економічних механізмів активізації інвестиційних процесів в Україні // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту: Економічні науки: Т. 1. Д., 2000. С. 333-443.
    29. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А.І. Кредисова. К., 1998. 448 с..
    30. Цегольник П. Проблеми та напрями активізації інвестиційних процесів в Україні // Управління сучасним містом. 2003. № 7-9. С. 128-134.
    31. Чистякова Н.М. Державне регулювання інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. 2001. № 3. С. 116-122.
  • 4259. Державне регулювання корпоративної діяльності
    Информация пополнение в коллекции 14.06.2010

    Розповсюдження відкритої інформації може бути таким, що ініціює декількома суб'єктами: державою, власником, зацікавленою особою. Відповідно, відкриту інформацію можна розділити на групи за цією ознакою:

    • що ініціюють державою. Чинне законодавство містить ряд норм, які зобов'язують суспільство поширювати інформацію про себе. Наприклад, Закон «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює обов'язкову систематичну публікацію річного звіту і надання інформації до ДКЦПФР, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство публікувати повідомлення про скликання загальних зборів і персонально повідомляти про це держателів іменних акцій.
    • що ініціює власником. У такому разі суспільство як власник інформації саме вирішує, яку інформацію і яким способом поширювати. Це може бути публікація квартальних звітів, інформація про продукцію суспільства.
    • що ініціює зацікавленими особами. Будь-яка особа має право на отримання інформації про діяльність суспільства. Іноді такому праву кореспондує обов'язок суспільства надавати інформацію на запит зацікавленої особи. Наприклад, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство на вимогу акціонера надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти суспільства про його діяльність, протоколи зборів, документи, пов'язані з порядком денним зборів, книги протоколів засідань правління і тому подібне.
  • 4260. Державне регулювання підприємництва у сільському господарстві
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.09.2010

    Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступній рік, і його показники використовуються для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку та для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України, тобто взаємоузгоджена з Державним бюджетом щороку розробляється Державна програма економічного і соціального розвитку України. В ній конкретизуються заходи, передбачені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів, та завдання, визначені в щорічному посланні Президента України до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України. В ній також повинні бути відображені основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, державного замовлення та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі в розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; перелік державних цільових програм, що фінансуватимуться в наступному році за рахунок коштів Державного бюджету України; показники розвитку державного сектора економіки, зокрема отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств.