Книги по разным темам Pages:     | 1 | 2 | УДК 321 Ключник Р.М., Кривошен В.В.

Полтична криза в перод ПТято республки у Франц:

спроба кризового моделювання Розглянуто основн чинники виникнення та розвитку полтично кризи у Франц. Подано прогноз щодо подальшого розвитку ПТято республки.

Ключов слова: ПТята республка, полтична криза, професйний союз, пенсйна реформа, страйк.

Актуальнсть дослдження кризових явищ у полтичному житт сучасно Франц зумовлена насамперед провдним значенням ц крани серед кран квропи та свту. Протягом багатьох столть Франця була одню з найрозвиненших держав свту не лише у полтичнй вйськовй, а в економчнй та культурнй сферах. Сучасна Франця входить до складу велико смки, членом кС та НАТО, а також четвертою ядерною державою, а вдтак вважаться одним з найвпливовших мжнародних акторв. Отже, дослдження внутршньополтичних процесв у цй кран вкрай важливе для розумння динамки розвитку загальнополтично обстановки в квроп та свт.

Метою ц статт розкриття природи сучасно полтично кризи у Франц, визначення характеристика основних чинникв, а також окреслення перспектив виршення.

Данй проблематиц присвячена значна кльксть публкацй, серед яких варто вдзначити роботи С. Барберус, В. Рибакова, В. Виноградова, К. Привалова та нших фахвцв.

Франця одню з найстарших республк у квроп псля СанЦМарино та Швейцар. Перша Французька республка була проголошена у 1792 р. проснувала менше 12 рокв. Перод Друго республки приходить на хвил буржуазних революц, що охопили квропу, але був ще коротшим, оскльки тривав лише 4 роки - до 1852 р. Революцйн под та введення загального виборчого права (лише для чоловкв) сприяли активзац громадського та полтичного життя в держав. Обрана Конституцйна Асамблея закрпила за громадянами ряд важливих полтичних прав - зокрема, було скасовано смертну кару за полтичн злочини, проголошено свободу громадських збрань тощо.

У вересн 1870 р. вдбуваться наступна революця чергове повернення Республки. Форму правлння було закрплено конституцйними законами р., а в 1884 р. у законодавств зТявляться формула, за якою республканська форма правлння не може бути предметом перегляду. Цей етап характеризуться виникненням полтичних партй, стрмким поширенням профсплкового руху, посиленням рол преси. Негативами цього пероду дестаблзаця всередин парламенту, деструктуризаця полтичних партй, поширення марксистських дей тощо. Третя республка проснувала до 1940 р. була квдована нацистами.

На змну цьому етапу приходить Четверта республка (1946Ц1958). Ряд факторв зумовили нестабльнсть цього пероду , в кнцевому результат, призвели до послаблення державно влади та виникнення необхдност проведення значних змн. Для того, щоб ц змни закрпити, прийматься Конституця ПТято республки (4 жовтня 1958 р.), яка спрямована на посилення державно влади, зокрема виконавчо глки. Проект Конституц виносився на референдум був пдтриманий 79,2% громадян, як взяли участь у голосуванн [1,c.59].

Конституця ПТято республки приймалася у складнй суспльноЦ полтичнй ситуац. Полтична нестабльнсть, загострення соцально обстановки, викликане вйною в Алжир, зумовили падння Четверто республки припинення д Конституц 1946 р. Нова Конституця 1958 р., яка д й сьогодн, встановила ширш повноваження Президента, який обираться всенародно термном на пТять рокв (до 2000 р. - на см рокв), признача ПремТрЦмнстра, ма право розпуску нижньо палати Парламенту - Нацональних Зборв. При цьому Парламент ма право оголосити вотум недоври уряду [2,c.422]. Отже, Основний закон передбача республканську форму правлння змшаного характеру, оскльки в нй спостергаються риси президентсько (голова держави обираться народом та признача уряд) парламентсько республки (уряд несе вдповдальнсть перед нижньою палатою парламенту). Таким чином, уряд може ефективно працювати лише спираючись на бльшсть у нижнй палат парламенту, а отже Францю можна вважати президентськоЦпарламентською республкою.

Сучасн кризов явища у суспльноЦполтичному житт Франц мають складну природу давню сторю. Одню з х передумов можна вважати давн революцйн традиц ц крани: за вдносно короткий час у Франц вдбулися чотири революц: у 1789, 1830, 1848 та 1870 рр. Крм того, з революцю часто порвнюють масов антиурядов виступи населення 1968 р. У принцип, схильнсть до революцй одню з рис нацонального характеру французв, оскльки за той самий перод у сусднх кранах (Нмеччин, Великй Британ, спан) вдбулося значно менше масових виступв.

До факторв загострення полтично ситуац можна вднести дяльнсть профсплок. У держав сформувалася так звана конфлктна модель соцального партнерства, що проявляться, зокрема, у широких правах професйних сплок, значнй частц робтникв, охоплених профсплковим рухом, та широкому використанн страйкв, як часто набувають загальнонацонального масштабу.

Крм того, профсплковий рух у Франц значно мрою полтизованим. Останнм часом звТязки профсплок з полтичними партями ослабли, але не зникли.

ншим чинником нестабльност етнчний склад населення крани. У французькому полтичному лексикон не сну поняття нацональнсть у його пострадянському розумнн. Слово nationalit означа не етнчну належнсть, а громадянство, а термн nation фактично ототожнються з державою. При цьому значна кльксть французв вихдцями з нших кран, найчастше з колишнх колонй, а вдтак належать до нших культурних, етнчних, релгйних спльнот. ммгранти зосереджуються в основному у великих мстах - Париж, Лон, Марсел - та створюють гетто, самозолюючись вд бльшост населення крани. Бльшсть ммгрантв виконують неквалфковану працю за низьку плату, яка не вдповда життвим стандартам розвинено крани. При цьому у Франц постйно прожива значна кльксть ноземцв та нелегальних мгрантв.

Концентруючись у великих мстах, слабко нтегруючись у французьке суспльство, ммгранти та ноземц становлять небезпеку для громадського порядку, час вд часу органзовуючи зткнення з полцю.

сторя ПТято республки виявилася насиченою соцальними, полтичними економчними кризами, як нод становили серйозну небезпеку самому снуванню полтичного режиму. Травнев под 1968 р. призвели до втрати доври до Президента Ш. де Голля, вн був змушений достроково пти у вдставку. З цього часу страйки акц громадянсько непокори стали звичним явищем для Франц. За останн два десятилття кризов явища трич досягали пку: у 1995, 2005 та 2010 рр.

У травн 1995 р. Президентом Французько Республки став Жак Ширак.

Очолюваний ним Союз на пдтримку Республки позицонував себе як права полтична сила, але Ширак перемг на виборах пд соцальними гаслами, пообцявши виборцям подолання соцального розшарування мж бдними та багатими. Президент поставив перед урядом задачу скоротити безробття забезпечити випускникв вузв першим робочим мсцем, що досить складним в умовах ринково економки.

Нова влада заявила про намри квдувати дефцит фонду соцального страхування, який виник внаслдок скорочення податкових надходжень, що, в свою чергу, було зумовлено зростанням безробття та скороченням частки працездатного населення. У цих умовах мнстр фнансв А. Мадлен виступив з пропозицю скасувати низку привлев для держслужбовцв, а у проект бюджету на 1996 р. не було передбачено чергового пдвищення зарплат працвникам недержавного сектору. Генеральний директор Нацонального управлння залзниць заявив про реструктуризацю свого вдомства та план фнансового оздоровлення, мотивуючи це необхднстю зменшити дефцит бюджету служби.

У вдповдь залзничники провели загальнонацональний страйк 25 жовтня р.

26 жовтня 1995 р. Президент Франц виступив з промовою, в якй заявив про недооцнку його командою фнансовоЦекономчного положення крани визначив в якост проритету уряду боротьбу з дефцитом бюджету. ПремТрЦ мнстр А. Жюппе за дорученням голови держави розробив план оздоровлення економки, який був представлений Нацональним зборам 15 листопада 1995 р.

Цей план мстив корнну реформу системи соцального страхування, оздоровлення квдацю дефциту, пдпорядкування парламентському контролю, оподаткування пенсй соцальних виплат, що перевищують певний рвень. Паралельно передбачалося вжити заходв щодо стимулювання споживання, зайнятост, створення робочих мсць для молод. Окремо передбачалося встановлення жорсткого контролю за системою охорони здоровТя, а саме за витратами на госпталзацю, клькстю виписаних кв та плати, яку отримують приватн кар. Окремим пунктом було прописано скасування деяких привлев для службовцв громадського сектору, особливо спецальних пенсйних режимв. Саме цей крок призвв до масового невдоволення, оскльки пльги входили до складу так званих завойованих прав, як були здобут французами пд час революцй та профсплково боротьби.

Рушйними силами загальнонацонального страйку виступили держслужбовц та студенти. У мстах Франц протягом першо половини грудня 1995 р.

майже не працювали навчальн заклади та громадський транспорт, але масових заворушень вдалося уникнути. 95% працюючих не пдтримали страйк, здебльшого це були працвники приватного сектору, як не бажали втратити роботу [3,c.54]. При цьому паризька органзаця правлячо парт намагалася органзувати акц протесту проти страйкарв, залучивши до участ в них людей, позбавлених можливост користуватися громадським транспортом, проте населення, попри незручност, не пдтримало цю дею.

21 грудня 1995 р. премТрЦмнстр органзував тристоронню зустрч за участю представникв уряду, профсплок та бзнесменв, на якй було вироблено основн принципи виходу з кризи. А. Жюппе був змушений вдмовитися вд скасування спецальних пенсйних режимв, пдтвердити недоторкансть громадських служб, а Ж. Ширак, у свою чергу, оголосив 1996 рк роком соцального далогу. Таким чином, полтична криза 1995 р. у Франц була виршена мирним шляхом з максимальним урахуванням нтересв обох сторн, що забезпечило кран вдносну стабльнсть протягом наступних рокв. Пдбиваючи пдсумки груднево кризи, В. Виноградов пише, що трудящим вдалося вдстояти сво вимоги, хоча навряд чи можна говорити про х повну перемогу. Ситуаця у сфер соцального захисту залишилася замороженою [4,c.13]. Проте, на думку французько дослдниц С. Барберус, ця криза у будьЦякому випадку поклала кнець тривалому пероду соцального мовчання, який час вд часу переривався соцальними протестами, загальмувала реформу соцального забезпечення, а також перешкодила послабленню профсплок у х вдносинах з роботодавцями [5,p.53].

Нова криза виникла восени 2005 р. мала ншу природу: цього разу виршальну роль у дестаблзац обстановки вдграв етнчний чинник, про який ми згадували вище. 27 жовтня 2005 р. дво пдлткв африканського походження загинули у трансформаторнй пдстанц у передмст Парижу, переховуючись вд полцейських, як х переслдували. Наступного дня почалися масов заворушення у передмстях столиц: заколотники пдпалювали автомобл, вибивали шибки в адмнстративних будвлях, атакували полцейських. 4 листопада премТрЦмнстр Домнк де Вльпен вперше спробував здйснити кроки щодо мирного розвТязання кризи: вн прийняв у свой резиденц родичв загиблих пдлткв, а також пообцяв провести детальне розслдування ц справи. Проте ц д не зупинили масового безладу: цього ж дня у центр Парижу було спалено клька авто, а наступного дня подбн акц вдбулися у Бордо, Марсел, Тулуз, Нант. 8 листопада Президент оголосив надзвичайний стан та дозволив ввести комендантську годину в районах, охоплених заворушеннями [6,c.7]. Одночасно з цим до придушення безпорядкв було залучено армю.

11 листопада 2005 р. безпорядки вийшли за меж Франц: у Салонках (Греця) анархсти провели вуличн акц на пдтримку французьких заколотникв, як закнчилися зткненнями з полцю. У самй Франц розпочалися масов арешти органзаторв заворушень, що призвело до стаблзац обстановки. До 20 листопада 2005 р. вогнища погромв у передмстях Парижу та нших мст були повнстю квдован.

Под жовтняЦлистопада 2005 р. у Франц можна вважати полтичною кризою: в цей час проявилися глибок протирччя у французькому суспльств, а уряд виявився неспроможним х виршити вжити оперативних заходв щодо вдновлення порядку, внаслдок чого громадянам держав було завдано значних збиткв. А головним наслдком цих подй стало падння доври до Президента й одночасне зростання авторитету мнстра внутршнх справ Нколя Саркоз, який взяв пд особистий контроль боротьбу з заколотниками вдкинув будьЦяку можливсть вести переговори з ними, охарактеризувавши заворушення як хулганократю [7,c.45]. Представник правого флангу французького полтикуму, Саркоз виступив з консервативною програмою змг використати сво успхи у боротьб з кризою для перемоги на президентських виборах р.

Незважаючи на ц досягнення, ця полтична криза й дос не виршена: восени 2007 р. погроми сутички з полцю у передмстях великих мст Франц повторилися, але на цей час полця дяла бльш оперативно, порушникв порядку вдалося вчасно нейтралзувати. Станом на сьогодн протирччя на етнчному рунт активно не проявляються, поступившись мсцем ншим проблемам, про як йтиметься нижче. Але це означа, що конфлкт перебува у замороженому стан може в будьЦякий момент вибухнути з новою силою.

Передумови до чергового загострення кризових явищ у Франц склалися у березн 2010 р., коли на виборах до мсцевих органв влади перемогу одержала опозицйна коалця Лвий союз, до складу якого входять Соцалстична партя, обТднання квропаЦекологя та Лвий фронт, як в сум отримали 54,% голосв виборцв. Правлячий Союз за народний рух, очолюваний Президентом Н. Саркоз, перемг лише у регон Ельзас. При цьому значн успхи продемонстрував ультраправий Нацональний фронт, очолюваний ЖанЦМар Ле Пеном, отримавши близько 11 % голосв виборцв [8,c.7]. Таким чином, поряд з паднням авторитету чинно влади спостергамо поляризацю полтичних уподобань французв: в та прав сили вдбирають голоси у центриств. Можна з впевненстю стверджувати, що це в деякй мр стало наслдком тривалих конфлктв у суспльств, про як йшлося вище.

Pages:     | 1 | 2 |    Книги по разным темам