Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Місцеве самоврядування Конституційне право України Конституційне право України Конституційне право України Автономна республіка крим

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

Питання <) ія самоконтролю

1. Як історично формувались і визначались кордони України'
   
2. На яких засадах сформувався сучасний адміиісіраіпвно-тсрн-
   торіальнжй устрій України''
   
3. Які одиниці складають адміністративно-територіальну систему
   України'
   

174

Список рекомендованої пшераппри

1. Конституція України. Р. І. IX. X. - К.. 1996.'
   
2. Коментар до Конституції України. Р.І. К., 1996.
   
3. Дністрянський М.С. Кордони України. Львів. 1992.
   
4. Каспрук В. Новин гериторіальний устрій нова якість управ­
   ління // Урядовці! кур'єр. - 1998. З вересня. С 4.
   
5. Історія України / Під заі. рсд. В.А. Смолія. К.: «Альтсрнаі н-
   ва», 1997.
   

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Місцеве самоврядування ■ органічна час і нна су часноі дсмокра-шчноі держави, оріаіизовапоі на засадах ЄДНОСТІ цсніралізацн і дс-цсіпр.і іи.іііп влади.

Правові основи функціонування оріапів місцевою са.мовря.и-иаїшя визначено р.ХІ Констнтуцп України. Вони відповідають ос­новним положенням Всссвпньої Декларації місцевої о самоврядуван­ня іа Європейській \.ipi и про самоврядування і відтворюю і ь особли­вості функціонування органів самоврядування в Україні га певною мірою ісюричн) градвірю самоврядування на ісрпюри України.

і часів Київської Русі формування нейтралізованої держави ви-маїШЮ конценіраци влади в руках князя. Видання законів, судо-чн псі во, збирання податків, охорона державних кордонів, питання зовнішньополітичних відносин з іншими народами були прсроіл-інвамп центральної влади. Владні повноваження на місцях мали близькі родичі князя іа ЙОГО довірені особи. Посилення влади місцевих князів носили цсптробіжні тенденції. І на кінець XII — по-чаюк XIII сі.дрібш князівсіва почали об'єднуватись на конфеде­ративном) принципі під егідою сильних княжих династій.

На початку XIVст. на критерії сучасної України поширюється Магдебурзьке право в таких містах як Сянок, Хуст. Львів. Кам'янсці. іа інші

Магдебурзьке право було своєрідною формою самоврядування н \мовах феодальною суспільства. Населения місі купувалограмо-і\ на це право у князів тпічлміоі лннасін. обирало магістрат, ЯКИЙ відав господарськими, адмшістративннмн, фшаисовимн, судовими справами.

Переяславська мода 1634 рок\ гарантувала Магдебурзьке пра­во багатьом українським містами воно бую указом царя скасовано інше 1831 р.

175

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


На засадах самоврядування було побудовано адміністративний її і Запорозької Січі. Частково їх було відтворено і в Конституції Пилипа Орлика 1710 року.

Органом самоврядування на деяких територіях Укр;шш були релігійні братства, які відіграші велику роль в духовному єднанні громадян, в розвитку національно! свідомості в часи польською засилля в Україні.

За нових часів революцій і війн XX ст. пошуки оптимальних форм державною устрою знову було спрямовано на проблему цеп-ір:і.нзапіїі дснсіпралізаціі влади. Видатний український полно юі М. Драгоманов вважав, що найбільш раціональним і ефективним шляхом прогресу суспільства с шлях переходу від жорсткої цент-ралпаци влади до повноцінної о самоврядування. За його копії м туційним проектом сходи іромадян або виборних осіб мали фор-муватв органа самоврядування па сільському, волосному, повіго-вому і міському рівні.

Всі посадові особи обираються іромадою і підзвітні ш

Певною мірою ідеї М. Драї оманова було відтворено в роботі М. Грушсвського «Конституційне питання і українство в Росії» (1905 p.), де проводилась думка про необхідність самоврядування в селах, містах, повітах і волос і ях.

За радянських часів система самоврядування діяла через Ради різних рівнів іа і\ виконкоми. На час утвердження незалежності Україна мала паї ому історичну ірадппію існування системи само­врядування в конкретно-історичних умовах більш або менш жорст­кої централізації влади.

Спираючись на історичний досвід та враховуючії міжнародні правові документ Європейську хартію про місцеве самовряду­вання 1985 p., Всесвітню Декларацію про місцеве самовряд\вання, законодавець в особі Верховної Ради України визначив копсін-іуцніиі засаде самоврядування в Украпи.

Конституція дає визначення самоврядування як право терн-горіадьної грома ні жителів села чи добровільного об'єднання \ еІКЬСЬК) громаду жителів кількох сіл. селища іа міста са­мостійно вирішувати питання місцевого значения в межах Констн-iv пи і законів Україні! (ст. 140).

Суб'єктом самоврядування с територіальна громада, яка оби-рас орі апп місцевою самовряд) вання ради га їх виконкоми і де­легує їм повноваження захисту іп ісрссів громади га питання ор-і.низанії управління на місцях.

176

Виходячи з основних положень Конституції України Закон Ук­раїни «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує поняі-ія іернюріа 1ЫЮ1 громади. Цс жителі, що постійно проживають у межах села, селища, міста, району, які с самостійними адмініетра-півио-ісрніоріа IUIH4II одиницями або це добровільне об'єднання жителів кількох сіл, шо маки і. єдиний адміністративний центр.

На початок 2003 р. в Україні налічується понад 12 тисяч місце­вих рад, які обрані понад 12 тисячами територіальних іромад. Од­нак, цс не означає, що кожен населений пункі мас свій орган само­врядування. Близько 18 тис. населених пунктів не мають власних оріанів самоврядування, вони адміністративно вхо;іять до склад) ІНШИХ адчінніраііівііо-icpuiopia IUIUX одиниці.. Так. Велика Ял і а включає до свого склад) ?М селищ міського піну, до складу Севас­тополя вхопи і. Інксрман, до складу Кременчука Крюків.

Місцеве самоврядування ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ як безпосередньо тери­торіальною громадою, гак і опосередковано через представницькі органи влади місцеві ради.

Формами безпосередньої локальної демократії, що здійснюється громадами сіл. се пші, міст є збори, вибори і місцеві референдуми.

До відання оріанів місцевою самоврядування належать Збори громадян за місцем проживання, можуть скликатися мешканцями будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону.

Вибори до оріанів місцевою самоврядування рад >сі\ рівнів прово;ія і ься на основі заі ального, рівного і прямого виборчого пра­ва у відповідності до чинного законодавства України га ст.69, 70, 71 Конституції України. Виборцям гарантується вільне волевиявлення, як під час виборів доорганів державної влади, іак і доорі ввів місце­вого самоврядування шляхом виборів населення сіл, селищ, міст обирає терміном на чотири роки депутатів рад відповідного рівня. Виконавчий орі ан ради очолює голова ради, який також обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права.

Дсп\ кіш раЙОНИКХ та обласних рал іакож обираються слекю-раїом району чи області шляхом прямих виборів, але голови оби­раються відповідними радами і очолюю 11.1\ виконавчі комітети.

Одночасно з районними та обласними радами діють районні га
обласні державні адміністрації, голови яких призначаються і
звільняються з посад Президентом України (Конституція України,
СТ.106 п.10). Неузгодженість дій органів місцевого самоврядування
і місцевих органів виконавчої влади в особі голів районних і облас­
них адміністрацій іноді призводить до складних ситуацій на місцях.
12»' і 77

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Найбільш вразливою частиною таких відносин с піпаппя ча-геріалкної і фінансової основи місцевою самоврядування, розподіл розпорядчих повноважень місцевих рад народних депутатів і місце­вих державних адміністрацій щодо майна, доходів і нндаіин місце­вих бюджетів, інших коштів, землі та інших матеріальная ресурсів.

Коне і п і чия України є 1.142 однозначно инзначас, що ма-ісріальною і фінансовою основою місцевою самоврядування с ру­хоме і нерухоме майно, доході місцевих бюджетів, інші кошти, зем­ля, природні ресурси, що с у власносп територіальних громад и і, селищ, районів у містах, а гакож об'єкти їхньої спільної власносп. що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В разі поіребн територіальні іромадп сіл, селищ і міст можуть па договірних засадах об'сдн\ваіп об'єми ком\пальної власності Лія виконання спільних проектів, або спеціальної о фінансування комунальних підприємств, організацій і установ.

консннміїя сі.143 конкретяэуе повноваження іеріпоріа.іьинх громад щодо комунальної (муніципальної) власносп.

Територіальні і ромадп сіл, селищ, місі безпосередньо або через утворені ними органи самоврядування управляють майном що с в комунальній власності.

Своїми рішеннями ради цих рівнів затверджують програми соціа.іьно-скоиомічиою і а культурного розвитку і контролюють їх виконання органами виконавчої влади, які підпорядковані і підзвітні районним і обласним адміністраціям.

Конституція України і чинне законодавсіво про місцеве само­врядування надає іершоріа и.ним громадам повноваження затвер­джувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних ОДИНИЦЬ і контролювати їх виконання, встановлювані місцеві по­даті і збори відповідно до закону, утворювані і реорганізовувати і ліквідовувати комунальні підприємства.

Широкими повноваженнями наділяє Конституція України (ст.143 ч. 2) обласні і районні ради. Вони заівсрджуїоп, програми соціально-скономічноіо і культурного розвитку області і ранои\. затверджують районні і обласні бюджет, які формуюіься з копти державного бюджету і відповідно розподіляю п. їх між гернторіадь-ним громадами для виконання спільних проектів шляхом залучен­ня гакож коштів з місцевих бюджетів, контролюють їх виконання.

І хоча за законом органам місцевою самовряд\вання можуть надана іпся окремі повноваження виконавчих органів влади, на практиці виконавчі оріанн влади це місцеві державні

178

адміністрації, які фактично конкретизую і ь іаіальні програма і втілюють їх \ жіггтя, виходячії з відповідних настанов центральних органів виконавчої влади.

{тлі и складність відноснії між центра м.нпмп органами влади і місцевим самоврядуванням, між представницькими органами міс­цевою самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

Ці відносини ускладнюються підчас затвердження державного (консолідованого) бюджсіч і місцевих бюджеіів, в сфері майнових ипересів громад і держави в процесі приватизації об'єктів кому­нальної і державної власносп і а інше Саме тому сьоюдні пробле­ма узгодженості політики державних і місцевих представницьких і виконавчих органів влади лишається актуальною, нею опікується міжвідомча комісія з питань місцевого самоврядування. Асоціація місі України, відповідні органи на імінк іранп І Ірешдепіа і у Вер­ховній Раді України.

Аналіз повноважень органів місцевого самоврядування був би неповним без конституційно визначеною права територіальних громад па проведення місцевих референдумів іа реалізацію їх ре­зультатів (сі.143). Шляхом проведення місцевого референдуму ор-іанн місцевою самоврядування мають можливість вивчення думки місцевою населення шдпосио певних конкретних проблем Резуль-іаїн іакпх референдумів мають коїю.імаї пишні харакіер і врахо­вуються в прннпяі н рішень і и практичній дія іьноеті органів місце­вого самоврядування.

Законодавчо визначено правові засади взаємодії оріанів місцево­го самовряд\ванпя з районними іа обласними державними адмініст­раціями, іо.іовн яких призначаються і звільняються з посад Прези­дентом за поданням Кабінету Мінісірів України (ст.! 18 Конституції).

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підкоп і рольні орга­нам виконавчої влади вищою рівня. Але в час піні повноважень. делегованих їм відповідними районними і обласними радами, вони підзвітні і підконтрольні цим радам.

Конституцією (сі.ІIX) передбачено, що обласна чи районна ра­да може вислови пі недовіру ю.іові відповідної місцевої державної адміністрації двома третинами голосів депутатів під склад) відповічиої ради. В такому разі Президент приймає рішення про відставку юлови місцевої державної адміністрації.

Конституційним законодавством врсі\.іьоваио основні засади взаємодії орі аиів місцевого самовряд) вання і державою. Держава бе­ре \ часі ь в формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування,

12* 179

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


фінансово підгримує місцем самоврядування. Втрати оріашв мщсвого са\іоврял\н:иііія. що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою (сі. 142 ч. 3).

Це положення суптво впливає на ефективнісн. роботи оріашв місцевою самоврядування, які крім коне і u і чинних повноважень повніші мані фінансові га матеріальні ресурси для реалізації соці-ально-економічних іа культурних програм. І хоча основу місцевих бюджетів і матеріальних ресурсів складають прнб\ ікп об'єктів ко-мунальної власності, місцеві доходи та прибутки від діяльності об'єктів спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. фінансова та матеріальна підтримка держанії сприяє розв'язанню проблем, в яких зацікавлено кілька громад і державці оріапп виконавчої влади.

До місцевих бюджетів зараховуються псвиі відсоткв від загаль­нодержавних податків і зборів, таких як податок на прибуток підприємств і організацій всіх форм власності (крім комунальної), прибутковий податок з іромадян; часішіа доходів від приватизації державною майна га інше.

Фінансова підтримка місцевого самоврядування державою мо­
же мата н інші форми (дотації; субвенції), якщо рішення державних
органи) змушує органі] місцевого самоврядування проводиш неза-
п іановаиі додаткові впи іа і н іа paw BOX місцевих бюджс і ін. Ви і ра-
ти органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 142 ч.ІІІ
компенсуюіься державою. ₄

Сфера відання і повноважень органів самоврядування ви піл-часіься Коне ііііміісю України та іншими иормагіївііо-иравовпмн документами. Стаття 143 Конституції дас перелік найважливіших питань віднесених до повноважень органів місцевою самовряду­вання, про то йшлося вже раніше.

Рішення органів місцевою самоврядування в межах повнова­жень, визначених законом, обов'язкові до виконання на відповідній території. Чинним законодавством, і зокрема Законом «Про місцеві Ради народних депутатів іа місцеве і регіональне самоврядування» передбачаю 11. адміністративну, конституційну, і навіть майнову відповідальність іромадян, ніднрін мета, організацій і установ в разі невиконання рішень органів місцевого самоврядування. Але в ран, якщо рішення органів місцевого самоврядування прийнято з переви­щенням їх повноважень або з порушенням процедури прийняття чи невідповідності їх змісту Конституції України чи законам України. їх дія зупиняй ься у встановленому законом порядку за рішенням суду.

180

Конституція не конкретизує процедуру призупинення дії рішень оріашв місцевого самоврядування, не визначає особу чи оріан влади, повноважний ініціювати звернення до суду щодо виз­нання них рішень искомапі\цінними, як і не конкретизовано, в іаснс до якого суду слід звертатись Коне і в т\ цінного Суду Ук­раїни, який на час прийняття Конституції України шс не був ство­рений чи до суду загальної юрисдикції і якої судової інстанції.

Конституційне законодавство передбачає право органів місцево­го самоврядування па захист своїх прав у суді і перш за все права на вільне і повноцінне здійснення ними своїх повноважень, виконання законних рішень, якщо вони прийняп в межах визначених законом. Невиконання цих рішень з боку державних органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і ірома;іяіі розглядається в іакому разі як грубе порушення прав ісріїгоріальних і ромад.

Таким чином, право оріанів місцевого самоврядування зверга­тись до суду врівноважує їх позиції з позицією державного оріан\. посадової особи, яка може звертались до суду з позовом щодо не­конституційності чи невідповідності чинному законодавству рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування.

В сучасних умовах тривають пошуки найбільш оптимальних форм дія іі.носп оріанів місцевої о самоврядування, їх взаємовідно­син з місцевими органами виконавчої влади та з державою.

11 її пі а і ш ч t) їй самоконтролі»

1. Чім історична і радіння самоврядування в Украпи"
   
2. Назвіть суб'єкти самоврядування в Украпи га форми ного діяль-
   восгі як форми демократ
   
3. Які повноваження мають органи місцевого самоврядування''
   На якій мли-ркі іьпій основі діють?
   
4. Яке співвідношення повноважень органів місцевою самовряду­
   вання (районних і обласних Рад) з районними і обласними дер­
   жавними адміністраціями?
   

( писок рекомендованої'літератури

1. Конституція Украйні. Р.ХІ сі. 119. К.. 1996.
   
2. Коментар до Консінпцп України. Р. XI. К., 1996.
   
3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відо­
   мості Верховної Ради України. 1997. №24.
   

4 Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад га сгп.сь-кнх, селищних, міських голів. К. 1998.

181

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


S Історія України / Під заг. рсд. В.А. Смолія. К., 1997.

6. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні К,, 1997.
   
7. Кіселичиик В. Про надання українським містам у XIV XV11
   поріччях Магдебурзькою права // Право України. 1996. -
   №9.
   
8. Медвсдчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація
   державної владо і місцевого самоврядування. - К.. 1996
   
9. Розвиток місцевої демократ: забезпечення прав громадян на
   здійснення місцевого самоврядування. К, 1999.
   

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ

1. Історичні особливості розвиїку Криму і виникнення АРК.
   
2. Зв'язок АРК з Україною.
   
3. Основні повноваження органів влади АРК.
   

20 січня 1991 року Кримська обласна Раді народних депутатів затвердила результаті іагальнокримського рсферснд\м\ про відновлення Кримської автономії. 12 лютою 1991 року Верховна Рада України визнала результати голосування і спеціальним зако­ном відновила статус Кримської Автономної Радянської соціапс-пічної республіки як складової частини Української Радянської соціалістичної республіки.

Цій поди передувала довга і драматична історія народ) Кримською півострова, внгокн якої сягають VIII VI сі. до н.е. часів грецької колонізації території північною Причорномор'я. Внаслідок асиміляції колоністів з автохтонами за шсячеліпя сфор-мувадась складна етнокультура і економіка Криму.

Після завоювання півострова iaiapo-монголами на межі XII XIII сі. \ іворнвея кримський улус 'ЗолотоїОрди. Згодом виник­ло Кримське ханство, яке з кінця XV сі. потрапило під проіскгораї Туреччини. Внаслідок російсько-1 урсцької війни Крим з 1784 р. став російською територією.

Після жовшя 1917 р. місцеве населення Криму зробило спробу створиш незалежну від Роси гатарськ) державу, але ці спроби не мали успіху.

У жовті 1921 року територія півосірова увійшла до склад) РРСФР \ статусі Кримської автономної радянської республіки.

В 1944 році урядСРСР провів масову депортацію населення ре­спубліки на підставі звинувачення його представників у колабо-

182

раціоналізмі, співпраці з німецькими військами, факпічно у дер­жавній зраді. Корінні жителі Криму: гагари, болгари, греки, ка­раїми, вірмени були переселені ДО Сибіру, Казахстану і а інших ш і.іа.кіиіч районів СРСР.

{ пьої о часу Крим втратив статус автономії і набув статусу об-насті у складі РРСФР.

Специфіка ісоірафічного положення Криму, проблеми розвит-KV економіки півострова, зміна о і нічного складу населения, в яко-м\ почали переважати вихідці з України, обумовили рішення уряд) СРСР передані Кримську область до складу УРСР.

5 І954 по 1991 р. Крим існував у статусі області в складі УРСР.

Відновлення Кримської автономії органічно пов'язане з прого­лошенням незалежності України. Процес пси проходив болісно і

ik І.ІДІІО.

Найскладнішою проблемою була проблема повернення депор­тованого населення Криму на свою етнічну батьківщину. Вже в І989 р. Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і ЗЛОЧИННИМИ репресивні ЯХТИ проти народів, ЯКИХ було піддано насильницькому переселенню та забезпеченню їхніх прав». Спеціальна урядом комісія висунула пропозиції переглянути всі справи, порушені проти кримських гагар за участь в національному русі, організувати колективне га індивідуальне повернення гагар, відновиш автономію Криму як баївтонаціональяоіо у іворенпя.

Протягом 90-х років на хвилі громадських настроїв відновлен­ня ісюричноі справедливості значно загострюється соціальна на­пруга в Краму. Іаіарськс населення,