Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Конституційне право України Конституційне право України Конституційне право України Територіальний устрій україни та місцеве самоврядування Конституційне право України

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

прокурату­ра. Тому невипадково в Конституції України їй присвячено окре­мий розділ VII «Прокуратура».

Конституцією України в сі. 121 визначено, що прокуратура стано­вить єдину систему, як\ очолює Генеральний прокурор України, що призначається на посаду і звільняється з посади Президентом Ук­раїни за згодою Верховної Ради. До складу цієї системи входить Ге­неральна прокуратура, прокурори Автономної Республіки Крим, об-і.илей. міст Києва і Севастополя, міські, районні, а іакож військові прокурори. Всі нижчі ланки прокуратури підпорядковані вищим а всі разом Генеральному прокурору. Ця ієрархічна залежність ре-гулюсться Законом України «Про прокуратуру» від 5 липня 1991 р.

Не зважаючи на ге, що прокуратура функціонує в межах систе­ми правосуддя, вона є незалежним централізованим державним ор-іаном, функції якою чітко визнані ст.121 Конституції України.

Основні функції прокуратури:

1. Підтримання державною обвинувачення в суді;
   
2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді,
   у випадках передбачених законом.
   
3. Нагляд за додержанням законів опсраіивно-розшукової ро­
   бо і н, дізнання, досудовою слідства;
   
4. Контроль за додержанням законів прн виконанні судових
   рішень у кримінальних справах, прн застосуванні заходів примусо­
   вого характеру, що обмежують особисту свободу громадян.
   

165

Р.С. Балакірсна

Конституційне право України


Підгримуюча державне обвинувачення в суді, прокурор спрпяс боротьбі зі злочинністю. Як рівноправний учасник судово­го пронесу, прокурор бере участь и судовом) допиті, в дослідженні доказів, висловлює свою пропозицію щодо міри покарання під/ йому.

Виступаючи в роп державного обвинувача, прокурор бере участь j перегляді судових рішень в процесі апеляції.

На прокурора покладається представництво інтересів громадя­нина, організації або держави в суді \ випадках, передбачених за­коном. Прокурор за власною ініціативою може звертатись до суду за захистом прав громадян, а гакож законних інтересів держави або окремих орі аннамці чи підприємств.

Не менш важливою функцією прокурора г нагляд <>і додержан­ням законності на етапі досудового слідства сшеративно-розшуко-віімп іа правоохоронними органами (слідчими прокуратури, слідчими міліції та оріанів служби безпеки). Думка прокурора в кримінальній справі і директивною і обов'язковою для органів дізнання іа попереднього слідства.

Саме прокуратура ЗДІЙСНЮЄ нагляд іа додержанням законності на етапі виконання судових рішень з кримінальних справ, нагляде* ta додержанням шконності в ізоляторах гимчасового утримання, слідчих ізоляторах, виправио-трудових колоніях, в'язницях, психіатричних лікарнях з суворим і посиленим наглядом.

Таким чином, судова влада складається з оріанів правосуддя різних рівнів і а прокуратури, які незалежні в своїй професійній діяльності і підкорж іьея лише Закону.

Конституційний Сул України

1. Статус і структура Конституційного Суд) України.
   
2. Прерогапівп Конституційного Суд) України.
   

Як було зазначено у попередніх розділах, система організації клади згідно Конституції України побудована па принципі розпо-ліл\ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Проголошений і закріплений Основним іаконом принцип орга­нізації державної влади м.к . як свідчи 11, свіюва практика, і свої не-рсваї п і свої проблеми.

Неузгодженість, протиріччя і навіть конфлікт між окремими гілками влади чожчь ослаблювати і\. призводити до без.іа,ідя. безвідповідальності і навіть дестабілізації суспільства.

166

Тому особливої актуальності і важ півосі і набуває проблема конституційного коніролю за дотриманням Конституції усіма 11 іками н іадп.

В різні часи і в різних країнах механізм нікого коніролю був ргшпм. Гак, в Ані.пі. крапп розвиїп гою парламентаризму, відс) і-ня урядова структура, яка б здійснювала контроль за копсіи-і мийною законністю іаку функцію внкон\с парламент.

За радянських часі контроль за конституційною законністю становив компетенцію Верховної Ради Союзу і республік. І інше в Конституції Української РСР у 1937 році було запроваджено фор-м\ л\ «контроль гл виконанням Конституції», але суб'єктом такого коніролю визначалась Верховна Рада. її Президія здійснювала конституційний контроль за дотриманням Конституції (ст.19).

Основніїіі Закон Української РСР прийнятії у ІУ78 році гакож не закріп иос ніяких спеціальних структур конституційного конт­ролю. Вході конституційної реформи Основною Закон) Українсь­кої РСР було задекларовано створення комітет) конституційного нагляду. Але цей комітет не похитнув гегемонію Верховної Ради у іалузі контролю за дотриманням конституційних норм. Він не мав права скаемкіш неконституційні акт. Це право ЛИШИЛОСЯ за Верховною Радою та В Президією.

Декларація про державний суверенітеї України проголосила новий принцип здійснення державної влади шляхом розподі.п її на законодавчу, виконавчу і судову. Цс вимагав нової моделі здійснення конституційного кой і ри no

У проекті Конституції України, внесеному Верховною Радою на всенародне обговорення І шипя 1992 року місишся спеціальний розділ «Державна влада». Він включав іакі і лави як « Іагальні по­ложения»; «Законодавча влада»; «Національні збори України»; «Виконавча влада»; «Судова В Ш

В останній главі визначається судова влада. як\ складаю і ь Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції га господарські суди. Власне. Конституційному Суду було присвячено лише ода) (204) с і а і іік,

А ге в проекті був спеціальний розділ (VIII) «Охорона Кот ш гуції» де фактично мова йшла про прерогативи Конституційного Суду. Єдиним джерелом влади Конституційного Сулу визначався парламент. Тому при наступному редаї \ вапні проекіу Конституції законодавець пішов шляхом більш детальної розробки повнова­жень Конституційного Суду і виділення нього питанні в окремий

167

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


розділ. Така практика відповідала традиціям світового консти­туційного процесу.

В наступят редакціях проект) Конституції проводився принцип більшої незалежності Конституційного Суду ви Верховної Ради.

'•і і дію чинної Конституції, Конституційний СуД формується не лише Верховною Радою, аде іі Президентом і;і ч із дом суддів, що забезпечує більш) незалежність і неупередженість суду. Створення Конституційного Суду задекларовано Конституцією у 19% році, а перший склад йою почав працювати інше у 1997 році.

В Коїісііпуїш виділено спеціальний розділ (XII) «Конституцій­ний Суд України», де статтею 147 визначається ііоі о статус як сінно­го органа конституційної юрисдикції в Украпи. Специфіка Коисти-т мийного Суду поляіас втому, що він не входить в систему загальної юрисдикції і правое)ддя в класичному розумінні він не здійснює.

Основна функція Конституційного Суду поляіас втому, що він вирішує питання про відповідність іаконів га інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції Ук­раїни га Законів України.

Конституційний Суд здійснює нагляд за дотриманням Констн-гуцВ міма гілками влади, всіма органами законодавчої, виконав­чої, судової влади, а також Президентом України.

Реалізація таких функцій Конституційного Суду мас на меті за­безпечення верховенства права в державі. Вона передбачає вс.шк\ в ид) Конституційного Суду і пою незалежність.

Ця незалежність гарантується Конституцією і забезпечаться вона на етапі формування йою персонального складу.

( іагтсю 148 передбачено, що Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду.

Президент України, Верховна Рада України га »Ъд суддів Ук­раїни призначають по 6 суддів Конституційного Суду України.

У відповідності до проскі) Закону «Про внесення змін до Кон-спііуцїі» персональний склад Конституційного Суду формується інше Президентом і Верховною Радою, а також рекомендується статтю 14Х ч. 4 викласти в такий редакції: «Одну і і у саму особу не може бути призначено суддею Конституційного Суду України більш ніж на два строки підряд». Термін обрання Голови Консти-і мийного Суду піше на трирічний термін в проекті закону скасо­вується і не внзначле гься взагалі.

До членів Конституційного суду висуваються високі вимоги. Суддею Конституційного Суду може бути лише громадянин Украі-

168

ми. який на день призначення досяг 40 років, мас вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як И) років, проживає в Україні протягом останніх 20 років, та володіє державною мовою.

Всі ці вимоги виправдані і им, що судді Коне і ні мийного Суду виконують специфічні обов'язки, які потребують не .інше високого професіоналізму і освіченості, а де великої полі пічної волі, об'єктивності у розгляді справ.

Суддя Конституційного Суду призначається строком на 9 років без права бути обраним на повторний сірок. Із складу суддів Кон-і пі і мийного Суду обирається Голова Консі ні мийного Суду шля­хом гаемного голосування лише на один трирічний строк. Такий порядок обрання Голови Коне і п і мийної о Суду забезпечує мож­ливість більш широкому колу суддів виконувати обов'язки Голови Конституційного Суд}

На суддів Конституційного Суду, як і на суддів загальної юрис­дикції, поширюються і арап пі незалежності і недоторканності. Вплив на судців в будь-який спосіб забороняється. Звільнення з по­сади здійснюється \ відповідності до етапі 126 Копії п і мш Украї­ни, де передбачається, що підставою ;ідя звільнення є:

1. Закінчення сіроку обрання;
   
2. Досягнення суддею 65 років:
   
3. Стан здоров'я, що робить неможливим виконували обов'язки
   суддів;
   
4. Порушення вимої щодо несумісності:
   
5. Порушення присяги;
   
6. Припинення громадянства;
   
7. Обвинувальний вирок щодо судці;
   
8. Смерть або визнання безвісно відсутнім;
   
9. Заява про відставку.
   

Коне і п і \ пін України (сг. 126) забороняє суддям Консі м і \ щйноі о Суду, як і суддям загальної юрисдикції, члена во \ полгіпчнп.х партіях га профспілках, будь-яку поли нчну дія.п.шсіь. будь-яку інпі\ оплачувану роботу крім наукової, вик іадацької та творчої.

Іака конституційна норма мас на меп запобнти полііизаии Конституційного Суду, що може заважати об'єктивно і иеуперед-жено розглядати справи.

Суддя Конституційного Суд) не може мати представниці.мін мандат, обіймані якісь інші оплачміані посади.

Особливий статус Конституційного Суду визначається особли­вими йою функціями, та ного повноваженнями.

169

Р.С. Балакірєпа

Конституційне право України


Основна функція здійснення контролю за відповідністю Кой-< і и і \цн \ країни:

законів і а правових ак~пв, що приймаються Верховною Ра­дою України;

Указів Президента України; актів Кабінету Міністрів Україна; акин Верховної Ради Авюномиоі Республіка Крим. б'ектамв права звернення до Коне пітнішої о Суд) с Прсзи-деш України, не менше 45 депутатів Верховної Ради. Верховний

і України, Уповноважений з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіка Крим. Коло суб'єктів права звернення до Кон-ституційиого Суду обмежене

Громадяни України можуть звертатись до Конституційного Су­ду, але через Уповноваженого з орав людина, або через Презндсніа.

Ком с і н і \ пі 111111 п нагляд за відповідністю законів Конституції України г единим засобом забезпечити верховенство Основного Закону України, запооп ги зловживанню владою, попередній будь-яку конфронтацію або пати, конфдпсі між законодавчою, вико­навчою владою і Президентом Украпім.

Конституційний Суд повноважний здійснювати контроль за ВІДПОВІДНІСТЮ правових актів, прийнятих Верховною Радою Крим) Коне і и mm України.

( [ідзвернути увагу, що Конституційний Суд маг повноважен­ня не інше визнавати неконституційннмв закони і правові акт. а к- и анулюватв їх. припиняти своїм рішенням їх дію.

Крім коні рольної функції, Конституція Україна вадас Констн-туціЙНОМ) Суд) право офіційно ілумачнін змісі іа межі застосу­вання певної конституційної норми іа оудь-якого закону. Виходя­чи зі змісту шеї прерогативи Конституційного Суду і обумовлено ного склад, ті високі вимоїн які впсхваюіься щодо суддів Консти­туційного С>д\.

Рішення Конституційного Суд\ відносно ілумачсішя окремих положень, законів, визнання і\ неконституційними обов'язкові до виконання на вені критерії України в порядку вставовленом) *а-коном і оскарженню не іп.ияі ають.

До повноваження Конституційного Суду відносяіься також висновки щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів і угод, які вже діють, або іакнх. що вносяться до Верхов­ної Ради дія ратифікації' Іишиосіься розі ляд таких справ у Коне-гитуційном) Суді лише Президентом га Кабінетом Міністрів Укра-

170

пін, інші суб'єкти права, в чому числі і народні депутати, іакої ініціатива позбавлені.

Ця норма є новацією в Конституції України. До І99І року пи­тання відповідності міжнародних угод Конституції України не сіа-вп юсі. на обюворення і не викликало сумнівів. Чинним законодав­ством передбачається можливість розі ія.п в Конституційному Суді міжнародних угод і договорів на предмет їх ковстнтуційності.

Конституційний Суд Украйш у відповідності »статтями 111 га 15] бере участь у розв'язанні важливою питання державною жит­ія дострокового припинення повноважень Президента в поряд-к\ імпічменту.

Конституційний Суд розглядає процедуру розслідування і роз-і іяд) справи про імпічмент. При цьому Конституційний Суд роз-і.іядас не суть звинувачень, а додержання порядк) створення слідчої комісії, правомочність її склад] та дій при проведенні розслідування.

Особливу роль піди рає Копі пітніший Суд у процесі внесення змін до Конституції України Bui дає висновок про відповідаль­ність законопроект] статті 157 Консіпіунн України, яка кони а і що зміни не можуть бути внесеш, якщо вони передбачають ск._: ваппя або обмеження нрав і свобод людини і громадянина, або як­що вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення ісрпіоріа іі.поі цілісності України. Лише за наявності висновку Конституційного Суд) щодо відповідності законопроекту ви мої ам статей І57 га І.Х Конституції Верховна Рада може розглядати за­конопроект про внесення змін в Конституцію,

Рішення Конституційного суду про неконституційність законів може бути обумовлене исвідповідіїїеію їх змісту конституційним нормам, а іакож може бути пов'язане з порушенням консін-гуційної процедура в порядку іх прийняття.

Після гакого рішення закон втрачає чинність з дня ухвалення рішення. 11 і'іі цьом) передбачапі.ея відшкодування за рахунок держави матеріальної або моральної шкоди, яка є наслідком дії ньою закону.

Лспііімііісп. наслідків квннсвою 2000 р. Всеукраїнського рс-ферендум) була визвана Конституційним Судом України і цс рішення відкрило шлях до внесення змін до Конституції України з надзвичайно важливих питань здійснення державної влади.

Спираючись на посіаиову Коне і п шинної о Суду про лсіинм-ність квітневого 2000 рок\ Всс\ критського рсфсрснд\ м\ І Ірезиден і

171



Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


України зшіциовав проведення парламентської реформи перехід до принципово нової для України моделі політичної системи у формі парламсиісько-президснтськоі республіки.

Питання д.ш самоконтролю

1. Як визначив Закон «Про судоустрій України» 2002 року струк­
   туру судової влади в Україні?
   
2. Які основні принципи судочинства визначено Конституцією Ук­
   раїни і чинним законодавством?
   
3. Як формусіься кадровий склад судійського корпусу України'
   
4. Які специфічні функції виконує Конститущйний Суд України?
   

Список рекомендованої літератури

1. Констніуція України, прийнята иа V сесії Верховної Ради Украї­
   ни 2Х червня 1996 року.
   
2. Коментар до Конституції України. — К. — 1996.
   
3. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року.
   
4. Основи конституційно права України. К.: Юрінком [втер,
   2000.
   
5. Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції Ук­
   раїни». К., 2003.
   

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

1. Засади територіального устрою України.
   
2. Місцеве самоврядування.
   

Засади територіального устрою України

Основні засади ісріпоріальноіо устрою України визначено Кон­ституцією України розділами І, IX, X, XI. Саме в них конкретизовано принципи ісріїїоріан.ноіо ус грою України, економічні, соціальні га політичні заса.иі фчікшотваиия органів місцевого самоврядування.

Питання територіального устрою України мас в системі кон-с і п і уцінкою права суттєве значення. Воно визначає заі а іьні прин­ципи цеіпрапиши і децентрадшцй влади, діалектику взаємо­зв'язків центру з реї іонами, принципи взаємозалежності глобаль­ної (загальнодержавної) і локальної (місцевої) демократ.

172

Питання територіального устрою багатопланове. В ньому с кілька аспектів і перш за все цс проблема кордони держави, тери­торіальної визначеності етносів, економічного розвііік\ крнторій, їх традицій, їх геоиолігичних особливостей. Тому перш ніж розгля-дані їх, доцільно здійснити історичний екскурс в проблему.

Сучасні державні кордони України хіворилися після проюло-іпспіія незалежності і визначені правовими акіами України як неза­лежної держави. Цей процес мас склади) і драматичну історію.

Сучасна історична наука віипачас кілька етапів становлення етнічних, адміністративних та політичних кордонів України.

Па герпгори сучасної України певний час існувало найбільше v тогочасній феодальній Європі державне утворення Київська Русь з чігко визначеними етнічними, господарськими, правовими і політичними відносинами.

Міць нісї держави було підірвано міжусобними війнами, зазіханнями інших держав па її територію внаслідок чою етнічні українські землі було поділено між Литвою, Польщею та Туреччи­ною, етнічні українські кордони зміщувались на схід.

З XV-XVI ст. починається відродження українських етнічних кордонів. Після Визвольної війни 164Х-І654 pp. сформувалась напіввійськова система адміністративно-територіального \cipoio з є юментамн демократи >м) га ієрархи геритеріальних одиниць пш) куренів, сотень, полків.

Подальший розподіл етнічних українських земель між Авст­рією і Росією призвів до втрати державності, яка почала відроджу­ватись лише у XX ст. після лютневої 1917 р. революції шляхом у інорения У HP.

іа радянських часів Україна існувала в складі Радянського Со­юзу як республіка. По закінченню Великої Вітчизняної війни мала міжнародну правосуб'єкгність, була чденоы ООН, але виші органи влади УРСР були підзвітні і підконтрольні вищім органам влади СРСР, а ючшшеЦККПРС.

Акт про державну незалежність від 24 серпня 1991 р. проголо­сив територіальну цілісність України в межах її кордонів у складі СРСР. Але проблема визначення кордонів України хоча і розв'яза­на на офіційному рівні, але ще не знята. В перші роки незалежності Росією. Румунією висловлювались територіальні претензії на Крим. Севастополь, о. Зміїний. Основним аргументом була заява про освоєння Росією південнії\ земель України, а румунських націоналістів на традицію.

173

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Конституція України сі.2 визначила цілісність і недотор­каний її. державної території в межах існуючих кордонів, ст.17 — обов'язок держави зачитані суверенітет, ісрпіоріа.іьну цілісність і іісдоіорканшсгь.

Після проіолоіііеиия шиї ісжносіі в період роботи над кон­цепцією Конституції, а ікнім над проектом Конституції одним з дискусійних питань було витання адаіпстратнвно-територіальнс-го устрою України. В одних проектах Конституції пропонувався федеративний принцип територіального устрою з посиланням на традиційний ію и і \ країни на Захід, Схід, Південь і Центр. Згаду­вались історичні райони: Галичина, Правобережжя, Слобожан­щина, Буковина і а інше.

При ньому враховувалась історична традиція, культурні особ-іпносії. етнічна своєрідність і майже не враховувались рівень і особливое 11 економічною розвшкл.

В тексті Конституції в ст.ст.2, 132 враховано всі фактори, що обумовлюють діючий принцип адміністративно-територіального поділу унітарної держави України

Територіальний устрій України грунтується на засадах (.шості і ЦІЛІСНОСТІ державної території, поєднання ценіра іпації і децсиі-ралпацп \ здійсненні державної влади, збалансованосіі соціально-скономічною розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, еко­номічних, екологічних, географічних і демографічних особливос­ті, стічних і культурних градацій.

Систем) адмпіїсірапівно-терітторіалі.ното устрою України складають: Автономна Республіка Крим. 24 області. До складу об­ластей входя п. райони, місі а. райони в містах, селища і села.

Особливіш статус мас Київ як столиця України і Ссвастоію м. як порі і база українською і російською флотів, якіпі пс входин, до складу АРК, хоча і знаходиться па території Криму. Статус к-риіоріа.іьної ■втономіі маг АРК. Це питания більш докладно роз-глядається окремо в розділі «Автономна Республіка Крим».