Реферат: Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил

Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил

більшому коагулюванню прав і свобод особистості, до конфліктів, до політичної нестабільності.

В бурхливі жовтневі днів 1905 року кадети нерідко були схильні до самих радикальних мір, в тому числі навіть до підтримки збройного повстання.


Маніфест 17 жовтня. В період Всеросійського політичного страйку, повсюдних виступів різноманітних шарів суспільства царський уряд знаходився в стані розгубленності.

17 жовтня 1905 року цар підписав найвищий маніфест. В ньому проголошувалися “непорушні основи громадянської свободи на засадах дійсної недоторканості особи, свободи совісті, слова, союзів і зібраннь”. Маніфест надавав виборче право тим шарам населення, що були його позбавлені. Майбутня Дума наділялась законодавчими правами замість законодорадчих.

19 жовтня Витте був призначений головою Ради Міністрів. Росія отримала шанс перейти від самодержавної форми правління до конституційної монархії, лібералізації політичного режиму.

Маніфест 17 жовтня по-різному був зустрі в суспільно-політичних колах Росії. 18 жовтня вийшло звернення РСДРП “ДО російського народу”: “Борющийся пролетаріат Росії переміг... Цар куль і кнутів, цар в’язниць і шибениць, цар шпигунів і катів підписав маніфест про права народу... Цар і маніфести брешуть і лицемірять, і вірити їм не можна. Вони хочуть заспокоїти народ паперовою конституцією і нишком відібрати те, що йому пообіцяли... Перемога одержана, але цього мало...”.


Маніфест 17 жовтня відбився на долі “Союзу союзів”. З нього вийшли земці-конституционалисты і академічний (професорсько-викладацький) союз. Вони поповнили ряди кадетської партії. До листопада 1905 року “Союз союзів” налічував вже 94 тис. членів. Поряд З центральним діяли і місцеві “Союзи союзів” на рівні губерній. 28 листопада бюро “Союзу” приймає рішення готуватися до загального страйку і “останньої збройної бійки з ворогами народної свободи”.


Таким Чином, в “Союзі союзів” в кінцевому підсумку перемогли революційно-демократичні сили. Милюков відійшов від керівництва Союзом.

Незабаром після опублікування царського маніфесту оформилася партія “Союз 17 жовтня” (октябристи), в яку війшли А. І. Гучков, Д. Н. Шипов і інші великі промисловці, торговці, поміщики. Октябристи повністю підтримували царський маніфест.

Програма октябристів містила наступні вимоги:

- збереження єдності і неподільності Російської держави в вигляді конституційної монархії;

- загальне виборче право;

- цивільні права, недоторканість особи і власності;

- передача державних і питомих земель в державний фонд для продажу безземельним і малоземельним селянам;

- розвиток місцевого самоврядування; свобода робітничих союзів і страйків;

- безстановий, незалежний від адміністрації суд;

- підйом продуктивних сил, розвиток системи кредиту, розповсюдження технічних знань, розвиток залізниць;

На Чолі партії став Олександр Іванович Гучков.


Цікаво, що російська буржуазія не вважала партії октябристів і кадетів “своїми” партіями і віддала перевагу в 1906 році створити власну Торгово-промислову партію. Октябристи дуже скоро перетворилися на 3/4 в поміщицьку партію. Кадетів буржуазія вважала партією інтелігентів, далеких від реального життя, безплідно і небезпечно загравших з масами. Кадеты були буржуазною партією тільки в тому сенсі, що їхні вимоги були направлені на вдосконалення буржуазного ладу в країні.

Вкрай праві сили в країні сприйняли маніфест 17 жовтня як сигнал до відкритого виступу проти демократичних сил в підтримку самодержавію. Ще 14 жовтня 1905 року генерал-губернатор г. Санкт-петербургу Д. Ф. Трепов видав знаменитий наказ:“... При наданні... Опору – холостих пострілів не давати, патронів не шкодувати...”. Найбільш реакційна частина буржуазії вимагала навіть вступу військового положення.

В жовтні 1905 року виникає організація “Союз російського народу”.

“Союз російського народу” мав більш 900 відділень. На Чолі його стояли А. І. Дубровин, В. М. Пуришкевич і ін. Черносотенная газета “Російський стяг” нерідко публікувала повідомлення такого характеру:“... В славу грабіжницького кадетського, соціал-демократичного, соціал-революційного і анархістського руху, що називається на єврейському жаргоні “визвольним”, за один день убито 2, поранено 7, всього 9 людей“.

Соціальний склад чорносотінці був неоднорідним - від робітничих до аристократів, але значна частина складалася з представників дрібної буржуазії.

Чорносотінні, шовіністичні організації приймали не менш активну участь в подавленні революції, ніж армія і поліція. Відомі були їхні зв'язки з охороною, і субсидіювалися вони з скарбниці. Гасла чорносотінців мали далеко не тільки антисемітське спрямування. Нарівні з євреями вони ненавидели соціал-демократів, есерів, буржуазних націоналістів, лібералів. Чорносотінці вчиняли вбивства видних суспільних діячів, депутатів Думи, тричі замахнулися на Вітте. Деякі з них пристрасно мріяли позбавити Росію від “найвидатнішого мотлоху в образі Державної Думи і лівої печатки”.

Таким Чином, після 17 жовтня царат відкрите переходить в настання. Його табір посилюється за рахунок правої ліберальної буржуазії і поміщиків, що виступили за наведення “порядку” в країні.


Підйом національно-визвольного руху. Для національно-визвольного руху царський маніфест став потужним каталізатором в боротьбі за рівноправність націй і ліквідацію національного гніту. Маніфест був опублікований в розпал Всеросійського політичного страйку. З 14 по 21 жовтня вільно знаходився в руках робітничих. 16 жовтня повстали робітничі різних районів. Боротьбу російського пролетаріату підтримали сотні тисяч польських робітничих.

17 жовтня почався страйк солідарності фінських робітничих. Солдати відмовилися розстрілювати демонстрації, а загони фінської червоної гвардії навіть* захопили телеграф і телефон.

22 жовтня 1905 року цар підписав маніфест про застосування почав загального і рівного права подачі голосів при обранні фінського сейма. Виборчі права одержували і жінки. Забезпечувалися свобода слова, зібраннь, припинялася діяльність цензури. Російська мова була усунена з діловодства. Замість російських військ і жандармеріі вводилася фінська Червона гвардія. Фіни ставили питання про проголошення республіки. Згодом було підняте питання про заміну російського біло-синє-червоного прапора на фінський білий з синім хрестом.

Латиші і естонці висловлювалися за автономну республіку, яка знаходилась в федеративних зв'язках з імперією. Литовці вимагали широкої автономії з установчим сеймом, рівних прав для всього населення Литовського краю, виборчих прав для жінок, відмовилися посилати призовників в царську армію.

Поляки виступали за зв'язок з Російською імперією тільки спільністю верховної влади, зовнішньої політики, армії, митниці, залізниць і поштово-телеграфного діла. Українська інтелігенція вимагала національно-культурної автономії.

Представники єврейської інтелігенції висували вимоги надання громадянської рівноправності євреям, а в перспективі - виділення області або областей, де євреї користувались б правами національного самовизначення.

Національне питання займало важливе місце в програмних вимогах різноманітних політичних партій. Більшовики висловлювалися за право націй на самовизначення аж до відділення. Партія есерів вимагала федеративного влаштування держави і пропонувала ввести місцеві мови в всіх суспільні і державні установи. В областях же зі змішаним населенням есери виступали за право кожної національності на пропорційну частку бюджету, що спрямовує на культурний розвиток. Кадетське рішення національного питання полягав в здійсненні ідеалу “Великої Росії”, що означав повну рівноправність громадян незалежно від національності, розвиток системи органів місцевого самоврядування. Ще в вересні 1905 року в Москві відбувся з'їзд земських і міських діячів, що висловився за автономію з широкими правами Польщі, Прибалтики, України, Вірменії. Однак з питання про федеративне влаштування було сказане наступне:

“Говорять, наша держава повинна зробитися федеративним, союзним, але де буде покладена межа кількості федеративних областей, що залишиться за центральною владою, до яких областей і народностей це відноситься, нам не говорять точно і докладно. Октябристи висловлювалися за збереження унітарного характеру імперії без федеративних начал, за культурно-національну автономію. Члени “Союзу російського народу” визнавали цивільні права за всіма, окрім євреїв.


Список використонної літератури:


1. Л.Н.Жарова, И.А.Мишина. История Отечества (Москва, “Просвещение” , 1992 г.)


  1. Тютюкин С.В., Шелохаев В.В. Первая российская революция 1905 – 1907 г.г.// Вопр. Истории КПСС. – 1991. - №7. – С.50 – 56.


3. Задорнов К.И. Три революции в России в наше время. – М.: Политиздат, 1983.

23

23