Фауна гідробіонтів озера Сірче

форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.

У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.

Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору. (рис. А. 11.). Личинки відомі під назвою «мотиля». Це цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.

Висновки

1. Озеро Сірче розташоване у Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре. Площа озера 90 га, довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об׳єм становить 63 млн мі. Верхні шари води влітку прогріваються до 17 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 5-7 °С. Живиться озеро переважно підземними та атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км.

2. В ході досліджень було зареєстровано 18 видів безхребетних тварин – гідробіонтів. Найчастіше зустрічалися: ставковик звичайний, беззубка звичайна, котушка рогова, водолюб великий, водолюб малий, водомірка озерна. Рідше – шарівка рогова, водяний ослик, великий павук доломедес, вертячка денна.

3. Масовими видами є ставковик звичайний, беззубка звичайна, плавунець облямований, полоскун розенчастий.

4. З даних досліджень видно, що до розповсюджених видів можна віднести – ставковика звичайного, беззубку звичайну, водолюба малого, водолюба великого, водомірку озерну; не поширених – вертячку денну, водяного ослика, водяного павука доломедеса; до летальних – кліща географічного, комарів – дзвінців.

Список використаної літератури

1. Биология, морфология и систематика водных безпозвоночных. – Л.: Наука, 1980. – 288 с.

2. Большой практикум по зоологии безпозвоночных Для биол. спец. ун – тов. В 3-х ч. – М.: Высш. шк., – 22с.

3. Ванштейн Б. А. Определитель личинок водных клещей. – Л.: Наука, 1980. – 238 с.

4. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. Учебник для студ. биолог. спец. ун-тов. – М.: Высш. шк,1975. – 559 с.

5. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. – М.: Высш. шк.,1981. – 606 с.

6. Эволюционная морфология молюсков. /Под общ. ред. Д. Л. Шванова/. – М.: Изд – тво МГУ, 1990. 221 с.

7. Еколого – функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. – Житомир: Волинь, 2004. – 270 с.

8. Зоология с основами екологии / Педагогика и методика нач. обуч/. – М.: Просвещение, 1990. – 223 с.

9. Киселев И. А. Методы исследования планктона. – Л.: Наука, 1969. – 416 с.

10. Козлов М. А., Олигер И. М. Школьный атлас – определитель безпозвоночных. – М.: Просвещение, 1991. – 207 с.

11. Мазурмович Б. М., Коваль В. П. Зоология безпозвоночных. Учебно-полевая практика. – К.: Высш. шк.,1982 .– 184 с.

12. Марченко В. І., Просяна В. В. Зоологія безхребетних і водяних ссавців: Навч. Посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 162 с.

13. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидробиологических иследованиях на пресных водоемах. – Л.: Наука, 1984

14. Слюсарєв А. О., Самсонов О. В., Мухін В. М. та ін.; За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузного – 2 - ге вид., – К.: Вища шк., 1995. – 607 с.

15..Фролова Е. Н. и др. Практикум по зоологии безпозвоночных: Для биол. фак. пед. ин – тов. – М.: Просвещение, 1985. – 231 с.

16. Хейсин Е. М. Краткий определитель пресноводной фауны. –Л.-М., Учпедгиз, 1951. – 159 с.

17. Шарова А. И. Биология, систематика и функциональная морфология пресноводных. – Л.: Наука,1989. – 529 с.

18. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. Підруч. для студ. біолог. спец. ун – тів. – К.: Либідь, 1995. – 320 с.

Додаток А

Рис. А.1. Зовнішній вигляд Водяного ослика

Рис. А.2. Водяний павук (Argyroneta aquatica): 1 – самець; 2 – самка; 3 – підводна лялечка павука, підвішена до павутини; 4 – контур тіла самки з міхурцем повітря; 5 – контур тіла самця з міхурцем повітря; 6 – раковина котушки, що служить зимовим сховищем павука

Рис. А.3. Водяні кліщі:1 – Limnochares aquatica; 2 – Hydrochoreutes ungulatus (самець),3 –Piona nodata; 4 – Acercus torris (самець); 5 – Limnesia undulata (самка); 6 – Frontipoda musculus (самка); 7 – Arrhenurus neumani; 8 – Hydrarachna geographica; 9 – Hydryphantes ruber (самка)

Рис. А.4. Кладки водяних кліщів: I – яйця Piona carnea: 1 – багато кладок на листі лютика; 2 – три кладки в збільшеному вигляді; II – яйця Hydryphantes; 3 – кладка в збільшеному вигляді; 4 – та ж кладка при ще збільшеному вигляді.; III – кладка Linnochares aquatica; 5 – в природному вигляді на листі елодеї; 6 – та ж кладка в збільшеному вигляді

Рис. А.5. Водомірки. 1 – водомірка велика (Gerris rufoscutellatus); 2 – водомірка панцирна (Gerris thoracicus); 3 – велія (Velia currens); 4 – водомірка-паличка (Hydrometra gracilenta); 5 – водомірка мала (Microvelia reticulata) 1- 4 – зменшений вигляд, 5 – збільшений вигляд.