Дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку
якщо твори, що їх слухатимуть учні, не тільки попередньо, а й після прослуховування обговорюватимуться, що дає вчителеві чітке уявлення про сприймання музики дітьми і допомагає визначити форми і методи поповнення їх музичних знань [9].Музичні вечори в школі проводяться як у вигляді бесід-концертів, музичних ігор, вікторин, так і за зразком роботи дискотеки.
Музичні ігри й вікторини пожвавлюють загальну атмосферу вечора, сприяють активізації пізнавальної і творчої діяльності учнів. До проведення вікторин та ігор ставляться певні педагогічні вимоги: тривалість не більше 5–10 хвилин, масовість, безпосередність у спілкуванні.
Вікторини й ігри повинні будуватися на використанні відомого дітям матеріалу, співу пісень, слухання музики. Під час вікторин учням пропонують назвати певні приклади з музичних творів, музичні терміни, якими позначаються жанр, форма, спосіб виконання музики. Ігри можуть мати дидактичний характер або сприяти розвитку моторики, інтонаційно правильного співу, розвивати в учнів почуття ритму.
Ефективною формою музично-естетичного виховання є шкільна художня самодіяльність, де учні мають можливість розвинути свої здібності, беручи участь у хоровому та ансамблевому співі, танцях, грі на музичних інструментах. Учні навчаються не лише глибше розуміти класичну, народну й естрадну музику, виконувати музичні твори різних жанрів, а й збагачують своє духовне життя.
Значну роль у музично-естетичному вихованні відіграють і музичні ігри. Їхня мета – запам’ятовування назв різних музичних інструментів, прізвищ композиторів, окремих музичних термінів і понять.
Отже, керування сприйманням і розумінням музичних творів учнями з боку вчителя полягає в нагромадженні в дітей фонду музичних вражень для розуміння емоційної спрямованості музики; у формуванні словникового запасу і засвоєнні спеціальної музичної й естетичної термінології; у виробленні естетичної оцінки музичних творів за допомогою методу музичних аналогій; нагромадженні знань про музику різних жанрів, композиторів, їх стиль.
Одним з головних завдань методики викладання образотворчого мистецтва в 4–7 класах є ознайомлення дітей з видатними творами вітчизняного і світового мистецтва, прищеплення інтересу і любові до образотворчої діяльності, в результаті чого учні засвоюють прізвища відомих їм художників, вчаться розуміти художні особливості творів мистецтва, у них виробляється здатність до одстоювання своїх поглядів і суджень [18].
Сприймання картин живопису учнями середнього шкільного віку конкретно-образне: вони розуміють сюжет, образи картини, перелічують деталі, але дуже рідко вдаються до узагальнення художніх особливостей картини.
Розвиваючи в учнів здатність до естетичного сприймання і формування повноцінної естетичної оцінки картин, величезне значення в цьому процесі слід надавати аналізу композиції, кольору, розміру репродукції і оригіналу, відтворення обставин створення картини. Слід звертати увагу учнів на те, як побудована композиція картини, чи є на картині зайві дійові особи. Поступово учні приходять до висновку про завершеність і продуманість ідейного задуму, правильність розгортання сюжету. У судженнях вони використовують поняття композиції, колориту, планів, їх значення у створенні радісного почуття, яке викликає картини.
Керуючи процесом формування в учнів естетичної оцінки творів образотворчого мистецтва, треба звертати увагу на той навчальний матеріал, який допоможе детальніше аналізувати зміст творів, визначати ідейний зміст картин і репродукцій, користуючись мистецтвознавчими термінами і поняттями, а також створювати систему асоціацій з музичними та літературними творами. Робота над оцінкою творів мистецтва може бути побудована на використанні прийомів порівняння і контрасту образів [18].
Після детального аналізу пропонуємо дітям порівняти дві картини за таким планом: характеристика основного змісту картин (розкриття основної ідеї); опис головних героїв картин; порівняння композиційної будови картин, значення кольору, колориту, перспективи і світлотіні в розкритті головного змісту картин; ставлення до картин і мотивація власної оцінки.
Оцінюючи портретний жанр, учні повинні знати особливості композиційної будови картини, розуміти значення колориту в передачі настрою картини, визначати риси характеру людей, зображених на портреті, вміти порівняти конкретний портрет з аналогічними картинами в цьому жанрі. Аналізуючи портретний жанр, корисно показати учням композиційні і групові портрети. Художники намагаються у зовнішності зображуваної людини передати її внутрішній світ, її найхарактерніші риси так, що зображене стає типовим.
У пейзажі художник відтворює природу, виявляє своє ставлення до неї і змушує нас проникнутись тими самими почуттями: радісними, задумливими і тривожними.
Крім пейзажів, значну увагу привертають твори образотворчого мистецтва, які належать до натюрморту. Величезна роль у передачі цілісного враження про композицію належить фону, на якому пишуться квіти, зелень або фрукти, овочі тощо. Він повинен бути близьким до кольору квітів у букеті [20]. Діти мають знати, що натюрморт – це зображення мертвої натури (зірваних квітів, забитої дичини, овочів і фруктів).
Отже, порівнюючи твори образотворчого мистецтва, учні повинні вміти визначати той чи інший жанр, навести приклади відомих їм картин і розповісти про їх особливості, обґрунтувати своє розуміння того чи іншого твору мистецтва. Крім того, оцінюючи картину, учні повинні орієнтуватись на нормативну оцінку картини: використовувати навички аналізу твору з погляду композиційного і колоритного вирішення; вміти виділяти головне в зображеному; показати індивідуальність художника в розумінні образу на прикладі відомих картин; робити узагальнений висновок про значення картини.
В 4–7 класах зрозумілим стає дітям не лише моральне значення подій, поведінки героїв твору, обставин їх життя, а й ідейно-художній зміст літературного образу. Досить часто учні перебувають під впливом конкретних образів, їм важко абстрагуватись, тому діти ще прагнуть висловити свої почуття, переживання, викликані твором, в ігровій формі, наслідують ідеал вчинків людей, а не ідеал людських характерів. Оцінюючи вчинки головних героїв, вони прагнуть здійснити їх подвиги в житті [13].
Процес формування естетичних оцінок творів літератури учнями 4–7 класів має певні особливості, зумовлені, з одного боку, рівнем сприймання і розуміння змісту віршів, оповідань, а з другого – логікою розгортання оціночної діяльності в цьому виді мистецтва. Діти вже досить добре усвідомлюють, що саме повинно оцінюватись (наприклад, головний зміст твору) і як саме (виявляючи своє ставлення до змісту). Учні починають виділяти в моральному змісті твору його художні особливості, ідеї добра, справедливості, мужності, але цілісного сприймання образу ще немає.
У 4–5 класах учні визначають настрій, втілений в образах творів літератури, можуть розкрити його динаміку, тобто формується цілісне сприймання образу природи, діяльності людини. В естетичній оцінці школярі звертають увагу на співвідношення настрою твору і настрою поета, письменника і можуть висловити своє ставлення до їхньої творчості. У 6 класі учні називають сферу діяльності образу, його характеристики, тобто в цей період формується естетична оцінка образної структури твору, цілісне його сприймання і розуміння.
У 7 класі учні оцінюють відображену в ідеї твору систему образів як відтворення картини життя, тобто можуть оцінити соціальне значення твору.
Отже, у процесі формування естетичної оцінки літературних творів учні виділяють моральну основу твору; художній твір як результат творчого виявлення письменника; внутрішнє життя образу і грані творчості письменника; систему образів і соціальну роль художнього твору; ставлення письменника до дійсності.
Оцінюючи вірш, треба спиратись на методичні прийоми роботи над ним: читання вірша учням, виділення в ньому основної думки, логічних наголосів, темпу читання, порівняння зображеного у вірші з естетичним досвідом учнів.
Оціночній діяльності учнів 4–7 класів мають бути властиві критерії, на які спирається О.І. Нікіфорова, аналізуючи естетичні оцінки художніх творів, зокрема критерії образності, правдивості образів твору, емоційності, оригінальності і новизни, виразності [13].
Творчу роботу учнів можна поділити на такі види: виділення головних епізодів, які сприяють з’ясуванню основної думки твору; знаходження в тексті описів, картин, за допомогою яких розкривається основна думка, створюються художні образи; словесне малювання за уявленнями в зв’язку з баченим, почутим, прочитаним; знаходження висловлювань, що свідчать про авторську оцінку зображуваного в творі; підкреслення головних слів, за допомого яких розкриваються художній образ, основна думка; обґрунтування свого ставлення до твору [19].
Необхідність формування естетичних оцінок в учнів зумовлена величезним значенням творів літератури, які відтворюють багатство навколишньої дійсності, взаємин між людьми, красу перетворюючої діяльності людини за законами краси. Поряд із загальноосвітньою підготовкою ці питання допомагають збагатити естетичний досвід дитини, озброїти її критеріями правильного ставлення до мистецтва як відображення моральних і естетичних ідеалів нашого суспільства.
Отже, аналізуючи літературний твір, виявити своє оціночне ставлення учні можуть по-різному: висловити своє ставлення до головних героїв, їх вчинків, виявити важливі моменти у творі, основну ідею та ін.
2.3 Зміст та етапи дослідження
Дослідження полягало у визначенні рівня естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку та в експериментальній перевірці ефективності вищезазначеної методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
Дослідження проводилося серед учнів 5-го класу. Усього у ньому взяло участь 19 дітей.
Етапи дослідження:
1. Планування дослідження: вивчення та аналіз педагогічної та методичної літератури, аналіз існуючих методик формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
2. Підготовка до проведення дослідження: вибір однієї з найбільш розповсюджених методик формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів, створення анкети для визначення рівня естетичної вихованості учнів.
3. Проведення анкетування серед учнів 5-го класу з метою визначення їхнього рівня естетичної вихованості. Учням було запропоновано відповісти на 10 запитань анкети, що стосувалися всіх показників естетичної вихованості.
4. Аналіз результатів анкетування.
Кожне з 10 запитань анкети оцінювалося по 1 балу за відповідь «Так» та за вибір одного чи декількох з перерахованих жанрів музики та літератури, що найбільш за інші подобається учневі (запитання №3 та №6); 0,5 балів – за відповіді «Іноді» та «В окремих випадках»; 0 балів – за відповіді «Ні» та «Ніколи». Отже, учні мали можливість набрати максимум 10 балів.
Підрахувавши кількість балів кожного учня, результати було розподілено за 4-а рівнями:
– високий рівень естетичної вихованості (8–10 балів);
– середній рівень (5,5–7,5 балів);
– низький рівень (3–5 балів);
– дуже низький рівень (0–2,5 балів).
5. Запровадження методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
Для цього у 5-у класі за даною методикою було проведено 3 уроки: урок музики, урок образотворчого мистецтва та урок літератури за темами відповідно до існуючої програми навчання для 5-го класу.
6. Проведення повторного анкетування учнів з метою визначення можливих змін показників щодо їхнього рівня естетичної вихованості.
Учням було повторно запропоновано заповнити анкету.
7. Аналіз результатів повторного анкетування.
8. Підведення підсумків дослідження та формулювання висновків.
2.4 Результати дослідження
Проведення першого анкетування серед учнів 5-го класу дало можливість визначити їхній рівень естетичної вихованості.
Було отримано наступні результати:
– високий рівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3% хлопчиків;
– середній рівень – 36,8% дітей, з них 71,4% дівчат та 28,6% хлопчиків;
– низький рівень – 42,1% дітей, з них 25% дівчат та 75% хлопчиків;
– дуже низький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;
Отже, анкетування виявило, що більшість дітей мають низький рівень естетичної вихованості.
Після впровадження та роботи за нашою методикою формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку було проведено повторне анкетування учнів.
Було отримано такі результати:
– високий рівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3% хлопчиків;
– середній рівень – 47,4% дітей, з них 55,6% дівчат та 44,4% хлопчиків;
– низький рівень – 31,6% дітей, з них 33,3% дівчат та 66,7% хлопчиків;
– дуже низький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;
Отже, всі ці отримані результати дозволяють зробити висновок, що запропонована методика певною мірою має позитивний вплив на рівень естетичної вихованості учнів. А саме: було встановлено, що тепер більшість дітей мають середній рівень естетичної вихованості, а не низький, як це було виявлено після проведення першого анкетування. На жаль, дана методика не виправдала сподівання на підвищення кількості дітей із високим рівнем естетичної вихованості. Це можна пояснити тим, що запропонована методика була впроваджена на дуже короткий відрізок часу, а не систематично використовувалася у навчально-виховному процесі.
Висновки
1. Отже, суть естетичного виховання – в цілеспрямованому формуванні в учнів естетичного ставлення до світу, тобто потреби оцінювати все з точки зору краси і творити за її законами. Це означає розвиток сприймання, оцінки, смаку. Естетичне виховання має особливе значення в системі формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
2. Оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальний естетичний розвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи і прийоми, які стимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Основними методами естетичного виховання є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій.
3. Естетична оцінка свідчить про певний рівень освоєння учнями культурних цінностей та їх уміння активно виявляти своє ставлення до дійсності в різних формах оціночної діяльності – емоційній, теоретичній і практичній, а також про глибокі знання в галузі мистецтва та систематизовані, осмислені враження від його творів.
4. Сучасна педагогічна практика виробила й активно використовує методи виховання естетичних оцінок учнів різними видами мистецтва. У школі система естетичного виховання представлена трьома основними видами мистецтва – музикою, образотворчим мистецтвом та літературою.
5. Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку має враховувати вікові та психофізіологічні особливості дітей.
6. Дослідження показало, що більшість дітей середнього шкільного віку мають низький рівень естетичної вихованості.
7. За результатами дослідження можна зробити висновок, що запропонована нами методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку має позитивний вплив при систематичному її використанні у навчально-виховному процесі.
Список використаних джерел
1. Грицай Ю.О. Теорія і методика виховання. Курс лекцій / Навч. посібник. – Миколаїв: МДУ ім. Сухомлинського, 2005. – 207 с.
2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р., №896).
3. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні. Освітня галузь «Художня культура». – К.: Генеза, 1997.
4. Джола Д.М., Щербо А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч.-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 392 с.
5. Естетичне виховання. / Под ред. Рєзанова П.М. – К.: Вища школа, 1976. -182 с.
6. Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Рідна школа, – 1995. – №12.
7. Кабалевський Д.Б. Прекрасне пробуджує добре. – К.: Радянська школа, 1978. – с. 14
8. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного. – К.: Радянська школа, 1983. – 120 с.
9. Костюк О.Г. Сприймання музики і художня культура слухача. – К.: Радянська школа, 1965, с. 92.
10. Лихачев Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников: Учебное пособие по спецкурсу для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.
11. Личность и ее формирование в детском возрасте. / Под ред. Божович Л.И. – М.: Просвещение, 1968, с. 297.
12. Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства. (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р., №1697).
13. Никифорова О.И. Психология восприятия художественной литературы. – М.: Просвещение, 1972, с. 145.
14. Основы эстетического воспитания: Пособие для учителя / Ю.Б. Алиев, Г.Т. Ардаширова, Л.П. Барышникова и др.; Под ред. Н.А. Кушаева. – М.: Просвещение, 1986. – 240 с.
15. Ригина Г.С., Белобородова В.К., Алиев Ю.Б. Музыкальное восприятие школьников. – М.: Просвещение, 1974. – с. 38–39
16. Сисоєва-Ляхович О.В. Особливості естетичних суджень учнів середнього шкільного віку. – К.: Радянська школа, 1966.
17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Т.4 – К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.
18. Эстетическое воспитание в школе: (Вопросы системного подхода) / Под ред. Б.Т. Лихачева. – М.: Педагогика, 1980. – 136 с.
19. Эстетическое воспитание школьников: Вопросы теории и методики: (Педагогическая наука – реформе школы) / Под ред. М.Д. Таборидзе – М.: Педагогика, 1988. – 104 с.
20. Эстетическое воспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачева, Г. Зальмона, – М.: Педагогика, 1984. – 272 с.
21. Шестаков В.В. Искусство и дети. Эстетическое воспитание за рубежом. – М.: Искусство, 1969. – 272 с.
22. Щербо А.Б., Джола Д.М. Форми і методи позакласної роботи з естетичного виховання учнів. – К.: Радянська школа, 1972. – 166 с.
Размещено на