Реферат: Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни

Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни

в Лондоні вправі виступати від імені польського населення (Додаток 4)[17:36]

Армія Людова також була конспіративною військовою організацією, яку було створено на початку 1944-го року на базі Народної гвардії, яка практично підпорядкувалася Польській робітничій партії, визнала захоплення східних польських земель Радянським союзом. Основним завданням Армії Людової було ведення боротьби проти нацистів з метою відбудови польської держави під керівництвом комуністів. Тому підрозділи Армії Людова вели збір розвідданих для радянського командування, проводили спільні бойові акції із «червоними партизанами, а пізніше – із підрозділами Радянської армії, а також готувалися до захоплення влади комуністами після закінчення війни у країні. У 1944 році існувало 6 округів Армії Людова, а її підрозділи формувалися за принципом партизанських загонів. На початку 1944 армія налічувала близько 8 тисяч членів, а у липні тогож року – 30 тисяч вояків. Із поляків було створено 6 бригад. А до яких додалося ще дві бригади, сформовані із військовополонених, котрим вдалося втекти з неволі. З контрольованих Червоною Армією територій в Армії Людова було перекинуто бригаду імені Ванди Василевської. Однак період діяльності усіх цих бригад був досить коротким – часто не перевищували одного місяця. Декретом прокомуністичної Всепольської народної ради 21 липня 1944 року із АЛ та Польської армії в Радянським Союзом було утворено Військо Польське.[16:363]

На противагу Крайової Ради Народової 9 січня 1944 року проголошено створення Ради єдність народової, яка отримала повноваження підпільного парламенту. Так на рубежі 1944 року завершилося формування двох основних таборів у польському русі опору. У черговий раз зазнав модернізації план дій Армії Крайової на момент вступу Червоної Армії на територію Польщі – план «Бужа». Перед Армією Краєвой ставиться завдання: в момент відступу гітлерівських військ напасти ти на їхні ар`єргарди й за п`ять хвилин до приходу радянських військ захопити владу від імені лондонського уряду. Так, коли 13 липня 1944 року Червона Армія й Армія Крайова спільними зусиллями здобули Вільнюс, спроба польського командування виступити в ролі «господаря» звільненої території закінчилась тим, що вони були роззброєні та інтерновані. Операція «Бужа» провалилась, більш ніж 6 тисяч бійців АК заарештовано. За Бугом після приходу Червоної Армії тимчасово встановилося двовладдя. З ініціативи людовців С. Миколайчик на початку серпня 1944 року в Москві вів переговори. Але радянський проект угоди про кордон за лінією Керзона і створення майбутнього уряду з представників Польського комітет національного визволення і «лондонського табору» був прийнятий. У цих умовах повстання у Варшаві мало стати козирним тузом емігрантського табору на переговорах: установлення в столиці своєї влади повинно було засвідчити наявність у країні справжнього» господаря з організованою армією та владними структурами. Розпочатий 1 серпня 1944 року АК виступ проти німецько-фашистських окупантів переріс у народне повстання, яке тривало два місяця й стало кульмінацією польського національного руху опору.[21:188-190]

Отже, одним з найважливіших в історії Польщі періоду Другої Світової війни був Рух Опору. Він охопив всю довоєнну територію польської держави, всі соціальні верстви і професійні групи, створив розвинену систему підпільних організацій політичного і суспільного життя. Рух опору став символом патріотизму польського народу, його консолідації та бажання свободи, яке вилилося в повстання.

В період серпня – вересня учасники повстання вели нерівну самовіддану боротьбу з регулярними частинами гітлерівської армії. Став заложниками політичних інтриг і амбіцій лідерів держави . Погано озброєні польські патріоти не мали ніяких шансів на успіх і були приречені. Але навіть сьогодні ведуться немало дискусій навколо Варшавського повстання, адже правда так і не прозвучала навіть через п`ятдесят років.

Повстання, яке розпочалося 1 серпня 1944 року у Варшаві, було у воєнному відношенні недостатньо підготовлено. Багато в чому не залежало від того, що приймаючи рішення про початок повстання у столиці Польщі проти гітлерівських окупантів, командуючий Армії Крайової Бур – Комаровський, делегат Я.-С. Янковський керувалися насамперед політичними міркуваннями – поставити перед фактом переходу влади у Варшаві до емігрантського табору. У дійсності ж виступ проти нацистів хоча й був відчайдушною акцією, скерованою певними політичними планами, переріс у народне повстання. Яке тривало два місяці й було героїчною кульмінацією польського руху опору.

У першій день повстання п`ятнадцятитисячному німецькому гарнізону протистояли 2,5 тисячі бійців. Сигнал до виступу прозвучав1 серпня в 17.00. Наказ про початок бойових дій був наданий генералом Хрушчелем. Хоч показували, що зброя і боєприпаси у повстанців нема і вистачить лише на три-чотири дії. [9:16-17]

Згідно розробленому плану «Буря» Армія Крайова повинна була напередодні вступу у Варшаву радянських військ оволодіти в період 4-5 днів польською столицею і встановити політичну владу уряду Миколайчика.

Таємно прибувши у Варшаву з Лондона емісар польського уряду завірив Армію Крайову, що Лондон і Вашингтон не залишать повстанців без допомоги. Гітлерівці скерували до міста додаткові частини. Чисельність яких досягла 30 тисяч вояків. Командування силами придушення повстання було доручено генералу Є фон дем Баху, який отримав наказ Гітлера безжалісно придушити повстання. Не рахуючись з втратами серед цивільного населення і руйнуванням міста. Гітлерівці мали величезну перевагу в озброєнні, використовували танки, літаки, артилерію. 5 серпня німецькі війська перейшли до атаки на спірні пункти повсталих і здобули кілька районів, розчленувавши повстанські сили.

На допомогу Варшаві рушили загони Армії Крайової з інших районів Польщі, але зуміли пробитися до міста лише поодинокі. Гітлерівці вдалися до жорстких методів ведення війни, використовуючи як прикриття для танків захоплене цивільне населення. Проводячи масові екзекуції поляків, в яких загинуло понад 40 тисяч осіб. У боях з повстанцями брали участь частини створеної німцями Російської визвольної національної армії під командуванням Б. Кашинського. На початку вересня німцям вдалося відбити більшість районів столиці й оточити повсталих у районі Середмістя. [7:297-299]

Спроби повсталих захопити мости через Вісли, цитаделі,вокзали. Аеропорт та інші стратегічні об`єкти закінчилися невдачею. Допомога повстанцям з повітря здійснювалася британською авіацією, яка аж до середини вересня не мала дозволу на використання радянських аеродромів. Значна частина боєприпасів і провіанту падали в руки фашистів. Англійська авіація кидаючи вантаж фактично не допомагала повстанцям, а навпаки – постачали німцям багаж з висоти 3000 метрів. Те, що падало в руки повстанців було пошкоджено (Додаток 5) [17:364]

Підносячи повстання, керівники підпілля сподівалися на його короткотривалий характер, що найбільше тиждень. Вони вважали, що повстання піднесе престиж лондонського уряду і змусить Сталіна рахуватися з ним. Тим більше. Що на початок серпня передбачався візит С.Миколайчика до Москви. 2 серпня Т. Бур-Комаровський надіслав до Лондона депешу, в який просив уряд спонукати радянське керівництво до наступу Червоної Армії на Варшаву. Проте Сталін використав факт варшавського повстання для подальшої компрометації лондонського уряду. 3 серпня 1944 року у Москві Миколайчик зустрівся з радянським диктатором. Він просив допомогти повсталим у Варшаві провести вибори до Законодавчого сейму і схвалити нову конституцію. На переговорах, які пройшли 6-7 серпня. Б. Бєрут виступив як господар ситуації і погоджувався лише на включення чотирьох міністрів з Лондона до майбутнього уряду національної єдності. Який повинен був очолити Миколайчик; для себе передбачав посаду президента. Протилежні позиції сторін не давали жодних підстав для компромісу. С.Миколайчик поїхав без відповіді.

Історики ведуть диспути, чи дійсно Москва могла, але не хотіла допомогти повстанцям. Однак чи була в серпні і вересні 1944 року Червона Армія в змозі провести операцію по визволенню Варшави – це вона зробила, однак лише в січні 1945 року. З іншого боку потрібне взагалі було повстання? Воно з самого початку було приречене на поразку.[7:515] Варшавське повстання не було новим для німців, вони не тільки мали важливу інформацію про структуру і діяльність польського підпілля, але й знали про підготовку. Навіть намагалися домовитися з деякими представниками підпілля.[4:6]

В статтях «хто кого зрадив» подається документ Ю. Рокоцького. Він прямо звинувачував керівництво Армії Крайової в помилковому початку повстання. Всі члени президії були згодні з тим, що повстання починати не можна. Однак потім відбуваються такі події – частина офіцерів вимагають розпочати повстання. Від англійців було отримано благословення на повстання. До самого кінця не було єдності між командуванням, солдатами і населенням. Ю. Рокицький розумів, що населення більше сподівалося на допомогу Союзу. Однак Радянський уряд проявив пасивність. [15:3]

Однак не можна забувати й про те, що Радянський Союз надавав повстанцям боєприпаси, продовольство та брав участь у повстанні. Німецьке командування намагалося зупинити наступ Червоної Армії, зберегти фронт та утримати лінію рік Нарева і Вісли. Велика роль відводилась Варшаві – центру комунікацій. Все призвело до того, що фаланги другої радянської армії опинилися відкритими. [14:49-50]. В цій ситуації генерал Щербаков А.С. Направив інформацію Сталіну про ситуацію у Варшаві. «У зв`язку з великими втратами. Сьогодні був наказ на відступ військ. До окупації у Варшаві нараховувалося півтора мільйони жителів. А зараз залишилося 300-400 тисяч чоловік. Велика кількість населення було знищено німцями. Населення живе в страху за свою долю. Що стосується Праги, то з обстрілами міста німцями, що посилилися, частина населення продовжує тікати в села. Для надання їм допомоги було організовано 8 госпіталів. Місцеві органи влади не приймали необхідних мір для надання населенню продовольства. Важливим є те, що польське населення дякувало Радянський уряд за допомогу. Військо першого Білоруського фронту 14 вересня зайняли Прагу, для надання допомоги повсталим. Наступного дня перша армія Війська Польського вступила в Прагу і приступила до підготовки возз’єднання з повстанцями у Варшаві.[1:325]

Становище повсталих та населення Варшави набуло катастрофічного характеру. У цих умовах навіть підтримка повстанців радянською авіацією не могла переломити хід подій. Західні союзники спочатку не змогли зайняти визначеної позиції стосовно повстання та дорікали полякам за неузгодженість їхніх дій з союзниками і, зокрема, Москвою.

Тільки 30 серпня уряди Великобританії і США визначили Армію Крайову союзною і розпочала допомогу Варшаві. Сталін 10 вересня під тиском погодився надати радянські бази для англійських літаків. 16 вересня польські частини форсували Віслу на південь від Варшави, але змушені були відступити, зазнавши великих втрат. Незабаром, до повсталих прибули радянські літаки. Але допомога була вже запізно. 2 жовтня 1944 року Т. Бур-Комаровський підписав акт капітуляції повстанців. Згідно з ним, повсталі трактувались як військові полонені і скеровувалися до концтаборів, цивільне населення повинне було залишити місце.[22:297-299]

Отже діяльність польського національно-визвольного руху під час війни вилилося в Варшавське повстання, яке закінчилося повною поразкою повстанців, які свято вірили в ідею визволення Польщі. Однак саме керівництво, яке повинно було згуртувати патріотичні сили у боротьбі з фашизмом, мали за мету встановлення своєї влади, що призвело до масових жертв.

Висновки


Перший і головний підсумок Другої світової війни полягає у всесвітньо-історичній перемозі над фашизмом. Перемога врятувала світову цивілізацію, зруйнувала претензії Німеччини на світове панування. Друга світова війна була найжорстокішою і найкровопролитнішою і в історії людства. Під час війни загинуло близько 60 млн. людей, в тому числі 27 млн. радянських людей. Десятки мільйонів людей було поранені. Стали інвалідами. Війна спустошила цілі країни. Перетворила в руїни багато міст і сіл. Трагічні сторінки Другої світової війни закликають народи світу до пильності. Адже і сьогодні насильство і терор залишаються інструментами політики, незважаючи на те, що демократичні держави намагаються спільно протистояти цим явищам. По-третє. Війна показала здатність демократичних сил Землі згуртуватися перед загальною смертельною небезпекою. Перемога у війні – це спільна заслуга і загальний капітал всіх держав і народів. Друга світова війна стала одним із переломних етапів історії сучасного світу. Змінилася політична карта світу, утворилася нова світова структура, змінилося співвідношення сил у капіталістичних країнах.

Результатом нападу гітлерівської Німеччини на Польщу стало зародження та розвиток національно-визвольної боротьби польського народу. В країні розгорнувся Рух Опору, який охопив всю територію польської держави, всі соціальні верстви, створило розвинуту підпільну систему. Було створено видавничу справу, розвинута система підпільної освіти. Жорстока політика окупантів поставила перед польським народом альтернативу: підкоритися й бути знищеним або боротися й відстояти своє право на існування. Результатом боротьби польського народу стало Варшавське повстання, яке стало трагедією в історії Польщі. Відповідальність за загибель повстанців ніхто з урядів не взяв на себе. Сьогодні деяки історики стверджують, що хоча повстання і закінчилося в жовтні 1944 року, а місто Варшава було знищено, воно все ж таки мало велике значення залишивши нам в спадок вічні цінності, які стали в 1980 році одним з витоків перемоги «Солідарності». Однак, не дивлячись на те, що сьогодні ліквідована цензура, все ж не була створена праця, яка б охоплювала всю історію Варшавського повстання. Важливо наголосити, що проблема Варшавського повстання залишається відкритою і однією з завдань сьогодні є створення необхідного комплексу досліджень з цієї теми.

В результаті дослідження було вивчене та проаналізовано особливості національно-визвольної боротьби польського народу в період Другої світової війни на території Польщі. Наукова розробка теми є незначною. Кількість монографій, наукових статей є недостатнім для повного вивчення теми. В роботі було показано вплив окупаційного режиму у Польщі, розкриті основні напрямки і дії Руху Опору.

Джерельна база дала змогу вивчити та дослідити Варшавське повстання 1944 року, хоча залишається багато таємниць та білих плям, які потрійно ще розкривати і досліджувати. Це дослідження національно-визвольної боротьби може бути продовжене у дипломній роботі.

Трагічну спадщину, яку залишила в Польщі Друга світова війна повинна стати для людства прикладом того, що війна є носієм зла, зла, яке народжує страждання та смерть. Сьогодні в період демократичного ладу повинен зберігатися мир і свобода, адже наші предки не мало пролили кров для того, щоб ми жили в мирі та незалежності. Перший і головний урок Другої світової війни полягав в тому, що третьої світової війни не повинно статися, тому, що в ній не буде переможців, залишаться лише руїни людської цивілізації.

Отже, розвиток національно-визвольної боротьби польського народу в період Другої світової війни відіграла велику роль у протистоянні гітлерівської Німеччини на території Польщі.

Список використаної літератури


1. До проблеми становлення військових молодіжних організацій лівого спрямування на території Польщі в 1941-1943 рр. // Україна і Польща в ХХ ст. – Київ; Краків, 2002. – С. 162–164.

2. Створення військової організації Гвардії Людова на території Польщі в 1942-1944 рр. // Література та культура Полісся. – Вип. 20: Історичні та культурологічні процеси на Поліссі та в Україні (ХІ–ХХ століття). – Ніжин, 2002. – С. 225–228..

3. Національні військові організації на території Польщі на початковому етапі Другої світової війни (1939-1940 рр.) // Література та культура Полісся. – Вип. 23. – Ніжин, 2003. – С. 91–96.

4. Військові організації польського руху Опору в період 1939-1944 рр. // Література та культура Полісся. – Вип. 29. – Ніжин, 2005. – С. 179–185.

5. Діяльність польської диверсійної організації “Вахлярж” у період 1941-1942 рр. // Література та культура Полісся. – Вип. 30. – Ніжин, 2005. – С. 131–136.

6. Історіографічні аспекти вивчення ґенези військових організацій польського руху Опору в роки Другої світової війни // Література та культура Полісся. – Вип. 32. – Ніжин, 2006.– С. 131-136.

7. До питання про створення військової підпільної організації Коменда Оборонців польських 1939-1943 рр. // Література та культура Полісся. – Вип. 34. – Ніжин, 2006. – С. 169–179.