Правове регулювання інституту відводу в ході кримінального судочинства
задовольняється, то слухання справи відкладається і вживаються заходи до заміни прокурора.Відповідно до пп.1 і 3 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладаються обов'язки по підтримці державного обвинувачення в суді, а також по здійсненню нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство.
Виконання прокурором цих функціональних обов'язків не є підставою для його усунення від подальшої участі у справі. Це пояснюється тим, що основним напрямом діяльності прокурора є здійснення функції кримінального переслідування, формулювання і обґрунтування обвинувачення щодо конкретної особи. Тому до прокурора не можуть пред'являтися такі вимоги, як до судді (участь у проведенні досудового слідства, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку). Участь прокурора в досудовому провадженні (дізнанні і слідстві) не зводиться лише до нагляду за дотриманням законів органами дізнання і слідчими, він бере участь у виконанні окремих слідчих дій (огляд місця події, допит обвинуваченого, підозрюваного та ін.), в розслідуванні окремих справ. З огляду на функціональне призначення прокурора у кримінальному процесі він вправі підтримувати державне обвинувачення у справі, яку розслідував, і брати участь у послідуючих стадіях судочинства у цій справі. Слідчий, що виконував обов'язки прокурора в момент досудового слідства у даній справі, може брати участь у розгляді справи в суді, якщо він уже призначений прокурором. Порушення прокурором кримінальної справи у зв'язку з виявленням ним достатніх ознак злочину за матеріалами проведеної перевірки в порядку нагляду за дотриманням законів не є обставиною, що виключає можливість його участі в провадженні у цій кримінальній справі. Прокурор при виконанні своїх функцій має бути об'єктивним, неупередженим і не зацікавленим у справі. Прокурор у кримінальному процесі не повинен бути втіленням строгості, нетерпимості і ненависті до обвинувачуваного і підсудного. Слід мати на увазі, що важливіше попередити злочин, аніж розкрити той, який уже скоївся та завдав шкоди і болю людям. Ніяке покарання не замінить ту моральну травму, якої було завдано потерпілому. І немає нічого жахливішого, ніж звинувачення в злочині невинної людини26. Прокурор не повинен озлоблюватись проти підсудного, звинувачувати його, щоб не трапилось. Він повинен бути дуже обачним в обвинуваченнях, виступати спокійно, усвідомлюючи свій сумний обов'язок27.
3.2 Відвід представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача
Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача не може бути особа, яка брала участь у цій справі як слідчий або особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок, а також особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача. Адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача також і за обставин, зазначених у статті 61 КПК, тобто захисником не може бути особа:
1) яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) яка відповідно до КПК України є свідком і в зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;
3) яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;
4) щодо якої порушено кримінальну справу;
5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.
Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках:
1) коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;
2) у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.
Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.
Одна і та сама особа в даній кримінальній справі не може бути захисником двох і більше свідків, а також захисником свідка та підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільних позивача чи відповідача28.
Усунення захисника від участі в справі – порівняно новий інститут українського кримінального процесу.
Перелік підстав, з яких захисник може бути усунений від участі в справі, окрім цілком природних зрозумілих, містить декілька таких, відповідність яких стандартам справедливого суду викликає серйозні сумніви. Так, законодавче визначення свідка як особи, «про яку є дані, що йому відомі обставини, що відносяться до справи» (ст. 68 КПК), створює теоретичну можливість вважати і захисника особою, яка є свідком і підлягає допиту, наслідком чого може бути усунення (п. 2 ч. 1 ст. 61 КПК). Спроби піддавати допиту адвокатів-захисників як свідків є далеко непоодинокими, незважаючи на гарантії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК і ст. 10 Закону України «Про адвокатуру», адже штучно сконструювати ситуацію, коли адвокатові (навіть всупереч його бажанню) стають відомі «обставини, що відносяться до справи», для досвідченого слідчого – справа техніки.
Не менш сумнівною є така підстава усунення, як порушення стосовно захисника кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК). Кримінальний процес – сфера гострих конфліктів; адвокати через свої професійні обов’язки знаходяться на вістрі конфліктних ситуацій. Тому у багатьох випадках знайти формальний привід для порушення кримінальної справи проти адвоката досить просто. І, можливо, така справа буде закрита вже наступного тижня, але ж захисник вже усунений!
Але найбільш популярною сьогодні є підстава усунення захисника, сформульована в ч. 4 ст. 61 КПК: «Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування або судовий розгляд справи». Годі і говорити, що під «зловживанням», «перешкодою» і «затягуванням», залежно від точки зору, можна розуміти і наполегливість адвоката у відстоюванні своєї правової позиції шляхом заявлення численних клопотань, оскарження дій посадовців і тому подібних правомірних дій29.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усунення захисника від участі в справі та повідомляють про це захисникові і підозрюваному, обвинуваченому, підсудному за обставинами, які відповідають п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 61 КПК.
На стадії дізнання та досудового слідства питання про усунення захисника від участі у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 або ч. 4 ст. 61 КПК, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розглядає подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає матеріали, якими обґрунтовується подання, вислуховує прокурора і захисника, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, у провадженні якої знаходиться справа, після чого виносить мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника оскарженню не підлягає. Під час судового розгляду питання про усунення захисника від участі у справі з підстав, передбачених статтею 61 КПК, вирішує суд30.
Після допуску до участі в справі захисник-адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у двох випадках:
1) якщо є обставини, що згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі;
2) якщо він свою відмову мотивує недостатніми знаннями або некомпетентністю31.
3.3 Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання
Перекладач запрошується до участі у справі для забезпечення прав осіб, що не володіють мовою, якою ведеться судочинство, і від нього вимагається вільне володіння відповідними мовами. Як відзначає Стецовський Ю.І.: «перекладач може брати участь у справі, якщо він вільно володіє мовами, необхідними для перекладу, знає предмет дослідження і вміє точно передавати інформацію». В підтвердження цьому у кримінальній справі обов`язково повинні бути відомості про освіту та професію перекладача. Слід акцентувати увагу на тому, що перекладач у юридичному процесі обов`язково повинен володіти юридичною термінологією та мати хоча б мінімальний об`єм знань у тій чи інший галузі права.
Прагнучи максимально забезпечити можливість досягнення істини у справі, яка є недосяжною без забезпечення прав і законних інтересів всіх учасників процесу, законодавець передбачив, що перекладачем не може виступати особа, зацікавлена у результаті справи, або яка раніше брала участь у її провадженні у іншій процесуальній якості, або яка виявила свою некомпетентність. За будь-яким з цих приводів перекладачу може бути заявлений відвід. Неприпустимість суміщення двох функцій в одній особі пояснюється тим, що здійснення перекладу особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором і складом суду з огляду на їх процесуальне положення не гарантує об’єктивність і неупередженість із їхнього боку. Та й суміщення функцій відриває їх від виконання своїх основних обов`язків32.
Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суддя не мають права у той же час виконувати функції перекладача, навіть якщо вони володіють мовою, з якої треба перекладати показання чи процесуальні документи учасників процесу33.
У кримінально-процесуальному законодавстві передбачені обставини, що дають підстави для відводу перекладача:
неприпустимість суміщення функцій перекладача з функціями інших учасників процесу;
заборона бути особі перекладачем при його близьких родинних зв`язках з учасниками процесу;
наявність зацікавленості перекладача у результатах справи;
наявність інших обставин, які викликають сумнів в об’єктивності перекладача.
Також треба відзначити, що підставами для відводу перекладача, крім вказаних у ст.62 КПК України, можуть бути:
службова або інша залежність перекладача від інших учасників кримінального судочинства або їх родичів;
проведення ним ревізії або перекладу матеріалів, які стали підставою для порушення даної кримінальної справи;
його участь у відомчому розслідуванні і виступ там як свідка;
некомпетентність.
Відвід, заявлений перекладачеві під час провадження дізнання чи досудового слідства, вирішується особою, яка проводить дізнання, слідчим або прокурором. Відвід, заявлений під час судового розгляду вирішується судом або суддею, який одно особисто розглядає справу (ч.2 ст. 62 КПК).
Експерт — це особа, яка має необхідні спеціальні знання для давання висновку з питань, що виникають під час провадження у кримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, а з ч. З ст. 9 цього ж Закону — органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру34.
Статтею 11 Закону України "Про судову експертизу" визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, до виконання обов'язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена в справі і підлягає відводові. Згідно зі ст. 75 КПК України, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.
Згідно зі ст. 12 Закону "Про судову експертизу", ст. 54, 62, 75 КПК України в визначених випадках експерт підлягає відведенню і не може бути залучений до проведення експертизи:
якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала дізнання, обвинувачуваного;
якщо він брав участь у даній справі як свідок, особа, яка проваджувала дізнання, слідчий, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або відповідача;
якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результаті справи;
якщо він знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого, цивільного позивача або відповідача;
якщо він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужили підставою порушення кримінальної справи;
у випадку, коли виявиться його некомпетентність, та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності35.
Слідчий, розглянувши заяву про відвід, складає постанову, в якій мотивує своє рішення.
Експерт несе відповідальність за злісне ухилення або відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків або за давання свідомо неправдивого висновку за ст. 178, 179 КК України, а також за розголошення без дозволу слідчого даних досудового слідства.
Спеціалістом у кримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128-1 КПК України залучається до участі у проведенні слідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.
Як спеціалістом, так і експертом можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Але в процесуальному статусі між експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст, використовуючи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провадженні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні та огляді доказових матеріалів, застосуванню для цього необхідних технічних засобів, наприклад засобів так званої «польової криміналістики» при огляді місця події, тоді як експерт досліджує направлені йому на експертизу докази і формулює висновки за поставленими перед ним запитаннями, які мають значення самостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає висновок, який має самостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу в збиранні доказів. Тому процесуальне становище спеціаліста й експерта різне.
До особи, яка викликається як спеціаліст, закон ставить дві основні вимоги: бути не заінтересованим у результаті справи та мати необхідні для участі в даній слідчій дії спеціальні знання36.
Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор чи суд, які запрошують спеціаліста, зобов'язані перевіряти наявність підстав, що виключають участь спеціаліста у даній справі (ст.54 КПК). Із змісту закону випливає, що не є підставою для відводу попередня участь особи як спеціаліста у справі. Якщо ж особа виконувала інші процесуальні обов'язки, то це буде приводом для її відводу як спеціаліста. В той же час спеціаліст-криміналіст, який брав участь в огляді місця події, може брати участь в провадженні у справі як експерт. Упередженість і необ'єктивність спеціаліста можуть потягти за собою негативні наслідки при проведенні слідчих дій. Коли буде встановлена відсутність у спеціаліста достатніх спеціальних знань і навичок для сприяння слідчому, дізнавачу, прокурору чи суду в проведенні процесуальних дій, то це буде підставою для визнання його некомпетентним37.
Секретар судового засідання — учасник кримінального процесу, в процесуальні обов'язки якого входить ведення та засвідчення своїм підписом правильності протоколу судового засідання та розпорядчого засідання суду38.
Він виконує за дорученням судді також необхідні організаційні функції: повідомляє учасників процесу про час і місце розгляду справи, з'ясовує причини нез'явлення та інформує про це суд, виконує інші доручення головуючого із забезпечення судового процесу (вручає копію вироку, надає можливість ознайомлення з протоколом судового засідання тощо).
Секретар судового засідання повинен бути об'єктивним і неупередженим. У випадках заінтересованості в результатах справи він підлягає відводу на загальних підставах відповідно до вимог ст.54, 62 КПК39.
Рішення про самовідвід чи відвід перекладача, експерта і спеціаліста приймається у формі мотивованої постанови слідчим, дізнавачем, прокурором або мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
Висновки до розділу 3
Отже, до інших учасників у кримінальному процесі належать: дізнавач, слідчий та прокурора, представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання.
Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом. Виконання вимог закону в значній мірі залежить від об’єктивності і неупередженості до справи кожного з них. З огляду на це законодавством визначено підстави, за яких учасники підлягають відводу.
Майже всі учасники кримінального процесу підлягають відводу якщо, вони являлися потерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами, або родичами кого-небудь з учасників процесу, якщо в одній особі суміщалися різні за своїм змістом процесуальні права і обов’язки.
ВИСНОВКИ
Кримінально-процесуальним кодексом України визначаються обставини, що виключають можливість участі окремих осіб в кримінальному судочинстві (гл.4).
До цих обставин законодавець обґрунтовано відносить все, що викликає сумніви в об’єктивності судді, прокурора, слідчого та інших учасників процесу – вони одночасно не можуть бути у одній справі потерпілими, свідками, експертами, захисниками, родичами учасників із самостійними процесуальними інтересами, вони або їхні родичі не повинні бути зацікавленими в результатах справи тощо (ст. 54, 58, 60 КПК) Такого роду обставини є вищою мірою толерантними, етичними, зрозумілими і такими, що оберігають наш процес у разі прийняття на їх основі відповідних юридичних рішень від упередженості й зловживань.
Можливість заявити відвід суду повинна забезпечити надійний захист процесу від імовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Законодавство спрямоване на те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у вирішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість і незалежність яких не викликає жодних сумнівів. Але іноді відвід можна застосувати як спосіб затягування процесу, оскільки після задоволення заяви про відвід справа підлягає розгляду новим складом суду, на що потрібен час. Також влада судді щодо вирішення питання про відвід самого себе не є виправданою, оскільки не враховується суб’єктивний фактор.
Одна з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі — забезпечення справжньої процесуальної самостійності слідчого. Проте, начальник слідчого підрозділу має адміністративну владу (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєння звання і просування слідчого по службі, звільнення його роботи) і наділений правом процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ, що може тягти негативні наслідки. Слід принципово розмежувати адміністративну владу і процесуальну діяльність, спрямовану на забезпечення судочинства.
Прокурор — це суб'єкт кримінально-процесуального права, який виконує функцію кримінального переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання на досудовому провадженні вказівок органам дізнання та досудового слідства щодо викриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення. Тому належне виконання прокурором процесуальних обов’язків, направлених на вирішення завдань кримінального судочинства, несумісне з наявністю у нього особистої (прямої чи опосередкованої) зацікавленості у справі.
Представництво як інститут кримінально-процесуального права має на меті належним чином забезпечити захист прав і законних інтересів учасників процесу — потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Але чомусь, коли мова заходить про обставини, що виключають участь у справі захисника, крім аналогічних трафаретних і обґрунтованих специфічних для адвокатської професії обставин (наприклад, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), в законі з’являються додаткові обставини, а саме: захисником не може бути особа, щодо якої порушено кримінальну справу, та особа, визнана недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 61 КПК) Мало того, що захисники, особливо, звичайно, адвокати протидіють розслідуванню і досягненню істини в кримінальному судочинстві, вони ще й бувають, всупереч принципу презумпції невинуватості, злочинними типами або недієздатними особами, яким, звичайно, не можна довіряти захист обвинувачених і надання правової допомоги – лише таким мотивом можна пояснити появу в законі зазначених двох обставин.
Чинним законодавством передбачено не тільки відвід перекладача, та й його заміну. Поняття заміни перекладача у кримінальному процесі не розкривається, але на практиці випадки заміни перекладача трапляються досить часто. Заміна перекладача може бути пов`язана з некомпетентністю, низькою кваліфікацією перекладача, а також з непередбаченою хворобою та з іншими обставинами, які роблять не можливим виконання покладених на перекладача функцій. В цих випадках питання про заміну перекладача повинно вирішуватися не тільки за клопотанням обвинуваченого, його захисника та інших учасників процесу, та й з ініціативи органів слідства та суду. Перекладач повинен заявити самовідвід у випадку, коли він може бути особисто, тим чи іншим варіантом, зацікавлений у конкретній справі. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що регламентацію підстав для відводу або заміни перекладача недостатньо врегульовані у чинному законодавстві.
Повнота, правильність, обґрунтованість та правдивість висновку експерта, а також його незалежність та збереження конфіденційності забезпечуються цілим рядом процесуальних норм та так званою «клятвою експерта» — попередженням про те, що він несе кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку і відмовлення без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також можливістю призначення повторної судової експертизи.
Процесуальне становище секретаря судового засідання в КПК майже не врегульоване. Його правам і обов'язкам треба було б присвятити окрему статтю, в якій, зокрема, вказати, що в разі розбіжностей з головуючим з приводу змісту протоколу секретар має право додати до протоколу свої зауваження, які підлягають розгляду складом суду в порядку ст. 88 КПК. Доцільно було б також передбачити в законі, що секретар судового засідання, вступаючи на свою посаду, приносить у присутності суддів відповідного суду присягу про те, що він завжди сумлінно і з почуттям високої відповідальності виконуватиме покладені на нього обов'язки.
Законодавець не встановив чітких підстав для відводу усіх учасників процесу, що подекуди призводить до виникнення спірних питань. Тому, вважаю, доцільним внести зміни у КПК України та присвятити кожній особі, що залучається до участі у кримінальному судочинстві, кожному учаснику процесу окрему статтю, у котрій мають бути повною мірою наведенні їх права та обов`язки, а також обставини, що виключають їх участь у справі.
Справедливим судовий процес буде лише в тому випадку, якщо він спрямований на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності і відкритості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov;
Загальна декларація прав людини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov;
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: yurincom;
Гончаренко В.Г. Деякі питання усунення учасника процесу // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. -№ 8 – С. 1-8;
Ненашева Я.В. Відвід та заміна перекладача у кримінальному процесі: [Електронний ресурс] / Я.В. Ненашева. – Режим доступу: rusnauka;
Центр знань з прав людини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: naiau.kiev;
Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум, 2006. – 890 с.;
Тертишник Б.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесу¬ального кодексу України / Б.М. Тертишник.— К.: А. С. К., 2007.— 1056 с.;
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.;
Кримінальний процес України (у питаннях та відповідях): Навчально-методичний посібник /[О.М. Гумін, Р.І. Сибірна, Л.О. Сергієнко, О.Є. Устюгова]; за ред.. О.М. Гумін / - Л.:ЛІВС при НАВСУ, 2004. – 515 с.;
Кримінальний процес: Підручник / [С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, Т.М. Мирошниченко та ін.]; за ред.. Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2010. – 588 с.;
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 712 с.;
Кони А.Ф. Приемы и задачи прокуратуры: Собрание починений / А.Ф. Кони.— М: Юридическая литература,1967. - т. 4— С. 128;
Кучинська О.П. Кримінальний процес України. Навчальний посібник / О.П. Кучинська, О.А. Кучинська. – К.: Прецедент, 2008 . -274 с.;
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій / Л.М. Лобойко. – К.: Істина, 2005.- 410 с.;
Михеєнко М.М. Кримінальний процес України. / М.М. Михиенко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. - К.: Либідь, 2009. – 531 с.
Назаров В.В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. - К.: Атіка, 2007. - 584 с.;
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи / В.О. Попелюшко. – К.: Кондор, 2006. – 234 с.;
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України / В.М. Тертишник. – К.: А.С.К., 2008. – 1120 с.
Шуст С.С. Кримінально-процесуальне право України / С.С. Шуст. – К.: Істина,2008. - 384 с.
Размещено на
1 Загальна декларація прав людини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.
2 Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
3 Кримінальний процес України (у питаннях та відповідях): Навчально-методичний посібник /[О.М. Гумін, Р.І. Сибірна, Л.О. Сергієнко, О.Є. Устюгова]; за ред.. О.М. Гумін / - Л.:ЛІВС при НАВСУ, 2004. – 515 с.
4 Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
5 Центр знань з прав людини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: naiau.kiev.
6 Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.
7 Кримінальний процес: Підручник / [С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, Т.М. Мирошниченко та ін.]; за ред.. Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2010. – 588 с.
8 Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум, 2006. – 890 с.
9 Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. – Ст. 54.
10 Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум, 2006. – 890 с
11 Тертишник Б.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Б.М. Тертишник.— К.: А. С. К., 2007.— 1056 с
12 Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум, 2006. – 890 с
13 Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. – Ст. 55.
14 Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум, 2006. – 890 с
15 Кримінальний процес: Підручник / [С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, Т.М. Мирошниченко та ін.]; за ред.. Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2010. – 588 с.
16 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 712 с.
17 Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. – Ст. 57.
18 Назаров В. В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / В.В. Назаров, Г. М. Омельяненко. - К.: Атіка, 2007. - 584 с.
19 Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. – Ст. 60.
20 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 712 с.
21 Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В.