Роль естетичного виховання у формуванні підростаючої особистості молодшого школяра
«Природа і краса», і в позашкільних формах залучення до природи. Але найбільш доцільна систематична постановка естетичних акцентів в ході вивчення учбової теми на уроках або в процесі ознайомлення учнів з природним об'єктом (явищем), в загальних бесідах, направлених на оцінку естетичних особливостей навколишнього середовища.Йде осмислення накопичених вражень, оцінок, освоєння знань, починається проста систематизація, аналіз, узагальнення, формування понять і думок про природні явища. На цьому етапі безпосередні емоційно – естетичні оцінки явищ поєднуються з пробудженням інтелектуального, естетично забарвленого відчуття здивування у зв'язку з самим актом пізнання, розкриття таємниць природи. Для учнів немає природи як цілого – вона «розібрана» різними учбовими предметами. І тому у молодших класах учні вже не мають цілісного, емоційного відношення до природи. Тут для формування етично – естетичного відношення до природи, при розширенні діапазону шкільної науки і об'єму знань, що нагромаджуються, необхідне систематичне збагачення уявлень, вражень про естетичні властивості природи.
В молодших школярів важливо будити: здатність оцінити естетичні риси окремого явища або його елементів; смак до оцінки естетичних властивостей даної науки, самого процесу пізнання, учбово-трудових та інших видів діяльності, пов'язаних з природною дійсністю. Треба прагнути до розвитку уявлення про цілісну естетичну картину світу, до естетичних оцінок власної діяльності і відношення до природи.
Педагогічні можливості розкриття краси і цінності природи обумовлені в першу чергу загальними науковими характеристиками природи і її естетичних властивостей, що даються рядом наукових дисциплін (зокрема, філософією, екологією, естетикою, педагогікою та іншими).
Критерій досконалості по відношенню до властивостей об'єкту встановлений в основу естетичної оцінки природних явищ. Стосовно живої природи, цей критерій отримує інші відтінки: оцінка досконалості і розквіту життя в кожній формі і явищі, визнання духовних і матеріальних цінностей природи як найбільшого надбання, скарбу людства. Без ухвалення природи як цінності, всяка діяльність по відношенню до неї, прояв будь-якої потреби носитиме буденний – характер. Важливо попередити виникнення подібного відношення до природи інакше, сформувавшись і закріпившись, воно перейде в переконання і поведінку соціально не прийнятні і навіть загрозливі існуванню конкретних природних об'єктів.
Необхідно сформувати у молодших школярів цілісне, етично – естетичне відношення до природи, направлене на її збереження і збагачення.
Перед вчителями стоїть складна задача – освоїти не тільки особливості естетичних і художніх об'єктів, але так само зміст і ознаки основних естетичних понять, знайти оптимальні прийоми розкриття їх рис для учнів, навчити їх усвідомленому сприйняттю понять. Необхідно підкреслити, що поняття «естетичне» містить в собі «не повсякденність, піднесеність відчуття, що розкриває світ під кутом зору його досконалості».
Проте сьогодні в навчально-виховному процесі ще не одержав послідовного віддзеркалення естетичний зміст тієї або іншої сторони дійсності навчання в шкільному курсі.
Деякі педагоги, керовані естетичним вихованням школярів, не завжди орієнтуються у визначенні основних ознак естетичного.
Таким чином важливо підкреслити моменти визначаючі суть естетичного:
По-перше, при значенні зовнішніх форм явищ дійсності, сприйманих зором, дотиком, слухом людини, оцінка виразності їх обумовлена єдністю сприйнятої органами чуття форми і її внутрішнього (виразного) змісту, призначення;
По-друге, момент безкорисливого споглядання, а так само милування, щоб не тільки пережити задоволення від зустрічі з явищем, що вразило нас, але і зберегти його для інших людей, перешкодити тому, хто готовий знищити його, завдати йому шкоди. Сутність безкорисливого споглядання – в достовірно людському збагненні характеру цього явища, його неповторності, його виразності, в передбаченні його подальшої долі, нарешті, у відчутті відповідальності людини за те, щоб це явище збереглося і могло принести радість пізнання дивовижного іншим людям. Це особливо актуально для нашого часу, коли навіть в природних заповідниках доводитися робити спеціальні маршрути в стороні від достовірно рідкісних і цінних пам'ятників природи, бо їм загрожує небезпека з боку «диких» туристів;
По-третє, слід пояснити, що в поняття «виразність» входять поняття «прекрасне», «красиве» (тобто вчинене, відповідно ідеалу), що складає тільки частину уявлень про естетичне. Найкрасивіша і привабливіша зовні, вибрана зі всього об'єму естетичних багатств природи, охоплює обмежене число явищ і об'єктів. Виразність же включає все різноманіття природи, форм її існування і може торкатися як цілого об'єкту, так і деяких його сторін, проявів, моментів буття, які не є саме «красивими»;
По-четверте, поняття виразності природи дає уявлення про її загальну цінність для пізнання, її впливу на самопочуття людини (як підбадьорюючого, так і пригноблюючого), тобто йдеться і про вплив природи на переживання, поведінку людини, у тому числі і на естетичні і морально – вольові прояви.
Таким чином, розкриваючи молодшим школярам можливості естетичного освоєння природного світу, слід привчати їх уважно вдивлятися в зовнішній вигляд того або іншого явища, оцінювати його особливості, ознаки, форму і колір, відчутні і звукові характеристики, будову, інші особливості, визначати можливість віднесення до них тих або інших естетичних понять, характеризувати естетичну цінність їхнього, значення змісту для духовного самопочуття людини. Цінний так само педагогічний розбір не естетичної поведінки людини по відношенню до даних явищ і об'єктів природного світу. В певному значенні ми можемо говорити про виразність естетичної картини світу і образу кожного природного явища.
2.3 Сприйняття естетичних властивостей природи в навчальній та позанавчальній діяльності молодших школярів
Дослідження, присвячені естетичному вихованню молодших школярів загальноосвітніх шкіл на уроках природничо-наукового циклу, розглядають можливості активізації естетичних емоцій і інтересів учнів для поглиблення їх пізнавальної діяльності, розкривають естетичний зміст науки. Необхідна постійна робота вчителя для підбору, класифікації, аналізу естетичних особливостей певної сторони дійсності, тієї або іншої шкільної дисципліни. Необхідна активізація його власного досвіду естетичних переживань, оцінок, а так само звернення до висловів великих учених про глибокі емоції естетичної дії дійсності в процесі її наукового пізнання. На уроках формуючи в учнів молодшого шкільного віку узагальнено – образне, естетично забарвлене уявлення про характерні властивості тієї або іншої сторони дійсності, вчитель має право називати його естетичною картиною дійсності. Останнє необхідне відрізняти від естетичної картини самої науки, яка може бути доступна учням лише в окремих елементах як багато разів опосередковане аналітичне відображення дійсності. Взаємозв'язані, цілісні уявлення про природу, її еволюцію відображаються в кожній науці, її «прикордонних» зонах. І сам перехід від однієї зони до іншої вимагає не тільки абстрактно – логічного розуміння діалектики переходів природних залежностей, але і наочного уявлення про емоційні, естетичні і етичні оцінки окремих сторін і властивостей природних об'єктів у тих, хто вивчає основи наукової картини світу. І ці оцінки забарвлені здивуванням і захопленням, різноманіттям, грандіозністю, гармонійністю закономірностей явищ і процесів. Все це сприяє формуванню узагальненої естетичної картини світу, її цілісного виразного образу в учнів.
Розвиток естетичного сприйняття можна здійснювати за допомогою ігрової діяльності як з вчителями в навчальний і позанавчальний час так і з батьками у вільний час цим самим збагачуючи сімейні відносини і забезпечуючи цим самим кваліфіковане сімейне виховання. Однак не всі батьки можуть приділити дитині багато уваги і тому основна частина розвитку естетичної свідомості лягає на плечі вчителя. (див. додаток 1).
Задача кожного вчителя – розкрити для школярів в своїй області знання естетичної картини світу і сформувати у кожного дієве гуманістичне етично – естетичне відношення до природи. Рішення цієї задачі передбачає систему прийомів, форм, методів організації виховної дії:
систематичний обіг в змісті занять до розкриття естетичних властивостей і естетичного вигляду матеріальних природних явищ, що вивчаються (як вчителем, так і учнями);
розширення форм і методів активізації на уроці естетичних оцінок і проявів відносин об'єктів, що вивчається до естетичних властивостей;
узагальнюючі заняття, бесіди, лекції, а так само самостійні роботи учнів молодших класів, присвячені сумісному розбору індивідуального відношення, оцінок, думок про естетичні властивості даної сторони дійсності (в завершальному розділі учбової теми) і естетиці її наукового відображення;
проведення спільно з викладачами інших дисциплін природничо – наукового, а так само і художньо – гуманітарного циклу уроків, лекцій, конференцій;
проведення заходів, що виявляють результати розвитку відношення до природи: конкурсів творів, творчих робіт, зборів, конференцій, класних журналів на всіх ступенях шкільного навчання, проведення диспутів в старших класах і тому подібне;
поєднання урочних і позаурочних видів роботи по естетичному освоєнню природи;
розвиток і пропаганда самими школярами ідеї захисту природи, її краси і відновлення завданого їй збитку в місцевих умовах, підготовка текстів і щитів, що містять вислови великих людей про природу, проведення ранків, вечорів і т. д.;
включення всіх школярів в суспільно – корисну і трудову діяльність.
Висновок
Естетично-виразний ідеал взаємостосунків природи і людини спостерігається у вдосконаленні природи, допомагаючи повніше розкривати її життєві сили. Є такий простий, відомий всім вираз «Квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, їх любов до природи справді творять чудеса.
Природа не може захищати себе від варварського, корисливого, байдуже – пасивного відношення до неї, від ворожих її дій людини і втручання в хід природних процесів, що викликають загибель багатьох рослин і тварин. В етичному суспільстві сформульований закон про охорону природи, який повинен виконуватися кожним громадянином країни. До його виконання підростаюче покоління готується всім змістом і формами нашого життя, особливо умовами єдиного навчально-виховного процесу школи. Повноцінний ефект буде досягнутий, коли естетична свідомість і поведінка стане складовою частиною загальної культури молодої людини.
Перед педагогами, вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної та позанавчальної діяльності школярів, направлені на формування культури відносин до природи відповідно до вимог нашого суспільства. Цілісний, всебічний розвиток особистості школяра на всіх вікових етапах включає, зокрема, формування гармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи, а також високої активності в поведінці, суспільно корисній праці, творчості. Все це має важливе суспільне значення як в майбутній професійній діяльності випускників школи.
Проблема формування естетичного відношення до природи – лише одна із сторін комплексного виховання культури підростаючого покоління. Але в її рішенні стикаються такі істотні напрями виховної роботи, як формування науково – матеріалістичного світогляду в учбовому процесі, освоєння скарбів національної і світової культури, збагнення багатств рідної природи, оволодіння шляхами їх примноження, творче перетворення природного середовища, природних матеріалів, художньо – естетична діяльність, внесення посильної трудової участі в збереження і підтримку природного середовища. Спільність позицій авторів монографій базується на визнанні необхідної і актуальної задачі – розвивати як важливу якість особистості сучасного школяра естетичне відношення до природи у дітей всіх вікових періодів, в різних формах педагогічно доцільними засобами.
Необхідно поєднувати можливості дії природного змісту учбово – пізнавального процесу і освоєння естетичних властивостей пізнавального матеріалу, естетичну спрямованість сприйняття і освоєння мистецтва, що відображає красу і характерність природних явищ, а так само пізнання людських ідеалів взаємостосунків з природою, значення багатоманітного духовно – практичного заломлення власних реальних контактів з природою і отриманих вражень в подальших заняттях дітей, в їх творчості. Все це – база формування культури відносин до природи як суспільної цінності.
Педагогічно доцільне поєднання естетичної освіти і виховання з впливом мистецтва. Вихованням естетичного бачення природи, творчого відношення до неї будитиме у школярів відчуття відповідальності за збереження кожного її об'єкту і явища як неповторної цінності і тим самим сприятиме збереженню природного середовища.
Етико – естетичне забарвлення мотивів відносин до природи підвищує цінність навколишнього середовища для особистості, тим самим створюючи міцні основи зміцнення дбайливого, гуманного ставлення до живої природи, до всіх природних елементів. Необхідно розвивати відчуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, уміння розуміти і цінувати витвори мистецтва, красу і багатство рідної природи. При цьому естетичне виховання розглядається як найважливіший чинник формування особистості школяра.
Широкі перспективи відкриваються перед педагогами в творчих пошуках шляхів і форм виховання багатогранного відповідального відношення до природи.
Естетичне виховання – важлива частина становлення особистості, розвитку дитини. Розуміння прекрасного, насолода мистецтвом (як предметами, так і процесом творіння) – без цього неможливо уявити собі всебічно розвинену особистість, виховання якої – мета педагогічного процесу.
На всіх етапах свого розвитку дитина осягає навколишній світ і з погляду його краси, естетики. Дуже багато що залежить від того, наскільки на цьому шляху подадуть йому підтримку дорослі.
Учбово-виховні програми дошкільних і шкільних загальноосвітніх установ відводять значне місце предметам, у складі яких дітям пропонується зануритися в світ мистецтва, як споглядаючи, вслухаючись в твори майстрів, так і створюючи самостійно свої творіння.
Винятково важливою і необхідною, як у сфері освіти, так і в сімейному вихованні, є задача навчити школярів вірно оцінювати предмети мистецтва з погляду їх естетичної і культурної цінності.
Список літератури
Д.Б. Лихачев. Теория эстетического воспитания школьников. – М., 1989
К.В. Гавриловець. Етико-естетическое воспитание школьников. – М. 1996
«Загальні питання естетичного виховання в школі» під редакцією В.Н. Шацької. К. // Просвіта. 2000. №4
Артеменко Н.М. Природа и эстетическое воспитание школьников: из опыта работы сельских школ. – М., 1978.
Буров А. І. Про природу об'єктивності краси. // Питання літератури, 1969. – №3.
Буров А.І. Естетика: Проблемы и споры. – М., 1975
Вільсон Р. Экологическое освіта в нерозривному зв'язку із загальним вихованням дітей з раннього віку // Граючи, Навчаємося. – 1999. – Вып.1.
Волкова А.С. Эстетическое воспитание в процесе изучение географии. – М., 1976
Гончарів І.Ф. Действительность и искуство в естетическом воспитании школьников: С опыта работы преподавателя. – М., 1978
Зверев І.Д. Экологическое и естетическое создание школьников. – М., // Педагогика, 1984.
Палій В.Ф., Щербина В.Ф. Диалектика духовно – практичного освоєння природи. – Львів. 1980.
Естетичне виховання школярів. Питання теорії і методики – М.Д. Таборідзе, Д. До. Бусурамвілі, О.Г. Алавидзе і др.; Під ред. М.Д. Таборідзе. – М. // Педагогіка, 1988.
Радянський енциклопедичний словник / головний редактор А.М. Прохоров. – М., // Радянська енциклопедія, 1990
Ушинський К.Д. Матеріали до 3 тому «Педагогічної антропології». Збір. тв. в 11 т. – М., 1950. – Т. 10,
Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Міщенко Л.І., Погрібний А.Г. Калинова Cопілка. – К., // Веселка, 1998.
Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Закувала зозуленька. – К., // Веселка, 1998.
Волкова Н.П. Педагогіка. – К., // Академія, 2001.
Грицай М.С. Українська народнопоетична творчість. – К., // Вища школа, 1983.
Дейч О. Фольклор у вихованні культури поведінки молодших школярів // Початкова школа. – 2000. – №2.
Кузьмінський А.І. Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К., // Знання – Прес, 2003.
Лановик М. Українська усна народна творчість: Підручник. – К., // Знання – Прес, 2001
Лемківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки. – Харків. 2002.
Мангова І.Г. Організація фольклорно-пошукової роботи // Початкова школа. – 1996. _ №6,
Орел Л. З народної педагогіки // Початкова школа. – 2001. – №5.
Отич О. Українська народно-пісенна творчість // Початкова школа. – 2000. №5.
Фіцула М.М. Педагогіка. – К. // Академвидав. 2003.