Методика виховання гнучкості у школярів
контакт із партнерами й підвищить ефективність вправ.Ефективність будь-якого засобу завжди залежить від тривалості, регулярності й усвідомленості його застосування, незважаючи на те, що результат розтяжки видно відразу після її виконання. Варто враховувати й поріг тактильної чутливості, психологічний стан і тренованість людини.
Будь-яку розтяжку варто спочатку добре вивчити й навчитися правильно неї робити. Від точності виконання залежить ефект. Так, наприклад, необхідно домогтися м'якого вільного застосування будь-якого хвата партнерами, уміння почувати натяг всього кінематичного ланцюга від рук до ніг.
Необхідно пам'ятати про шкоду форсованих навантажень. Особливо будьте обережні при втриманні партнера у висі на руках і ногах: обов'язково зберігайте пряме положення спини й рук.
По-перше, перед розтяжкою. потрібно як варто розігрітися. Це може бути й біг, і інтенсивна аеробіка. Тоді в м'язах поліпшується кровопостачання, і вони стають більше еластичними, а виходить, знижується ризик травми.
По-друге, починати вправи, як водитися, потрібно з найпростіших і лише поступово переходити до більше складного. Наприклад, поклавши ногу на шведську стінку, постарайтеся розслабити м'яза й дайте партнерові повільно, до кінця випрямити м'яз. Тільки помнете, що інша людина не почуває, що відбувається у вас в організмі. Якщо ви почуваєте дискомфорт - негайно скажіть про це помічникові. І лише після подібних іграшок переходите до динамічної (різкі махи, пружинисті рухи) або ізометричної (опір якій-небудь перешкоді, наприклад, ви впираєтеся ногою в стіну, як би намагаючись неї відсунути) розтяжки.
Перш ніж вибрати та або інша вправа на розтяжку, проаналізуйте своє тренування. Які м'язи були задіяні? Намагайтеся зробити так, щоб й у розтяганні брали участь ті ж м'язи. І взагалі, перед тим, як прагнути до однієї мети - сісти на шпагат - намагайтеся небагато потягнути все, що тільки зможете. Тоді й шпагат дасться легше.
2.4 Правила ростяжки в парах
Всі активні учасники розтяжки повинні тягти з однаковим зусиллям, м'яко, в одній площині, не допускаючи перекосу, щоб руки не згиналися в ліктях.
Розтяжка може проводитися як на вдиху, так і на ви досі.
Якщо розтяжка виконується правильно, то очі в розтягуваного мимовільно закриваються через релаксацію м'язів особи. Це своєрідний індикатор. Але можна проводити вправи й при відкритих очах.
При розтяжці бажано мати зворотний зв'язок, тобто активний учасник задає питання, Пасивний відповідає. Типові питання: " чи тягнеться рука? Як себе почуваєте? Чи не турбує що-небудь? Є чи ілюзія польоту? Чи відчувається легкість? Тепло? Комфорт? Де почувається напруженість? " Це допоможе зорієнтуватися в ситуації, вжити потрібних заходів і правильно вибрати наступні вправи.
Варто чітко виконувати інструкції провідного (а їм побуває кожний у групі).
Рухи повинні бути м'які і повільними, щоб їх можна було контролювати.
Не можна виконувати розтяжки у швидкому темпі.
При виконанні розтяжки у горизонтальній площині голова, продовжуючи положення тулуба, злегка відхилена назад.
При бічний розтяжці рухи повинні бути акуратними й строго спрямованими.
При виконанні діагональних і поздовжніх розтяжок з вихідного положення лежачи на спині, без підйому спина у всіх крапках повинна стикатися з підлогою (при виконанні діагональної розтяжки в "розірваному ланцюзі"). А при виконанні їх лежачи на животі не слід відривати від підлоги груди й таз. При виконанні цих розтяжок потрібно стежити за тим, щоб зусилля натягу переміщалося строго уздовж осі, утвореної хребтом. Варто пам'ятати, що фізіологічний центр ваги перебуває в другому крижовому зчленуванні.
Кожна розтяжка повинна здійснюватися з ясною й конкретною метою. Для цього необхідно спочатку проаналізувати розтяжку, відчути її й лише потім виконувати спочатку з дозованої й нарешті з повним навантаженням.
При розтяжках, спрямованих на збільшення рухливості в тазостегнових і плечових суглобах, вихідна позиція повинна бути обрана таким чином, щоб точки опори тіла (ноги або руки, ноги й руки) були вилучені друг від друга на як можна більша відстань, що сприяє кращому розтягуванню м'язів і зв'язок у цих суглобах. При розтягуванні рук розвивається гнучкість у плечових суглобах, ніг - у тазостегнових, одночасно рук і ніг - і в плечових, і в тазостегнових суглобах.
Перш ніж виконувати розтяжку, треба знати, яку групу м'язів вона розтягує.
Не слід виконувати трохи розтяжок підряд на подібні групи м'язів. Розтяжки в тренувальній програмі потрібно максимально різноманітити.
Безболісне розтягання м'язів і зв'язок досягається повільним темпом і поступовим збільшенням зусиль.
Доцільно чергувати вплив розтяжок на м'язи антагоністи й синергісти.
Варто звертати увагу на величину зусилля, прикладеного до різних м'язових груп.
При виконанні розтяжок необхідно враховувати амплітуду й напрямок рухів і погодженість партнерів.
Не допускати побічних рухів і метушливості.
Висновки
Основним організаційно-методичним принципом здійснення розвитку гнучкості школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури з урахуванням статі, віку, стану здоров'я, ступеня фізичного розвитку і рівня фізичної підготовленості. В процесі навчання цей принцип здійснюється залежно від:
рівня фізичного розвитку;
ступеню фізичної підготовленості школярів;
характеру рухів, що виконуються учнями і їхньою руховою координацією;
відмінностей в схильностях і інтересах хлопчиків і дівчаток.
Однією із закономірностей вікового розвитку гнучкості є нерівномірний його характер, з чітко вираженими так званими "сенситивними" періодами - періодами формування та найефективнішого вдосконалення систем організму, які впливають на кількісний бік рухового апарату.
Знання цих періодів дає можливість на практиці розв’язати важливе питання виховання гнучкості - визначити обсяг навантаження для різних вікових груп.
В процесі дослідження:
визначено гнучкість і фактори, що впливають на її розвиток;
визначено методи виміру гнучкості;
розглянута методика розвитку гнучкості;
визначений вплив йоги на гнучкість.
Література
Волков Л.В. Розвиток фізичних здібностей. - К.: Знання, 1976
Гуревич И. А.1500 упражнений для круговой тренировки / Под ред.А. А. Гужаловского. - Минск: Высшая школа, 1976
Демерков С.В., Полтавский А.Ф. Воспитание двигательных качеств школьников, не занимающихся спортом. - Луганск, 2002
Зациорский В. М Физические качества спортсмена. - М., Физкультура и спорт, 1966
Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика силы, быстроты и выносливости. - М.: Физкультура и спорт, 1956
Кузнєцова З.И. О перспективах исследования вопросов развития основных двгательных качеств у детей школьного возраста в процессе физического воспитания. - В сб.: Развитие двигательных качеств школьников /Под ред.З.И. Кузнецовой. М.: Просвещение, 1967
Кузнецова З.И. Развитие двигательных качеств школьников. - М.: Просвещение. 1967
Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры в 1-10 классах. - МН.: Нар. асвета, 1980
Матвеев Л.П. Проблема периодизации спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1965
Определение физической подготовленности школьников /Под ред. Б.В. Сермеева. - М., Педагогика, 1973
Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - Киев: Вища школа, 1984
Сермеев Б.В. Развитие подвижности в суставах у школьников Горький, 1968
Теория и методика физического воспитания /Под ред. Л.П. Матвеева, Н.Д. Новикова. - М.: Физкультура и спорт, 1976
Филин В.П. Бег на короткие дистанции. - М., Физкультура и спорт, 1964.
Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. - М., Физкультура и спорт, 1978
Филин В.П. Проблема совершенствования двигательных качеств детей школьного возраста в процессе спортивной тренировки. Докт.д.исс., М., 1970
Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М., Физкультура и спорт, 1972
Цвек С.Ф. Физическое воспитание детей младшего школьного возраста. - Киев: Здоровье, 1975
Циганков М.Я. Застосування методу колового тренування на уроках фізичної культури в ІV класах загальноосвітньої школи. - К., 1975
Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001