Кваліфікаційні комісії суддів. Склад. Порядок формування. Повноваження
звільнення з посади судді;проводить кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи(не вище другого);
розглядає звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводить пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді;
припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Практично всі повноваження дають підстави віднести кваліфікаційні комісії суддів до органів державної влади, оскільки, вирішуючи питання, які входять до їх компетенції, вони, по суті, здійснюють державно – владні повноваження. Крім того, комісії, реалізуючи деякі повноваження (наприклад, здійснюючи кваліфікаційну атестацію суддів), діють не тільки і не стільки в інтересах самих суддів, скільки суспільства і держави в цілому.
Кваліфікаційна комісія суддів має право для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об`єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність.
Кваліфікаційна комісія суддів перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом. При першому призначені на посаду судді такими вимогами, визначеними Конституцією України (ст..127), Законом України „Про судоустрій України” та Законом України „Про статус суддів”(ст. 5, 7), є, зокрема, заборона поєднувати свою професійну діяльність з членством у політичній партії та профспілках, будь – якою іншою політичною діяльністю (я вважаю це однією із основних вимог, адже, якщо суддя буде замішаним у політиці, то це буде заважати здійснювати йому правосуддя належним чином, як вказано в Конституції України),мати представницький мандат, обіймати будь – яку іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Всі ці вимоги є не випадковими, адже вони встановлюють визначені рамки для судді, щоб він зміг концентруватися лише на своїй роботі і здійснювати ніщо інше, окрім правосуддя. Кваліфікаційна комісія суддів рекомендує на посаду судді громадян, кандидатури яких відповідають вимогам Конституції України (ст. 127) та Закону України „Про статус суддів” (ст.7). Так, наприклад, суддями спеціалізованих судів, крім зазначених осіб, кваліфікаційні комісії суддів можуть рекомендувати громадян, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі кандидатом на посаду судді спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, що охоплюється межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш п`яти років. З цього можна зробити такий висновок, що далеко не кожний громадянин України зможе стати суддею спеціалізованого суду, перш за все, ними можуть бути люди, старші 30 років і проживати в Україні 10 років.
Стосовно кандидатів на посади суддів військових судів. Вони, додатково до перелічених вище вимог, повинні ще перебувати на військовій службі, мати військове звання офіцерського складу та входити до штатної чисельності Збройних Сил України. Як видно, що суддями таких типів судів можуть стати ще менша кількість громадян України, це не дарма, адже щоб судити військових, судді потрібно самому розбиратися у військових справах і мати не просто військове звання, а звання офіцерського складу.
За результатами кваліфікаційної атестації кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції. Кваліфікаційна комісія суддів також дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (ч.2 ст. 62 Закону України „Про судоустрій України”) в межах п`ятирічного строку, але, якщо судді залишилося перебувати на посаді менше року, то в такому випадку переведення до іншого суду не можливий. Ще кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених ст. 126 Конституції України та ст. 15 Закону України „Про статус суддів”. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав. Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційну атестацію судді відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи (не вище другого). Кваліфікаційна атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційна комісія суддів наділена повноваженнями розглядати офіційні звернення та подання зазначених у ч. 2 ст. 97 Закону України „Про судоустрій України” осіб про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводити пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушувати дисциплінарне провадження і вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність судді. Кваліфікаційна комісія суддів може припиняти перебування у відставці суддів місцевих судів. Кожен суддя, що пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. Відставка же судді припиняється рішенням кваліфікаційної комісії суддів за власною ініціативою, заявою судді або поданням голови відповідного суду за місцем проживання судді чи його попередньої роботи внаслідок:
повторного обрання на посаду судді;
вчинення проступку, несумісного із званням судді;
винесення щодо нього обвинувального вироку, що набрав законної сили, а також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав за згодою судді;
втрати громадянства України.
В останніх трьох випадках, зазначених вище, разом з припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності та соціального захисту, передбачені законом.
Суддя, відставку якого припинено кваліфікаційною комісією суддів, має право протягом місяця оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішення якої є остаточним. Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на загальних підставах.
Для забезпечення ефективної діяльності кваліфікаційна комісія суддів наділена правом одержувати необхідну інформацію від голів судів, органів МВС, Служби безпеки України і прокуратури, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об`єднань. У разі безпідставної відмови у наданні інформації чи ухиляння від її надання посадові особи несуть передбачену законом відповідальність. Але перелік повноважень кваліфікаційних комісій суддів, зазначених у ст. 77 Закону України „Про судоустрій України” не є вичерпним. Вони можуть здійснювати й інші повноваження, передбачені законом.
2.2 Організація роботи
Робота кваліфікаційних комісій суддів регламентується Законом України „Про судоустрій України” ст. 78, в ній зазначено, що:
1. Кваліфікаційна комісія суддів обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову комісії, його заступника та секретаря комісії. Обраним головою комісії вважається кандидат, який одержав більшість голосів від загального складу комісії. Заступник голови комісії та секретар обираються більшістю від присутніх на засіданні членів комісії.
2. Голова кваліфікаційної комісії суддів організовує роботу комісії, розподіляє обов`язки між членами комісії, скликає засідання комісії та головує на них, несе відповідальність за організацію діловодства комісії.
3. Обов`язки голови кваліфікаційної комісії у разі його відсутності виконує заступник голови комісії, а за відсутності заступника – секретар комісії.
З метою організації роботи та для більш детального визначення порядку роботи кожна кваліфікаційна комісія має право приймати свій регламент відповідно до Типового регламенту роботи кваліфікаційної комісії, затвердженого Головою Верховного Суду України за погодженням з Радою суддів України та Міністерством юстиції України. Регламент вважається прийнятим, якщо за нього проголосує більшість членів відповідної кваліфікаційної комісії.
2.3 Повноваження кваліфікаційних комісій суддів щодо дисциплінарної відповідальності суддів
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, з підстав, передбачених законом про статус суддів. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді. Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України(голові вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду); Міністру Юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України. Не допускається зловживання правом, зазначеним у частині другій ст. 97, зокрема ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв`язку із здійсненням ним правосуддя. В офіційному поданні суб`єкта ініціювання дисциплінарного провадження повинна бути чітко зазначена провина судді та наведені докази на її підтвердження з посиланням на конкретні норми закону. Якщо подання не відповідає наведеним вимогам, воно залишається без розгляду, як анонімні заяви та повідомлення.
В Україні існують такі органи, що здійснюють дисциплінарне провадження:
1. кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;
2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів та Касаційного суду України;
3. Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
В конкретній ситуації при визначенні органу, що буде здійснювати дисциплінарне провадження, повною мірою спрацьовує принцип територіальності та спеціалізації кваліфікаційних комісій. Тобто суб`єкт ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність повинен звертатися до тієї кваліфікаційної комісії суддів, на території якої, з урахуванням спеціалізації судового органу, діє комісія.
Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Це рішення повинно містити назву комісії, прізвище, ім`я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді і відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вказівку на міри дисциплінарної відповідальності, застосовані до судді, а бо підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення. При накладені на суддю дисциплінарного стягнення враховується характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія закриває дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Оскарження суддею рішення кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності здійснюється відповідно до вимог цього Закону. Що стосується оскарження рішень у дисциплінарній справі судді, то:
1. Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення.
2. Кваліфікаційна комісія суддів не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.
3. Суддя, притягнутий до дисциплінарної відповідальності за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, може оскаржити це рішення до Вищої ради юстиції в порядку, зазначеному в ч. 1 ст. 101 Закону „Про судоустрій України”. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як у триденний строк після одержання скарги судді надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.
4. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється відповідно до закону про Вищу раду юстиції.
Слід взяти до уваги, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді приймається більшістю голосів відповідної кваліфікаційної комісії суддів чи Вищої ради юстиції. На його погляд, у компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинне бути питання дисциплінарного провадження також і щодо суддів ВСУ а вищих спеціалізованих судів, а дисциплінарні справи щодо суддів апеляційних судів слід віднести до компетенції окружних кваліфікаційних комісій. Не зовсім логічним видається також порядок оскарження рішень кваліфікаційних комісій в дисциплінарних справах. Рішення у таких справах, винесені кваліфікаційними комісіями суддів загальних судів апеляційних округів, кваліфікаційною комісією суддів військових судів, кваліфікаційною комісією суддів відповідних спеціалізованих судів, з одного боку, та Вищою кваліфікаційною комісією України, з іншого, оскаржуються до Вищої ради юстиції. При цьому очевидне порушення принципу адміністративного порядку оскарження, адже рішення нижчестоящого органу оскаржується до вищестоящого. Тобто рішення кваліфікаційних комісій суддів загальних судів апеляційних округів, спеціалізованих та військових судів має переглядати Вища кваліфікаційна комісія України, а рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинні оскаржуватися виключно до суду. Отже, схема оскарження рішення дисциплінарній справі має вторювати схему оскарження рішення щодо результатів кваліфікаційної атестації.
Розділ 3. Вища кваліфікаційна комісія суддів
Кваліфікаційна комісія суддів України – найвищий орган в системі кваліфікаційних комісій суддів. Вона складається з:
7 суддів, обраних до Комісії відповідно до вимог Закону „Про судоустрій України”;
2 особи, призначені Верховною Радою України;
2 особи, призначені Президентом України;
1 особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
1 особа від Міністерства юстиції України.
Тобто, до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входить 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. Ігор Самсін говорив про склад даної комісії те, що дюжина має бути бісовою! До нинішньої Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входять такі члени:
Ігор Самсін – Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів(далі ВККС).Суддя Верховного суду України (далі ВСУ).
Павло Колесник – заступник голови ВККС. Суддя ВСУ.
Ніна Фадєєва – секретар ВККС. Суддя Вищого адміністративного суду України.
Наталія Ляшенко – член ВККС. Суддя ВСУ.
Василь Філатов – член ВККС. Суддя ВСУ.
Володимир Пивовар – член ВККС. Суддя ВСУ.
Микола Полудьонний – член ВККС. Радник Президента України.
Ігор Васищак – член ВККС. Суддя Вищого господарського суду України.
Ігор Коліушко – член ВККС. Член правління Центрального політико-правових реформ.
Інна Ємільянова – член ВККС. Заступник міністра юстиції України.
Ніна Карпачова – член ВККС. Уповноважений ВРУ з прав людини.
Олександр Нечипоренко – член ВККС. Консультант програми сприяння Парламенту України.
Посада 13-го члена ВККС від ВРУ залишається вакантним.
Всі вищезазначені члени працюють, щоб виявити найкращих у судовій системі.
Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
1. дає висновок про можливість обрання суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та суддів Апеляційного суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів з посади;
2. перевіряє додержання кандидатами на посади суддів, зазначених вище, а також суддями цих судів вимог Конституції України та законів щодо їх статусу;
3. відповідно до Закону „Про судоустрій України” проводить атестацію суддів ВСУ, суддів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та Апеляційного суду України і присвоює їм відповідні кваліфікаційні класи;
4. розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суддів Касаційного суду України та суддів апеляційних судів;проводить пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарні провадження та вирішує справи про дисциплінарну відповідальність суддів зазначених судів;
5. розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів;
6. дає дозвіл на складання та приймає повторний (додатковий) іспит у суддів, яким відмовлено в рекомендації до обрання суддею безстроково;
7. припиняє перебування у відставці судді (крім суддів місцевих судів) та ін.
Також ВККС за результатами розгляду скарги має право залишити рішення (висновок) кваліфікаційної комісії суддів без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати рішення і припинити провадження у дисциплінарній справі. Порядок роботи ВККС визначається її Регламентом, прийнятим відповідно до Типового регламенту роботи кваліфікаційної комісії суддів більшістю голосів членів ВККС.
Рішення ВККС можуть оскаржуватися, але в більшості випадків є остаточним і оскарженню не підлягає. Але у виключних випадках, передбачених Законом „Про судоустрій”, воно може бути оскаржено до суду. Рішення ВККС щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Касаційного суду України та апеляційних судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після одержання копії рішення. Скарга подається через ВККС, яка не пізніш як у триденний строк після одержання скарги, надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.
Для організаційного забезпечення діяльності ВККС та кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів може створюватися секретаріат відповідної комісії.
Але в діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є певні недоліки, які були зазначені в 1 розділі. Над цими проблемами нашій владі потрібно працювати й працювати, щоб в Україні правосуддя було дійсно справедливим. І перше, що потрібно буде вдосконалити, так це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України і вже після неї всю систему діючих кваліфікаційних комісій суддів.
Висновки
Підводячи висновки вищевикладеному можна сказати, що кваліфікаційні комісії суддів – колегіальні атестаційно-дисциплінарні органи суддівської спільноти, які володіють державно-владними повноваженнями по відношенню до його членів, направлені на формування суддівського корпусу, визначення рівня підготовленості професійних суддів, а також вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність. Слід також зазначити, що загалом система кваліфікаційних комісій, утворена відповідно до принципів формування у межах апеляційних округів, спеціалізації та строковості здійснення повноважень, відповідає потребам суддів і здатна виконувати завдання, покладені на неї законодавством, але потрібно прийняти міри для того, щоб корупція не розвивалася у цих органів, зокрема, у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Водночас слід створити додаткові гарантії незалежності й безсторонності членів кваліфікаційних комісій, особливо тих осіб, які не є суддями. Також потрібно підвищити ефективність функціонування системи кваліфікаційних комісій. Це – вирішення питання про розмежування компетенції між Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції з метою надання реальної можливості Вищій кваліфікаційній комісії суддів України формувати результати дисциплінарного провадження щодо суддів, а також розроблення єдиних критеріїв і підходів до оцінки кандидатів на посаду судді, які мають застосовувати всі учасники кваліфікаційної атестації. Організація діяльності кваліфікаційних комісій суддів потребує повернення з окружних до обласних рівнів шляхом наближення їх до суспільства та громадського впливу. Система кваліфікаційних комісій має діяти на постійній основі як кваліфікаційний та дисциплінарний орган щодо суддів, а у перспективі й щодо працівників юстиції. Вказані проблеми – то лише незначна частина наявних труднощів. Проте поступове, планове та раціональне вирішення наявних колізій неодмінно дасть змогу досягти очікуваних результатів.
Список використаної літератури
1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // ВВР.-1996.-№ 30.
2. Про статус суддів : Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України.-1993.- № 8.
3. „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України” від 02.02.1994 р. № 3911-XII // Відомості Верховної Ради України.-1994.- № 22.
4. Про судоустрій України : Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України.-2002.- № 10.
5. Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України: Закон України від 18.03.2004 р. № 1625-IV // Відомості Верховної Ради України.-2004.- № 25.- Ст. 354.
6. Положення про порядок розгляду питань і підготовку матеріалів про призначення на посаду професійного судді вперше, затверджене Указом Президента України від 30.06.2004 р. № 697/2004 // Офіційний вісник України.-2004.- № 30.- Ст. 227.
7. Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення // Вісник Верховного Суду України.-2005.- № 2(54).- С. 5-8;
8. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Под редакцией А.С. Васильева и Е.Л. Стрельцова. Издание четвертое, дополненное и переработанное.- Х.: „Одиссей”,2005.-304 с.
9. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. Посіб. / В.С. Ковальський (керівник ав. Колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Відп. Ред. Я. Кондратьєв.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 320 с.- Бібліогр.. с.294-305.
10. Коментар до Закону „Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка.-К.: Юрінком Інтер, 2003 р.
11. Закаблук М. Інтерв`ю з Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України І. Самсіним // Закон і бізнес.-2006.- № 36.С. 9.
12. Мищенко О. Квалификаторы // Бизнес.-2006.- 27 ноября № 48.С 30-32.
13. Оліщук М. Удосконалення правосуддя: засади реформування // Юридичний вісник України.-2007.- 14-20 квітня(15).
14. Подкопаєв С.В. Квалификационные комиссии судей // Проблеми законності.-2005.- вип. 72 с.183-188.
15. Подкопаєв С.В. Правова природа кваліфікаційних комісій суддів // Бюлетень Міністерства юстиції України.-4/42.-2005.- С.83.
16. Подкопаєв С.В. Про дисциплінарну відповідальність суддів // Юридичний журнал.-2005.- № 6. С. 98-99.
17. Прилуцький С. Самоорганізація судової влади та суддівське самоврядування: правові механізми незалежності суддів // Судоустрій і судочинство в Україні.-2007.- № 2. С. 24-31.
18. Прошутя І.Д Порядок і принципи формування кваліфікаційних комісій суддів // Бюлетень міністерства юстиції України.-2006.- № 9. С. 98-106.
19.Пустовой М. Ударная работа перед отпуском // Юридическая практика.-2007.- 3 июля № 27. С. 4.
20. Самсін І.Л. За законом дюжина має бути бісовою // Закон і бізнес.-2006.- 9 вересня № 36. С. 1,4-5.
21. Самсін І.Л. Кваліфікаційні комісії суддів: курс на реформування // Вісник Верховного Суду України.-2006.- № 9. С. 6-9.
22.Свиридов Б. Повышение «квалификации» комиссий // Юридическая практика.-2006.-25 июля № 30. С. 19.
23. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів // Судовий випуск.-2007.- 20 лютого № 2. С. 9.
24. Шкурат А.М. Система кваліфікаційних комісій суддів як складовий елемент незалежної влади в Україні //Держава і право: юридичні і політичні науки.-2006.- вип.. 31. С. 95-98.
Размещено на