Політичний портрет Віктора Ющенка
друзями на майданчик не частіше разу на місяць. Але це неправильно. Коли пауза між тренуваннями затягується, відчуваю, що обділяю себе. Насамперед - емоційно.»Про Колекціонування: «Протягом багатьох років я збираю колекцію предметів українського народного побуту, народного одягу, а також предметів трипільської культури. Завжди мріяв, щоби цей скарб став частиною музейної експозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок - можливо, єдиний в Україні дерев'яний велосипед, зроблений у маленькому селі невідомим самородком понад сто років тому.»
«Для мене українські мотиви в мистецтві, одязі, в дизайні - завжди сучасні. Досі в бабусиних скринях зберігається чимало унікальних, безцінних речей, які викликають захоплення сучасників. Завдання нашого покоління - зберегти це. Повна історія українського побуту чи костюму від старовини до сьогодення ще чекає свого автора.»
«Частина моєї приватної колекції предметів народного побуту та костюму була представлена на виставці «Коло. Україна в моді» у березні 2003 року. Мрію про музей української моди, який прийме до себе мою колекцію.»
«Я підтримую також ідею створення музею трипільської культури і готовий передати свою колекцію предметів трипільського періоду до експозиції майбутнього музею.»
Про Гори: «У дитинстві я так мріяв побачити гори, що це бажання частково визначило вибір мною ВНЗ. Я вирішив вступати до Тернопільського фінансово-економічного інституту, прагнучи присвятити студентські роки не лише навчанню, а й мандрівкам. В інституті я одразу ж записався у три гуртки: спелеології, альпінізму і туризму. Тоді ж я чотири роки пропрацював інструктором гірського туризму. У студентські роки і зародилася традиція разом з друзями раз на рік ходити в гори. А з 1990 року, коли у липні Верховна Рада прийняла декларацію про державний суверенітет, ми приурочуємо наше сходження на Говерлу цій даті.»
Про Уподобання: «Якщо говорити про кольорову гаму, то мені подобається шляхетний малиновий колір (маю у гардеробі улюблений червоний светр). Доречною буде й льняна сорочка, вишита білим по білому. Звичайно, жінки більш вимогливо ставляться до новорічного вбрання. Дівчата збираються бути принцесами, а Катя хоче здивувати нас новою сукнею, пошитою зі старовинних рушників.»
«Головна моя вимога до святкового одягу - щоб він був зручний і красивий. У новорічну ніч хочеться відчуття затишку, тому я віддаю перевагу неофіційному стилю або стилю кантрі - отже, не буде жодних краваток і строгих костюмів.»
Про Відпочинок: «Для мене новорічні свята - це в першу чергу можливість побути із найріднішими людьми, бодай на кілька днів забути про політику.»
Віктор Андрійович Ющенко має такі нагороди:
1) Орден «За заслуги ІІІ ступеня».
2) Заслужений економіст України (1997 рік).
3) Лауреат Державної премії України (1999 рік).
4) Орден короля Томіслава зі стрічкою та Великою Даніцею (2007 рік, Хорватія).
5) Орден Білої Рози (2006 рік, Фінляндія).
6) Орден Білого Орла (2005 рік, Польща).
7) Орден Вітаутаса Великого (2006 рік, Литва).
8) Орден Трьох Зірок (2006 рік, Латвія).
9) Великий хрест з ланцюгом орден Заслуг (2008 рік, Угорщина).
10) Орден Гейдара Алієва (2008 рік, Азербайджан).
11) Орден Серафімів (2008 рік, Швеція).
12) Орден Української Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських І ступеня.
13) Орден Лицарів Гроба Господня (2007 рік, Ієрусалім).
Декларація про доходи Віктора Ющенка за 2008 рік.
Центральна виборча комісія оприлюднила декларацію про доходи кандидата на пост президента України, діючого голови держави Віктора Ющенка. Ющенко за 2008 рік заробив 1млн. 41 тис. 60 грн. Його дохід складався із заробітної плати (492 тис. 20 грн), а також дивідендів, процентів і роялті (549 тис. 40 грн).
У власності Ющенка знаходиться земельна ділянка (131 тис. 385 кв. м), житловий будинок (656,7 кв. м), квартира (371, 9 кв. м), автомобіль ЗАЗ-965 та мотоцикл Harley-Davidson. На рахунках у банках він має 3 млн. 14 тис. 181 грн.
Сім’я Віктора Андрійовича у минулому році отримала 549 тис. 320 грн. доходу. З цієї суми 93 тис. 355 грн. – дохід від дивідендів, процентів та роялті і 455 тис. 965 грн. – дохід від підприємництва. Також сім’я має земельну ділянку (1633, 5 кв. м), квартиру (300 кв. м) та рахунки в іноземних банках на суму 2 млн. 420 тис. 495 грн.
Разом з тим, в 2004 році, коли Ющенко вперше приймав участь у президентських виборах, згідно декларації за 2003 рік, він отримав доходи на суму 34 тис. 790,25 грн. З них 29 тис. 350,46 – зарплата, 1727,79 грн. - дивіденди, проценти та роялті та 3712 грн. – матеріальна допомога. Крім того, тоді він мав земельну ділянку (54 596 кв. м) та житловий будинок (370 кв. м). В банках на той час Ющенко мав 61917,57 грн.
Члени його сім’ї у 2003 році мали дохід в розмірі 480 тис. 756, 85 грн., який був отриманий за рахунок дивідендів, відсотків і роялті (115 тис. 545 грн), доходу від підприємництва (363 тис. 955 грн.) та від відчуження цінних паперів (1256,85 грн). У власності сім’ї була земельна ділянка (6070,29 кв. м) та квартира (399,4 кв. м). Сім’я Віктора Ющенка мала на рахунках у іноземних банках 2 млн. 650 тис. грн.. Автомобілів ні Ющенко, ні його сім’я у 2003 році не мали.
Якщо порівняти декларацію Ющенко за 2004 і 2009 роки, то за п’ять років він збільшив розмір своєї земельної ділянки на 76 тис. 789 кв. м.(7,7 га), придбав автомобіль та мотоцикл.
РОЗДІЛ 2. ОТРУЄННЯ ВІКТОРА ЮЩЕНКА
Отруєння Віктора Ющенка— один із нерозкритих злочинів новітньої історії України, що стався під час президентських виборів 2004 року. Віктора Ющенка було отруєно хімічними речовинами, які зазвичай не входять до продуктів харчування езультати аналізу крові свідчать про те, що Віктор Ющенко був отруєний діоксинами (тетрахлордібензапародіоксином). Вміст діоксинів у крові Віктора Ющенка перевищував допустиму концентрацію у тисячі разів.
2.1 Хронологія отруєння
Увечері 5 вересня 2004 р. В. Ющенко був запрошений на спеціальну нараду на дачу тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, що розташована на Осокорках. На цій вечері також був присутній голова СБУ Ігор Смешко та народний депутат Давид Жванія. На думку самого В. Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.
Вранці 6 вересня почав скаржитися на нудоту, страшні головні і шлункові болі. Через кілька годин від болю Ющенко вже не міг встати з ліжка. Через хворобу В. Ющенко скасовує передвиборчі поїздки.
В ніч з на 10 вересня 2004 року В. Ющенко був доставлений в австрійську клініку «Рудольфінерхаус», де йому було встановлено діагноз «гострий панкреатит» з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. На думку професора-хірурга Микола Корпана, якщо б В. Ющенка не доставили до клініки ще протягом 24-72 годин, ризик смерті сягав би 80 %".
11 вересня 2004 керівник австрійської клініки «Рудольфінерхаус» Міхаель Цімпфер повідомив, що В. Ющенко був отруєний діоксинами.
Відповідно до висновку лікарів австрійської клініки, погіршення здоров'я В. Ющенка 6 вересня було викликано «важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, що звичайно не містяться у продуктах харчування».
Консиліум із одинадцяти провідних австрійських лікарів поставив діагноз «гострий панкреатит з інтерстиціальними набряковими змінами» і на цьому тлі ще кілька суміжних діагнозів. За наполяганням медиків біля палати Віктора Ющенка було виставлено цілодобову охорону.
2.2. Коментарі політиків та посадовців з цього питання
Отруєння В. Ющенка мало широкий резонанс в українському суспільстві. На думку деяких фахівців, отруєння стало одним із факторів перемоги В. Ющенка а також змінило психологію й світогляд самого Віктора Андрійовича. Проте коментарі українських політиків були неоднозначними. Прихильники В. Ющенка розцінюють отруєння, як замах на життя кандидата у Президенти:
Керівник виборчої кампанії кандидата в Президенти Олександр Зінченко — «Ідеться не про звичайне отруєння і навіть не про сильне отруєння. Мова йде про процеси, які загрожували життю Віктора Ющенка».
Начальник прес-служби Генеральної прокуратури Сергій Руденко — «Йде мова про замах на життя кандидата в Президенти і чи є для того підстави. Якщо такі підстави нами буде встановлено, то, звісно, нами буде порушено кримінальну справу, бо замах на вбивство це є кримінальний злочин. Але для того щоб прийняти рішення, одних тільки заяв для нас замало. Ми повинні бачити всі документи, які свідчать про те, як мінімум, що це не є типове харчове отруєння».
Сам Віктор Ющенко21 вересня в своєму зверненні з парламентської трибуни до народних депутатів зокрема сказав: «Те, що зі мною сталося — не проблеми їжі. Це проблеми політичного режиму в цій країні»
В той же час представники офіційної влади, яку прихильники Ющенка підозрювали в організації отруєння, а також ряду політичних сил обмежилися лише цинічними зауваженнями:
Василь Базів (заступник глави адміністрації президента, Медведчука) «Хай Зінченко першим пробує їжу, а потім Ющенко… Так робили правителі у середні віки»
Сергій Тигіпко: «Я не вірю у те, що хтось чинив замах на життя В. Ющенка».
Олександр Мороз «Раджу Ющенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім про отруєння через два тижні… Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожує».
За інформацією із оточення Ющенка, єдиною людиною з боку влади, яка подзвонила і підтримала лідера «Нашої України», був Володимир Литвин.
2.3 Розслідування
На сьогоднішній день справа отруєння Ющенка є нерозлідуваною.
20 вересня 2004 у Верховній Раді створено слідчу комісію зі з`ясування обставин отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Головою комісії став Володимир Сивкович.
21 вересня Генеральна прокуратура України, по заяві Олександра Зінченко, порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча) для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата в президенти. Потім кримінальна справа була передана для розслідування в СБУ, після чого знов була повернута в Генпрокуратуру.
25 жовтня прокуратура обнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршення стану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції», і кримінальна справа була припинена.
11 грудня 2004 ГПУ скасувала свою постанову про закриття справи у зв'язку з отруєнням Віктора Ющенка.
Подальші розслідування можна прослідкувати з наступних цитат:
«Немає ніяких підтверджень факту умисного отруєння Ющенко В. А. і застосування проти нього біологічної зброї» Голова слідчої комісії Верховної Ради по розслідуванню обставин отруєння Ющенком Володимир Сівкович, 19 листопада 2004 року
«Коло осіб, яких ми підозрюємо, вже визначено, і ми працюємо щодо цих осіб дуже серйозно» Генпрокурор Святослав Піскун, 5 травня 2005 року
«Зараз відпрацьовується і нова версія в справі про отруєння Віктора Ющенка — про причетність до нього банди Марьянчука» Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, 6 січня 2006 року
«Залишилося лише одне — треба довести, хто виконав цей злочин. Над цим ми зараз працюємо разом з СБУ» Генпрокурор Олександр Медведько, 8 вересня 2006 року
«Формулювання доказу вже не є таким складним, як виглядало ще рік тому. Вже є достатньо знання, що б прийти з наручниками і забрати людей, частина яких відсутня в Україні… Установлені останні факти відносно того, хто ставив на стіл, і яке блюдо. Де могла виникнути загроза передачі отрути в їжу.»Президент України Віктор Ющенко, 14 грудня 2006 р.
«Але я відповідально про це заявляю…, я про це говорю, що цей злочин є нерозкритим» Генпрокурор Олександр Медведько, 15 грудня 2006 року.
2.4 Версії отруєння
Відсутність результатів розслідування, безпорадність Генпрокуратури та ціла низка питань, пов'язаних з обставинами отруєння викликали до життя цілу низку версій інциденту, серед яких можна виділити наступні.
1) Основною вважається версія отруєння під час нічної вечері на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Обслуговували «вечерю» дев'ять чоловік, серед яких були два узбецьких кухарі, спеціально запрошених для готування фірмового плову. Крім плову, вся інша їжа перебувала в загальних тарілках. Зустріч була організована з ініціативи Давида Жванії й кілька разів переносилася. На вечерю Ющенко приїхав із запізненням на 4-5 годин. Проте версія не відповідає на питання стосовно організаторів та виконавців злочину.
2) Хвороба Ющенка є наслідком вираженої алергійної реакції на лікування так званими «стовбурними клітинами» (як уточнююча версія: причина ексцесу з обличчям Ющенка у використанні відомого агента, що омолоджує — botox). Найбільш активним прихильником цієї версії у свій час виступав народний депутат Володимир Сивкович, пізніше активно підтримувалася комуністами. Дана версія протирічить клінічній картині.
3) Отруєння диоксинами взагалі не було. Версія аргументується відсутністю результатів експертиз в ГПУ, однак протирічить результатам експертиз лабораторій «Біо Дитекшн Системс», нідерландського інституту «Рикилт» и німецької дослідницької групи «Єврофінс». Натхненниками цієї версії вважають С. Піскуна та О. Турчинова, які наголошували на тому, що «експертиза до цього часу не проведена у зв'язку з небажанням Президента здавати необхідні аналізи»4) Отруєння кандидата Ющенко було організовано Юлією Тимошенко, ймовірно за підтримки Б. Березовського. Автором версії виступив Давид Жванія, який 15 жовтня 2005 року сказав таке: «Но поскольку сегодня существует версия об отравлении, и если говорить, кому оно было выгодно, то все указывает на Тимошенко».
Автором концепції отруєння виступив Борис Березовський, тоді як одним з безпосередніх виконавців - Давид Жванія.
5) Отруєння було організовано членами ближнього оточення як навмисна PR-технологічна акція, без повідомлення кандидата в президенти.
6) Отруєння Ющенка було сплановано й здійснене російськими спецслужбами за проханням або при взаємодії з В. Медведчуком та Л. Кучмою.
7) Автором отруєння й координатором всієї програми виступив скандальний російський політтехнолог Гліб Павловський. Ця версія одержала широке поширення після опублікування 23 грудня 2004 року в програмі Володимира Ар'єва «Закрита зона» на «5 каналі» записів телефонних переговорів за участю Павловського, у яких сам Гліб Олегович радісно й задерикувато розповідає про свою «отравительскую миссию». Сам Гліб Павловський відкидає свою причетність до отруєння.
8) Отруєння Ющенка організовано кримінальним лідером Максом Курочкіним. Про роль і місце Курочкіна в історії отруєння говорив Жванія 16 березня 2005 р.: «Есть такой Курочкин. Он говорил, что готов на все, и такие услуги предлагал Медведчуку и остальным представителям власти. А, кроме того, он дружил с Клюевым, Ахметовым, другими людьми с той стороны».
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ ОБРАННЯ В. ЮЩЕНКАНА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Коли почався шлях Ющенка на посаду Президента України, нині однозначно сказати важко. Принаймні деякий час він таких амбіцій на здобуття влади не демонстрував. Коли ж у листопаді 1999 року Л.Кучма був вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначено Прем’єр-Міністром. Вже тоді він мав репутацію реформатора, досвідченого фінансиста.
Період прем’єрства Ющенка був відзначений зростанням економіки, скороченням боргів перед іноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кількість категорій громадян, що мають право на пільги. Зокрема, їх втратило чимало осіб, що ними користувалися. Пільги залишилися практично у невеликої кількості людей: учасників бойових дій, пенсіонерів за віком, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проте список осіб, що мали право на пільги, скоротився значно.
Уряд, очолюваний Ющенком, відчував на собі тиск з боку різних фінансово-промислових груп. Деякі з них не приховували бажання позбавитись його на посаді прем’єра.
Не складалися й відношення Ющенка з Президентом Л.Кучмою. І це при тому, що сам Ющенко проти Кучми різких заяв не робив. Мало того, він постійно у пресі нагадував, що він шанує Кучму так, як шанує син свого власного батька. Проте стосунки дійсно не складалися.
Треба відзначити, що другий строк президентства Кучми супроводжувався доволі великою кількістю скандалів. Цей період найчастіше називають «кучмізмом». Сам Президент ігнорував демократичні норми про свободу слова, право людини на плюралізм думок тощо. У редакції газет та журналів почали приходити так звані «темники», які змушували журналістів писати лише дозволену й фільтровану інформацію. Проти лідерів опозиційних політичних партій запроваджувався так званий адмінресурс. Репутацію Кучмі дуже пошкодили плівки майора його охорони М. Мельниченка, який оприлюднив їх. Вони були записані у кабінеті Президента. На цих плівках Кучма виглядав як грубий і невихований чоловік, що чинив всякі неподобства, зокрема, тиснув на підлеглих, організовував «дах» від правоохоронних органів своїм знайомим. І, головне, Кучму почали підозрювати у причетності до вбивства відомого опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. Опозиційно налаштовані до Кучми політики, зокрема Ю.Луценко, О.Мороз, Т.Чорновіл, Ю.Тимошенко, яка тоді вже побувала під слідством, організували акцію «Україна без Кучми!» Проте акція не вдалася. 9 березня 2001 року у день 140-ї річниці від дня смерті Т.Г.Шевченка, учасники акції навіть вступили у сутички з міліцією. Проте владі вдалося подолати кризу. І хоч її авторитет був підірваним, вона зберегла свої позиції.
26 квітня 2001 року уряд Ющенка Верховна Рада відправила у відставку. Це був перший (і єдиний) випадок, коли уряд був відправлений у відставку парламентом. У парламенті на той час вже склалася доволі стала прокучмівська більшість, контрольована з його адміністрації. Ющенко, промовляючи свою останню прощальну промову, сказав, що йде, щоб повернутися. Уряд очолив А.Кінах. Через деякий час на посаді Прем’єра став В.Янукович. Власне саме цей представник донецької команди став основним опонентом Ющенка у боротьбі за посаду Президента.
Ющенко зосередив свою політичну діяльність на створенні широкого опозиційного блоку. Він став називатись «Наша Україна». До нього увійшли доволі різноманітні політичні сили правого і правоцентристського спрямування, зокрема УНР Костенка і НРУ Удовенка, КУН та ін. Примкнули до Ющенка і лідер профспілок О. Стоян та сумський губернатор, виходець з Донбасу, В. Щербань. Блок отримав на виборах за партійними списками 23,55% голосів виборців. Блок Юлії Тимошенко – 7,25%. Про низький авторитет влади серед населення свідчило те, що провладний блок «За єдину Україну»(у народі його називали «За єду…») мав лише 11,79%. Це був третій результат. Якщо враховувати, що на цей блок був спрямований увесь адмінресурс, то результат був не вельми втішний.
Проте зусилля адміністрації Президента не могли не дати своїх результатів. Шляхом певних маніпуляцій «Нашу Україну» було дещо послаблено. Щодо фракції «Єдина Україна», то її було підсилено за рахунок депутатів-мажоритарників. Представники «Нашої України» все ж продемонстрували спроможність активної роботи в опозиції. Зокрема, успішно працював і бюджетний комітет на чолі з П. Порошенком.
Кучма, очевидно, був не проти залишитись на третій термін свого президентства, зокрема, на догоду йому Конституційний Суд України визнав, що він знаходиться на посаді Президента лише перший строк. Отже має право балотуватись на посаду Президента. Проте, незважаючи на угодовську позицію КС, він балотуватись не наважився. Амбіції на президентство вже відверто демонстрував В. Янукович.
Янукович, виходець з Донбасу, мав репутацію прем’єра, що на відміну від політиків, мало говорить і багато працює. Він перетворив Донецьку область на провідну область України. Дійсно, на Донеччині спостерігався великий промисловий підйом. Опозиція ж у свою чергу звинувачувала Януковича у криміналізації регіону, ігноруванні свободи слова та прав людини в області. Кучма симпатизував Януковичу. За Януковича був і Л. Кравчук. Не без допомоги тоді ще губернатора Януковича Кучма у 1999 році на президентських виборах мав на Донеччині доволі високі результати (і це при тому, що Донеччина є традиційно «лівим» регіоном). Саме Янукович зміг забезпечити більш-менш пристойний рейтинг блоку «За єду…» у 2002 році. На Донеччині ж перемога провладного блоку була абсолютною.
Разом з тим, рейтинг Януковича по Україні поступався рейтингу Ющенка. Не вдавалося підвищити його і попри величезний адмінресурс, що застосовувався щодо Ющенка протягом 2002 – 2004 рр. У Центрі, на Заході України він був практично харизматичним лідером.
У жовтні 2003 року «Наша Україна» вирішила провести свій з’їзд у Донецьку. З’їзд був запланований на 31 жовтня. Виправдати цей намір вони намагалися тим, що згідно з Конституцією України кожна політична сила має право збиратись там, де вона забажає. Організатори з’їзду орендували палац молоді «Юність». Проте у «Вальпургієвий день» донецька як міська, так і обласна влада приклали всіх зусиль для того, щоб зірвати цей з’їзд. Для зриву з’їзду залучалися звільнені у той день з роботи робітники та працівники установ, студенти вузів, учні ПТУ. Ось як писала про цю подію Інтернет газета «Грані+»: «Началась раздача водки и закуски, для чего перед Дворцом были установлены четыре пивных палатки. Ученики из школ и ПТУ моментально упились до бессознательного состояния, через полчаса на заблеванной площади уже валялась пьянь. Милиции нет». Треба сказати, що донецька влада діяла брутально і відверто. Усвідомлюючи, що від Президента Кучми засудження акції не надійде, її організатори розбудили у свідомості багатьох людей відверті маски і фобії, найпримітивніші інстинкти. Ющенкові намагалися довести, що його приїзд у Донецьк небажаний. Ось як прокоментував донецький «подвиг» прем’єр-міністр Янукович: «Все, кто сегодня занимаются политикой, — заявил Янукович, — и хотят острых ощущений и при этом не понимают, как к этому относится украинский народ, наверняка должны запастись памперсами и не заниматься политикой. Во всех вопросах и политики, и все, кто участвует в этих процессах, должны в первую очередь подходить с умом, а во-вторых, с учетом существующих факторов . Представители “Нашей Украины”, едущие в Донецкую область, должны были измерить там температуру, прежде чем там что-то делать”.
Ющенка зустрічали біг-борди, на яких він був зображений у формі есесівця. На одному з біг-бордів молодиця в українському національному костюмі передає Ющенкові гарбуза від Донеччини. Керівники Донеччини, зокрема губернатор Близнюк та мер Донецька Лук’янченко, на запитання журналістів лише розводили руками і демонстрували, що вони нібито неспроможні контролювати народний гнів. Проте свідки акції відзначають її дуже ретельну організацію з боку власне влади. Існував своєрідний штаб, з якого координувалася вся ця акція. Крім того, спостерігалася повна причетність до справи комунальних служб міста. Адже встановити велику кількість транспарантів антиющенківського змісту на контактних проводах тролейбусних і трамвайних ліній могли лише ті, хто обслуговує ці лінії.
Звичайно, організатори акції не понесли за це ніякого покарання. «Донецький феномен» здивував навіть недоброзичливців Ющенка з інших регіонів. Наприклад, у Сумах, у Криму, куди теж їздив тоді Ющенко, теж використовувався адмінресурс, проте повторити там навіть приблизно донецький «варіант» зустрічі не вдалося.
Події неминуче йшли до виборів Президента. Влада застосовувала проти Ющенка всі можливі засоби його дискредитації. Зокрема, навіть такі, як рекламні ролики на ТБ, де Ющенко зображався у ковбойському одязі на коні. Натяк був на нібито проамериканську орієнтацію Ющенка. Профіль коня дуже нагадував карту України.
У вересні 2004 року Ющенко був отруєний. Лише швидке реагування на цей замах на життя врятувало його від неминучої смерті. «Українська правда» містить інтерв’ю Б. Володарського, розвідника, що живе у Відні. Він, зокрема говорить: «Нет ни малейших сомнений в том, что кандидат в президенты Украины был умышленно отравлен. И дело не только в том, что я верю Виктору Андреевичу Ющенко (вспомните его речь в Верховной Раде 21 сентября 2004 г.) и министру внутренних дел Украины Юрию Луценко, который 11 февраля заявил "Известиям": "Мне известно, кто перевозил через границу отраву, какой депутат ее сопровождал, какой чиновник переносил к месту преступления, кто ее подмешивал в еду".
«Утверждать это позволяет мой личный опыт бывшего офицера, прошедшего специальную подготовку в военной разведке, а также длительное изучение убийств посредством отравления, организованных советскими (российскими) спецслужбами за годы советской власти и в постсоветское время.»
31 жовтня 2004 року відбувся 1-й тур виборів. Ющенко у ньому набрав 39,26% голосів. Янукович – 39,11%. Незважаючи навіть на чисельні фальсифікації, владі не вдалося забезпечити перемогу Януковича. 21 листопада пройшов другий тур цих виборів. Голосування супроводжувалося масовими фальсифікаціями на користь Януковича. Зокрема, існувала ціла програма «відбирання» голосів у Ющенка і «додавання» голосів Януковичу. Центральна Виборча комісія (ЦВК) на чолі з С. Ківаловим теж демонструвала свою заангажованість і причетність до фальсифікацій. Результати незалежних екзит-полів дуже відрізнялися від офіційних заяв ЦВК. 24 листопада ЦВК на своєму засіданні поспішно заявила про перемогу Януковича.
Таке ігнорування Центральною виборчою комісією результатів виборів сприяло масовому народному зриву, що увійшов в історію як Помаранчева революція. Вона власне почалася ще в ніч з 21 на 22 листопада 2004 року і тривала приблизно по 8 грудня. На Хрещатику і Майдані Незалежності зібралося дуже багато людей. Ющенко навіть змушений був скласти присягу президента України у залі Верховної Ради.
Про унікальність такого явища, як Майдан, говорять і пишуть багато. Відомий ветеран боротьби за незалежність України В.Яворівський відзначає унікальність Майдану: «Знаете, я вел большинство митингов в начале 90-х годов. Тогда меня слушали представители обедневшей интеллигенции — технической, творческой, — среднего достатка киевляне. А сейчас на Майдане я видел прекрасно одетых людей — в шикарных дубленках, шубах, с мобильными телефонами. Не обозленных на жизнь, не обиженных. Они стояли и слушали, как дети. Для меня это было просто потрясающе.»
Колишній Президент України Кравчук Л.М. також вважає Майдан унікальним явищем: «Конечно! Поэтому я поддерживал Майдан, — пожалуйста, митингуйте! — но когда вы, как при Ульянове, заблокировали почту, банки, телеграф, а затем еще и помещение правительства». Проте, як бачимо, думка Кравчука критичніша. Далі події розгорнулися дуже швидко. Верховний Суд визнав результати другого туру недійсними. І призначив повторне голосування на 26 грудня 2004 року. Переголосування дало такі результати: 51,99% виборців проголосувало за Ющенка, а 44,21% - за Януковича. Інаугурація нового президента відбулася 23 січня 2005 року. Політичну кризу було розв’язано. На переголосування було запрошено рекордну кількість міжнародних спостерігачів. Було підтверджено демократичність голосування. Янукович подав скаргу до Верховного Суду, проте її було відхилено. Переголосування проходило в умовах змін до Закону «Про вибори Президента», що унеможливлювали фальсифікації. Про діяльність Януковича у ці часи так писали «Донецькі новини»: «Сам Виктор Янукович настроен решительно: “Мы никогда не признаем Ющенко, его команду и те принципы, по которым они работают”, - заявил он в интервью газете “Известия”. - Мы не станем с ними сотрудничать ни при каких обстоятельствах. Мы прежде