Реферат: Політична економія

Політична економія

оборот. Тривалість цього обороту визначається як проміжок між початком руху авансованої капітальної вартості і моментом її повернення у грошовій формі, але збільшеної на величину прибутку. Чим швидше гроші вкладені в бізнес, повертаються з прибутком, тим швидше зростає власність підприємця.

Поняття технічного капіталу дає можливість глибше зрозуміти суть категорії "капітал". Технічний капітал поділяється на основний і обо-ротний. Критерієм поділу є технічна і економічна трансформація това¬ру; основний капітал приймає участь у декількох циклах виробництва, не трансформуючи при цьому свою технічну структуру, і оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Виходячи з цього у витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіта¬лу, але від основного капіталу лише частина його вартості, яка розрахо-вується за терміном служби цього капіталу.

Оскільки основний капітал служить протягом багатьох років, він зно-шується, тому проблема зношування капіталу набуває важливого зна-чення. Знос поділяється на фізичний і моральний. Доцільно з'ясувати, у чому полягає різниця між цими процесами.

Підприємець постійно повинен відтворювати основний капітал. Тому важливо розглянути такі поняття, як амортизація, амортизаційні відра-хування, норма амортизації.

Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу, називається амортизацією. А відрахування називаються амортизаційними.

Основний і оборотний капітал можна охарактеризувати за допомо¬гою показників мобільності і ліквідності.

Чому люди перетворюють такі фактори виробництва, як праця і зем¬ля у капітальні блага?

Для відповіді на це питання можна використати приклад про дві еко-номіки, одна з яких надає перевагу виробництву споживчих благ, а інша - виробництву капітальних благ.

Використання капіталу в процесі виробництва дозволяє отримати додаткову кількість продукції, яка залишається після всіх відрахувань в амортизаційний фонд. Капіталу властива чиста продуктивність. Вона виражається в формі процента, обчисленого за рік і називається нормою чистого прибутку.

Ціна на капітальні блага встановлюється на ринку за їх капіта-лізованою (дисконтованою) вартістю.

Розгляд цього питання починається з найпростішого випадку - роз-рахунку капітальної вартості активів, які надають безперервно сплачу-ваний дохід. Необхідно зазначити, що чим пізніше у майбутньому буде отримана сума грошового доходу, тим менше вона коштуватиме сьо-годні. Потім ми додаємо разом всі окремі значення поточних дисконтованих вартостей і отримуємо капіталізовану вартість певного активу. Щоб краще засвоїти поняття норм чистого прибутку і дисконтованої вартості доцільно розглянути їх підрахування на цифрових прикладах.

Значну роль в економічному житті відіграють інвестиції, оскільки вони є одним із основних факторів економічного зростання.

Приймаючи інвестиційні рішення підприємець співставляє вигоди від інвестицій і втрати. Вище було визначено, що вигодою від інвестицій є норма чистого прибутку, яку сподівається отримати підприємець. Витратами є процентна ставка, яку підприємець сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу. Процентна ставка поділяється на номінальну і реальну. Різницю між ними визначаємо на цифровому прикладі.

Від інвестиційних рішень окремих фірм ми переходимо до аналізу сукупного попиту на інвестиції всього підприємницького сектора. Крива сукупного попиту будується шляхом розташування усіх інвестиційних проектів за низхідною залежністю від очікуваної норми чистого при¬бутку. Інвестиції здійснюються до того моменту, коли ставка проценту зрівноважується з очікуваною нормою чистого прибутку.

Існують різноманітні види інвестицій: валові і чисті; державні і приватні; стимульовані і автономні, зовнішні і внутрішні.

В кінці теми ми розглядаємо особливості розвитку інвестиційних про-цесів в Україні, оскільки для успішного здійснення економічних реформ в країні потрібні значні капіталовкладення.

Засвоєння суті визначеної теми стає більш удосконаленим при глибо-кому розумінні таких економічних категорій і понять: капітал, ос¬новний і оборотний капітал, круговорот капіталу, норма чи¬стого прибутку, процентна ставка, інвестиції.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Інвестиції в людський капітал.

2. Інвестиційні процеси в перехідній економіці України.

3. Процентна ставка: поняття, структура, функції.

4. Джерела фінансування інвестицій.


Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування. Капітал поділяється на технічний, грошовий, юридичний, людський.

Капітал здійснює кругові рухи. Круговорот капіталу - це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створення товарів і завершується поверненням капіталу в його початкову грошову форму.

Технічний капітал - поділяється на основний і оборотний. Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не трансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах.

Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Його вартість переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного виробничого циклу.

Люди перетворюють такі фактори виробництва як праця і земля у капітал,

оскільки йому властива чиста продуктивність. Це виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти у певний проект гроші.

Інвестиції - збільшення обсягу функціонуючого в економіці капіталу.

Інвестиції поділяються на валові і чисті, зовнішні і внутрішні, державні і приватні.

Безпосередніми факторами, які визначають обсяг інвестицій, є сподівана норма чистого прибутку і реальна процентна ставка. Інвестиції будуть вигідні тоді, коли сподівана норма чистого прибутку перевищує реальну процентну ставку.

Реальна процентна ставка - це скоригована з врахуванням інфляції ціна, яку фірма сплачує за використання грошей.

Словник нових термінів і понять

Амортизація ~ процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу.

Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.

Технічний капітал являє собою сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазах виробництва і збільшують продуктивність людської праці: верстат, комбайн, машина тощо.

Грошовий капітал - це сукупність грошових засобів призначених для виробничих вкладень. Грошовий капітал виникає внаслідок відмови мільйонів осіб від споживання.

Юридичний капітал - це сума прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права надають їх власникам дохід не докладаючи відповідної праці.

Людський капітал - це міра втіленої в людині здатності приносити дохід.

Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не тансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Це фабричні будівлі, машини, устаткування тощо.

Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі, або круговороті. Його вартість повністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного круговороту. У витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіталу.

Норма чистого прибутку - відношення прибутку на капітал до обсягу вкладеного капіталу, виражена у процентах.

Реальна процентна ставка - це номінальна процента ставка за вирахуванням темпу інфляції.

Номінальна процентна ставка - це процента ставка не скоригована на інфляцію.

Інвестиції (капіталовкладення) - затрати на виробництво і накопичення обсягу капітальних благ в економіці.

Процентна ставка - це ціна, яку фірма сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.

Круговорот капіталу - це один цикл руху капіталу, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і завершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.

Основна література: № 10, 11.

Додаткова література: № 1.

Тема 14. “Грошова система”

1. Гроші, природа грошей

2. Функції грошей

3. Грошова система, типи грошових систем

4. Номінальна та реальна вартість грошей

Методичні поради

Сучасні ринкові відносини базуються на принципах функціонування сучасних грошей, тому проблема грошей знаходиться на одному з ос-новних місць в політичній економії. Детальний розгляд цієї теми потре-бує вияснення таких питань, які стосуються самої природи грошей, їхніх функцій з тим, щоб логічно перейти до характеристики самої грошової системи. Важливою є також в теперішніх умовах проблема виділення номінальної та реальної вартості грошей, що пов'язано із відносною ста-більністю грошової одиниці.

При виясненні суті грошей слід врахувати наявність багатьох виз-начень грошей. Однак їх можна систематизувати, якщо звернутися до позиції представників трудової теорії вартості і позиції представників інших теорій. Зауважимо, що в процесі розвитку економічних систем, їх змін економічні категорії приймають нові характеристики, це стосуєть¬ся і категорії грошей. Відбулася модифікація грошей, що спричинило виникнення принципово різних підходів до пояснення їх суті. Разом з тим відмітимо, що як би не змінювалися поверхневі форми, глибинна сутність може залишатися тією ж.

Логічно після пояснення того, що означає категорія "гроші", необхід¬но зупинитися на функціях грошей, показати, що конкретно гроші вико-нують, будучи в такій своїй якості. Оскільки існують різні точки зору щодо визначення суті грошей, то зрозуміло, що є розходження і у виділенні функцій грошей та їх характеристиці. На це слід звернути відпо¬відну увагу.

Логічним продовженням викладу матеріалу є розгляд грошової сис-теми, оскільки в кожній державі існує національна грошова система і потрібно розуміти її структуру та окремі особливості. У цьому пи¬танні слід знову ж таки зберегти історичний підхід і простежити еволю¬цію цієї категорії; особливо що стосовно XX ст. Гроші, що характеризу¬ють сучасні національні системи, прийняли нові риси, вони модифікувалися і стали кредитними. В цілому грошова система під впливом змін у грошовому обігу теж змінилася, їй властивим є ряд особливос¬тей.

Дуже важливо при аналізі економічних процесів виділяти питання но¬мінальної і реальної вартості грошей, тим більше, що інфляція, як явище, в ринковій економіці не зникає. Вона може тільки зменшитись, якщо задіяти систему методів державного регулювання. Для держави є суттєвим наскільки її грошова одиниця може характеризуватись як відносно стабільна. При швидкому знеціненні грошей грошова одиниця може припинити своє функціонування як засіб обміну.

В результаті вивчення теми стає зрозумілою ціла система економіч-них категорій, які взаємопов'язані з іншими категоріями економічної теорії. Тема пояснює такі категорії: вартість, форми вартості (проста або випадкова, розгорнута, загальна, грошова), віднос¬на форма вартості, еквівалентна форма вартості, гроші, функції грошей, грошова система, кредитні гроші, номі¬нальна вартість грошей, реальна вартість грошей, товар, товарне виробництво.

Частина проблем по темі "Природа та функції грошей, грошова си-стема" виносяться на самостійне вивчення, що сприятиме поглиблено¬му засвоєнню матеріалу. Для самостійного вивчення пропонуються такі проблеми:

1. Товарне виробництво і гроші.

2. Історія розвитку грошового еквівалента.

3. Функціонування грошей в сучасній ринковій економіці.

4. Гроші в перехідній економічній системі.

5. Інфляція та антиінфляційна політика.


Існують різні підходи до визначення суті і функцій грошей, тому є багато

визначень грошей. Значна різниця у трактуванні суті грошей є між представниками трудової теорії вартості і представниками інших теорій.

Згідно із трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат

товарного обміну, тобто гроші мають товарну природу і є загальною формою, в якій виражаються вартості всіх товарів. Представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей. Причому існує декілька принципово різних підходів, наприклад, гроші визначаються як будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження.

Оскільки в сучасній економічній теорії є різні підходи до визначення суті грошей, то і функції грошей трактуються по-різному. Так, представники трудової теорії вартості виділяють п'ять функцій грошей (гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження, гроші як засіб платежу, гроші як світові гроші), представники інших теорій зупиняються на характеристиці лише трьох функцій грошей (гроші як засіб обігу, гроші як міра вартості, гроші як засіб збереження).

Кожна економічна система, що властива тій чи іншій країні, характеризується відповідною грошовою системою, яка включає ряд основних елементів. Грошові системи змінювались, відбувалась їх еволюція. Сучасна грошова система має свої особливості, що пов'язано з особливостями функціональних сучасних грошей, а також із змінами в характеристиці самої економічної системи.

Для ефективного функціонування національної економічної системи важливо наскільки стабільною є її грошова одиниця. Економіка може ефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості тоді, колі її купівельна спроможність відносно стабільна. Прийнято виділяти два поняття вартості грошей: номінальну і реальну. Якщо номінальна вартість грошей відповідає номіналу, вказаному на грошових знаках, то реальна - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Якщо реальна вартість грошей падає, то гроші швидко втрачають свої функції.

Словник нових термінів і понять

Банківські гроші - гроші, що створені банками, зокрема поточними рахунками (частина 1). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.

Білонні гроші - гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Тривалий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. У другій половині XX ст. в усіх країнах використовувались виключно білонні гроші - паперові гроші і монети з неблагородних металів. Номінальна вартість монет вища за внутрішню реальну вартість металу.

Вартість грошей - кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, що зворотно пропорційна до рівня цін.

Внутрішня вартість (грошей) - вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка вміщена в мідній монеті) Гроші - особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівноцінністю) при обміні товарів, їхньою формою вартості.

Гроші кредитні - форма грошей, які є знаком (символом) вартості й виникають з розвитком кредитних відносин. Історично кредитні гроші з'являються на базі металевого обігу і виступають спочатку як знак золота і знак кредиту.

Грошовий капітал - гроші, що наявні для купівлі капітальних благ.

Грошові "голоси" - "голоси", які споживачі та підприємці фактично віддають за виробництво різних споживчих благ та інвестиційних товарів, купуючи їх на ринку.

Готівка, валюта - монети і паперові гроші.

Девальвація - зменшення офіційної ціни грошової одиниці країни у грошових одиницях інших країн.

Законний платіжний засіб - всі засоби, які, згідно з постановою уряду, повинні прийматися в оплату за борг.

Засіб обміну або обігу - функція грошей; гроші як зручний засіб обміну товарами і послугами, що виключає бартер; те, що продавці звичайно приймають, а покупці звичайно віддають в оплату за товар або послугу.

Нерозмінні паперові гроші - гроші, які не мають своєї внутрішньої вартості, але декретуються державою, як законний платіжний засіб. Нерозмінні паперові гроші приймаються як платіжний засіб, доки люди мають довіру, що ці гроші будуть прийматися.

Паперові гроші - паперові знаки, що використовуються як засіб обміну.

Швидкість обігу грошей - кількість разів у рік, за які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

Основна література: № 10, 12.

Додаткова література: №1.


Тема 15. “Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи”

1. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх форми

2. Сутність інтеграції, її види

3. Процеси інтеграції у Європі

4. Перспективи реформування економіки України і її інтеграція у світову економічну систему


Методичні поради

Сучасне світове господарство характеризується різними видами зв'язків, здійснюється об'єктивний процес його інтернаціоналізації. Виникає необхідність дослідження такого явища, як формування світо-вої економічної системи, актуальною стає проблема вивчення зовнішньоекономічних зв'язків, оскільки перед кожною державою стоїть зав¬дання прагнути до максимальної їх вигоди. Тому досліджувана тема логічно вписується в курс дисципліни і потребує приділення їй глибокої уваги.

Вивчення самої суті зовнішньо-господарських зв'язків, їх форм при-водить до розуміння того, що вони є результатами розвитку і вдоскона-лення національних економічних систем, виходом їх на новий рівень, коли став утверджуватися міжнародний поділ праці, а вигода від нього стала досить зримою у практичній діяльності. Щоб усвідомити різноманітність форм зовнішньоекономічних зв'язків, слід проаналізувати фактори, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність.

В результаті здійснення такої діяльності відбувається економія суспільної праці, оскільки виробництво і обмін між країнами результатами виробництва стає більш раціональним. Слід також визнати, що націо¬нальні економічні системи все більшою мірою приймають характерис¬тики ринкових економічних систем, особливо це стосується країн середньо - чи малорозвинених, для яких цей процес є позитивним в цілому, хоч і суперечливим, тому що обов'язково потрібно враховувати націо¬нальні особливості і діяти у відповідності з національними інтереса¬ми.

Логічним продовженням висвітлення суті теми є розгляд інтеграц¬ійних процесів, які характеризують сучасну світову економічну систе¬му. Взаємозалежність економік різних країн стала зростати на мікро - і на макрорівнях, розвивається інтернаціоналізація господарського життя, відбувається формування світової економічної системи. Міжна¬родна економічна інтеграція приймає практичне втілення і визначає при цьому1 перспективи подальшого господарського прогресу. Тому важли-вим є глибоке розуміння суті самого цього явища, що міжнародна еко-номічна інтеграція визначається як об'єктивний процес і метою її є нарощування об'єму товарів та послуг в результаті забезпечення ефек-тивної господарської діяльності у міжнародних масштабах.

Зауважимо, що при вивченні зазначеної проблеми, необхідно виділити таку її рису, як регіональність, тобто, інтеграційні об'єднання мають регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбу¬ваються. Заслуговує уваги аналіз економічної інтеграції у Європі, де в групі промислово розвинених країн вона досягла найвищого ступеня зрілості. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз, який по¬ступово набуває рис єдиної державності, що спостерігається в економіці, політиці і соціальній сфері.

При розгляді зазначеної теми слід також проаналізувати можливості входження і нашої країни, України, у світову економічну систему. Це є здійсненним лише за умов глибокого реформування національної еконо¬міки, перехідної економічної системи з метою поступового її транс¬формування в ринкову економічну систему. Важливим пріоритетом еко¬номічних перетворень має стати значне поглиблення демократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. економічної діяльності. Знайомлячись із реаліями сучасного стану української економіки, розуміємо, що інтегра¬ція України у світову економічну систему є досить складною, однак шлях цей, хоч і непростий, зате перспективний і заслуговує того, щоб ним прямувати і далі.

При вивченні теми слід зосередити свою увагу на засвоєнні таких категорій та понять: зовнішньоекономічні зв'язки, спеціалізація, інтернаціоналізація, співробітництво, спільне підприємниц¬тво, світове господарство, глобалізація світової економіки, економічна інтеграція, міжнародний бізнес, міжнародна еко¬номічна система, міжнародні економічні відносини, Європейсь¬кий Союз, економічна взаємозалежність країн.

Наголошуємо, що при вивченні зазначеної теми ряд проблем може бути винесений на самостійне дослідження. Це такі теми:

1. Міжнародна торгівля як форма зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Спільне підприємництво, його вплив на зростання ефективності

національної економіки.

3. Вільний рух капіталів в межах Європейського Союзу.

4. Валюта та валютні відносини в Європейському Союзі.

Сучасні зовнішньо економічні зв'язки характеризуються новим рівнем

розвитку. Вони охоплюють міжнародні господарські, торговельні, науково-технічні та інші відносини. Це різноманітні господарські зв'язки між економічними системами різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.

Світові економічні відносини виникають і розвиваються за відповідних

умов, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношеннях яких неоднакове для різних країн і різних регіонів світу.

Виділяють такі основні фактори розвитку зовнішньо економічних зв'язків: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу, різниця у трудових, сировинних та фінансових ресурсах; відповідний характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; особливості географічного розміщення, природних і кліматичних умов.

Основними формами зовнішньо економічних зв'язків є: міжнародна торгівля,

причому міжнародний обмін товарами вигідний з економічної точки зору тоді, коли завдяки ввозу товарів вдається зекономити на їх виробництві і отримати прибуток; спільне підприємництво, що ґрунтується на спільній формі власності; надання послуг з широким використанням комп'ютерних мереж; наукове, технічне, економічне співробітництво.

Зростання інтернаціоналізації господарського життя сприяло виникненню

міжнародної економічної інтеграції, яка визначає зараз перспективи подальшого господарського прогресу і знаходиться в основі формування світової економічної системи. Інтеграційні об'єднання мають регіональний характер, в теперішніх умовах виникає необхідність налагоджування ефективної і масштабної міжрегіональної взаємодії.

Прийнято виділяти такі основні види інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз; валютно-економічний союз.

Найвищого ступеня зрілості міжнародна економічна інтеграція досягла в країнах Західної Європи, де функціонує Європейський Союз. Він є єдиним поки що об'єднанням країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), вступив у нову фазу - створення валютного союзу, що свідчить про міжнародну економічну інтеграцію найвищого ступеня.

Україна, ставши незалежною державою, проводить курс на поступове зближення з Європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних форм зовнішньо економічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін в діючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву з іншими державами.

Словник нових термінів і понять

Глобалізація світової економіки - процес посилення взаємозалежності економічних агентів до такого ступеня, коли дії одного з них впливають на інтереси всіх інших, тобто приймають глобальний характер і одночасно впливають на процеси і явища в інших сферах. Логічне продовження інтернаціоналізму.

Економічна взаємозалежність країн - стійкий господарський взаємозв'язок країн на основі міжнародних економічних відносин і взаємодії національних економік.

Економічна інтеграція - процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, сучасна найрозвиненіша форма інтернаціоналізації господарського життя.

Інтеграція — поступове зближення та об'єднання економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін.).

Інтелектуалізація світогосподарського обміну — зростання в міжнародному обміні долі об'єктів інтелектуальної власності (НДДКР, ліцензій, ноу-хау, інжиніринга та ін.).

Інтернаціоналізація господарського життя - розвиток стійких економічних зв'язків між: країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів. Зумовлена розвитком продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці. Знаходиться в основі посилення економічної взаємозалежності країн, яка виражається у міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва і розширенні ринку.

Міжнародний бізнес (МБ) - бізнес, підприємницька діяльність, переважною сферою якої є - "міжнародні економічні відносини, світове господарство, економіка. В якості сегментів МБ виділяють: глобальний бізнес, сумісне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес.

Міжнародна економічна система — сукупність основних підсистем (мегасистем) та елементів світової економіки з властивими їм рисами і особливостями, у процесі взаємодії яких виникають інтегративні властивості та якості, закони й закономірності розвитку і функціонування цієї системи.

Міжнародні економічні відносини - одна із сфер системи міжнародних відносин, виникли як результат поступової економічної інтернаціоналізації й транснаціопалізації виробництва, формування єдиної економічної основи цивілізації. Водночас на них відчутно впливає становлення й розвиток націй і суверенних держав. Господарське життя є складною сукупністю національних, міжнаціональних і міжнародних процесів.

Міжнародні економічні організації - сукупність міжнародних, міжурядових та неурядових установ та організацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичного співробітництва, регулювання світогосподарських зв'язків, стабільного розвитку світової економіки на основі руху капіталів та дотримання принципів міжнародного права (00Н, МВФ, МБРР, СОТ та ін.).

Світове господарство (світова економіка) - сукупність державно-оформлених національних господарств і недержавних утворень, що економічно взаємодіють в різних формах на мікро- і мікрорівнях.

Основна література: № 10,13.

Додаткова література: № 1.


СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отнощения. – М.: Юрист, 2001.

2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведев В.С. Політична економія (підручник) – Киів, 2005

3. Богатин В.Ю. Производство прибыли: Учебное пособие длч вузов. – Москва, 1998.

4. Богомолов О.Т. Реформв в зеркале международных сравнений. – Москва, 1998.

5. Экономическая история зарубежных стран (Под ред.проф. В.И.Голубовича) – Минск, 2000.

6. Економічна історія України і світу. Підручник (за ред.Б.Д.Лановика) – Київ 2002.

7. Экономическая история: исследования, историография, полемика. – Москва., 1992.

8. Экономическая история: проблемы и исследования. - Москва, 1987.

9. Экономика: Учебник, 2-е изд. (под ред. А.С.Булатова. – Москва «БЕКМ» 1999.

10. Экономическая статистика: Учебник. – Москва, ИНФРА-М, 1998.

11. Юданов А.Ю. Конкуренция: Теория и практи: Учебно-практическое пособие. – Москва, 1998.


Додаткова література

1.Истоки. Вопросы истории народного хозяйства и экономической мыслы. Вып. 1-2. – Москва 1989-1990.

2.Крупнейшие промышленно-торговые монополии: Экон.стат.справ. – Москва, 1986.

3.Экономическая история. Проблемы,исследования, дискусии. Москва, 1993.

4.Экономическая история зарубежных стран: Капиталтстические и развивающиеся страны. М., 1990.