Адміністративна відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства

осіб термін „адміністративна відповідальність” безпосередньо не вживається, є підстави стверджувати, що у всіх випадках мова йде саме про адміністративну відповідальність. Це твердження ґрунтується на положеннях теорії права про наявність таких основних, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова [24; Ст.68].

Крім того Конституційний Суд України в своєму Рішенні у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) зазначає, що пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено лише чотири види юридичної відповідальності: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну, і за своїми ознаками відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства є адміністративною.

Також, аналізуючи закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб за правопорушення у сфері податкових правовідносин Конституційний Суд України у вищезазначеному Рішенні виходить як із конституційних положень щодо порядку визначення видів правопорушень та відповідальності за їх вчинення, так і з характеру передбаченої цими законами відповідальності. За змістом цих норм предметом їх регулювання є відносини не цивільно-правового, а публічно-правового характеру, передбачена ними відповідальність також є публічно-правовою.

Предмет та метод регулювання суспільних відносин, суб’єкт, що притягає до відповідальності (як правило, орган виконавчої влади при здійсненні контрольно-наглядових функцій, а в деяких випадках суд), відсутність відносин безпосереднього підпорядкування між контролюючим органом і особою, що притягається до відповідальності, дали підстави заявникові та окремим судам вважати, що така відповідальність юридичних осіб за своїм характером є адміністративною.

Однак у законодавчих актах, які встановлюють відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства у публічних сферах, у тому числі податкового, не дається прямої вказівки на її вид чи характер правопорушень, а йдеться про "фінансові санкції", "штрафи", "заходи впливу" та " санкції" тощо. Більше того, при встановленні у цих законодавчих актах відповідальності громадян і посадових осіб за правопорушення у зазначених сферах прямо вказується на її адміністративний характер та порядок притягнення до відповідальності саме таких осіб згідно з нормами КУпАП.

Тобто, можна зробити висновок, що законодавство про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення податкового законодавства є недосконалим. Цієї позиції дотримується і законодавець, оскільки на розгляді 5 сесії ІV скликання знаходиться проект Кодексу про адміністративні проступки № 5558 від 26.05.2005 р [25; Ст.4].

Так, відповідно до ст.7 проекту Кодексу про адміністративні проступки суб’єктами адміністративного проступку є:

1) фізичні особи - громадяни України;

2) іноземці та особи без громадянства;

3) посадові особи;

4) фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності (суб’єкти господарювання);

5) юридичні особи;

6) об’єднання громадян.

Ст.11 цього проекту визначається правовий статус юридичної особи як суб’єкта адміністративної відповідальності.

1. Юридична особа є суб’єктом адміністративної відповідальності, якщо до моменту вчинення адміністративного проступку вона зареєстрована у встановленому законом порядку.

2. Юридична особа підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного проступку у випадках, передбачених статтями особливої частини цього Кодексу.

3. Вина юридичної особи щодо адміністративного проступку визначається завідомо протиправним характером вчиненої нею дії чи бездіяльності (невиконанням встановлених законом та її статусом (положенням) завдань та обов’язків).

4. Юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного проступку, якщо буде встановлено, що проступок вчинений у її інтересах будь-якою посадовою особою, яка діяла в особистій якості або як представник юридичної особи та яка займає керівну посаду у цій юридичній особі, з використанням представницьких повноважень юридичної особи чи повноважень приймати рішення від імені юридичної особи; чи повноважень здійснювати контроль за діяльністю юридичної особи і у неї була можливість для додержання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність, але цією особою не були вжиті всі залежні від неї заходи щодо їх додержання.

Проте, 8 лютого 2005 року цей законопроект було відкликано, тобто законодавчо питання адміністративної відповідальності юридичних осіб залишається невирішеним, а отже продовжує існувати і вказана проблема.

2. Механізм порушення справи про адміністративну відповідальність юридичної особи, накладення стягнень та оскарження рішення відповідних органів та посадових осіб до вищестоящих органів та суду.

Виявлення порушень з боку юридичної особи у сфері податкового законодавства відбувається шляхом проведення чергових та позачергових перевірок з боку органів та посадових осіб Державної податкової адміністрації. Посадові особи, згідно законодавству, мають право перевіряти документи та майно юридичної особи, складати відповідні процеуальні документи про притягнення юридичної особи до відповідальності, накладення стягнень.

Проте, відсутність чіткого законодавчого відображення порядку притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі і юридичних осіб призводить до того, що окремі його стадії не виконуються суб’єктами владних повноважень, що руйнує основні засади інституту адміністративної відповідальності.

На сьогоднішній день існує наступний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності:

За фактом вчинення правопорушення уповноваженими особами складається протокол. Він надсилається органові або посадовій особі, яка уповноважена розглядати справу.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган чи посадова особа виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу таких як зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого, застереження, догана або сувора догана, передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою.

3) про закриття справи.

Адміністративне стягнення не може бути накладено пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення.

У разі незгоди громадянина з накладеним адміністративним стягненням він має можливість оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящих органів чи посадових осіб або до суду на вибір особи.

У більшості випадків такі порушення відбуваються з причин незнання, як особою-порушником, так і посадовими особами механізму притягнення особи до адміністративної відповідальності. В свою чергу це відбувається через відсутність чітко визначеного порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності в єдиному законодавчому акті. Крім того за порушення посадовими особами порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності встановлена лише дисциплінарна відповідальність, що є малозначною за такі види порушень, тому деякі посадові особи нехтують своїм службовим обов’язком розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Для вирішення проблеми дотримання порядку притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення потрібно:

1) закріпити в КУпАП чіткий порядок притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

складання протоколу про адміністративне правопорушення;

розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови;

у разі незгоди особи, що притягається до відповідальності з рішенням відповідного органу - оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності до вищестоящого органу чи посадової особи;

у разі незгоди особи, що притягається до відповідальності з рішенням вищестоящого органу - оскарження до суду. Рішення суду за таким видом справ повинна вважатися як апеляційна інстанція.

2) Встановити обов’язкову досудову процедуру оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має бути послідовним: звернення до вищестоящих органів та посадових осіб, а потім до суду.

3) Розробити концепцію відповідальності посадових осіб за порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Ст.14 КУпАП передбачає лише види правопорушень, за вчинення яких посадова особа може притягатися до адміністративної відповідальності, але не встановлює які органи державної влади можуть розглядати справи про притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності, порядок та інші особливості їх притягнення.

4) Підвищити рівень правової освіти населення.

Недотримання законодавства про розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається через низьку правову освіту громадян, правовий нігілізм. Для вирішення цієї проблеми необхідно активізувати роботу органів державної влади, відповідальних за реалізацію програми з правової просвіти населення.

4. Межі адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення податкового законодавства

Межі адміністративної відповідальності - це всі необхідні та достатні дії, які повинні бути вчинені для притягнення особи до адміністративної відповідальності. В даному випадку слід визначити межі притягнення юридичної та фізичної особи (посадовця цієї юридичної особи) за одне й те саме порушення. Законодавець повинен чітко визначити де закінчується відповідальність юридичної особи та починається відповідальність посадової особи цієї юридичної особи. Оскільки існують випадки коли до відповідальності притягається юридична особа, разом з нею директор або інша посадова особа. До адміністративної відповідальності юридична особа може бути притягнена лише за протиправні дії (бездіяльність), що виходять від органів юридичної особи в рамках їх компетенції. Компетенція й порядок роботи органів юридичної особи закріплені законодавством і в установчих документах.

Вина юридичної особи вважається встановленою, якщо доведено, що в неї була можливість для дотримання правил і норм, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, але даною особою не були прийняті всі залежні від неї заходи для їх дотримання. Тільки встановивши і довівши, що юридична особа не прийняла всі необхідні міри, можна встановити вину юридичної особи й притягнути її до адміністративної відповідальності.

4. Строки притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Щодо строків притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності, то деякі з вітчизняних дослідників, зокрема Бабяк А., Кротюк В., Іоффе А., Лук’янець Д., Кравченко Л. Та ін., вважають, що до юридичних осіб можливо застосовувати строки, передбачені ч.1 ст.38 КУпАП: адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - два місяці з дня виявлення.

Водночас у вітчизняній юридичній літературі висловлюється думка про недоцільність застосування зазначених процесуальних строків. Таке положення обґрунтовується тим, що певні правопорушення юридичних осіб (зокрема, за здійснення яких передбачено застосування фінансових санкцій) можуть бути виявлені органами Державної податкової адміністрації лише за результатами відповідних перевірок. Періодичність таких перевірок чітко визначена в законодавстві і є досить обмеженою, оскільки інакше буде практично паралізована діяльність господарюючих суб’єктів. Якщо ж застосовувати положення даної статті до юридичних осіб, то більшість правопорушень залишаються без відповідальності, оскільки строк притягнення їх до відповідальності дуже малий, що, в свою чергу, знизить ефективність державного впливу на правопорушників. Тому дослідники пропонують встановити інші строки, які робили б можливим оперативне виявлення контролюючими органами скоєних правопорушень і водночас відповідали нормальній роботі суб'єктів господарської діяльності [18].

Крім того, п.1.3 Рішення Конституційного Суду України, що досліджувалось раніше, зазначено, що положення частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, слід розуміти так що передбачені цією статтею строки не застосовуються у випадках притягнення юридичних осіб до відповідальності за порушення податкового законодавства.

5. Відсутня єдина система санкцій, що мають застосовуватись до юридичних осіб різних форм власності, сфери діяльності юридичної особи, мети тощо за порушення податкового законодавства.

По-перше, санкції, встановлені КУпАП за правопорушення не можуть застосовуватись до юридичних осіб, тому що відповідно до цього кодексу юридична особа не є суб’єктом адміністративної відповідальності.

По-друге, санкції до фізичних та юридичних осіб навіть за одне й те саме порушення повинні бути різними, оскільки грошове стягнення, що є значним для фізичної особи не є таким для юридичної, тому стягнення реально не виконують покладену на нього превентивну функцію - тобто запобігання повторному вчиненню цією особою правопорушень та попередження вчинення проступків з боку інших осіб.

По-третє, деякі закони вказують, що встановлення розміру стягнення може визначатися в судовому порядку. Створивши єдину систему санкцій автоматично вирішується прогалина про встановлення суми стягнення в судовому порядку. Це дасть змогу вирішувати справи про притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності в адміністративному, а не судовому порядку. Це також є вагомою перевагою в тому плані, що вдасться розвантажити суди шляхом адміністративного врегулювання спорів.

Таким чином, можна дійти висновку, що реформування адміністративного законодавства є нагальною потребою сьогодення. При цьому це законодавство, крім наукового, має також практичне значення, впливає на формування судової практики. Тому, з метою уникнення численних протиріч необхідно:

розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок включення до нього юридичних осіб;

передбачити умови їх відповідальності і стягнення, які можуть накладатися за вчинення відповідних правопорушень;

встановити чіткий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (визначити компетентні органи, строки притягнення та порядок оскарження рішень про накладення відповідних стягнень

встановити строки та санкції, що мають застосовуватись до юридичних осіб

Внесення відповідних змін до адміністративного законодавства дозволить уникнути застосування судами різних норм при вирішенні однорідних питань, а також плутанини, що виникає при накладенні санкцій за вчинення юридичними особами порушень у сфері валютного законодавства.

Отже, інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні не працює через низку проблем, головною з яких є відсутність єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, який в достатній мірі регулював би відносини пов’язані з притягненням юридичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Висновок

На сьогоднішній день досить гостро постала проблема адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення податкового законодавства. Окремі законодавчі акти, прийняті в Україні за часи незалежності, зокрема ЗУ „Про державну податкову службу”, ЗУ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та інші передбачають адміністративну відповідальність юридичними особами. Однак єдиний кодифікований нормативний акт з цього приводу відсутній. Це викликає спірні тлумачення окремих положень чинного законодавства, ускладнює його застосування а практиці, а також робить непростим проведення чіткої межі між адміністративною відповідальністю юридичних осіб та іншими видами відповідальності і державного примусу.

В роботі було досліджено погляди вчених, систематизовано законодавство в сфері адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення податкового законодавства, досліджено суб’єктний склад адміністративної відповідальності юридичних осіб та природа фінансових санкцій.

В теорії права адміністративною відповідальністю юридичних осіб визнається застосування до них різних фінансових санкцій, які мають штрафний характер, обмеження (припинення) діяльності та інших подібних заходів. Так, п.7 ст.11 Закону "Про Державну податкову службу в Україні" передбачає застосування до банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неповідомлення у встановлений законом строк про відкриття або закриття рахунків у банках.

Були запропоновані наступні напрямки удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства:

розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок включення до нього юридичних осіб;

передбачити умови їх відповідальності і стягнення, які можуть накладатися за вчинення відповідних правопорушень;

встановити чіткий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (визначити компетентні органи, строки притягнення та порядок оскарження рішень про накладення відповідних стягнень;

встановити строки та санкції, що мають застосовуватись до юридичних осіб.

Внесення відповідних змін до адміністративного законодавства дозволить уникнути застосування судами різних норм при вирішенні однорідних питань, а також плутанини, що виникає при накладенні санкцій за вчинення юридичними особами порушень у сфері валютного законодавства.

Отже, інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні не працює через низку проблем, головною з яких є відсутність єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, який в достатній мірі регулював би відносини пов’язані з притягненням юридичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Список літератури

1. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність законодавством України: Навч. посібник. - К., 1995. - с.40.

2. Кодекс про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 7.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. = додаток до № 51. - Ст.1122

3. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник. - К.: Юрінкомінтер, 1999. - с.277-278.

4. Митний Кодекс України: Закон України від 7.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради від 12 грудня 1991 р. - Ст.168

5. Кодекс торгівельного мореплавства: Закон України від 12.11 1993 р. // Відомості Верховної Ради від 12 листопада 1993 р.

6. Про державну податкову службу: Закон України від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15. - Ст.84.

7. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 12.05.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 05. - Ст.128.

8. Про об’єднання громадян: Закон України від 03.07.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст.73.

9. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України. - 1999. - № 9. - с.112

10. Новоселов В.И. Административная ответственность юридических лиц // Советская юстиция. - 1981. - № 23. - с.10.

11. Богун В.П. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті у зовнішньоекономічних відносинах: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.04/Ін-т екон. - прав. досліджень НАН України. - Донецьк, 2001. - С.14.

12. Красіліч Н. Конкурентні відносини як об’єкт правового регулювання // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2002. - № 1. - С.17.

13. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. - 1998. - № 8.

14. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій (для студентів юрид. вузів та факультетів). - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

15. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учебное пособие. - Харьков: Одиссей, 2006. - 351 с.

16. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К.: Основи, 1994. - 154 с.

17. Державне управління: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 343, с.

18. Виконавча влада і адміністративне право. - К.: Ін-Юре, 2002. - 667, с.

19. Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 та 3 ст.2, ч.1 ст.38 КУпАП (справа про відповідальність юридичних осіб) // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 3.

20. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

21. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відом. Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст.184

22. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 543, с.154

23. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням валютного законодавства: оглядовий лист Вищого господарського суду України від 27.11.2001 р. № 01-8/1289 // Бухгалтерія. - 2001. - № 52/2.

24. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. У 2-х томах / Ред. В.Б. Авер’янов (голова) та ін.; Нац. Академії Наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Юридична думка, 2004 - Том 1: Загальна частина. - 583, с.

25. Про адміністративні проступки: Закон України Проект від 26.05.2004 р. № 5558