Реферат: Каспійське море як географічний об'єкт

Каспійське море як географічний об'єкт

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ ІІІ: КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ ЯК ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТ

3.1 Геологічна будова

3.2 Берегова лінія

3.3 Рельєф дна

3.4 Клімат

РОЗДІЛ ІV. ГІДРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

4.1 Загальні положення

4.2 Гідрологічний режим

4.3 Властивості водних мас

4.4 Коливання рівня води

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЧНИЙ СВІТ КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ ТА ЙОГО УЗБЕРЕЖЖЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


Каспійським морем є безстічне озеро-море, яке омиває береги Росії, деяких колишніх союзних республік та Ірану. Назва Каспійського моря походить від назви Каспій , це був стародавній народ, який жив на захід від моря в Закавказзі. За площею Каспійське море трохи поступається Чорному, розташованому неподалік, та зате перевершує його по довжині. Що стосується глибини, то Чорне море приблизно в два рази глибше, ніж Каспійське. Найбільші глибини в південній частині Каспію складають близько 1000 м, максимальна глибина дорівнює 1025 м. У північній частині глибина різко зменшується і коливається від 4 до 25 м. Об'єм водної маси в Каспійському морі складає 77 тис. км3 (приблизно у сім разів менше в порівнянні з Чорним). Каспійське море має численні острови, близько 50 великих і середніх островів загальною площею приблизно 350 квадратних кілометрів.

Води Каспію займають довгий і широкий прогин земної кори, який з півночі на південь перетинає декілька різнорідних морфоструктур. На півночі це околиця Російської платформи; у середній частині – південно-східне продовження Передкавказького передгірного прогину, з півдня обмежене Кавказсько-Копетдагським підводним порогом; на крайньому півдні – найглибший (до 995 м) прогин, розташований перед гірською дугою Ельбрусу, на території Ірану.

Каспій володіє унікальними рибними багатствами. Хоча кількість видів обмежена, зате за чисельністю особин це одна з найщедріших водойм світу.

Метою нашого дослідження є вивчення фізико-географічного характеристика Каспійського моря озера.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

Загальна характеристика та фізико-географічне положення

Історія дослідження

Каспійське море як географічний об’єкт

Гідрологічні особливості

Органічний світ каспійського моря та його узбережжя

Об’єктом дослідження є вивчення є Каспійське море.

Предметом дослідження є вивчення фізико-географічних особливостей Каспійського моря.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури. Містить 33 сторінку.


РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ


Каспійським морем є безстічне озеро-море, яке омиває береги Росії, деяких колишніх союзних республік та Ірану. В результаті пониження рівня води його площа скоротилася з 422 тис. км2 в 1930 року до 371 тис. км2 в 1970 року (дані наводяться з урахуванням площі островів; без них площа Каспію дорівнює 368 тис. км2). Але, не дивлячись на це, воно продовжує залишатися найбільшим за площею озером. Не дивлячись на його величезні розміри, до морів його зарахувати не можна, оскільки воно не з'єднується ні з одним з океанів.

За площею Каспійське море трохи поступається Чорному, розташованому неподалік, та зате перевершує його по довжині. Що стосується глибини, то Чорне море приблизно в два рази глибше, ніж Каспійське. Найбільші глибини в південній частині Каспію складають близько 1000 м, максимальна глибина дорівнює 1025 м. У північній частині глибина різко зменшується і коливається від 4 до 25 м. Об'єм водної маси в Каспійському морі складає 77 тис. км3 (приблизно у сім разів менше в порівнянні з Чорним).

Води Каспію займають довгий і широкий прогин земної кори, який з півночі на південь перетинає декілька різнорідних морфоструктур. На півночі це околиця Російської платформи; у середній частині – південно-східне продовження Передкавказького передгірного прогину, з півдня обмежене Кавказсько-Копетдагським підводним порогом; на крайньому півдні – найглибший (до 995 м) прогин, розташований перед гірською дугою Ельбрусу, на території Ірану.

Таким чином, в межах платформи лежить всього лише 1/3 частина північного побережжя Каспійського моря, а центральна і південна його частині знаходяться в зоні високої тектонічної рухливості, про що свідчать переміщення, що продовжуються до цього дня, суші, особливо інтенсивні на Апшеронському півострові.

На суші, на морському дні і на прибережних архіпелагах нерідко відбуваються виверження грязьових вулканів, існування яких безпосередньо пов'язане з нафтоносністю надр. Мінливість рівня води, контурів і режиму Каспія справді феноменальна. Ці зміни обумовлені як кліматичними, так і тектонічними процесами. Корекції берегової лінії сприяли прогини западин і підняття підводного порогу між ними, що відбувалися на морському дні.

Відомо, що перед початком нашої ери дзеркало Каспійського моря лежало на 8 м нижче за сучасний рівень. Потім відбулося його підняття, в результаті якого до кінця XIII століття морські води, рівень яких на 8 м перевищив сьогоднішній, затопили значні території Прикаспійської низовини, а також дельти Волги і Уралу. У той час воно називалося Гирканським. У літописах воно також згадується як Хазар і Хвалинськоє. У XVI сторіччі рівень води падав до –29 м, потім знову піднімався, перевищуючи сучасний на 4 м, а на початку XIX століття – на 5–7 м.

У 30-х роках XX століття в басейні Каспія відбулося різке потеплення і висушення клімату, що супроводило йому, яке привело до падіння рівня його вод з –26 до –28 м. Крім того, істотним чином змінилися контури берегової лінії і морські глибини, особливо в мілководій північній частині морить. Серед причин, що викликали подібні серйозні наслідки, учені також називають діяльність людини, направлену на підвищення культури землеробства і снігозатримання в басейні Волги. Як би там не було, площа Каспійського моря зменшилася на 53 тис. км2, що склало близько 1,5 площ Азовського моря, а об'єм скоротився на 800 км3, тобто більш ніж на три річні стоки Волги. Різко зменшилися розміри таких крупних заток, як Комсомолець і Гасан-кули, а затоки Кайдак і Мертвий Култук перетворилися на солончаки. У два-три рази збільшилася площа багатьох островів, а деякі з них стали півостровами. Довжина берегової лінії скоротилася більш ніж на 500 км. Подібні зміни привели до величезних господарських збитків: обміліли морські порти, було потрібно перепланування прибережних частин міст, припинилися багато рибних промислів.

Згідно прогнозам, рівень Каспія як і раніше знижуватиметься, а значить, в майбутньому зберігається загроза нових збитків. Учені вважають, що запобігти цій катастрофі допоможе лише єдиний підхід до волго-каспийской проблеми.

Каспійське море володіє ще однією дивовижною особливістю. Насправді це озеро все ж таки має стік. Через вузьку протоку вода з Каспія витікає в затоку Кара-Богаз-гол, що в перекладі з туркменського означає "чорна пропасти". Із-за каракумской жари з поверхні плоскодонної і обширної затоки вода випаровується з такою інтенсивністю, що між ним і морем створюється перепад рівнів. Тому каспійська вода сильним потоком, створюючим постійну річку Аджідарью, спрямовується в затоку-випарник. Недаремно цю річку в народі називають "гіркою".

У 1929 році водна поверхня цієї затоки перевищувала 18 тис. км2, а його глибини досягали 6-10 м. У той час з Каспійського моря в затоку поступало до 26 км3воды в рік, що рівносильно її річному стоку з Кури і Тереку разом узятих. Поступово нарощувалися піщані коси перед входом в протоку, звужуючи його, і відтік води в Кара-Богаз-гол з кожним роком все більш скорочувався, внаслідок чого затока почала міліти. Обмілінню сприяло і зниження рівня води в Каспії. В даний час з моря в затоку стікає менше 9км з води в рік.

Пониження рівня води в Кара-Богаз-голе значно випереджає обміління Каспійського моря, тому перепад між їх дзеркалами досяг 4 м, і єдина в світі річка-протока почала врізатися в своє русло і утворила також єдиний у своєму роді морський водопад.

Разом з 355км з води річки приносять до Каспія приблизно 70 млн. тонн різних солей. Протягом року в Кара-Богаз-гол виноситься 130 млн. тонн солей, а це майже в два рази більше, ніж отримує море від всіх річок, що впадають в нього: Волги, Уралу, Кури, Тереку і ін. У зв'язку з наростанням солоності в затоці вимирають представники фауни. Так, на початку XX сторіччя тут ще мешкали рачки, що привертали на береги Кара-Богаз-гола фламінго. В даний час немає ні рачків, ні фламінго. У водах затоки збереглися лише небагато водоростей і бактерії.

Із зміною притоки води до Каспія відчутно мінялися і хімічні властивості затоки. Раніше він був чудовою природною лабораторією. Як писав К. Паустовський в своїй повісті "Кара-бугаз", прямо з піни його прибою випадала цінна сіль – мирабилит. Тепер поверхневі води насыщены хлористим магнієм, тому чистий мирабилит на берегах затоки вже не осідає. Зберігся він тільки в так званій похороненій затоці, під 5-метровим шаром мула, і його здобувають з рассолов нижнього горизонту вод. Крім того, розробляється донний пласт вже відкладеного мирабилита.

Повернемося до опису Каспійського моря. При його більш ніж 1000-кілометровій протяжності в напрямі з півночі на південь спостерігається значна різноманітність кліматичних умов. Північна частина Каспія розташована в області з континентальним помірним кліматом з характерною для нього морозно-буранною зимою, а південь стикається з субтропічною зоною середземноморського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою.

У зимову пору року на Каспії лютують штормові вітри, що дмуть з Казахстану, а північна частина морить до лінії острів Чечень – Мангишлак в грудні покривається льодом. Північні вітри виносять плавучі крижини далеко на південь. Над південною частиною морить, в зоні полярного фронту, панують зимові середземноморські циклони з дощами. Влітку на Каспії жарко, а погода переважно спокійна.

Морські води добре перемішуються, особливо при охолоджуванні в осінній і зимовий періоди. Вітри і стік річок створюють в Каспійському морі складну систему течій. Більшість з них обертаються проти годинникової стрілки. У центральних і південних улоговинах зустрічаються приватні течії. Крім того, існують два малі кільця на півночі.

Коливання рівня Каспія викликаються зміною тиску, а також залежать від сезону. Навесні з притокою талих вод він піднімається, а до осени–зиме з настанням межени в річках знижується. При цьому амплітуда коливань складає 1/3 м. Вітри зганянь можуть знизити на 4–5 м рівень приволжского узмор'я. Трапляються і наганяння води вітром до Волги, які досягають висоти 2 м. Приливи настільки малі, що практично не відчуваються.

Дивовижна природа Каспія. Особливо вражаюча велика кількість планктону. Іноді море в буквальному розумінні квітне. У 1934 році в морські води була занесена (ймовірно, птахами) найдрібніша крем'яниста водорость ризосоления, яка незабаром розселилася по всій території морить. У періоди бурхливого розмноження це водну рослину забарвлює поверхня Каспія в жовто-зелений колір. Скупчення ризосолении настільки густі, що здатні зупиняти хвилювання морить. У деяких місцях у побережжя пишно розрослися підводні луги водоростей.

На Каспійському морі мешкає тюлень, який проник сюди з північного Морея, мабуть, ще в епоху неогена. На побережжі зустрічається безліч як місцевих, так і перелітних птахів. У південній його частині зимують гусаки, качки, баклани, що прилітають сюди з півночі. Гніздів'я також влаштовують птахи Середземномор'я, такі як пелікани, фламінго, чаплі, султанські курочки і ін.

Каспій володіє унікальними рибними багатствами. Хоча кількість видів обмежена, зате за чисельністю особин це одна з найщедріших водойм світу. Особливо багата рибою мілковода північ, де в морській воді міститься найменша кількість солей. Саме тут водяться цінні види осетрових риб – білуга, осетер, стерлядь, шпилька, севрюга. Сюди ж з північного Морея проникають лососеві – каспійський лосось і белорыбица. У Каспії налічується 20 видів оселедця; серед коропових – вобла, лящ, жерех, сазан; з окуневих – судак, атеринка; з круглоротых – мінога; а також сом, шемая і десятки інших видів риб.

З іншого Морея до Каспія були переселені (і треба сказати, чудово тут себе відчувають) два види азовської кефалі, камбала, два види креветок і многощетинковый черв'як нереис, який став улюбленим кормом осетрових риб. Славиться Каспій сельдью-черноспинкой, баликом з белорыбицы, осетриною і чорною ікрою.

Рибні багатства Каспійського моря значною мірою постраждали в результаті деяких заходів щодо реконструкції русла Волги і забруднення волзької та каспійської води стоками промислових підприємств. Одним з найважливіших завдань охорони природи озера-моря є підтримка усесвітньої слави його рибної продуктивності. Багато що для цього вже зроблене: на Каспії діють крупні риборозплідні заводи і нерестово-вирощувальні господарства. Великі засоби йдуть на будівництво очисних споруд і на забезпечення замкнутих циклів обороту технічної води. Крім того, ведеться планомірна робота по розведенню риби у волзьких водосховищах. Багаті не тільки каспійські води, але і надра під морським дном. Оскільки прибережні нафтоносні товщі йдуть під воду, нафту тут здобувають з-під морського дна. Проте розширення нафтових розвідок і здобичі чорного золота на Каспії також представляє чималу загрозу для його рибних багатств. Тому вже ухвалено рішення припинити сейсмічну розвідку родовищ морської нафти.


РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ


Назва Каспійського моря походить від назви Каспій (з перської мови – کاسپی), це був стародавній народ, який жив на захід від моря в Закавказзі. Ще Страбон писав, що "країні албанців відноситься також територія, що називається Каспіне, на честь племені Каспіїв, а також називають там море, але в даний час те плем'я зникло ". Та згідно легенд та надписів на території Ірану – припускають, що це плем'я перекочувало на південь Каспійського моря.

Як і в Чорне море, Каспійське море являє собою залишки стародавнього Паратетис моря Paratethys, яке входило в систему Океан Тетис десятки мільйонів років тому. Каспій має океанічне походження - його ложе складено земною корою океанічної типу, сформоване приблизно 10 мільйонів років тому, коли формувалося Сарматське море. І остаточно втратило зв'язок зі світовим океаном, приблизно 5,5 мільйонів років тому в результаті тектонічного підйому і падіння рівня води Сарматського моря, яке розділилась на дві частини - Каспійське море і Чорне море.

На берегах Каспійського моря за період його існування від древніх часів розвивалися різні культури та цивілізації, найбільхарактерні з них:

Гирканя, давня держава в північній частині Ірану

Тапурія, царство, тепер Мазандаран провінція Ірану

Імперія Сасанідів

Імперія Персів

Ітіль - Хазарія

Хорезмське шахство

Імперія Олесандра Македонського

Російська імперія

Османська імперія

Золота Орда

Дербент.

Каспійське море-озеро є найбільше безстічне озеро на Землі у Євразії його водоймище на тереторії Росії, Казахстану,Туркменістану,Ірану і Азербайджану.

Каспійське море нерідко й неправильно розглядається як найбільше озеро Землі, що неточно, оскільки по своїх розмірах, характеру процесів і історії розвитку Каспій є морем.

Знахідки Хуто (Huto) печері неподалік від міста Бехшахр, провінції Мазандаран в південній частині Каспійського моря на території Ірану, свідчать, що людина жила в цих краях приблизно 75 тисяч років тому.

У класичної давнини серед греків і персів, він був названий Гирканя океан (Hyrcanian - земля вовків). У Перській стародавності, а також у сучасному Ірані, Каспій відомий, як Мазандаран море (Перська مازندران). Згодом в тюркомовних країнах він відомий як Хазарське море. За Київської Русі його нарекли Хорезмське море через місцевістю і жителями Хорезмського царства. А от з древніх арабських джерел його називають Бахр Казвін - Казвін море. Донтальні свідчення про знайомство росіян з Каспійським морем, та їх плаванню по ньому відносять до 9-10 ст. Регулярні дослідження Каспію початі Петром 1, за ініціативою якого в 1714-1715р була організована експедиція під керівництвом А. Бековича-Черкаського, обстежившого, в тому числі східний берег Каспію. В 20-х рр. 18 ст. Були розпочаті гідрографічні дослідження моря І.Ф. Саймоновим, в 2-й пол. 18 ст. вони продовженні І.В. Токмачевим, М.І. Войновичем, на початку 19 ст. – Колодкиним, вперше виконав компасну зйомку берегів. В середині 19 ст. проведена детальна інструментальна гідрографічна зйомка Каспійського моря під керівництвом Н.А. Івашинцева. Карти, створенні в результаті цих зйомок, використовувались як основа для наступних видань морських карт по Каспію до 30-х років 20 ст. У вивчені природніх умов Каспійського моря в 19 ст. внесли великий вклад такі вчені – П. С. Паллас, С. Г. Гмелин, Г.С. Карелін, К.М. Бєр, Г.В. Абіх, О.А. Грім, Н.І. Андрусов, І.Б. Шпіндлер.

РОЗДІЛ ІІІ. КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ ЯК ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТ


3.1 Геологічна будова


Північна частина Каспію є околицею Прикаспійської синеклізи Східно-Європейськой платформи; Мангишлакський поріг структурно пов'язаний з герцинською фундацією вала Карпінського на західному березі моря і з горами Мангишлака на східному. Дно Середнього Каспія має гетерогенну структуру. Його східна частина — занурена ділянка епігерцинської Туранськой платформи; Дербентська западина, а також західні ділянки шельфу і материкового схилу — краєве прогинання геосинкліналі Великого Кавказу. Апшеронський поріг відповідає одному з відгалужень новітніх структур, що сформувалися на зануренні складчастих утворень Великого Кавказу і сполучали їх з складчастими спорудами Копетдагу. Південний Каспій характеризується субокеанічною будовою земної кори, тут відсутній гранітний шар. Під осадовим шаром потужністю до 25 км. (що указує, очевидно, на велику старовину западини Південного Каспія) залягає базальтовий шар потужністю до 15 км.

Аж до верхнього міоцену Каспій як морський басейн в своїй геологічній історії був тісно пов'язаний з Чорним морем. Після верхнеміоценової складчастості цей зв'язок урвався, Каспій перетворився на замкнуте водоймище. Зв'язок з океаном поновився у верхньому пліоцені, в акчагильський період. В антропогені у зв'язку з чергуванням на Східно-Європейській рівнині льодовикових і післяльодовикових епох Каспій неодноразово мав трансгресії (бакинська, хазарська, хвалинська) і регресії, сліди яких збереглися у вигляді терас на узбережжі моря і в стратіграфії давньокаспійських відкладень.

На шельфі поширені терригенно-черепашкові піски, ракуша, піски ооліту; глибоководні ділянки дна покриті альовролітовими і мулистими відкладеннями з високим вмістом карбонату кальцію. На окремих ділянках дна оголює корінні породи неогенового віку. На дні Каспію є багаті родовища нафти і газу. Нафто-газоносними є Апшеронський поріг, дагестанський і туркменський райони моря. Перспективні на нафту і газ ділянки дна моря, прилеглі до Мангишлаку, а також Мангишлакський поріг. Затока Кара-Богаз-Гол є найбільшим родовищем хімічної сировини (зокрема, мірабіліта).


3.2 Берегова лінія


Протяжність берегової лінії Каспійського моря оцінюється приблизно в 6500 - 6700 кілометрів, з островами - до 7000 кілометрів. Узбережжя Каспійського моря на більшій його частині його території - низинні і гладкі. У північній частині берегова лінія порізана водними протоками та островами дельти Волги і Уралу, береги низькі і заболочені, а водна поверхня в багатьох місцях покрита зарослями. На східному узбережжі переважають вапнякові береги, що примикають до напівпустелі та пустеля. Найбільш звивисті берега - на західному узбережжі в районі Апшеронского півострова і на східному узбережжі в районі Казахського затоки і Кара-Богаз-Гола.

Береги північної частини Каспія низовинні і дуже пологі, характеризуються широким розвитком осушень, що утворюються в результаті явищ наганянь зганяння; тут розвинені також дельтові береги (дельти Волги, Уралу, Тереку). В цілому береги північної частини інтенсивно наростають, чому сприяє падіння рівня моря, швидке зростання дельт і рясне надходження террігенного матеріалу. Західні береги Каспію також переважно акумулятивні (численні пересипи, коси), окремі ділянки на узбережжі Дагестану і Апшеронського півострова — абразіонні. На східному узбережжі моря переважають абразіонні береги, вироблені у вапняках, що складають прилеглі напівпустинні і пустинні плато. Є також і акумулятивні форми: Карабогазський пересип, що відокремлює від моря найбільшу затоку Каспія, — Кара-Богаз-гол, коси Красноводська і Кендерлі. На південь від Красноводського півострова переважають акумулятивні береги.

Великі півострови Каспійського моря: Апшеронський півострів.

Апшеронський півострів, розташований на західному узбережжі Каспію на території Азербайджану, на північно-східному закінчення Великого Кавказу, на його території розташовані міста Баку і Сумгаіт

Півострів Бузачі.

Півострів Мангишлак, розташований на східному узбережжі Каспію, на території Казахстану, на його території знаходиться місто Актау

Півострів Міанкале

Півострів Туб-Караган

Каспійське море має численні острови, близько 50 великих і середніх островів загальною площею приблизно 350 квадратних кілометрів.

У Північному Каспії більша частина островів є невеликими і безлюдними, хоча деякі з них мають тимчасових поселенців. Більшість з островів поблизу Азербайджану та Туркенистану мають значне геополітичне та економічне значення, у зв'язку з їх запасами нафти. Острів Булла поблизу берегів Азербайджану, і має величезні запаси нафти. А острів Пірллахі був одним з перших місць в Азербайджані, де було знайдено нафту, і він був першим місце в Каспійському морі де проведені були бурові роботи. Остів Наргін використовувався як військова база-об'єкт колишнього Радянського Союзу і є найбільшим островом в Бакинський бухті.

Більшість островів, особливо навколо Азербайджану, мають значні екологічні проблеми у результаті видобутку нафти. Приміром острів Вульф, має свою екосистему дуже занедбану, оскільки на сусідніх островах вівся безконтрольний видобуток нафти, що суттєво повпливало на чисельність і стан тюленів та інших тварин та птахів острова, хоча й вони і надалі населяють його. Найбільші острови Каспію:

Ашура-Ада

Гарасу

Гум

Даш

Зіра (острів)

Зянбіл

Кюр Даши

Хара-зіра

Огурчінский

Сенг-Мугань

Тюленів (Каспійське море)

Тюленячі острови

Чечень (острів)

Чигил


3.3 Рельєф дна


За характером рельєфу і гідрологічним особливостям Каспій зазвичай підрозділяють на Північний Каспій, Середній Каспій і Південний Каспій. Північний Каспій (площа близько 80 тис. км2) — наймілководніша частина моря з глибинами 4—8 м. Рельєф дна — слабо хвиляста акумулятивна рівнина з серією банок і акумулятивних островів, так званий Мангишлакський поріг, що відокремлює Північний Каспій від Середнього. В межах Середнього Каспія (площа близько 138 тис. км2) виділяється Дербентська западина (найбільша глибина 788 м), шельф і материковий схил, ускладнений підводними обвалами і каньйонами; на північному, досить пологому схилі, виявлені релікти стародавніх річкових долин. На півдні западина Середнього Каспія відокремлена від западини Південного Каспія Апшеронським порогом, на якому розташований ряд банок і островів. Западина Південного Каспія (найбільша глибина 1025 м), що становить близько 1/3 площу моря, у західного і південного (іранського) узбережжя має вузький шельф, у східного узбережжя шельф значно ширший. Дно западини є плоскою абісальною рівниною. У північній частині западини наголошується декілька підводних хребтів північно-західного і південно-східного простягання.


3.4 Клімат


Головні барічеські центри, що визначають атмосферну циркуляцію в Прикаспійський області , — відроги азіатського максимуму взимку і відроги азорського максимуму і південно-азіатського мінімуму влітку. Характерними рисами клімату є: значна континентальність, переважання антіциклональних умов погоди, сухі вітри, сувора морозна зима (особливо в північній частині), різкі температурні зміни протягом року, бідність опадами (виключаючи південно-західну частину водоймища). На атмосферних фронтах розвивається циклонна діяльність, що також є важливим елементом клімату і погоди на Каспії. У північній і середній частинах Каспію з жовтня по квітень переважають вітри східних румбів, з травня по вересень — північно-західних румбів; у південній частині моря найрізкіше виражений мусонний характер вітрів. Найсильнішими вітрами відрізняється район Апшеронського півострова (бакинський норд, що дме, головним чином, восени), східне узбережжя середньої частини і північно-західний район північної частини; тут часті шторми, при яких швидкість вітру сягає більше 24 м/сек.

Середня багаторічна температура повітря теплих місяців (липень — серпень) над всім морем рівна 24—26 °С, абсолютний максимум (до 44 °С) є на східному узбережжі. У зимові місяці температура змінюється від —10 °С на півночі до 12 °С на півдні. Над морем випадає в середньому 200 мм опадів на рік, на західному узбережжі — до 400 мм, на посушливому східному — 90—100 мм, в субтропічній південно-західній частині узбережжя — до 1700 мм. Випаровування з більшої частини поверхні моря досить велике — до 1000 мм на рік; у східній частині Південного Каспія і в районі Апшеронського півострова — до 1400 мм на рік.

РОЗДІЛ IV. ГІДРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ


4.1 Загальні положення


Каспій має характеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуються в якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, що й підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому. Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море, але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій ще й має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря, історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів та рівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко, багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно з гідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить від кількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількість опадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, які приходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають від циклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морі відносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль на північ і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінним місцем для вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату. Каспій має характеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуються в якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, що й підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому. Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море, але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій ще й має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря, історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів та рівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко, багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно з гідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить від кількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількість опадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, які приходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають від циклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морі відносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль на північ і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінним місцем для вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату.

Площа і об'єм води Каспійського моря значно змінюється в залежності від коливань рівня води. При рівні води -26,75