Комплексна фізико-географічна характеристика Уралу

зони, а на гірські ландшафтні області. Виділення їх відбувається на основі геолого-геоморфологічних і біокліматичних особливостей, а також висотної зональності.

Тундрова і лісотундрова область Полярного Уралу. Вона простягається від північної окраїни Уральського поясу до 64°30' пн.. ш. Разом з хребтом Пай-Хой Полярний Урал утворює дугу, яка обернена випуклою стороною на схід. Осьова частина Полярного Уралу проходить під 66° сх.. д. – на 7° східніше Північного та Середнього Уралу. У формуванні рельєфу Полярного Уралу виключно велика роль морозного вивітрювання, яке супроводжується утворенням кам’яних розсипів – курумів і структурних (полігональних) ґрунтів. Багаторічна мерзлота і часті коливання температури верхніх шарів ґрунту літом сприяють розвитку соліфлюкційних процесів.

Клімат Полярного Уралу холодний і вологий. Літо хмарне, дощове, середня температура липня біля підніжжя 8-14°. Зима тривала і холодна (середня температура січня нижче -20°С). Річна сума опадів зростає в південному напрямку від 500 до 800мм. Ґрунтово-рослинний покрив Полярного Уралу одноманітний. В його північній частині рівнинна тундра зливається з гірською.

Тайгова область Північного Уралу. Ця область простягається від 64°30' до 59°30' пн..ш. Починається вона відразу ж на південь від гірського масиву Сабля і закінчується вершиною Конжаківський Камінь (1569 м). На всій цій ділянці Урал тягнеться строго по меридіану 59° сх.. д. Центральна, осьова частина Північного Уралу має середню висоту біля 700м і складається з двох повздовжніх хребтів.

Клімат Північного Уралу холодний і вологий, дак він менш суворий, ніж клімат Полярного Уралу. Середня температура в передгір’ях піднімається до 14-16°С. Опадів випадає багато – до 800 мм і більше (на західному схилі).

Різко відрізняється Північний Урал від Полярного характером рослинності і ґрунтів: на Полярному Уралі переважають тундра і голі скелі, а на Північному Уралі гори повністю покриті густою хвойною тайгою; безліса тундра зустрічається лише на ізольованих хребтах і вершинах, які піднімаються вище 700-800 м над рівнем моря.

Область південної тайги і мішаних лісів Середнього Уралу. Ця область обмежена широтами Конжаківського Камню на півночі (59°30') і гори Юрма (55°25' пн..ш) на півдні. В кліматичному відношенні Середній Урал сприятливіший для людини, ніж Північний. Тут тепліше і триваліше літо і разом з тим менше випадає атмосферних опадів. Середня температура липня в передгір’ях 16-18°, річна сума опадів 500-600мм, в горах місцями більше 600мм. Підніжжя Середнього Уралу на півночі покриті південною тайгою, а південніше – лісостепами.

Лісостепова і степова область Уралу з широким розвитком лісових висотних поясів. Південний Урал займає територію від гори Юрма на півночі до широтної ділянки річки Урал на півдні. Від Середнього Уралу він відрізняється значними висотами, що досягають 1582м (гора Іремель) і 1640м (гора Ямантау). Переважний тип рельєфу середньогірський. Клімат Південного Уралу сухіший і континентальніший. Літо тепле, із засухами і суховіями в Приураллі. Середня температура липня в передгір’ї підвищується до 20-22°С. Зима холодна, зі значним сніговим покривом.

Окрім степів широко поширена на Південному Уралі зона лісостепу. Вона займає увесь Південноуральський пенеплен, дрібносопковик Зауралля, а на півночі області спускається і до нижніх передгір’їв. На Південному Уралі виділяють чотири ландшафтні провінції (Провінція Південного Передуралля, середньогірна провінція Південного Уралу, низькогірна провінція Південного Уралу, провінція Південного Зауралля).

ВИСНОВКИ

Отже, в результаті вивчення можна зробити наступні висновки:

Уральські гори простягаються з півночі на південь від протоки Югорський Шар до арало-каспійської майже на 2800км. Деякі відхилення простягання Уралу від строго меридіонального пов’язані з особливостями геологічних структур древніми виступами фундаменту Руської плити. Урал розташований між крупними рівнинами – Східноєвропейською, Західносибірською і Туранською низовинами.

Уздовж центральної, осьової частини геологічні структури утворюють орографічні хвилеподібні підняття й зниження. Це відбивається на послідовній зміні при піднятих й опущених ділянок.

Хвилеподібні деформації рельєфу Уралу – підняття і зниження – розвинулись в результаті неотектонічних рухів і тривалої денудації різних геоструктур з строкатим літологічним складом гірських порід.

Основні рельєфоутворюючі процеси тут ерозійні, що створили глибокі, терасовані повздовжні і поперечні долини, і карстові, виражені багато численними формами (печер, воронки, підземні річки.

Для клімату Уралу характерна часта зміна повітряних мас, розвиток фронтальних процесів на арктичному і полярному фронтах і нестійкість різноманітних типів погоди.

По Уралу проходить вододіл між Північним Льодовитим океаном і Внутрішнім (безстічним) Арало-Каспійським басейном. Багатоводні уральські річки несуть свої води в Баренцево, Карське і Каспійське моря. Головний вододіл між річками західного і східного схилів Уралу здвигнутий на схід, тому річки західного схилу довгі, ніж східного.

У горах неможливо виділити ландшафтні зони, аналогічні рівнинним, тому гірські країни діляться не на зони, а на гірські ландшафтні області. Виділення їх відбувається на основі геолого-геоморфологічних і біокліматичних особливостей, а також висотної зональності.

Список використаної літератури

Бейдик О. О., Падун М. М. Географія: Посібник для вступників до вищих навчальних закладів. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.

Давыдова М. И. и др. Физическая география СССР. Учеб. Пособие для студентов пед. Ин-тов по спец. «География». В 2 т. Т. 1. Общий обзор. Европейская часть СССР / М. И. Давидова, Э. М. Раковская, Г. К. Тушинський.-2-е узд., перераб.-М.: Просвещение, 1989.-240 с.; 1 л. ил.: ил.-IBSN 5-09-000963-5

А. Киммерих "Полярный Урал", изд-во "Физкультура и спорт", Москва, 1966 г.

Мильков Ф. Н. и Гвоздецкий Н. А. Физическая география СССР. Общий обзор. Европейская часть СССР. Кавказ. Изд.4-е, испр. и доп. Учебник для студентов географ. фак. ун-тов. М., «Мысль», 1976. 448 с. с ил. и карт.

Николаева А. С., Щербакова В. И. Географический атлас СССР.-М.: Главное управление геодезии и картографии при совете министров СССР, 1990.

ДОДАТКИ