Основні аспекти технології відтворення поголів`я коней
у лівому яєчнику, вона після запліднення (у 60 % випадків) імплантується в правому розі. Роги матки (за Віттом В.О., 1954) також гетерохронні - нерівноцінні в різні вікові періоди. У молодих кобил менш активно функціонує лівий ріг (а яєчник - правий).Парувальний сезон. Кобили місцевих порід, а також коні, яких розводять на північних островах, мають чіткі сезонні статеві цикли, що припадають на весняну пору року. При утриманні в стайнях у кобил протягом року буває кілька статевих циклів, але краще вони виражені у квітні - червні. Тому парування кобил організовують так, щоб вижереблення припадало на ранні весняні місяці. Це дає ряд переваг: до початку зими ранні лошата розвиваються краще, ніж пізні; до початку весняно-літніх робіт закінчується вижереблення у кобил, тому їх можна ефективніше використовувати у запряжці; більш стислі строки народження лошат сприяють кращій організації відлучення їх і дальшого вирощування, а також постачанню іподромів молодняком більш вирівняного віку. На іподромах вік коней визначають без урахування дня і місяця народження [20]. Тому в господарствах, де коней утримують в стайнях, рекомендовано парувати кобил у період з 1 лютого по 15-20 липня. В господарствах України парувальний сезон в робочому конярстві доцільно розпочати 1 березня й закінчити 1 липня.
2.2 Підготовка і проведення парувальної компанії
До загальних питань організації парувальної кампанії відносять: складання плану парувань з обґрунтованим підбором кобил до жеребців, вибір господарств для організації парувальних пунктів, визначення необхідної кількості жеребців, підготовка кобил, облік результатів роботи, підготовка спеціалістів та обслуговуючого персоналу до виконання визначених завдань.
Для парувальних пунктів в першу чергу виділяють жеребців планових порід. Вони мають бути вищого класу, ніж кобили, за породністю, екстер'єром, роботоздатністю та промірами. Перед початком парувального сезону перевіряють плодючість жеребців, досліджують стан їх статевих органів, здатність до парування та якість сперми. Відтворна здатність жеребців характеризується кількістю запліднених кобил та одержаного за минулі роки приплоду. Періодично проводять клінічний огляд жеребців: сім'яники та придатки мають бути пружними, рухливими, з рівною поверхнею, не зростатися з мошонкою. На статевому органі жеребця, який краще оглядати під час ерекції, не повинно бути крововиливів, червоних плям, виразок, пухлин. Якість сперми жеребців перевіряють перед початком парувальної кампанії протягом трьох суміжних днів при умові однієї садки за день. Остаточне рішення про її якість приймають за показниками третього дня. Протягом парувального сезону якість сперми перевіряють щомісячно [18].
За результатами оцінки сперми жеребця, якщо це необхідно, проводять заходи щодо поліпшення годівлі й утримання, збільшення тривалості перебування на свіжому повітрі та виконання фізичних навантажень (робота в запряжці чи під сідлом). Відтворна здатність жеребців зумовлена генотипом і типом нервової системи, станом здоров'я та віком, якістю годівлі й утримання, режимом статевого використання, порушення якого призводить до імпотенції. За 1 -1,5 місяця до початку парувальної кампанії жеребцям-плідникам збільшують норми годівлі. На кожному парувальному пункті утримують жеребця-пробника, за станом здоров'я, вгодованості та статевої активності якого необхідно ретельно стежити.
Перед початком парувального сезону зоотехніки і ветеринарні працівники господарства проводять огляд всього наявного поголів'я кобил 3-річного віку і старше, складають їх список, зазначаючи кличку й вік, вгодованість, походження [18]. При підборі кобил до жеребців слід дотримувати таких правил: жеребець має бути вищого класу, ніж кобила; кращих кобил слід парувати з кращими жеребцями, щоб посилювати у потомків їхні корисні ознаки; не допускати спорідненого парування, яке призводить до зменшення виходу лошат і підвищення їх смертності. Протягом парувального періоду необхідно ретельно вести облік дат перевірки охоти пробником, парування, результатів ректального дослідження кобил. Всі ці дані записують у журнал проби та парування. За ними визначають дату жереблення кобил та походження їх приплоду.
Осіменіння кобил. Строки осіменіння кобил залежать від періоду охоти, який визначають за їх поведінкою, станом статевих органів, ректальним дослідженням яєчників, реакцією на жеребця-пробника.
Осіменіння кобил краще проводити за допомогою дзеркала-розширювача й твердого ебонітового або еластичного гумового катетера зі шприцом. Складові штучного осіменіння та їх послідовність такі: фіксація кобил у станку чи парувальними путами; обмивання статевих органів теплою водою; бинтування хвоста; промивання катетера й шприца ізотонічним розчином глюкози, після чого набирають сперму в шприц; зволожування розчином глюкози поверхні катетера і дзеркала; введення дзеркала у статеві органи кобили та фіксація його; введення катетера у шийку матки на 10-12 см; приєднання шприца до катетера й введення сперми в матку. Доза разового введення сперми становить: для кобил верхових і рисистих порід - 25-30 мл, ваговозних і після вижереблення - 35-40, мінімальна доза - 20 мл.
У другому випадку технік по штучному осіменінню вводить в статеві органи кобили руку з гумовим катетером, вказівним пальцем знаходить шийку матки і спрямовує катетер на глибину 10-12 см. Осіменіння повторюють через кожні 24 год періоду охоти. Якщо кобила залишається холостою, то з настанням наступного статевого збудження її осіменяють в тій же послідовності. Облік осіменіння кобил ведуть за встановленою формою.
Діагностика жеребності. Досягнення високих показників відтворення поголів'я коней значною мірою зумовлено збереженням жеребності кобил. Це досягають створенням спеціальних умов годівлі, утримання, догляду та використання їх на роботах. Щоб створити такі умови, необхідно якомога раніше встановити факт жеребності кобили [19].
Першою ознакою жеребності є припинення тічки (охоти) й намагання кобили під час проби «відбити» жеребця - не допустити його до себе. Помічено, що вже на 20-40-й день жеребні кобили стають спокійнішими, мають порівняно з холостими підвищений апетит і краще засвоюють корми, внаслідок чого у них поліпшується вгодованість. Деякі з них в табуні «жеребцюють» і навіть «сідають» на холостих кобил. При зовнішньому огляді у жеребних кобил спостерігають асиметрію - збільшення об'єму одного з боків черевної порожнини. Це більш чітко помітно у кобил при першій жеребності, починаючи з 5 міс.
З 6-7 міс і пізніше жеребність можна встановити за рухами плода (прослуховування). Вони найбільш помітні вранці, до годівлі кобил, відразу після водопою. Спостерігати їх можна так: на кобилу надівають недоуздок з довгим поводом, підходять до неї з лівого боку, в ліву руку беруть повід і жмут волосся гриви в межах холки, а долонею правої руки легко надавлюють трохи вперед і догори від вим'я. Через деякий час відчувається рух плода, тобто легкі поштовхи об стінку черева. На 9-му місяці западають м'язи крижів, помітно збільшується вим'я й черево, зростає асиметрія.
Методи ранньої діагностики жеребності кобил поділяють на лабораторні (дослідження маточного слизу, сечі, крові, застосування ультразвуку та рентгенографія) й клінічні. Хоча вони і дають позитивні результати, проте широкого, застосування не знайшли. Методи внутрішніх досліджень - вагінальний та ректальний - засновані на морфологічних і топографічних змінах статевих органів - їх розміру, конфігурації, положення й стану матки, яєчників, маточних артерій. Це визначають оглядом шийки матки, слизових оболонок піхви, консистенцією маточного слизу та дослідженнями через пряму кишку (ректально) [20]. У практиці кінних заводів, деяких племінних ферм колгоспів і радгоспів найчастіше використовують ректальний метод, який дає можливість спеціалісту виявляти жеребність з 20-30-го дня. Він був запропонований О.Ю. Тарасевичем у 1924 р. і запроваджений у практику вітчизняними спеціалістами І.X. Животковим, С.М. Бєляєвим, В.Т. Кобцевим, В.Г. Тоглієвим та ін. Проте ректальна діагностика у другій половині жеребності не бажана: вона турбує кобил і нерідко дає неправильні результати, оскільки під впливом маси плода, плаценти та навколоплідної рідини матка істотно зміщується. Ректальне дослідження повинні проводити ветеринарні спеціалісти.
2.3 Підготовка до жеребіння
Практика передових колгоспів, радгоспів та кінних заводів свідчить про те, що поряд з правильною організацією парувальної кампанії повноцінна годівля жеребних кобил та раціональне використання їх на роботах є запорукою одержання здорового приплоду.
Протягом пасовищного періоду жеребні кобили повинні споживати по 10-12 кг зеленої трави на 100 кг живої маси. З погіршенням пасовищ в осінній період необхідно збільшити кількість концкормів, вводити в раціон сіно, вітамінну та мінеральну підгодівлю. Перехід від пасовищного до стійлового утримання у більшості кобил збігається з другою половиною жеребності, коли досить інтенсивно збільшується маса плода. Тому в цей період не слід допускати перебоїв у забезпеченні кобил поживними речовинами. Саме в цей час зареєстровано найбільшу кількість абортів - 60- 70 % їх загальної кількості.
З переходом на стійлове утримання жеребним кобилам виділяють кращі корми, що є в господарстві - якісне злаково-бобове сіно, суміш концкормів, в т. ч. овес чи спеціальний комбікорм, моркву, буряки, якісний силос (5-10 кг на добу), трав'яне та м'ясо-кісткове борошно, мінерально-вітамінні добавки.
Частину зернових кормів згодовують в пророщеному вигляді. До цього вітамінного корму кобил слід привчати поступово, починаючи з 50 г і лише через 6-8 днів згодовувати оптимальну кількість - 300-50Р г на добу.
Дуже корисною для жеребних кобил є каша з висівок,, вівса та насіння льону. її готують так: в дерев'яний ящик чи бочку засипають третину або чверть добової потреби вівса, заливають його гарячим відваром насіння льону, ретельно перемішують, засипають зверху пшеничними висівками й добре вкривають. Через 5-6 год. кашу знову перемішують додають кухонну сіль і згодовують по ,1,5-2,0 кг на голову. Взимку жеребних кобил треба напувати тільки у стайні. Не можна випасати їх на засніжених посівах озимих культур або згодовувати мерзлі корми [20].
Жеребних племінних кобил розміщують в стайнях денникового типу, а на кумисних підприємствах та конефермах робочого призначення - в стайнях секційного або стійлового типу. В останніх обладнують денники для утримання жеребців-плідників і вижереблення кобил (15-20% від наявної кількості конемісць у стайні).
Забезпечення достатнього моціону в стійловий період - необхідна умова одержання від кобил здорових лошат. У цей час слід регулярно організовувати їм прогулянку на відстань 10-12 км в обидва кінці, рухатись вони повинні кроком та риссю. У другій половині дня протягом 3-4 год. кобил доцільно утримувати в загонах біля стайні, де вони споживають грубі корми. З наближенням вижереблення кобил, особливо ваговозних порід, треба примушувати рухатися (водити), оскільки вони майже весь час Стоять.
Більш ефективним є використання жеребних кобил на легких і середніх сільськогосподарських й транспортних роботах по обслуговуванню тваринницьких бригад чи ферм і польових станів, на заготівлі й перевезенні кормів, для роз'їздів тощо. Використання жеребних кобил на роботах протягом 220-230 днів за рік слід вважати оптимальним.
Жеребність та жеребіння кобил. Жеребність кобил триває 335-340 днів. Вона являє собою складний фізіологічний процес, що зобов'язує спеціалістів та обслуговуючий персонал забезпечити народження здорового приплоду. Турботи про лоша слід починати ще тоді, коли воно знаходиться в утробі матері. Тому доброякісна годівля, оптимальні умови утримання, помірна робота та здоров'я кобили є запорукою одержання якісного приплоду та основними умовами профілактики абортів. У кобил, крім абортів, бувають випадки народження мертвих та недоношених, хоча й живих, але слабких лошат, виходити яких складно [20].
Причинами незаразних абортів, які можуть статися в будь-який період жеребності, є споживання недоброякісних кормів (гнилих, уражених плісенями та грибками, мерзлих, отруйних) і холодної води; різкі больові подразнення (травми, удари батогом, поштовхи, перевтома, коліки, простудні й гельмінтозні захворювання); парування жеребних кобил (при несправжній охоті), жеребність близнятами (близько 30 % кобил починають жеребність саме ними), аномалії статевих органів, несумісність груп крові тощо. Інфекційні аборти є наслідком захворювання паратифом, сальмонельозом, бруцельозом, трихомонозом, інфекційною анемією, контагіозним метритом. Як правило, вони перебігають непомітно, оскільки відбуваються на ранніх стадіях розвитку плода. Великих збитків господарствам завдає ринопневмонія жеребних кобил, яка супроводжується майже поголовними абортами на 8-10-му місяці ембріонального розвитку.
Строк жеребіння визначають за допомогою спеціального календаря, наведеного нижче, або такого розрахунку: до дати останнього парування додають 3-5 днів і віднімають один місяць. У господарствах із стійловим утриманням коней обладнують 2-3 денники для проведення в них жеребіння, які після кожного з них добре чистять та дезинфікують. При цьому на підстилку для кобил не можна використовувати тирсу, торф та дуже подрібнену солому. В стайнях не повинно бути котів і собак, яскравого світла вночі, в них не можна шуміти. Все це лякає тварин, може призвести до абортів і навіть до їх загибелі. Напередодні жеребіння помітно збільшується вим'я, на кінцях дійок з'являються краплини молозива, у деяких кобил набрякають молочні судини й кінцівки. За кілька годин до жеребіння кобила починає непокоїтись: вона розгрібає підстилку, часто" лягає й встає, метушиться по деннику, поглядає на черево, часто виділяє кал і сечу. В цей час необхідно стежити за тим, щоб кобила не лягла задньою частиною тулуба близько до стіни або перегородки денника, оскільки це заважає родам і в разі необхідності немає можливості надати їй допомогу. Не слід допускати, щоб кобила жеребилася прив'язаною.
Як правило, жеребіння відбувається ввечері або вранці, коли в стайні тихо і спокійно. Спочатку із статевої щілини з'являється міхур з навколоплідних оболонок. Під дією черевних м'язів він лопається й при наступних потугах з'являються кінцівки плода: передні - п'ятками копит донизу або задні - п'ятками догори. При нормальному передлежанні плода - (головному чи тазовому) в перебіг родів втручатися не слід. Жеребіння кобил триває 20-40 хв., відбувається легко й без сторонньої допомоги. Проте тазове передлежання, не ускладнюючи жеребіння, іноді може призвести до загибелі плода. Суть полягає в тому, що під час родів його пуповина притискується до тазових кісток матері, від чого припиняється кровообіг і настає смерть. Щоб цього уникнути, необхідно при потугах прискорити роди витягуванням плоду за кінцівки, особливо коли його таз увійшов у тазову порожнину матері. Навколоплідну оболонку розривають і знімають з лошати тоді, коли його грудна клітка пройде таз. Якщо лоша народилося в навколоплідних оболонках, їх необхідно негайно розірвати, інакше воно задихнеться [20].
Зразу після жеребіння кобилу не піднімають, щоб передчасно не обірвати пуповину. Перервати або перерізати пуповину краще тоді, коли в ній припиниться пульсація крові. Кінець пуповини в 12-15 см, що залишається з лошам, на третину чи половину занурюють у розчин йоду або інший дезинфікуючий розчин. Ніздрі, рот і вуха лошати звільняють від первородного слизу, а весь тулуб витирають чистою мішковиною чи м'яким солом'яним жмутом. Після цього дають кобилі облизати лоша.
Послід нормально відходить через годину-півтори. При затримці його до 4-5 год. необхідна допомога ветлікаря. Після закінчення жеребіння, коли відійде послід, кобилі миють теплою водою вим'я, статеві органи, кінцівки та хвіст і підпускають до неї лоша. Йому слід допомогти підвестись та знайти сосок. Іноді слабких лошат доводиться годувати молозивом матері з ріжка. Важливо простежити або й вжити необхідних заходів, щоб у лошат своєчасно відійшов первородний кал, затримка якого викликає захворювання з ознаками колік.
Для втамування спраги кобилі після жеребіння дають 2-3 л води, а через 2-3 год. її напувають й згодовують сіно. У перші дні кількість концкормів зменшують наполовину, доводячи їх до норми на 7-8-й день. У тиху погоду Вже на 3-5-й день кобил з лошатами виводять на прогулянку або випускають у варок на 20-30 хв., щоденно збільшуючи тривалість моціону. В перші 7-10 днів після жеребіння за кобилами й лошатами старанно доглядають [19].
Присвоєння кличок лошатам. За діючим правилом кличку лошаті присвоюють у перші три доби після його народження. Вона повинна починатися з першої літери клички матері, рідше - батька. Клички повинні бути короткі й чіткі, звучні та розбірливі, мати змістовне значення і легко вимовлятися. Неприпустимо називати тварин людськими іменами, або такими, що мають політичний відтінок чи пов'язані з назвами націй і народностей світу. За своїм змістовним значенням клички на інші мови не перекладаються. Слова іноземного походження використовують для кличок ЯК виняток і лише після з'ясування їх змісту. В конезаводах та інших господарствах практикуються подвійні клички, але вони також повинні відповідати зазначеним вимогам. До вибору кличок слід підходити з великою відповідальністю, особливо у племінних господарствах усіх категорій; клички тварин записують у Державні книги племінних коней, стають широко відомими через родоводи потомки, шкодять в історію породи.
Основним недоліком у цій справі є те, що дуже часто серед поширених заводських порід коней деякі клички багаторазово повторюються не лише в породі, але й у господарстві. Це певною мірою ускладнює селекційну роботу, вносить плутанину в зоотехнічний облік.
Рішенням міжнародного конгресу з верхового конярства заборонено повторювати клички видатних коней, наприклад таких, як кобила Кінчем, жеребці Екліпс, Сент-Сай-мші, РІбо, Неврко, Анілін, Норнсерн Дансер та ін.
2.4 Характеристика потреби коней в поживних речовинах
Хімічний склад кормів дуже різноманітний і значною мірою характеризує якість корму. Потреба в кормах для коней представлена в табл. 3.
Вміст води в кормах коливається від 4 до 95 %. Наприклад, у зерні рослин - від 10 до 14 %, дещо більше в грубих кормах - від 15 до 20 %. Найбільш водянисті корми - барда, жом тощо - містять до 90 - 95 % води, зелена маса і силос - 60 - 85, а коренебульбоплоди - 80 - 92%. Чим більша вологість корму, тим нижча його поживність і тим важче його зберігати.
Рослинні корми містять до 5 % мінеральних речовин (золи). В листках і коренях їх в два рази більше, ніж в зерні. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.) золи більше, ніж у злакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом для кісткової тканини і частково для м'яких тканин; вони також відіграють дуже важливу роль у процесах обміну. Для нормальної життєдіяльності організму сільськогосподарським тваринам потрібні не тільки макроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор і калій), а й мікроелементи (залізо, мідь, йод, кобальт, марганець, цинк та ін.).
Азотисті речовини корму називаються сирим протеїном і поділяються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті на протеїн макуха і шрот (30 - 45%), зернобобові (25 - 30%), сіно бобових (12 -15 %), менше протеїну в зерні злаків (10 - 12 %), у сіні і соломі злаків (4 - 6 %), коренеплодах (6 - 10 %). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження - до 70 - 90%.
Під час перетравлювання корму білки розкладаються до амінокислот.
Вміст жиру в кормах варіює в широких межах. Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1 %), в кукурудзі та вівсі його 5 - б %, а в макусі - до 4 - 5 %.
Клітковина - основна складова частина оболонок рослинних клітин. Вона не розчиняється під дією травних соків. Найбільше клітковини в грубих кормах, особливо в соломі (40 - 45 %), мало - в зерні (2 - 10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багаті на клітковину, малопоживні.
Безазотисті екстрактивні речовини дуже різноманітні за складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститься в основному в плодах і коренеплодах [4].
Вітаміни - дуже важлива складова частина кормів. Нестача або відсутність їх призводить до значних порушень обміну речовин в організмі тварин.
Вітаміни містяться в основному в рослинних кормах і класифікуються залежно від здатності розчинятись у воді і жирах.
На хімічний склад кормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощову погоду, - менше поживних речовин.
Перетравність кормів. Хімічний склад корму відрізняється від хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи - крохмаль, клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лише виноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринного походження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.
З'їдений тваринами корм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин в процентах до з'їдених).
Перетравність корму залежить від виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця [3]. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих-зношуванням зубної системи. Великі частки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.
Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення між протеїном-і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1:6-чи 1:8, при яких найбільш висока перетравність поживних речовин.
Розглянемо приблизний склад раціону та потреби в кормах коней.
Таблиця 3 - Потреба в кормах
| Корм | Потреба в корм.од. ц. | Страховий фонд корм.од | Всього ц. корм.од. | Поживність 1 ц | Потреба у кормі, фізична маса, ц | Вміст перетравного протеїну, кг | |
| Корм.од. | Перетравного протеїну, кг | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| Концентрати - всього | 939,06 | 84,51 | 1023,57 | 487,0 | 35,6 | 13,4 | 110,34 |
| Ячмінь | 234,76 | 19,1 | 254,66 | 120 | 8,5 | 2,1 | 17,85 |
| Кукурудза | 46,95 | 3,9 | 50,85 | 132 | 9,3 | 2,6 | 24,18 |
| Пшениця фуражна | 93,9 | 7,9 | 101,8 | 151 | 10,5 | 1,5 | 15,75 |
| Овес | 563,4 | 47,94 | 611,34 | 84,0 | 7,3 | 7,2 | 52,56 |
| Горох | - | - | - | - | - | - | - |
| Грубі – всього | 869,5 | 130,4 | 999,9 | 89 | 1,77 | 22,33 | 19,79 |
| Сіно | 521,7 | 78,15 | 599,85 | 53 | 1,02 | 11,23 | 11,47 |
| Солома | 347,8 | 52,25 | 400,05 | 36 | 0,75 | 11,1 | 8,32 |
| Соковиті – всього | 695,6 | 104,34 | 799,94 | 422 | 24,15 | 17,65 | 109,04 |
| Силос | 278,24 | 41,7 | 319,94 | 110 | 8,7 | 2,9 | 25,3 |
| Сінаж | 173,9 | 26,08 | 199,98 | 95 | 1,25 | 2,1 | 2,62 |
| Коренеплоди | 243,46 | 36,5 | 279,96 | 105 | 8,3 | 2,66 | 22,13 |
| Зелені | 973,84 | 146,0 | 1119,91 | 112 | 5,9 | 9,99 | 58,99 |
| Молочні корми | - | - | - | - | - | - | - |
Даний раціон включає в себе досить багатий набір продуктів, необхідних для нормального розвитку молодняку коней.
2. Складемо норму годівлі на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.
Раціон на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. представимо у вигляді таблиць (табл. 4,5).
Таблиця 4 - Раціон на літній період
| Корм | Кількість корму, кг | Кормові одиниці, кг | Перетравний протеїн, г | Кальцій, г | Фосфор, г | Каротин, г |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Концентрати - всього | 45,0 | 8,38 | 638,0 | 69,65 | 24,0 | 314,2 |
| Ячмінь | 0,5 | 0,60 | 40,5 | 0,6 | 1,7 | 0,5 |
| Кукурудза | 20,0 | 4,0 | 280,0 | 30,0 | 10,0 | 300 |
| Пшениця фуражна | 10,0 | 2,0 | 140,5 | 15,2 | 5,4 | 5 |
| Овес | 12,5 | 1,32 | 115,0 | 0,85 | 4,9 | 2,7 |
| Горох | 2,0 | 0,46 | 62,0 | 23,0 | 2,0 | 6 |
| Грубі – всього | 1,0 | 2,68 | 55,6 | 41,4 | 11,2 | 109 |
| Сіно | 0,5 | 2,08 | 316, | 37,2 | 8,8 | 100 |
| Солома | 0,5 | 0,60 | 24,0 | 4,2 | 2,4 | 9 |
| Соковиті – всього | 63,3 | 10,5 | 700,0 | 75,5 | 33,7 | 309,0 |
| Силос | 25,5 | 4,0 | 270,0 | 30,0 | 12,0 | 300 |
| Сінаж | 15,0 | 2,1 | 210,0 | 23,0 | 2,4 | 7,0 |
| Коренеплоди | 10,0 | 1,20 | 90,0 | 4,0 | 4,0 | - |
| Зелені | 12,8 | 3,2 | 130,0 | 18,5 | 6,8 | - |
| Молочні корми | 5,0 | 1,2 | 85,9 | 3,5 | 8,5 | 2,0 |
Таблиця 5 - Раціон на зимовий період
| Корм | Кількість корму, кг | Кормові одиниці, кг | Перетравний протеїн, г | Кальцій, г | Фосфор, г | Каротин, г |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Концентрати - всього | 57,7 | 8,38 | 638,0 | 69,65 | 24,0 | 314,2 |
| Ячмінь | 1,2 | 0,60 | 40,5 | 0,6 | 1,7 | 0,5 |
| Кукурудза | 22,0 | 4,0 | 280,0 | 30,0 | 10,0 | 300 |
| Пшениця фуражна | 15,0 | 2,0 | 140,5 | 15,2 | 5,4 | 5 |
| Овес | 18,5 | 1,32 | 115,0 | 0,85 | 4,9 | 2,7 |
| Горох | 1,0 | 0,46 | 62,0 | 23,0 | 2,0 | 6 |
| Грубі – всього | 7,0 | 2,68 | 55,6 | 41,4 | 11,2 | 109 |
| Сіно | 4,0 | 2,08 | 316, | 37,2 | 8,8 | 100 |
| Солома | 3,0 | 0,60 | 24,0 | 4,2 | 2,4 | 9 |
| Соковиті – всього | 39,5 | 10,5 | 700,0 | 75,5 | 33,7 | 309,0 |
| Силос | 27,5 | 4,0 | 270,0 | 30,0 | 12,0 | 300 |
| Сінаж | - | 2,1 | 210,0 | 23,0 | 2,4 | 7,0 |
| Коренеплоди | 12,0 | 1,20 | 90,0 | 4,0 | 4,0 | - |
| Зелені | - | 3,2 | 130,0 | 18,5 | 6,8 | - |
| Молочні корми | 9,0 | 1,2 | 85,9 | 3,5 | 8,5 | 2,0 |
Характерною особливістю та відмінністю раціонів літнього та зимового періодів є те, що в літній період акцент ставиться на соковиті корми, в них міститься значна кількість вітамінів, мікроелементів, які потрібні для нормального розвитку для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. в зимовий період навпаки зелених кормів, крім заготовленого силосу нема, але в ньому міститься вже не та кількість поживних речовин, тому переходять на збільшення використання концентратів та грубих кормів [2].
Дані раціони забезпечать нормальний розвиток жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.
3. ПЛАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
В господарстві досить чітко визначені та намічені плани щодо реалізації виробленої продукції.
Отже можемо представити у вигляді таблиці реалізацію продукції конярства по господарству за 3 останні роки.
Таблиця 6
| Рік | Вид реалізації | Вартість продукції | Втрати при реалізації | Прибуток |
| 2002 | На м`ясопереробні заводи | 12,0 грн./кг | 3,0 грн./кг | 9,0 грн./кг |
| Для потреб господарства | 10,0 грн./кг | 3,0 грн./кг | 7,0 грн./кг | |
| Реалізація жеребців племінної породи | 3200 грн. за одного | 200 грн. за одного | 3000 грн. за одного | |
| 2003 | На м`ясопереробні заводи | 14,0 грн./кг | 3,0 грн./кг | 11,0 грн./кг |
| Для потреб господарства | 11,0 грн./кг | 3,0 грн./кг | 8,0 грн./кг | |
| Реалізація жеребців племінної породи | 3500 грн. за одного | 300 грн. за одного | 3200 грн. за одного | |
| 2004 | На м`ясопереробні заводи | 14,0 грн./кг | 4,0 грн./кг | 10,0 грн./кг |
| Для потреб господарства | 11,0 грн./кг | 4,0 грн./кг | 7,0 грн./кг | |
| Реалізація жеребців племінної породи | 3600 грн. за одного | 300 грн. за одного | 3300 грн. за одного |
Як бачимо, з даних представлених в таблиці6 дана галузь має достатній розвиток в даному господарстві існує досить реальна перспектива одержання прибутків від розвитку конярства.
ВИСНОВКИ
Вибране нами господарство для характеристики має досить високі показники продуктивності продукції тваринництва, а саме конярства. В господарстві вирощуються коні племінні, м`ясні та молочні.
Важливим фактором підвищення ефективності галузі є максимальне використання висококласних жеребців, приплід від яких реалізується за найвищими цінами. Показники відтворення об'єктивно характеризують стан і культуру конярства в господарствах будь-якої категорії. Основним показником відтворення поголів'я коней є кількість здорових, нормально розвинених лошат, одержаних від 100 кобил, наявних на початок року.
Годівля - важливий фактор, за допомогою якого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринного організму, закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можна керувати обміном речовин, удосконалювати тварин і підвищувати їх продуктивність. Кормова база в переважній більшості кормів забезпечена достатньо. Господарства переважно власними силами має забезпеченість в кормах майже на 100 відсотків.
4. Підвищення якості кормів можна забезпечити вжиттям певних заходів:
використання перспективних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
використання сучасних засобів догляду за рослинами;
внесення в ґрунт азотних добрив, що сприяє підвищенню протеїну в рослинах.
5. Загалом по господарству галузь конярства знаходиться в на досить високому рівні розвитку та має досить непогані перспективи в майбутньому.
Література
Андрюшкин В. Вопросы искусственного осеменения. - Коневодство и конный спорт, 1991, № 7. - С. 9.
Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1989. – 511 с.
Барминцев Ю.Н., Кавешников В.С., Нечаев И.Н. и др. Продуктивное коневодство. - М.: Колос, 1980. - 207 с.
Богданов Г.О. Норми та розрахунки раціонів: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1985. – 153 с.
Боголюбский С.Н. Происхождение и преобразование домашних животных. - М., 1959.
Бобылев И., Ермолин Г., Гуревич В., Меркулова М. Экспресс-диагностика жеребости. - Коневодство и конный спорт, 1987, № 4. - С. 34-35.
Водолазова М. Содержание заводских жеребцов. - Коневодство и конный спорт, 1990, № 2. - С. 12-13.
Волков