Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства

із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:

Ч_п = Е Б_ві / Ф_п ,

де Ч_п – додаткова потреба підприємства у працівниках (чоловік), Б_ві – балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну (гривень), Ф_п – фондоозброєність праці працівників підприємства (гривень).

Отже, Ч_п = 225000 / 25714,29 = ~ 9 (чол.)

в тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = 100000 / 25714,29 = ~ 4 (чол.)

в другу зміну:

Ч_п2 = 75000 / 25714,29 = ~ 3 (чол.)

в третю зміну:

Ч_п3 = 50000 / 25714,29 = ~ 2 (чол.)

4. Підвищення ефективності використання календарного часу.

Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу.

Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо.

За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 8 – 12 %.

Припустимо, що проведені на підприємстві заходи по підвищенню використання календарного часу дозволили збільшити фонд робочого часу на 8 %.

Проте, впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства.

Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів:

Р_ч = РЧ_пл х Д_вч ,

де Р_ч – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), РЧ_пл – розрахований фонд робочого часу на плановий період (днів), Д_вч – величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів (у відсотках).

Отже, Р_ч = 230 х 0,08 = 18,4 (днів).

Визначаємо число додаткових змін використання ОВФ ( ЗМ_кч) підприємства:

ЗМ_кч = Р_ч х К_зм = 18,4 х 1,709 = 31,45 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:

О_кч = (О_пл /ЗМ_пл) х ЗМ_кч.

О_пл = О_б + О_рчпл + О_взч + ОЗМ_пл =8100+405+63,99+212,334 = 8781,324;

ЗМ_пл = З_мпл + ЗМ_кч = 250 + 31,45 = 281,45;

Отже, О_кч = (8781,324 / 281,45) х 31,45 = 981,25 (тис. грн.).

Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі – 600,0 грн. в кожну зміну за рік.

Д_кч = ЗМ_кч х С_кч,

де Д_кч – додаткові витрати, пов”язані із збільшннням коефіцієнта використання календарного часу (грн.), С_кч – додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, (грн.).

Отже, Д_кч = 31,45 х 0,6 = 18,87 (тис. грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Д_а/В_і = (Б_ві х А) / О_і,

де О_і – обсяг виробництва продукції у базовому і плановому році.

Отже, доля цих витрат у базовому році складе: Д_а/В_б = 0,0586;

У плановому році:

Д_а/В_пл = (5420 х 0,088) / (8781,324 + 981,25) = 0,0489 (грн./грн.).

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = ( Д_а/В_б – Д_а/В_пл)хО_пл = (0,0586-0,0489)х9717,526=94,7

(О_пл = О_кч + О_пл).

Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити:

С_кч = А/В_пл - Д_кч = 94,7 – 18,87 = 73,45(75,83) (тис. грн.).

Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу ОВФ (К_кч):

К_кч = ((Р_чб + Р_ч) + Р_ч) / ККД ,

де Р_ч – в першому випадку – приріст робочого часу використання ОВФ, у другому випадку – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), ККД – кількість календарних днів.

Отже, К_кч = ((140 + 6,3) + 18,4) / 365 = 0,45.

Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства.

Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ ( Чп) у зв”язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємствах, балансової вартості ОВФ, що використовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу:

Ч_п = (Е Б_ві / Ф_п) х ( ЗМ_кч / ЗМ_пл) ,

де Б_ві – балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-ту зміну (грн.), (Е – сума), ЗМ_кч – число додаткових змін використаня ОВФ у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (змін), Ф_п – фондоозброєність праці (грн.), ЗМ_пл – число змін використання ОВФ у плановому році (змін).

Ч_п = ((4300 + 3400 + 1300) / 25,71429) х (31,45 / 250)= 44 (чол.).

В тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = (4300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 21 (чол.).

В другу зміну:

Ч_п2 = (3400 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 17 (чол.).

В третю зміну:

Ч_п3 = (1300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 6 (чол.).

4. Аналіз одержаних результатів.

На підставі результатів економічного обгрунтування заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів.

Поліпшення використання ОВФ дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних ОВФ на підприємстві.

Показники	Величина коефіцієнтів	Зростання коефіцієнтів	Додаткові витрати тис. грн.	результати
збільш. обсягу прод. тис. грн.	зниж. собів. прод. тис. грн.	збільш робоч. місць чол.
Базовий рік	Плановий рік
1.підвищення коефіціє-нта викор робочого часу	0,6087	0,6391	0,0304	4,668	405	16,6
2. підвищ. коефіцієнта викор внутрізмін. часу	0,9125	0,9204	0,0079	1,264	63,99	0,369
3. підвищення коефіці-єнта змінності	1,667	1,709	0,042	6,1179	212,33	3,857	9
4. підвищ. коефіцієнта викор. календарн. часу	0,3836	0,45	0,0664	18,87	981,25	75,83	44
Разом				30,92	1662,57	96,656	53

Таким чином, поліпшення використання ОВФ забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році:

К = О_пл / Ф_вб ,

де К- економія капітальних вкладень, О_пл – обсяг додаткової продукції в плановому році, Ф_вб – фондовіддача у базовому році.

Отже, К = 1658,04 / 1,5 = 1105,36 (тис. грн.).

4. Вплив підвищення ефективності використання ОВФ на господарську діяльність підприємства

Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.

Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, яке полягає в зниженні витрат живої і уречевленної праці, а по сумі собівартості продукції, оскільки значна сума витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов”язана із використанням ОВФ на підприємстві.

Показники	Одиниц. виміру	Базовий рік	Приріст аб-солютний	Віднос-ний	Плановий рік
Проектна потужн. підприемства	млн. грн	12,00	-		12,00
Обсяг реалізації продукції	млн. грн	8,10	1,66257	20,5	9,76257
Освоєння проектної потужності	%	67,5	13,85	20,5	81,35
Балансова вартість ОВФ	млн. грн	5,40	0,02	0,37	5,42
Фондовіддача	грн./грн.	1,5	0,3079	20,53	1,8079
Чисельність працівників	Чол.	400	53	13,25	453
Продуктивність праці	млн. грн	0,02025	0,0013	6,42	0,02155
Собівартість продукції	млн. грн	6,10	1,1794	19,33	7,2794
Витрати на 1грн реалізов. продук	млн. грн	0,7531	-0,0075	-0,99	0,7456
Середня заробітна плата	Грн.	479,17	14,81	3,09	493,98
Прибуток	млн. грн	2	0,48317	24,16	2,48317
Рентабельність виробництва	%	32,79	1,32	4,03	34,11

Фондовіддача на даному підприємстві зросла на:

Ф_пл = 1,66257 / 5,40 = 0,3079 (грн./грн.).

Тоді у плановому році вона становитиме:

Ф_пл = 1,5 + 0,3079 = 1,8079 (грн./грн.).

Продуктивність праці у плановому періоді складатиме:

П_п = 9,76257 / 453 = 0,02155; (у базовому році – 8,10 / 400 = 0,02025).

Зміну собівартості у плановому періоді визначаємо слідуючим чином:

С_пл = (С_б / О_б) х (О_пл - зниження собівартості продукції) =

= (6,1 / 8,1) х (9,76257 – 96,656) = 0,7531 х 9,665914 = 7,2794(млн. грн.)

Отже, абсолютна зміна собівартості у порівнянні з базовою буде становити:

С_пл = 7,2794 – 6,10 = 1,1794 (млн. грн.).

Витрати на 1 гривню реалізованої продукції у плановому періоді будуть становити:

В1грн = 7,2794 / 9,76257 = 0,7456, (у базовому – 6,10/8,10);

З цього видно, що на 1 грн. реалізованої продукції затрати у плановому періоді зменшилась на 1,288 %, а за рахунок того, що збільшився обсяг виробництва продукції на 20,5 %, а загальна собівартість зросла на 19,33 %.

Тоді середня заробітна плата у базовому році складатиме ( грн.):

ЗП_баз = (С_баз – МВ) / (Ч_пбаз х 12), тобто:

ЗП_баз = (6,1 – 3,8) / (400 х 12) = 2300000 / 4800 = 479,17 грн.

Заробітна плата у плановому році середня складатиме:

ЗП_пл = (С_пл – ((МВ / О_б) х (О_пл + додаткові витрати))) / (Ч_ппл х 12);

ЗП_пл = (7,2794 – ((3,8 / 8,1) х (9,76257 + 0,03092))) / (453 х 12) = 493,98(грн.)

Прибуток визначаємо:

ПРИБ = О – С, тобто у базовому році прибуток складатиме:

ПРИБ_б = О_б – С_б = 8,1 – 6,1 = 2 (млн. грн.)

У плановому періоді ПРИБ_пл = О_пл – С_пл = 9,76257 – 7,2794 =2,48317 млн.

Визначаємо рентабельність:

РЕНТ = (ПРИБ / С) х 100%, тобто у базовому році рентабельність дорівнює:

РЕНТ_б = (ПРИБ_б / С_б)х 100 = (2 / 6,1) х 100 = 32,79%;

РЕНТ_пл = (ПРИБ_пл /С_пл) х 100 = (2,48317 / 7,2794) х 100 = 34,11%.

За рахунок підвищення ефективності використання ОВФ продуктивність праці зросла на 6,42 %, а середня зарплата зросла на 3,09 %. Отже, вище вказані заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ виправдали себе: прибуток підприємства зріс на 24,16 %, рентабельність виробництва зросла на 4,03 %.

Висновки.

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов”язана із використанням ОВФ на підприємстві.

У своїй курсовій роботі я підвищував ефективність використання ОВФ за рахунок:

• підвищення використання річного робочого часу;

• підвищення коефіцієнта змінності;

• підвищення використання внутрізмінного часу;

• підвищення використання календарного часу.

За рахунок першого заходу я досяг збільшення обсягів виробництва на 405тис.грн.,внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 16,6тис.грн.

За рахунок підвищення коефіцієнта змінності я досяг збільшення виробництва обсягів виробництва продукції на 212,33 тис. грн., внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 3,857 тис. грн., а чисельність робітників зросла на 9 чоловік.

За рахунок підвищенні використання внутрізмінного часу я досяг збільшення обсягів виробництва продукції на 63,99 тис. грн., собівартість продукції знизилась на 0,369 тис. грн.

За рахунок підвищення використання календарного часу досягнуто збільшення обсягів виробництва продукції на 981,5 тис. грн., собівартість продукції знизилась на 75,83 тис. грн., а чисельність робітників збільшилась на 44 чоловіки.

В загальному збільшилось виробництво продукції на 1,61754 млн. грн., що більше 10 процентів (збільшення обсягу продукції в плановому році) від проектної потужності підприємства, тому підприємству потрібно шукати нові ринки збуту цієї продукції. Загальна ефективність виробництва на нашому підприємстві (дивимось по зростанню прибутку підприємства) зросла на 483 тисячі 170 грн., тобто на 24,16 %.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) – К.:Заповіт, 97р.

2. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р.

3. Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р.

4. Самуельсон П. Економіка. Львів.,Світ. 1993 р.

5. Методичні вказівки (методички №№ 067-135, 067-136).