Підбір чергування культур в сівозмінах

й уражаються хворобами, тому вони є поганими попередниками для багатьох культур і поля після них відводимо під чисту чи зайняту пару, можемо використати під багаторічні чи трави просапні культури.

Ми вважаємо, що краще місце просапних культур у сівозміні — після озимих і ярових хлібів, що йдуть по чистій чи зайнятій парі, а також по шарі багаторічних трав і інших гарних попередників за умови, що ґрунт на цих полях добре заправлений органічними добривами.

В господарстві вирощується льон-довгунець гарним попередником для нього є багаторічні трави, озимі і просапні культури, що йдуть по шару багаторічних трав.

Конюшина, люцерна в суміші зі злаковими багаторічними травами, є добрими фіксаторами азоту, тому роблять підсівання навесні під покрив ярових чи озимих зернових культур. 1

Зернобобові, цукровий буряк, льон, соняшник не можна обробляти повторно через ураження хворобами, нематодами, заразихами (у соняшника). Їх можна повертати на те саме поле не раніш чим через 3—4 роки, соняшник — через 7—9 років.

2.4 Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни і запроектованої для освоєння

Заключний етап проектування нової сівозміни полягає в обґрунтуванні економічної оцінки сівозміни.

Розрахуємо окремі показники для 8-ми пильної сівозміни економічні показники та занесемо до таблиці.

Виробництво зерна з 1 га засіяної площі складає:

Виробництво всієї продукції в кормових одиницях

Вихід перетравного протеїну з 1 га сівозмінної площі

Вихід валової продукції в грошовому виразі у порівняльних цінах складає:

Виробництво (валовий збір) продукції в сівозміні:

Зерна 75,9 ц (загальна кількість для існуючої сівозміни), 115 ц (загальна кількість для нової сівозміни).

Кормових одиниць 88,53 ц (загальна кількість для існуючої сівозміни), 101,76 ц (загальна кількість для нової сівозміни)

Перетравного протеїну 9,16 ц (загальна кількість для існуючої сівозміни), 10,53 ц (загальна кількість для нової сівозміни)

Вартість продукції 62 грн.(загальна кількість для існуючої сівозміни), 64 грн. (загальна кількість для нової сівозміни).

Порівняльна економічна оцінка існуючої та нової сівозміни

Економічні показники	Існуюча сівозміна	Нова сівозміна	Процент до існуючої сівозміни
Виробництво зерна, ц/га	37,8 17,6 20,5	43,47 20,24 23,57	87 86,9 86,9
Вихід кормових одиниць, ц/га	44,98 19,36 24,19	51,7 22,26 27,8	87 86,9 87
Вихід перетравного протеїнй, ц/га	4,53 1,76 2,87	5,21 2,02 3,3	86,9 87,1 86,9
Вартість валової продукції, грн/ц	22 16 21	24 17 23	91,6 94,1 91,3

3. Запровадження та освоєння запроектованої сівозміни

Освоєння сівозміни представляє собою поступовий перехід до прийнятого чергування культур, який буде тривати протягом 1 – 3 років. Для освоєння сівозміни складаємо план переходу до прийнятої сівозміни, при цьому на потрібно врахувати деякі умови.

Період освоєння триватиме 3 роки.

У період освоєння сівозміни повинні бути забезпечені виконання і по можливості перевиконання обсягу валового виробництва всіх видів рослинницької продукції, це передбачено перспективним планом розвитку господарства. Попередники нами були вибрані правильно, підвищенню родючості ґрунту сприяють внесення органічних та мінеральних елементів живлення у достатній кількості (враховуючи попередники вирощуваних на даному полі культур),

Посівні площі, які запроектовані не змінюються у всі роки освоєння сівозміни, а саме на протязі трьох років, при запровадження нової сівозміни було збільшено посівну площу 3 поля, а площі поля №1 зменшена на 10 га та №4 на 4 га. На полі №3 будемо сіяти картоплю, і в зв`язку з інтенсивним виведенням високоврожайних та стійких до хвороб сортів картоплі, та збільшилися потреби населення у даному продукті в господарстві вирішили дещо збільшити посівну площу для даної культури.

Проведений збір фактичного розміщення культур на полях за останні 2 роки до освоєння сівозміни:

Ми встановили історію полів, тепер можемо перейти до складання плану переходу до освоєння нової сівозміни, тобто нам потрібно розмістити культури на полях у перший рік освоєння.

Спочатку з`ясуємо, які вже поля засіяні на даний час: це поля № 1, 2, 5.

Найвимогливіші культури розміщуємо з урахуванням найкращого попередника: озиму пшеницю після конюшини, льон після озимої пшениці.

Тепер розмістимо решту культур враховуючи їх попередники: озиме жито ® картопля ® льон ® озима пшениця ® кормовий буряк ® кукурудза на силос ® конюшина.

План освоєння являє собою таблицю, в якій подано фактичне розміщення культур у кожному полі на два попередні роки і планове розміщення культур на період освоєння сівозміни.

Існуюча польова сівозміна №1

План освоєння 8- пільної польової сівозміни

Номер поля	Площа, га	Фактичне розміщення культур	Розмішення культур у роки освоєння сівозміни
		У попередньому році	У поточному році	2003 рік	2004 рік	205 рік
		культура	площа, га	культура	площа, га	культура	площа, га	культура	площа, га	культура	площа, га
(1)	86,8	Кукурудза на силос	86,8	Ярий ячмінь + конюшина	86,8	Конюшина	86,8	Озиме жито	86,8	Картопля	86,8
(2)	94,0	Ярий ячмінь + конюшина	94,0	Конюшина	94,0	Озиме жито	114,0	Картопля	94,0	Льон	94,0
(3)	90,0	Конюшина	90,0	Озиме жито	90,0	Картопля	70,0	Льон	90,0	Озима пшениця	90,0
(4)	89,0	Озиме жито	89,0	Картопля	89,0	Льон	89,0	Озима пшениця	89,0	Кормовий буряк	89,0
(5)	94,0	Картопля	94,0	Льон	94,0	Озима пшениця	94,0	Кормовий буряк	94,0	Кукурудза на силос	94,0
(6)	84,0	Льон	84,0	Озима пшениця	84,0	Кормовий буряк	84,0	Кукурудза на силос	84,0	Ярий ячмінь + конюшина	84,0
(7)	91,0	Озима пшениця	91,0	Кормовий буряк	91,0	Кукурудза на силос	91,0	Ярий ячмінь + конюшина	91,0	Конюшина	91,0
(8)	97,2	Кормовий буряк	97,2	Кукурудза на силос	97,2	Льон	97,2	Конюшина	97,2	Озиме жито	97,2

В запропонованій сівозміні дотримуються межі полів, а чергування культур відповідає прийнятій схемі.

Складемо ротаційну таблицю, яка допоможе встановити правильний порядок дотримання чергування культур в сівозміні. Від кількості полів у сівозміні залежить строк ротації сівозміни. Ротацією сівозміни називають період, за який відбувається повна зміна культур на всіх полях. Порядок цієї зміни показує ротаційна таблиця. Тривалість ротації в роках дорівнює кількості полів.

При розробці схеми сівозміни важливо передбачити гнучкість її, тобто можливість при потребі зменшувати або збільшувати посівні площі одних культур за рахунок інших без ломки сівозміни. Розроблену і прийняту сівозміну впроваджуємо у виробництво. Спочатку проводять потрібні землевпорядні роботи: визначають межі полів, нарізують поля в натурі тощо. Після виконання цих робіт сівозміну вважаємо введеною.

Ротаційна таблиця польової сівозміни.

№ поля	Рік
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
1	Конюшина	Озиме жито	Картопля	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина
2	Озиме жито	Картопля	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина
3	Картопля	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина	Озиме жито
4	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина	Озиме жито	Картопля
5	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина	Озиме жито	Картопля	Льон
6	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина	Озиме жито	Картопля	Льон	Озима пшениця
7	Кукурудза на силос	Ярий ячмінь + конюшина	Конюшина	Озиме жито	Картопля	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк
8	Ярий ячмінь +конюшина	Конюшина	Озиме жито	Картопля	Льон	Озима пшениця	Кормовий буряк	Кукурудза на силос

4. Система обробок ґрунту в полях сівозміни

Система обробітку ґрунту включає у себе ряд основних взаємопов'язаних ланок, або елементів. Такими ланками є: 1) раціональна система обробітку ґрунтів; 2) передові прийоми сівби, садіння рослин і виробництва їх насіння; 3) раціональна структура посівних площ і сівозмін; 4) досконала система боротьби з бур'янами і захист рослин від хвороб та шкідників; 5) меліоративні заходи; 6) заходи боротьби з ерозією ґрунту; 7) раціональна система удобрення.

Отже, всі заходи підвищення родючості ґрунту й урожайності рослин входять у єдину систему землеробства як її елементи.

Обробіток ґрунту є однією з основних ланок у системі землеробства. В результаті обробітку поліпшуються фізичні властивості ґрунту, інтенсифікується діяльність ґрунтових мікроорганізмів, знищуються бур'яни і забезпечується загортання в грунт стерньових рослинних решток та добрив. Тепер застосовують різні заходи обробітку ґрунту, які в науково обґрунтованій послідовності об'єднуються в систему обробітку. Основними заходами обробітку, які використовуються в досліджуваному нами господарстві є оранка, культивація, лущення, боронування, шлейфування.

Оранка. Перевертання скиби призводить до повнішого знищення бур'янів, забезпечує глибоке загортання в грунт стерньових решток і добрив, сприяє знищенню шкідників. Проте періодичне вивертання на поверхню глибших шарів ґрунту прискорює мінералізацію перегною та висушує шар ґрунту, здорожує обробіток тощо. 1

Оранка дає змогу досить повно розв'язати всі основні завдання обробітку: поліпшення фізичних властивостей ґрунту (водо- і повітропроникності, структури тощо), знищення бур'янів, а також загортання добрив і рослин них решток. Тому її використовують як основний прийомом обробітку. Орють грунт плугами. Для оранки в господарстві використовують різні навісні і причіпні плуги, що мають різну кількість корпусів (частіше 3 - 5) (додаток 1). Дисковий ніж встановлюють після останнього корпусу. Він відрізує скибу вертикально, щоб утворився рівний край борозни. В середньому оранку проводять на глибину 20 - 22 см. Конкретну глибину оранки встановлюють залежно від товщини перегнійного ґрунту і характеру вирощуваних рослин. Ґрунти з тонким перегнійним горизонтом — на всю його товщину. В результаті глибокої оранки на поверхню може бути вивернутий малородючий підзолистий горизонт, що різко погіршить агровиробничі властивості ґрунту. Проте при оранці на глибину, меншу ніж 20— 22 см, проводиться поступове збільшення її періодичним вивертанням на поверхню 3 - 4 см нижнього шару ґрунту з одночасним внесенням добрив. Цей захід дістав назву поступового поглиблення орного шару. Він має дуже велике значення для окультурення ґрунтів і створення на поверх ні їх товстого родючого шару.

Глибину оранки встановлюємо також залежно від характеру рослин, які будуть рости на даному полі. Для вирощування коренебульбоплодів грунт зорюють на більшу глибину, оскільки при мілкій оранці у цих рослин помітно зменшується врожайність. Для вирощуванні зернових, колосових та інших культур, у яких коренева система розташована в поверхневих горизонтах, оранку проводимо на глибину 20 - 25 см.

При оранці протягом кількох років підряд на однакову глибину у верхній частині підорного шару утворюється щільний прошарок, який дістав назву плужної підошви. Плужна підошва заважає проникненню кореневих систем рослин углиб. Щоб вона не утворилась, глибину оранки треба періодично змінювати. Є два основних способи оранки, які використовуються в господарстві: всклад та врозгін. Щоб на полі після оранки не утворились постійні звальні гребені або борозни, ці два способи чергують. Важливим показником є швидкість оранки. Збільшення швидкості дає можливість провести оранку в кращі агротехнічні строки.

Культивація - це розпушування ґрунту для поліпшення фізичних властивостей його і боротьби з бур'янами. Культивацію підрозділяють на суцільну, при якій обробляється вся поверхня поля, і просапну, при якій обробляються лише міжряддя. Культивацію проводять культиваторами та ротаційними мотиками. Робочий орган культиватора - лапа (рис. ). Залежно від засміченості поля і типу переважаючих бур'янів використовують лапи різної форми. Найбільш поширені стрілчасті універсальні лапи, які добре підрізують бур'яни і розпушують грунт. Глибина культивації - від 5 - 6 до 10 - 12 см. Спеціальними культиваторами грунт розпушують на 20см і більше.

Лущення використовується господарством з метою розпушування ґрунту з частковим або повним обертанням скиби, що розпушується, яке проводять для поліпшення фізичних властивостей ґрунту і боротьби з бур'янами. Лущать грунт дисковими або лемішними лущильниками. Дискові лущильники розпушують грунт, частково перевертають його, оскільки диск має блюдцеподібну форму, і підрізують бур'яни. Глибина обробітку дисковими лущильниками 8 - 10 см. Лемішні лущильники розпушують грунт, як невеликі плуги, з обертанням скиби. Глибина розпушування 10 - 15 см. Вони добре знищують бур'яни, але, дуже розпушуючи верхній шар, сприяють пересиханню його.

Боронування застосовують для розпушування ґрунту на глибину 2 - 8 см в основному для «закриття» вологи, вирівнювання його поверхні та надання йому дрібно грудкуватої структури. Боронування застосовуються також при догляді за посівами (особливо озимини, травами). Боронування проводять зубовими, сітчастими, голчастими та дисковими боронами (рис. ). Дискова борона працює аналогічно дисковому лущильнику. Специфічно діє зубова борона, робочим органом якої є зуб. Перемішуючись у ґрунті, він розпушує його. За масою ці борони поділяють на важкі, середні й легкі. Важкі борони розпушують грунт на більшу глибину (6 - 8 см), легкі - на меншу (2 - 4 см). Сітчасті борони використовують для післяпосівного боронування. Кожний зуб такої борони може рухатися незалежно від інших, тому вона краще копіює поверхню ґрунту і не пошкоджує сходів культурних рослин. Голчасту борону використовують насамперед в районах поширення вітрової ерозії.

При боронуванні поверхня ґрунту набуває дрібно грудкуватої структури, капілярні пори перериваються, волога перестає надходити до поверхні і менше випаровується—«закривається» в ньому. Боронуванням знищують молоді сходи бур'янів. При весняному боронуванні озимих культур і трав поля очищають від відмерлих за зиму органів рослин, грунт розпушують, у ньому затримується волога і одночасно полегшується доступ кисню до кореневої системи рослин. Все це має велике значення для зміцнення рослин після зими.

Шлейфування — вирівнювання ґрунту за допомогою шлейфа. В результаті одночасно зменшується випаровування вологи з ґрунту.

Коткування — ущільнення поверхні ґрунту для вирівнювання його і підтягування вологи у верхні шари. Коткування проводять котками. Коткування ущільнює грунт, внаслідок чого в ньому збільшується кількість капілярних пор, по яких волога надходить у верхній шар. Підтягування вологи потрібне після сівби в сухий грунт або сівби таких культур, насіння яких потребує для проростання більшої кількості вологи. Даний вид обробітку грунту використовуємо під кормовий буряк, коткування проводимо відразу ж після сівби. Післяпосівне коткування цукрових буряків збільшує врожайність. Гладенькі котки застосовують для прикочування ґрунту до сівби. Вони добре вирівнюють грунт, що забезпечує рівномірність загортання насіння. Це особливо важливо при неглибокій сівбі дрібного насіння (наприклад, льону).

Всі заходи обробітку об'єднують і складають системи обробітку, найважливішими з яких є: система основного (зяблевого обробітку ґрунтів), система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури і система передпосівного обробітку ґрунтів під озимі культури. Своєрідні системи обробітку ґрунтів застосовують під час догляду за рослинами.

Система основного (зяблевого) обробітку ґрунтів, її застосовуємо у літньо-осінній період, після збирання урожаю на полях, які весною засіватимуться ярими культурами. Наприкінці літа грунт на полях після збирання врожаю звичайно дуже ущільнений, має малу водопроникність, інтенсивно випаровує вологу, збіднений на поживні елементи. На ньому ростуть бур'яни, на поверхні є насіння бур'янів та післяжнивні рештки рослин. У зв'язку з цим основною метою системи зяблевого обробітку ґрунтів є; розпушування ґрунту для збільшення його водопроникності та зменшення інтенсивності випаровування вологи з ґрунту, знищення бур'янів та їх насіння; загортання в грунт післяжнивних решток рослин і добрив; знищення шкідників сільськогосподарських культур.1

На полях господарства застосовують такі види зяблевого обробітку ґрунтів: обробіток стерні, обробіток після збирання просапних культур, обробіток задернілих ґрунтів, напівпаровий обробіток, обробіток ґрунтів у районах недостатнього зволоження і обробіток ґрунтів, де можлива вітрова ерозія.

Зяблевий обробіток стерні починаємо відразу після збирання урожаю. Спочатку грунт лущать дисковими лущильниками на глибину 8—10 см, а на полях, засмічених кореневищами та коренепаростковими бур'янами, - до 12 см. Під час лущення підрізуються вегетуючі бур'яни, на поверхні ґрунту утворюється пухкий дрібно грудкуватий шар, що знижує випаровування вологи з ґрунту, і, що особливо важливо, в грунт на невелику глибину загортається насіння бур'янів. Останнє сприяє проростанню їх. Після масових сходів бур'янів, але не пізніш як через 1,5—2 тижні після лущення, проводимо глибоку оранку плугами з передплужниками. Під час оранки знищуються пророслі бур'яни, у грунт загортаються післяжнивні рештки і добрива, знищуються шкідники сільськогосподарських культур та збудники їх хвороб, різко збільшується водопроникність ґрунту. В результаті вода досить легко надходить у грунт.

Поля після збирання просапних культур, які добре оброблялися (цукровий буряк, кукурудза, картопля), очищені від бур'янів, тому лущення, тут не потрібне. Після збирання просапних культур здебільшого обмежуються зяблевою оранкою. Проведенням глибокої зяблевої оранки обмежуються звичайно і при обробітку поля, яке звільняється після вирощування багаторічних трав і має дернину. Культурна оранка, тобто оранка плугами з передплужниками, створює сприятливі умови для розкладення дернини й утворення перегною.

Система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури. Навесні, після танення снігу, поля, які були оброблені восени за системою зябу, характеризуються рядом особливостей. Грунт цих ланів багатий на вологу, але ущільнений і тому активно випаровує цю вологу. В ньому містяться насіння і вегетативні органи бур'янів, здатні утворювати нові рослини. Тому система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури найчастіше складається переважно з двох ланок: ранньовесняного боронування для закриття вологи і культивації, що проводяться для знищення бур'янів, що проростають, та розпушування ґрунту.

При сівбі деяких культур, особливо дрібнонасінних, доцільно проводити передпосівне прикочування ґрунту для вирівнювання поверхні і більш рівномірного загортання насіння. Ранньовесняне боронування проводять, як тільки підсохнуть гребені оранки, його краще проводити під кутом 45° до напрямку гребенів оранки у два-три сліди. Дво-, триразовий прохід борони, крім розпушування ґрунту, добре розрівнює поверхню ланів, внаслідок чого менше випаровується вологи. Боронування слід закінчувати протягом 1— 2 днів. Запізнення з цим агрозаходом призводить до значних втрат вологи і зниження урожайності.

Система обробітку ґрунтів під озимі культури. Озимі культури висіваємо після просапних культур. Для посіву озимих культур в господарстві використовують при: просапні та сидеральні. Просапними називаються пари, які займають просапними культурами (ранньою картоплею, кукурудзою на зелений корм, тощо). При вирощуванні цих , культур міжряддя розпушують. Сидеральні — такі пари, які засівають культурами, зелену масу яких потім приорюють у грунт у вигляді зеленого (сидерального) добрива. На парових полях висівають культури з коротким вегетаційним періодом. Парозаймальну культуру висіваємо так, щоб можна було знищувати бур'яни під час обробітку ґрунту; парозаймальна культура повинна забезпечити нагромадження в ґрунті елементів живлення. Цінними парозаймаючими культурами є бобові рослини, в нашому господарстві використовуємо конюшину.

У більшості зернових культур - пшениця, жито, ячмінь при повторному посіві урожайність не знижується, а в наступні роки помітно знижується. Картопля, кукурудза, коноплі, тютюн і деякі інші культури при доброму удобренні і обробітку ґрунту протягом кількох років підряд (3— 5) можуть рости на одному місці практично без зниження врожайності. Однак і ці культури підвищують урожайність у сівозміні, менше уражаються хворобами і пошкоджуються шкідниками, тому повторних посівів намагаємося уникати, полів для цього в господарстві достатньо.

Значення сівозміни в сільському господарстві винятково велике. Сівозміна дає змогу значно підвищити врожайність усіх культур. Сівозміна дає можливість раціонально використати територію господарства, створити повне співвідношення культур у виробництві, раціональніше використати добрива, знизити собівартість продукції тощо.

Збирання врожаю — відповідальний етап сільськогосподарського виробництва. Збирання, проведене в оптимальні і стислі строки, дає змогу значно скоротити втрати урожаю. Строки і способи збирання залежать від виду і сорту культури, метеорологічних умов. Зернові культури збирають двома способами: прямим і роздільним. Пряме комбайнування можливо тільки при повній стиглості зерна. Але в цей час зерно вже починає осипатися, що може призвести до значних втрат. Тому тепер широко застосовують роздільне збирання хлібів, суть якого полягає в тому, що з настанням фази сокової стиглості рослини скошують у валки, які після просушування протягом 3— 5 днів підбирають і обмолочують також комбайнами. Роздільне збирання дає змогу різко знизити втрати зерна.

Технологія збирання просапних культур залежить від виду культури. Кукурудзу збирають силосо- і кукурудзозбиральними комбайнами, картоплю — картоплезбиральними машинами, цукрові буряки — бурякокопачами та бурякокомбайнами, які витягують буряки із землі й обрізують їм листя, льон збирають льонобралками і льонокомбайнами (льонокомбайн не тільки висмикує льон з ґрунту, а й відокремлює коробочки від стебел і зв'язує льон у снопи).

5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур`янами на полях сівозміни

5.1 Система агротехнічних заходів боротьби з бур`янами в сівозміні

Бур'яни — це рослини, які не вирощуються людиною, але ростуть разом а культурними і завдають їм шкоди. Шкода від бур'янів дуже велика. Вони знижують урожайність культур.

Втрати зерна в результаті забур'яненості посівів щороку в усьому світі досягають такої кількості, якої вистачило б на рік для 1000 млн. чоловік. Лише у нашій країні через бур'яни з кожного гектара в середньому недобирають по 2 ц/га. Але бур'яни призводять не тільки до зниження урожайності. Вони погіршують якість продукції, зменшують вміст цукру в цукрових буряках, крохмалю в картоплі, білків у зерні пшениці тощо. Все це відбувається внаслідок того, що бур'яни витрачають воду і поживні речовини, затіняють культурні рослини, є переносниками хвороб і шкідників, а іноді просто паразитують на вирощуваній рослині. Наприклад, осот польовий, вівсюг, хвощ польовий забирають з ґрунту в 20—30 раз більше азоту, ніж пшениця; лутига витрачає в 2—3 рази більше вологи, ніж такі рослини, як кукурудза, ячмінь. Насіння бур'янів, потрапляючи в зерно, погіршує зберігання його, а при розмелюванні погіршує якість борошна, надаючи йому неприємного запаху (наприклад, насіння буркуну), смаку (насіння полину). Тому боротьба з бур'янами є важливим народногосподарським завданням.

Однак боротьба з бур'янами утруднюється біологічними особливостями бур'янів. Швидкість розмноження бур'янів дуже велика. Осот рожевий дає з однієї рослини до 35 тис. насінин, грицики — 73 тис., лутига біла — 100 тис. Крім того, насіння бур'янів має найрізноманітніші пристосування для поширення, дуже розтягнуті строки проростання і тривалий час зберігає схожість. Насіння осоту зберігає схожість до 20 років, подорожника — до 30, лутиги — 70 років і більше. Крім того, багато бур'янів розмножуються вегетативним способом. Утруднює боротьбу з бур'янами й те, що вони належать до найрізноманітніших видів і родин і є однорічними й багаторічними рослинами.

У господарстві виявлено більш як 20 видів різних бур'янів. В агрономії їх класифікують за різними ознаками: характером живлення, тривалістю життя, особливостями розмноження тощо. Так, за характером живлення бур'яни поділяють на паразити. Найпоширеніші бур`яни, які зустрічаються в господарстві представлені в додатку 2.

Забур`яненість полів польової сівозміни

№ поля	Схема чергування культур у сівозміні	Питома вага біологічних груп бур`янів і їх переважаючі види, %
		Малорічні однодольні	Малорічні дводольні	Багаторічні кореневищні	Багаторічні коренепаросткові
1	Ярий ячмінь + конюшина - конюшина - озиме жито - картопля – льон – озима пшениця – кормовий буряк - кукурудза на силос	10	20	50	20
2	Конюшина - озиме жито - картопля – льон – озима пшениця – кормовий буряк – кукурудза на силос - ярий ячмінь + конюшина	22	15	35	28
3	Озиме жито – картопля – льон - озима пшениця – кормовий буряк – кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина – конюшина	30	12	45	13
4	Картопля – льон - озима пшениця – кормовий буряк – кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина - конюшина – озиме жито	28	33	36	3
5	Льон - озима пшениця – кормовий буряк – кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина - конюшина - озиме жито - картопля	15	25	30	30
6	Озима пшениця – кормовий буряк – кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина - конюшина - озиме жито - картопля - льон	23	44	15	18
7	Кормовий буряк – кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина - конюшина - озиме жито - картопля – льон – озима пшениця	18	35	32	15
8	Кукурудза на силос – ярий ячмінь + конюшина - конюшина - озиме жито - картопля – льон – озима пшениця – кормовий буряк	25	36	12	27

Найважче знищувати бур'яни, які розмножуються вегетативне (кореневищні й коренепаросткові бур'яни), а також бур'яни-паразити.

Досить повно знищувати бур'яни на полях можна лише при створенні широкої системи боротьби, що складається з ряду взаємопов'язаних ланок. Основними ланками системи боротьби з бур'янами є запобіжні і знищувальні заходи та протибур'яновий карантин. Мета цих заходів — запобігати попаданню насіння бур'янів та їх поширенню на полях; очищати грунт від насіння і вегетативних органів розмноження бур'янів; знищувати бур'яни на полях.

Запобіжні заходи спрямовані на те, щоб зменшити кількість насіння бур'янів, яке потрапляє на поля з посівним матеріалом, тарою, гноєм тощо. Тому запобіжні заходи дуже різноманітні. Важливим запобіжним заходом є ретельне очищення насінного матеріалу. Вміст у посівному матеріалі насіння бур'янів контролюють. Сівба кондиційним насінним матеріалом є важливою умовою підтримування чистоти полів. Тара, в якій перевозять посівний матеріал, нерідко є джерелом надходження насіння бур'янів на поля, оскільки до мішковини може чіплятися насіння багатьох бур'янів. Треба постійно стежити за чистотою тари. Джерелом надходження на поля насіння бур'янів є гній, у який воно потрапляє, проходячи через кишки тварин. Наприклад, у 20 т гною (тобто у найменшій дозі, що звичайно вноситься на поля) може міститися до 18—20 млн. штук, а іноді й більше схожого насіння. При цьому на кожний квадратний метр поля припадає 1000—2000 штук насіння. Тому при підготовці кормів для худоби потрібно намагатися очищати їх від насіння бур'янів: запарювати, розмелювати, силосувати до масового плодоношення бур'янів тощо. Гній слід використовувати достатньо перепрілий. Дослідами Українського науково-дослідного інституту землеробства доведено, що при перепріванні гною в ньому через 6 місяців кількість схожого насіння бур'янів може зменшитись у 5 разів. Важливим заходом запобігання занесенню бур'янів на поля з вітром та водою є скошування бур'янів до цвітіння на межах, придорожніх і лісових смугах. Щоб запобігти надходженню в грунт насіння тих бур'янів, які вже є на полі, треба суворо дотримуватись строків і технології збирання врожаю. В системі запобіжних заходів боротьби з бур'янами велике значення має введення правильних сівозмін, дотримання строків сівби культурних рослин й інші агротехнічні та господарські заходи.1

Знищувальні заходи спрямовані на знищення бур'янів та очищення ґрунту від їх насіння. У ґрунті знищувальних заходів найбільше значення має правильний обробіток ґрунту, а також застосування різних хімічних засобів знищення бур'янів. Велике значення мають й інші агротехнічні заходи, наприклад впровадження в сівозміну таких рослин, що пригнічують бур'яни (горох, вико-овес), тимчасове підвищення рівня води на полях тощо.

Знищення насіння бур'янів в господарстві проводять двома методами: провокування проростання і позбавленням життєздатності. Метод провокування полягає у створенні сприятливих для проростання насіння умов з наступним знищенням бур'янів. Провокують проростання, загортаючи насіння в грунт при лущенні, підтягуючи до них вологу коткуванням. Часто провокують проростання насіння при обробітку парів, особливо чорних. Пошаровий обробіток пару створює умови, які сприяють проростанню насіння в ґрунті на різній глибині. При цьому сходи, які з'явились після першого обробітку, знищуються під час другого, а сходи, що з'явились після другого,— під час третього обробітку і т. д. Позбавляють життєздатності насіння глибоким (до 30 см) загортанням у грунт під час оранки. Однак насіння багатьох бур'янів при загортанні на 30 — 35 см втрачає життєздатність лише через 4—5 років (кукіль, стоколос польовий). Тому орати треба на різну глибину, що б не вивертати на поверхню раніше загорнутого в грунт насіння, доки воно не втратило життєздатності.

Вегетуючі бур'яни і вегетативні органи розмноження знищують механічним видаленням їх, висушуванням, проморожуванням, виснажуванням та удушенням. Малорічні бур'яни досить легко знищуються під час своєчасного зяблевого та передпосівного обробітку. Значно складніше боротися з кореневищними та коренепаростковими бур’янами, які розмножуються вегетативним способом. При цьому застосовують особливі заходи боротьби.

Механічне видалення застосовують для очищення ґрунту від кореневищ пирію, свинорию та інших кореневищних бур'янів. При цьому кореневища витягують з ґрунту