Державне регулювання природних монополій

у таблиці 3.2, графік 3.1)

Таблиця 3.1

Тарифи на комунальні послуги

Область	Kвартплата, грн. /кв. м	Холодна вода, грн. /куб. м	Гаряча вода, тариф на 1 чол. у міс.	Опалення, Гкал
		Собівартість	Тариф		Собівартість	Тариф, грн. /Гкал
Kиїв	0,4–0,94	0,83	0,96–3,65	12,0–23,13	107,4	71,9–145,8
Севастополь	0,23–0,33	1,53	0,5	8,7	97,9	41,7
Вінницька	0,45–0,69	0,76	0,46–4,56	16,22	95,06	79,2–124,39
Волинська	0,4–0,9	0,89	0,7–2,0	17,34	79,76	62
Дніпропетровська	0,37–0,77	0,83	0,46–3	9,92	65,14	69,39–130,7
Донецька	0,48–0,93	0,94	0,72–2,36	14,49	84,85	46,16–117,46
Житомирська	0,27–0,63	1,18	1–3,36	12,7	84,55	57–119,9
Закарпатська	0,5	1,68	0,55–2,34	14,71	107,18	69,13–324,6
Запорізька	0,54–0,83	1,02	0,35–4,93	3,48	67,77	73,5–148,0
Івано-Франківська	0,35–0,81	0.97	0,1–4,15	18,41–26,96	81,66	29,66–149,15
Kіровоградська	0,32–0,63	1,6	0,64–3,68	15,99–21,44	87,24	46,9–209,9
Kрим	0,23–0,82	1,25	0,17–1,92	12,83	101,4	68,8–116,5
Луганська	0,25–0,8	1,85	0,17–2,9	15	90,71	51–97,8
Львівська	0,43–0,86	1,16	0,68–2,52	12,16–13,67	81,07	57–199
Миколаївська	0,69–0,81	1,16	0,6–2,36	14,93	79,97	65,5–405,84
Одеська	0,36–0,9	0,89	0,74–3,5	20,48	82,86	65,13–120,5
Полтавська	0,37–0,99	1,56	0,65–1,98	11,32	86,64	76,65
Рівненська	0,75–1,6	1,15	0,61–2,02	13,06	84,64	90,3–156,09
Сумська	0,33–0,56	1,12	0,68–2,69	9,86	78,63	56,5–150,8
Тернопільська	0,3–0,68	0,84	0,49–1,67	11,85	68,76	28,46–199,28
Харківська	0,37–0,77	1,22	0,67–3,54	10,92	77,42	18,5–84,86
Херсонська	0,45	1,14	0,62–3,49	15,39	86,13	83–148,2
Хмельницька	0,3–0,85	0,98	0,47–2,27	10,77	56,56	48,45–134
Черкаська	0,47–1,09	0,73	0,62–3,48	9,84	68,6	69,7–156,2
Чернігівська	0,3–0,4	0,8	0,6–2,06	11,27	85,02	77,38–188,32
Чернівецька	0,53–0,63	1,91	1,02–7,5	Відсутня	75,6	61–129,7

Підвищення вартості житлово-комунальних послуг традиційно обґрунтовується зубожілим становищем ЖЕКів та їхніх працівників. Проте підвищення житлово-комунальних тарифів відбувається без достатньої оцінки фінансово-економічного становища відповідних суб'єктів господарювання, без аналізу витрат та без формування кошторисів виробництва і розподілу конкретних товарів і послуг, які мають характер природної монополії.

Таблиця 3.2

Індекс цін на житлово-комунальні послуги (2005 – 2007рр.)

(відсотків)

	Липень 2007 до	Липень 2006 до
	червня 2007	грудня 2006	липня 2006	грудня 2005
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	100,2	103,0	140,4	122,2
Плата за власне житло (квартирна плата)	100,9	120,3	166,3	108,0
Утримання та ремонт житла	100,2	104,7	109,6	106,5
Каналізація	100,3	110,6	160,1	111,9
Вода	100,5	111,1	153,0	108,9
Електроенергія	100,0	100,0	124,9	125,0
Природний газ	100,1	100,6	177,7	233,8
Гаряча вода, опалення	100,1	94,1	214,8	94,0

Графік 3.1

ІСЦ на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2006-2007 роках

Згідно поданим даним рівень цін у 2007 р. значно знизився та стабілізувався порівняно з 2006 р.

Закон України «Про природні монополії» регламентує діяльність національних комісій регулювання природних монополій, визначає їх завдання, повноваження і права. Їх відносна незалежність забезпечується тим, що вони є центральними органами виконавчої влади iз спецiальним статусом, якi утворюються та лiквiдуються Президентом України. Стаття 14 Закону визначає досить широкий спектр прав, якими наділяються такі комiсiї: отримувати документи, статистичну та iншу iнформацiю про дiяльнiсть суб'єктiв природних монополiй, необхiднi для здiйснення покладених на них функцiй; приймати в межах своєї компетенцiї у порядку, встановленому положеннями про комiсiї, рiшення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополiй; приймати рiшення про накладання штрафiв на суб'єктiв природних монополiй у випадках, передбачених цим Законом; складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктiв природних монополiй законодавства про природнi монополiї вiдповiдно до Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення; застосовувати у встановленому законом порядку вiдповiднi санкцiї до суб'єктiв природних монополiй та суб'єктiв господарювання, що здiйснюють дiяльнiсть на сумiжних ринках, за порушення ними умов та правил здiйснення пiдприємницької дiяльностi у сферах природних монополiй та на сумiжних ринках (лiцензiйних умов); приймати з питань, що належать до їх компетенцiї, нормативнi акти, контролювати їх виконання; встановлювати для суб'єктiв природних монополій у порядку, визначеному комiсiями, вимоги щодо здiйснення ними пiдприємницької дiяльностi, яка не належить до сфери природних монополiй, у разi, якщо ця дiяльнiсть має вплив на ринок, що перебуває у станi природної монополiї; звертатися до суду (арбiтражного суду) з вiдповiдними позовними заявами у разi порушення суб'єктами природних монополiй та суб'єктами господарювання, що здiйснюють дiяльнiсть на сумiжних ринках, норм цього Закону.

Як бачимо, рамкове законодавство у сфері природних монополій надає досить широкий інструментарій адміністративного пливу на діяльність природних монополістів з метою обмеження їх монопольного становища на ринку, формування якості й ціни на їхні послуги.

Зростання комунальних платежів не усуває проблем безгосподарності й безконтрольності у сфері житлово-комунального господарства, а лише адаптує тарифи й ціни до потреб діючої тут економічно неефективної системи, яку необхідно реформовувати. Підвищенню комунальних платежів в умовах безгосподарності їх використання й незахищеності малозабезпечених верств населення має обов'язково передувати наведення елементарного порядку в системі виробництва й надання житлово-комунальних послуг усіма можливими антимонопольними і регуляторними заходами. Саме впорядкування системи управління житлово-комунальними відносинами дасть змогу суттєво зекономити на зростанні її ефективності, знизити вартість діючих тарифів і розцінок, уникнути багатьох випадків їх безпідставного підвищення.

Висновки

Саме тому, що монополія не є ідеальною структурою ринку (а на сьогодні її частина становить близько 30%) потрібно впроваджувати шляхи її вдосконалення. На жаль, поки проблема регулювання діяльності природних монополій у нашій країні є досить складною.

Попри те що діє Закон України «Про природні монополії», функціонують Національна комісія електроенергетики, Державний комітет ядерного регулювання, Національна комісія з регулювання зв’язку, стверджувати, що система державного регулювання діяльності природних монополій є ефективною, передчасно.

Адже немає чіткої, зрозумілої системи створення і діяльності національних регулюючих комісій. Напрямки діяльності, що належать до природно-монопольних, у законі визначено, але не вистачає чіткого розуміння того, які саме регулюючі комісії треба створити для цього. У зв'язку з цим в Україні продовжує панувати стара й неефективна відомча система регулювання природних монополій. Під тиском Антимонопольного комітету центральні та місцеві органи намагаються вдосконалювати механізми реалізації тарифної політики, покращувати правила надання послуг монополістами. Проте таких заходів фактичного ручного управління й адміністративного тиску, за відсутності єдиної спеціалізованої системи регулювання у цій сфері, є вочевидь недостатньо. Світовий досвід має різні підходи до формування регулюючих комісій. Є випадки, коли одна комісія здійснює регулювання й у сфері енергетики, й у сфері транспорту, й у сфері зв’язку. Проте, частіше регулюванням діяльності в кожній з цих сфер займається окрема комісія. Цьому є своє пояснення. Наприклад, у Прибалтійських державах, з огляду на їх розміри та структуру виробництва, зручніше та ефективніше створити одну комісію, що поєднує цілу низку функцій. А для такої країни, як Україна, зауважують експерти, природніше виділити такі сфери регулювання, як енергетика (електроенергія, газ, нафта); житлово-комунальне господарство (водо– і теплопостачання), транспорт, зв’язок та ядерне регулювання.

Однак не існує нормативного документа, який регламентував би саме такий підхід до створення регулюючих комісій. Більше того, останнім часом все частіше висловлюються думки про те, що такі комісії не потрібні, а їх функції можуть виконувати відповідні міністерства.

За останні десятиріччя регулювання природних монополій значно покращилось, порівнюючи з попередніми роками, але все одно в нашій державі не існує досконалого законодавства, яке б охоплювало усі сфери, що потребують державного втручання та дозволило б Україні вийти на якісно новий економічний рівень.

Перелік літератури

Сотников В.И., Сотникова Ю.В. Микроэкономика в структурно-логических схемах: Учебное пособие. 2-е изд., стереотип. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 252 с.

academia/

Филюк Г.М. Сучасні тенденції та проблеми регулювання природних монополій в Україні // Економіка України. - 2004. - № 7. - С. 17 - 27.

Вурос А., Розанова Н. Экономика отраслевых рынков. - М.: ТЕИС, 2000. - С. 217.

Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 №1682-ІІІ. (www.rada.gov)

www.nau.kiev

Деловые ведомости №73 (3459), 12.04.2005 Цінні папери України № 26 (418) від 6.07.06

Звіт Антимонопольного комітету України за 2006 рік

dsnews/infrastructure/infrastructure-regions/

www.ukrstat.gov

Бутыркин А.Я. Теория и практика антимонопольного регулирования в ведущих странах запада и России. - М.: Новый век, 2004. - С. 78.

Розанова Н.М. Конкурентный процесс в современной рыночной экономике. - М.: Макс Пресс, 2001. - С. 165.