Аналіз фінансових результатів від реалізації зернових культур
1.0pt; border-left:none;background:white;padding:0cm 2.0pt 0cm 2.0pt;height:3.25pt;">Альто(0,2л/га)З даних таблиці видно ,що при застосуванні препаратів : Тілт і Альто ми отримуємо умовну середню прибавку врожаю 7ц/га вартість прибавки складає : оз. пшениця - 1197грн/га, яр. ячмінь -499,8грн/га.
3.2. Впровадження інтенсивних та індустріальних технологій при вирощувані зернових культур
Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою і всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство повинне розвиватися переважно на основі інтенсифікації — головного джерела підвищення його економічної ефективності.
У зв'язку з цим основним напрямом піднесення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація шляхом розширення площ меліорованих земель, хімізації рослинництва і тваринництва, впровадження високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, застосування інтенсивних та індустріальних технологій.
Напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, включають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; поглиблення його спеціалізації і концентрації на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; впровадження госпрозрахунку, широке використання прогресивних форм організації виробництва й оплати праці, колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як нової прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання та створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.
У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Збільшення врожайності сільськогосподарських культур — один з найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства. Однак впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу має не тільки позитивні результати, а й можливі негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства за відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації. Важливим напрямом підвищення економічної ефективності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми насамперед сприяє підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві — основного якісного фактора його економічного і соціального розвитку.
Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, який включає удосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. В результаті підвищення технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, а також поліпшення організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Проте зростання продуктивності праці (отже, й ефективності виробництва) на 70—75 % залежить від технічного прогресу, а решта (25—ЗО %) припадає на організаційні фактори. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції. У спеціалізованих господарствах, міжгосподарських підприємствах і агропромислових об'єднаннях урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби вищі порівняно з неспеціалізованими на 35—40 %, продуктивність праці — в 4—5 разів, а собівартість продукції зменшується на 25—ЗО %.
Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із збільшенням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності при деякому зниженні фондовіддачі. Тому важливо, забезпечити раціональне використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень та їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах значно впливає склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, питома вага технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів — один з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і піднесення його ефективності. У системі заходів по підвищенню економічної ефективності; сільськогосподарського виробництва важливе місце займає поліпшення якості продукції. Воно має велике економічне і соціальне значення і рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення вищих кінцевих результатів нерозривно пов'язане з проблемою якості, вирішення якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. Це дозволяє забезпечити поліпшення якості та збереження виробленої продукції і на 20—ЗО % підвищити рівень її споживання. У зв'язку з цим поліпшення якості продукції сільського господарства сприяє повнішому задоволенню потреб населення в продуктах харчування. Важливим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.
3.3. Підвищення рентабельності зернових
Рентабельність напряму залежить від розміру прибутку і собівартості . Щоб підвищити рівень рентабельності ми повинні знизити собівартість ,що призведе до збільшення прибутку. Урожайність має великий вплив на собівартість, тому поглянемо як вплинули заходи щодо збільшення урожайності на рентабельність зернових (оз. пшениця і яр. ячмінь).
Таблиця 3.6. Резерви росту прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції.
| Види продукції | Резерв об'єму реалізації, ц | Фактична сума прибутку на 1ц продукції, грн. | Резерв збільшення суми прибутку,тис. грн. |
| Озима пшениця | 4927,45 | 98,5 | 485,35 |
| Ярий ячмінь | 6735,78 | 20,77 | 139,9 |
| Разом | 9663,23 | - | 625,25 |
Дані таблиці свідчать про те, що за рахунок збільшення резерву об'єму реалізації продукції озимої пшениці на 4927,45ц, а ячменя на 6735,78ц, можна отримати 625,25 тис.грн. прибутку додатково.
Висновки та пропозиції
Аналізуючи виконану курсову роботу можна підвести слідуючи висновки:
1. За період 2002 - 2004 років у ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» загальна земельна площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 1172 га, частка ріллі у структурі загальної земельної площі зменшилась на 0,47% . Трудові ресурси збільшились у 2004р. порівняно з 2002р.на 194 чоловіка, а порівняно з 2003р. на 111 чоловік. Середньорічна вартість основних фондів за аналізований період збільшилась у 16,48рази, а оборотних зросла у 5,26 рази. Збільшилась у господарстві тривалість обороту у 2,5рази (98днів).
2. Структура товарної продукції свідчить про те, що господарство займається переважно продукцією рослинництва, має зернову спеціалізацію.
3. Завершальним циклом виробництва є реалізація продукції. У ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»більша частина продукції реалізується на ринок приблизно 60%. Також господарство реалізує продукцію по бартерним операціям, робітникам і населенню. Рівень товарності у 2004р. збільшився порівняно з 2002р. на 179,7% по пшениці, на 160% по ячменю і у 4,77 рази по гороху, взагалі по зернобобовим за аналізований період збільшився на 185,6%. Рівень товарності першочергово залежить від валового збору. У господарстві у 2004р. порівняно з 2002р. Зменшився валовий збір озимої пшениці на 22633ц за рахунок зменшення урожайності (3517,3ц), а за рахунок збільшення площі зріс (1205,3). Валовий збір ячменя зменшився на 56ц за рахунок збільшення посівної площі (479), за майже так само зменшився за рахунок зниження урожайності(423).
4. Собівартість озимої пшениці у 2004р. порівняно з 2003р. збільшилась на 74,6% , за рахунок збільшення витрат на 1 га та зниження урожайності . Собівартість ячменя знизилась на 14,3% г за рахунок зниження витрат. Рівень рентабельності пшениці у 2004р. склав 135,7%, а ячменя 41,0%.
5) Взагалі слід відмітити, що хоча виробництво зернових в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» є рентабельним на 2004р., цей рівень рентабельності потрібно підвищувати всіма можливими способами, наприклад внесенням додаткових доз мінеральних добрив, поліпшенням якості обробітку ґрунту, своєчасним проведенням агротехнічних операцій, використанням отрутохімікатів, гербіцидів і пестицидів, своєчасністю уборки врожаю; дослідження ринку збуту, може давати можливість вибору покупця, який пропонує більшу ціну, це збільшить виручку і прибутки. Наприклад, при внесенні додаткової кількості добрив і своєчасному збиранню врожаю у 2004р. можна було отримати виручку від реалізації на 485,35 тис. грн. більшу, це щодо озимої пшениці, т.ч. збільшити рівень їх рентабельності з 135,7% до 168,5% ,а ячменя на 139,9 тис.грн. в наслідок цього рентабельність підвищилась би з 41% до 64,56%.
Список використаної літератури
1. Ковьянов С.И. Экономические показатели деятельности с/х предприятий. Справочник. -М: Агропромиздат, 1991г.
2. Конспект лекцій з дисципліни "Аналіз господарської діяльності".
3. Лобас М.Т. Розвиток зернового господарства України.,- К: 1999р.
4. Мацибора В.І. Економіка с/г., - К: 1994р.
5. Ораевская Г.А. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий. -М:Агропромиздат, 1985г.
6. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності підприємств. - К: Урожай, 1995р.
7. Савчук В.К. Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК.-К: Урожай, 1995р.
8. Смекалов П.В., Ораевская Т.А Аналіз хозяйственной деятельности с/х предприятий.— М: Финансы и статистика. 1991г. - 303с.
9. Смирнов И.А., Смекалов П.В. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий .-М :Агропромиздат 1986-191с.
10. Федотов В.А., Коренев Г.В. и др.. Растениеводство - М:Колос, 1999-368с.
11. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. и др. Методика фінансового аналіза предприятия М : НПО «МП», 1992с.-80с.
12. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. М: Инфра-М,1998
13. Зкономика с/х - М: Агропромиздат, 1990 -475с.
14. Яковлев Б.И. Организация производства на с/х предприятиях. - М: Агропромиздат, 1989
15. Мец В.О. Економічний аналіз – К.:2001р.
16. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства.–К:КНЕУ,2000.-355с.