Шпаргалка: Cистеми телекомунікацій /Укр./

Cистеми телекомунікацій

Тема 1: Загальна характеристика систем телекомунікацій.

Поняття телекомунікаційної системи і етапи розвитку телекомунікацій.
Поняття системи передачі даних.
Класифікація ТК систем.
Характеристика сучасного стану ТК в Україні.
Організація і розробка стандартів в області ТК.

1.1. Поняття телекомунікаційної системи і етапи розвитку телекомунікацій.

ТК - системи віддаленого інформаційного зв’язку.

Телематика - наука про вивчення засобів ТК.

1832 р. - перша ТК система, російський винахідник Шеллінг створив перший електромагнітний телеграф.

1837 р. - азбука Морзе.

1895 р. - Попов. Винахід радіо.

Основні етапи розвитку ТК:

1 - з 1832 р. - створення і розвиток телефону і телеграфу.

2 - з 1895 р. - радіо і телебачення. Етап радіохвильових ТК систем.

3 - з 1957 р. - використання супутників. Етап супутникових ТК систем.

4 - з 1968 р. - поява глобальних комп.мереж. Етап комп’ютерних ТК систем.

5 - з 1980 р. - злиття засобів обчислювальної техніки ті зв’язку - інтегровані ТК системи.

1.2. Поняття системи передачі даних (СПД).

Більшість ТК систем використовуються також і для передачі даних СПД, яка складається з таких компонентів:

Кінечне обладнання даних (ДТЕ) - узагальнене поняття, що використовується для опису пристрою користувача та його частини. Може бути джерелом, отримувачем інформації.

Апаратура каналу даних (ДСЕ) - забезпечення можливості передачі інформації між ДТЕ по каналах певного типу.

Канал передачі даних - сукупність середовища розповсюдження і технічного забезпечення. В залежності від типу сигналів розрізняють аналогові та цифрові канали зв’язку. За режимом використання канали комутовані та виділені; симплексні (передача лише в одному напрямку), напівдуплексні (почергова передача в різних напрямках), дуплексні (одночасна передача в обох напрямках); низькошвидкісні (50-200 біт/с) - телеграф, середньошвидкісні (до 9600 біт/с) - аналоговий телефон, високошвидкісні (понад 19200 біт/с) - ТВ, супутник.

В залежності від конструктивних особливостей можна розділити:

коаксіал (тонкий, товстий);
вита пара (екранована, неекранована);
оптоволоконний кабель.

1.3. Класифікація ТК систем

Транспортний рівень – забезпечує інтерфейс між мережним рівнем і верхніми рівнями і призначений для відокремлення користувача від фіз. особливостей. Може забезпечуватися розбиття повідомлення на пакети. Протокол: Х.224.

Сеансовий рівень – забезпечує взаємодію користувача з транспортним рівнем. Існують можливості задання параметрів передачі інформації.

Представницький або рівень предствалення даних – конвертація даних з будь-якого формату у формат для низьких рівнів.

Прикладний рівень – підтримка прикладних процесів користувача.

1.4. Характеристика сучасного стану ТК в Україні.

Розвиток ТК в Україні іде по напрямкам:

Створення ЛОМ установ
Створення шлюзів (вузлів) для виходу на глобальні мережі.
Створення спеціалізованих ТК систем відомчого або загального призначення.

На сучасному етапіздійснюється процес цифровізації телефонного зв’язку. В багатьох містах України введена цифрова мережа з інтеграцією послуг (ISDN).

Поширення мобілного з’взку. В Україні поширюється мережа УкрПАК (забезпечує взаємодію з Інтернет). Здійснюється будівництво за проектом ІТУР – передбачає об’єднання волокнооптичними лініями Італію, Турцію, Україну і Росію. В Україні є вихід в Інтернет, Фідонет, GlassnetUkraine та ін. В Україні існує понад 103 провайдери (22 в Києві – Укртелеком, Інфоком, Global Ukrainе і т.ін.)

Стандарти – набір семантичних і синтаксичних правил, що визначають поведінку функціональних блоків системи передачі даних. Або – набір правил, дотримання яких забезпечує сумісність тех. та програмних засобів. Інтерфейс – система уніфікованих зв’язків і сигналів, через які з’єднуються пристрої системи. Інтерфейс може бути описаний в певних стандартах.

Тема 2. Еталонна модель взаємодії відкритих систем та протоколів .

Основні поняття ЕМ ВВС.
Рівневі протоколи.
Базові моделі протоколів.
Аналізатори протоколів.

2.1. Основні поняття ЕМ ВВС.

Відкритими називаються дві системи, основаних на однакових стандартах. Модель взаємодії ВС була розроблена МОС з МККТТ і названа еталонною тому, що дана модель використовується для побудови реальних систем. В ЕМ використовуються такі поняття: відкриті системи, прикладний об’єкт (процес), з’єднання, фізичне середовище.

Прикладний об’єкт (процес) – програми, що є джерелами чи отримувачами інформації. З’єднання – процес інформаційного обміну між системами. Фізичне середовище – сукупність тех. обладнання для передачі даних і сама фізична середа. Всі функції ВС згруповано у 7 рівнів. Функції кожного рівня дають можливість виконувати дії вищим рівням. Кожний з 7 рівнів виконує формування пакету, додаючи свої заголовок і кінцеві блоки до повідомлення.

Загальна характеристика мережних стандартів.
Технічні засоби для організації ЛОМ типу Ethernet.
Технічні засоби для організації ЛОМ типу Arcnet.
Технічні засоби для організації ЛОМ типу Token Ring.
Міжмережні пристрої для об’єднання ЛОМ.

2.2. Рівневі протоколи.

Фізичний рівень ЕМ визначає фізичні, електричні, функціональні властивості фізичного середовища. Функціїї забезпечують активізацію, підтримку і деактивізацію зв’язку між ДТЕ і ДСЕ.

RS-232c – фізичний стандарт.

Канальний рівень (ланка передачі) - відповідає за надійність і достовірність, здійснює контроль і корекцію помилок, відновлення даних, а також визначає метод доступу до каналу. CRC – цикличний надлишковий код – механізм контролю помилок.

Методи доступу до каналу або протоколу керування каналом зв’язку: детерміновані та недетерміновані. Детерміновані – середовище передачі розділяється між вузлами за допомогою певних механізмів: метод опитування; метод передачі маркера, метод кільцевих слотів, методи без опитування. Недетерміновані – передбачає конкуренцію за середовище передачі: множинний метод доступу з контролем несучої і визначенням колізій (CSMA/CD).

Метод з опитуванням – виділяється головний вузол, який по черзі опитує інші вузли на предмет наявності в них інформації для передачі: зупинка і очікування; ARQ.

Метод без опитування:

Xon/Xoff – вузол починає передачу, якщо від іншого пристрою поступив сигнал Xon (дозвіл на передачу). Закінчення передачі Xoff.

RTS/CTS

TDMA – множинний метод доступу з часовим розділенням.

Метод передачі маркера – постійний рух сигналу-маркеру. Вузол займає маркер і приєднує до нього інформацію. Може бути з пріоритетом або без пріоритету.

Метод кільцевих слотів – як попередній тільки багато маркерів.

Колізія – конкуренція за середовище передачі.

CSMA/CD – кожний вузол прослуховує канал на предмет передачі інформації, якщо він вільний, вузол починає передачу. Якщо в цей момент інші починають передачу, то всі інші вузли припиняють передачу. Передана інформація вважається шумом і вузли знову починають прослуховувати канал.

Мережний рівень – забезпечує маршрутизацію даних, тобто визначають шлях від однієї системи до іншої. Алгоритми маршрутизації повинні забезпечити незалежність від тех. засобів. Протоколи: Х.25, Х.75

За типом середовища передачі: провідні (кабельні), безпровідні.

По охоплюванню території: локальні, глобальні:

За способом організації взаємодії: ієрархічні, з опорною підмережею, із зірчатим з’єднанням.

За типом комутації: з комутацією каналів, пакетів, повідомлень.

По використовуваних протоколах.

За використовуваним тех. забезпеченням.

За використаним програмним забезпеченням.

2.3. Базові моделі протоколів

Базова модель Ethernet.

OSI	Internet	Protocols
1. Фізичний 2. Data Link	1. Фізичний
3. Network	2. Internet	IP, ICMP, RIP, DNS, EGP, IGP, GGP
4. Transport	3. Transport	TCP, UDP
5. Session 6. Presentation 7. Application	4. Application	FTP, TELNET, NFS, RPC, SMTP

TCP/IP – сукупність протоколів Інтернету

2.4. Аналізатори протоколів.

Аналізатори протоколів – апаратно-програмні або програмні пристрої, які фізично підключаються до мережі та перехоплюють дані, що передаються по кабелю мережі, декодуючи і аналізуючи деякі з них.

Використовуються аналізатори протоколів з метою оптимізації мереж і забезпечення вимірювання таких показників:

Визначення рабочого навантаження мережі;
Складу протоколів;
Вимірювання ефективності мережних додатків;
Вимірювання продуктивності апаратних пристроїв;
Перевірка сумісності пристроїв в мережі;
Визначити час реакції системи;
Визначення пропускної здатності;
Визначення цілісності передачі інформації.

Приклади аналізаторів:

Sniffer Analyzer (фірма Network General)

Стандартний аналізатор для РС.
Аналізатор в форматі Pc card (портативні комп’ютери).
Розподілені (Distributing Sniffer System)/

Аналізатори підтримують такі моделі протоколів: TCP/IP, SNA, DECNET, NOVELL, OS/2, APPLETEL, X.25 і т. д.

Protolyzer (фірма ProTools).

Тема 3. Засоби організації компю’терних мереж.

3.1. Загальна характеристика мережних стандартів.

Значний вклад в розвиток стандартів комп’ютерних мереж вніс ІЕЕЕ. В 80 р був створений комітет №802, який зайнявся розробкою ряду стандартів, в яких визначалася термінологія, архітектура і протоколи ЛОМ. Основні:

ІЕЕЕ 802.1 - загальний документ, який визначає архітектуру і прикладні процеси керування мережами на підрівні МАС;

ІЕЕЕ 802.2 - визначає протоколи специфікації інтерфейсу між мережним рівнем і підрівнем МАС;

ІЕЕЕ 802.3 - виконує процедури CSMA/CD, описує ряд особливостей побудови Ethernet;

ІЕЕЕ 802.4 - визначення маршрутного доступу до моноканалу (шина);

ІЕЕЕ 802.5 - визначає маркерний доступ по кільцю (Token Ring);

ІЕЕЕ 802.6 - стандарт створення міських мереж MAN (радіус 25 км), кабельне ТВ;

ІЕЕЕ 802.11 - стандарт для радіомережі мобільних комп’ютерів;

ІЕЕЕ 802.12 - стандарт на високошвидкісні мережі 100 VG AnyLAN

Основна відмінність базової моделі ЛОМ від еталонної полягає в тому, що:

в моделі ЛОМ фізичний і канальний рівень розбиті на підрівні;
верхні рівні не специфікуються.

Фізичний рівень розбитий на 3 підрівні:

рівень передачі фізичних сигналів;
рівень модуля з’єднання з середовищем;
рівень інтерфейсу з модулем з’єднання.

Канальний рівень розбито на 2 підрівня:

керування логічним каналом;
управління доступом до логічного середовища МАС.

3.2. Технічні засоби для організації ЛОМ типу Ethernet.

22.05.73 - день народження Ethernet. Співробітник XEROX виклав основні принципи. У 80 р. XEROX, Intel, і DEC затвердили Ethernet 1 як стандарт, 82 р. - Ethernet 2 (коаксіал), 83 р. - стандарт ІЕЕЕ 802.3 (коаксіал, вита пара, оптоволокно).

10 BASE 2 - Тhin Ethernet (тонкий) на основі тонкого коаксіального кабелю RG58. Мережі мають шинну топологію. Обмеження: макс довжина сегменту - 185 м, на кінцях - термінатори 50 Ом (1 з заземленням), ефективна кількість машин - 12-15 шт. (макс - 30), на кожну ЕОМ встановлений адаптер. Кожен вузол прєднаний до мережі за допомогою Т-конектора. BNC - конектори циліндричні, до яких приєднаний кабель. При необхідності розширення мережі використовується додаткове макс відстань між MAU і ЕОМ (MAU) до 45м; в кільце мобуть бути підключено не більше 96 машин.

Стандартом Token Ring підтримуються 7 типів кабільних з’єднань. (кабельна система IBM).

У випадку підведення великої кількості кабелів до області доцільно використовувати комунікаційну панель, яка забезпечить гнучкість при переміщенні кабелів розгалужень з 1 MAU і на інше.

Всі MAU і комунакаційна панель монтуються на одній стойці. Технологія FDDI.

3.3. Тех. засоби для організації мереж типу Arcnet

Одна з найстаріших топологій побудови ЛОМ (77р.), дешева і проста. Швидкість передачі - 10 Мб/с. використовується маркерно-шинний метод доступу. Стандарт підтримує зірчату і шинну топологію фізично, але логічно - кільце.

Кожний сегмент шини Arcnet може містити до 8 вузлів і мати довжину до 300м.

Розрізняють активні і пасивні концентратори. Активні перед тим, як передати сигнал підсилюють його.

Малюнок

При створенні мережі використовуються такі елементи компоновки:

мережні плати;
кабель марки RG62 75 Ом або екранована вита пара;
BNC конектори для під’єднання кабеля до мережної плати і концентратора;
пасивні HUB;
активні HUB;
термінатори для невикористаних на HUB портів.

Обмеження на при з’єднанні обладнання:

Відстань між пасивними HUB і ЕОМ не більше 30 м;
Відстані між пасивним HUB і активним HUB до 300м;
Відстань між активним HUB і ЕОМ до 600м.

Якщо в мережі лише 2 ЕОМ, то розміри мережі можуть досягати 6 км. Активний розгалужувач може з’єднуватись з активним, пасивним і ЕОМ. Пасивний HUB тільки з активним або ЕОМ. Не можна робити кільце.

3.4. Тех. засоби для організації мереж типу Token Ring.

Token Ring - розроблена IBM, описана в стандарті ІЕЕЕ25. Мета - побудова платформи для надійної високопродуктивної роботи мереж з детермінованими характеристиками.

Метод доступу до каналу з передачею маркера, кільце і фізично, і логічно.

Використовуються 16 Мб/с ТК, переміщується два маркери і підтримуються кадри повідомлень різного розміру.

На кожний вузел встановлюється мережна плата. Має телефонний роз’єм (UTP-порт) і 9-ти контактний MAU-пристрій багатостанційного доступу.

Малюнок.

Кожний MAU має 8 портів для підключення ЕОМ. Розширення мережі відбувається за допомогою 2 портів, розміщених на кінцях MAU. Т.ч. щоб розширити мережу до 16 вузлів необхідно з’єднати між собою RI, RO. Невикористані порти RI, RO є нормально замкнутими, т.т. автоматично закільцьовують кабельні з’єднання, утворюючи активне кільце. Порти для підключення ЕОМ мають такий же спосіб підключення.

При з’єднанні обладнання необхідно враховувати обмеження:

Гібридний маршрутизатор - на канальному та мережному рівнях обладнання: прийомо-передачтик, репітер. За допомогою репітерів можеть бути об’єднані не більше 5 сегментів і 2 з них не повинні бути навантажені ЕОМ (просто лінія передачі даних).

10 BASE 5 - Thicknet товстий Ethernet. Мережі мають шинну топологію. Швидкість передачі даних - 10 Мбіт/с. Середовище передачі - товстий коаксіальний кабель (має жовту обмотку). Малогнучкий, використовується для прокладання магістральних каналів між будівлями. Обмеження: макс довжина сегменту - 500 м, на кінцях 50 Ом, термінатори, макс число вузлів в сегменті - 100, макс число сегментів в мережі з двохпортовими регістрами - 5, станцій можуть бути підключені до 3 з 5 сегментів. Підключаються до кабелю за допомогою спеціальних трансіверів (гольчаті трансівери, вампіри). На трансівери є роз’єми ДВ15. Використовуються регістри, трасівери для збільшення мережі.

10 BASE T - twisted pair (Ethernet вита пара). Є найбільш популярним. Підтримує (візуально) мережу типу зірка, але фактично - шина.(використовує той же метод доступу, що і 10 BASE 5. Використовується неекранована вита пара категорії 3 і 5 UTP. На мережних платах використовуються телефонні роз’єми RS45. Кожен вузол підключається до центрального пристою (концентратора, HUB) окремим кабелем через порт UTP. Концентратор, як і репітер, регенерує сигнали, що поступають в кожен його порт, перш ніж відсилати їх далі. Концентратори 10 BASE Т є багатопортовими повторювачами. HUBи можуть бути з різною кількістю портів (4,8,12,16). У відповідності до них підключають таку ж кількість комп’ютерів. Концентратори крім портів UTP мають досить часто порти BNC і AUI для зв’язку з різними стандартами Ethernet. Концентратори називають інтелектуальними кабельними конценраторамиі використовують, як міжмережні пристрої. Обмеження: макс довжина сегменту (відводів) - 100 м, макс число відводів - 1024, макс число послідовно включених сегментів - 5, макс діаметр мережі - 500 м, макс число концентраторів - 4.

Існують інші стандарти Ethernet. Волокнооптичні 10 і 100 Мбіт - 10 BASE F, макс довжина відводів - 2100 м, використовують спеціальні конектори і концентратори. Switching Ethernet 10 Мбіт, використовує замість центральних пристроїв не концентратори, а комутатори. Комутатор передає інформацію не всім вузлам, а лише тому, якому вона призначена.

100 BASE Т - fast Ethernet - модифікація попереднього

100 BASE ТХ - дві виті пара категорії 5.

100 BASE Т4 - чотири виті пари категорії 3,4,5.

Технологія 100 BASE VG - AnyLAN - підтримує типи кадрів не лише Ethernet, а і Token Ring, топологія - зірка.

Є одногігабітний Ethernet. Може бути TP/оптоволокно.

1000 BASE - 5X - одномодове оптоволокно.

1000 BASE LX - багатомодове оптоволокно.

1000 BASE T - UTP 5 категорії.

Відстані між вузлами 2 км, 500 м, 100 м відповідно.

Шлюзи - на всіх рівнях (транспортний, представлення даних, додатки, сеансовий)

3.5. Тех засоби для об’єднання ЛОМ.

Трансівери, репітери, концентратори, комутатори використовуються для об’єднання декількох вузлів у потрібну конфігурацію мережі.

Трансівери - двонаправлена передача між адаптером і мережним кабелем або двома відрізками мережного кабелю. При цьому сигнал може підсилюватись або перетворюватись в іншу форму. Зазвичай трансівери двоточкові (1 вх, 1 вих).

Повторювачі (репітери) - призначені для відновлення форми сигналу, спотвореного проходженням довгою лінією; не змінюють інформацію в пакеті як і трансівери. Вимагають джерел зовнішнього живлення.

Концентратори - для підключення декількох абонентів мережі. Пасивні концентратори виконують функції зібраних в одному місці (корпусі) декількох репітерів чи трансиверів. Активні концентратори відрізняються тим, що підсилюють сигнал, можуть перетворювати.

Комутатори (комутуючі концентратори) - на відміну від концентраторів розпізнають адресу повідомлення і посилають його в потрібний сегмент.

Існують міжмережні пристрої: мости; маршрутизатори; шлюзи, для об’єднання в єдину мережу декількох різних мереж або, навіть, підключення до глобальних мереж.

Мости - призначені:

коли необхідно організувати мережі з різними протоколами нижнього рівня;
коли слід об’єднати сегменти однієї мережі, розділивши їх навантаження.

Технічно мости реалізуються на основі виділеного комп’ютера до якого під’єднуються на більше 4 мережних плат.

Маршрутизатори (router) - основне призначення - вибір оптимального шляху для кожного пакету. Використовуються тільки в сильно розгалужених мережах, де є декілька маршрутів. Чмсті маршрутизатори використовують системи однієї технології. Іва маршрутизатори (brouter) поєднують в собі функції моста і маршрутизатора.

Шлюзи (gateway) - поєднують локальні мережі з глобальними. Т.т. з’єднують мережі, протоколи яких повністю несумісні (різні формати). Шлюзи перетворюють повність весь потік інформації.

Концентратори на фізичному рівні.

Мости - на канальному рівні.

Маршрутизатори - на мережному рівні.

Тема 4. Модем

Поняття і класифікація модемів
Модемні протоколи
Настройка параметрів модемів
АТ-команди

4.1. Поняття і класифікація модемів

1) Hayes microcomputers - 1979 (300 біт/с)

2) 2400 біт/с

3) 1986 р. - 9600 біт/с

Модем - модулятор+мемодулятор.

Модуляція - перетворення цифрової комп’ютерної інформації в аналоговий вигляд для передачі по телефону.

Модеми: зовнішні, внутрішні; РС кард (для ноутбуков), групові (Rack Mautable).

Внутрішні - плата вставляється в слот розширювання комп’ютера.

РС кард використовується для портативних комп’ютерів у вигляді карток.

Групові (стоячні) сукупність окремих модемів, об’єднаних в спільний блок і маючих спільний блок живлення, спільні пристрої керування. Використовуються на вузлах Internet.

По області застосування:

модеми для комутованих телефонних ліній;
для фізичних з’єднувальних ліній (велика швидкість);
для цифрових систем передачі (CSU/DSU) забезпечують підключення до стандартних цифрових каналів;
для сотових систем зв’язку (видрізняються компактністю і використанням спец.протоколів);
для пакетних радіомереж;
для локальних радіомереж.

За типом передач: синхронні, асинхронні.

Всі сучасні модеми є факс-модемами.

В модемах є додаткові функції: передача голосової інформації, одночосно дані і голос, автовідповідач, автоматичне визначення номеру.

Модеми з додатковими функціями називають Smartmodem (інтелектуальні модеми).

4.2. Модемні протоколи.

Канальний рівень: Xon/Xoff - програмний рівень, CTS/RTS - на апаратному рівні.

Протоколи взаємодії: використовуються для опису функцій взаємодії модемів між собою та з кінцевим обладнанням. V.8, V.25 - описує функції зв’язку модему та комп’ютеру.

Зазвичай перелік АТ-команд є в документації до модему.

4.3. Настройка параметрів модемів.

Для пересилки поштових повідомлень існують спеціальні програми, які дають можливість звертатись до поштових серверів. Клієнтське програмне забезпечення дозволяє також настроювати модеми (Windows Terminal).

Основні параметри настройки модемів:

тип модема;
номер COM - порта (зазвичай COM2);
тоновий чи імпульсний набір;
швидкість передачі модем-комп’ютер;
формат передачі

4. АТ-команди.

Кожний модем може сприймати певну множину команд, які в загальному випадку не співпадають з іншими модемами.

Hayes - сумісними ввааються модеми, які підтримують певну множину команд АТ.

Команди набираються будь-якими літерами.

Якщо чисельний параметр пропущен, то його значення позмовчанню дорівнює 0.

Пробіли і керуючі символи ігноруються.

АТ - загальний для всіх команд.

АТ не ставиться: а/ - повтор останньої команди; +++ - ESC - послідовність; вихід з режиму передачі даних в командний режим.

АТ-команди бувають:

стандартні (основний набір);
розширені (&, \, *, %, )

Основний набір АТ-команд:

A	Відповісти на виклик модема
Dn	Набрати номер n, встановити зв’язок
En	Ехо модемних команд: Е0 - заборона еха, Е1 - вкл еха
Fn	Встановлення режиму дуплекса: F0 - напівдуплексна; F1 - дуплексна
Ln	Керування гучністю вбудованого динаміку: L0-L3
Mn	Керування динаміком: М0 - відкл звук на час набору; М1 - вкл звук на час набору; М2 - вкл звук на весь час зв’язку
P	Імпульсний набір номера
Т	Тональний набір номера
Sn?	Зчитати регистр з номером n
Sn=X	Записати в регістр значення Х
Vn	Вибір виду відповіді: V0 - в цифровому вигляді; V1 - в символьному вигляді
R	Встановлення автовідповіді
,	Пауза перед набором частини номера, що залишилася. Тривалість паузи в S8 - 2 сек
W	Перед подальшим набором номера модем очікує довгий гудок (30 сек), значення в регістрі S7
S0	Число гудків до автовідповіді

Приклад АТ-команди: АТ &E1&M0&DP8 W09531

Команди управління факс-модемами поділяються на декілька класів (розширені набори АТ-команд):

&F - завантажити заводські параметри модему;

&W - команда настройки параметрів в пам’яті (запам’ятати)

&Zn - запам’ятати телефонний номер

Протоколи модуляції: описують яким чином здійснюються основні функції модему (модуляції) зокрема: частотна модуляція - FSK, відносна FSK - DFSK, квадратурна модуляція - QAM. Способ модуляції відіграє основну роль у досягненні певної швидкості передачі інформації.

	Швидкість модуляції (бод)	Швидкість передачі (біт/с)
V.17 (fax)	2400	14400
V.21	300	300
V.22	600	1200
V.22 bis	1200,60	2400
V.32	2400	9600
V.34	2400-3429	28800
V.34 bis	2400-3429	33600

Фірмені протоколи модуляції:

HST - 2400 - 16800

RHST - - 21600

ZyX - 2400 - 19200

PEP - 2400 - 19600

Протоколи виправлення помилок: формат кадра повідомлення за протоколом виправлення помилок повинен містити контрольну послідовність кадрів (FCK); контрольну суму; ??????; контроль з циклічним надлишковим кодом CRC. Повторна передача може здійснюватись декількома способами: старт-стопний; з поверненням на m кадрів; метод вибіркового або селективного повтору. Протоколи: MNP (Microsoft Net Proyocols), MNP1 - швидкість 300, MNP2 - 2000, MNP3 - 2600, MNP4 - 9600, MNP6 - 14400, MNP9 - 28800, MNP10, V.42.

Протоколи стиснення інформації: ????? бувають з втратами та без втрат. V.42 bis - забезпечує стиснення 4/1; MNP5; MNP7.

Протоколи передачі файлів. Основна функція: керування потоком даних, передача допоміжної інформації.

ASCII - без помилок.

Bitmodem - одночасно в двох напрямках.

X-Modem - корекція помилок.

Z-Modem - дозволяє докачку файлу.

Kermit - для передачі між комп’ютерами різних типів.

Тема 5: Комунікаційні сервери Internet

Основні компоненти технології WWW
HTML.
Створення і перегляд Web-сторінок. Browser.

5.1. Основні компоненти WWW:

HTML (Hyper Text Markup Language) - мова розмітки гіпертексту

URL (Uniform Resource Locator) - універсальний локатор ресурсів

HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) - протокол обміну гіпертекстовою інформацією

CGI (Common Gateway Interface) - універсальний інтерфейс шлюзів

Система WWW надає можливість роботи з документами в яких об’єднуються текст, графіка, звук, анімація і т.д. В основі WWW лежить використання документів спеціального формату (гіпертекстові документи), для побудови яких існує спеціальна мова HTML.

Документи WWW містять посилання на інші, схожі за змістом, документи, які можуть бути на інших комп’ютерах.

Посилання називаються гіпертекстовими. Можуть бути не лише у вигляді тексту, а і зображення і т.д. при посиланні використовується універсальна адресація інформації WWW так звані URL-адреси, які вказують місце, де знаходиться ресурс:

Вид сервісу://ім’я серверу/шлях/файл

Вид сервісу: http, ftp, gopher.

Протокол HTTP розроблений спеціально для пересилки гіпертекстових документів, використовується для доступу до Web-серверу. В ньому описується процес обміну інформацією. CGI визначає в Web-серверах спосіб виклику і передачі інформації прикладним програмам. На даний час існують більш прості інтерфейси, додатки, побудовані на них легко переносяться на інші платформи.

Існує спеціальне серверне забезпечення, яке встановлюється на Web серверах, що забезпечує підтримку Web-сторінок та доступ до різноманітної інформації. Провайдери Internet надають послуги WWW по розробці і розміщенні сторінок на своєму сервері.

5.2. HTML.

Таговая модель документа:

"элемент" := <"имя элемента" "список атрибутов"> содержание элемента </"имя элемента">

Структура документа

Элемент HTML или гипертекстовый документ состоит из двух частей:

заголовка документа (HEAD)
тела документа (BODY)
АТ - команди.

<HTML> <HEAD> Содержание заголовка </HEAD> <BODY> Содержание тела документа </BODY> </HTML>

Элементы заголовка

<TITLE>	поля документа
<BASE>	базовый адрес
<ISINDEX>	поисковый документ
<LINK>	общая гипертекстовая ссылка
<META>

Примеры элементов заголовка:

<TITLE> Название документа </TITLE>

<BASE HREF="

2.Стандартизація ЕОД.

Стандартизація почалася у 80-х рр. ANSI X.12 - форми електронних документів при заключені комерційних угод.

Документи визначення стандарту UN/EDIFACT:

ISO 7372 - довідник комерційних елементів даних,
ISO 9735 - для розробників програмного забезпечення,

Документи визначення стандарту ODA/ODIF:

ISO 8613,
ISO 8879.

Документи визначення стандарту DTAM:

Т.400
Т.500
Т.600

Т11.Оцінка витрат на організацію телекомунікацій.

1.Загальна характеристика.

Групи витрат: 1) на розробку проекту системи, 2) на купівля і встановлення технічного та програмного забезпечення, 3) на відключення ТК каналів (фіксована абонентська плата, плата за час, плата за обсяг, комбінована плата), 4) на оплату послуг (поточні витрати: щомісячна абонентська плата, плата за пересилку, додаткова абонентська плата, плата за міжміські розмови).

Версия для печати

Blog