Жизнь и творчество А.П. Чехова

Життя та творчсть А.П.Чехова

нтон Павлович Чехов народився в Таганроз в 1860 роц. Там вн чився в мсцевй гмназÿ, псля яко

Ще в 1882 роц на його талант зверта

вагу росйський письменник редактор петербурзького гумористичного журналу "Осколки" П.А.Лейкин, що запрошу

Чехова до постйного спвробтництва.

Гумористичн журнали 80-х рокв мали в основному розважальний, чисто комерцйний характер, а тому зв'язувати народження великого чеховського таланта з гумористичною белетристикою невисокого рвня не можна.

До середини 80-х рокв у творчост Чехова намча

ться перелом. Веселий житт

радсний смх с частше поступа

ться мсцем серйозним, драматичним нтонацям. се частше й частше чуйне вухо зрке око Чехова ловлять у навколишнм житт боязк ознаки пробудження. Насамперед з'явля

ться цикл розповдей про раптове прозрння людини пд впливом рзкого житт

вого поштовху - смерт близьких, горя, нещастя, несподваного драматичного спиту.

На раннх етапах творчого шляху вн намага

ться створити роман, опанувати великою епчною формою. До цього посилено пдштовхували його лтературн друз. Складалася нерця минулого етапу розвитку росйсько

Чехов - драматург

Успх Чехова - драматурга значною мрою був пдготовлений поруч характерних рис його художнього методу, що у сво

му логчному розвитку й означали граничне зближення оповдально

Глибоке знання театру, прагнення сприяти його подальшому розвитков в дус кращих традицй росйського сценчного реалзму, з одного боку, характерн риси його художнього методу - з ншого боку, з'явилися тим творчим надбанням письменника, що не тльки забезпечило успх перших серйозних крокв Чехов-драматурга, але визначило загальний напрямок його новаторських шукань. Чеховськ драми пронизу

атмосфера загального неблагополуччя. У них нема

щасливих людей. Героям

На перший погляд, драматургя Чехова явля

собою якийсь сторичний парадокс.

справд, у 90 - 900- роки, у перод настання нового суспльного пдйому, коли в суспльств назрвало передчуття "здорово

Вдомий знавець драматургÿ Чехова М. Н. Строева так вдповда

на це питання. " Драма Чехова виража

характерн риси, що почина

ться на рубеж столть у Росÿ суспльного пробудження. По-перше, це пробудження ста

масовим втягу

в себе сам широк шари росйського суспльства. Невдоволення снуючим життям охоплю

всю нтелгенцю вд столиць до провнцйних глибин. По-друге, це невдоволення виявля

ться в схованому глухому шумуванн, що ще не свдомлю

н чтких форм. Н ясних шляхв боротьби. Проте вдбува

ться неухильне наростання, згущення цього невдоволення. Воно збира

ться, зрить, хоча до грози ще далеко. По-трет

, у нову епоху стотно змню

ться саме розумння геро

щомит, у самого буден життя."

.

Саме на цих суспльних држджах, на новому сторичному рунт вироста

"нова чеховська драма" з сво

Новий вид Драматург�� традиц��

Звичайно, коли мова йде про новаторську природу драматичних творв Чехова, у першу чергу вдзначають вдсутнсть у них боротьби - нтриги, прагнення Чехова гранично зблизити театр з життям, побудувати сво

Вдзначен риси, безсумнвно, властив театров Чехова - драматурга. Однак не слд забувати, що сам по соб вони свдчать не стльки про новаторство Чехова, скльки про врнсть його тим особливостям росйського реалстичного театру, що найбльше чтко проявилися в драматургÿ Турген

ва, що склалася пд безпосереднм впливом Гоголя, у гоголвськй школ критичного реалзму. Дйсно, уже Турген

в у сво

ле адже й Островський сво¿ драматургÿ, настльки не схожий зовн на тургеневскую, прагнув до того ж вдтворенню дйсност "у всй ? стин", був ршучим ворогом сценчно

деяк. Тепер драматичн добутки

не що нше, як драматизированная життя".

Таким чином, саме по соб прагнення до правди життя, бльш того, у правд побуту, що дйсно знайшло яскраве вдображення в театр Чехова, з'явилося подальшим закономрним розвитком реалстичних традицй росйсько

Як видно з попереднього, не було новиною в росйсько

Попри все те Чехов, дотримуючись корнних традицй росйського реалзму, безсумнвно, внс щось нове, що все-таки принципово вдрзня

його драматургю.

Одн㺿 з основних особливостей традицйно

Стйкою ознакою дочеховской драматургÿ було, таким чином, неодмнну наявнсть у п'

с зткнення дючих осб у зв'язку з тúю подúю, що сюжетно органзовувало п'

су з сма перипетями боротьби, що випливають звдси. Мети

мотиви форми ц㺿 боротьби могли бути були вслякими, але завжди ясно вираженими як би акумулювали в соб ту конкретну моральну, - соцальну або полтичну проблему, що ставить у данй п'

с автор. Побудова п'

с на основ боротьби антагонстичних сил означало наявнсть у них конкретних винуватцв нещастя, поверженности геро

Дйсно, у жоднй зрлй чеховськй п'

с нема

на перший погляд зав'язки дÿ, завдяки якй комедя в'язалася б "сама собою, сúю сво

ю масою в один великий загальний вузол". Найчастше нема

отут подй, що хвилювали б "бльш-менш сх дючих", нема

боротьби, нети конкретних носÿв т㺿 зло

Вд руки берета Солоного гине Тузенбах. Це подя повол пдготовля

ться на очах глядачв, отже,

трагчною розв'язкою досить явно виражено

Одна з найважливших особливостей чеховського театру в тм склада

ться, що событийная гострот т㺿 або ншо

У чому причина тако

Як ми бачили, Чехов прагнув показати у сво

Справа, по Чехову, полягало не в тих або нших актах несправедливост, а саме в ненормальност того, що вважа

ться нормально

Вдсутнсть боротьби мж дючими особами природно

Однак саме ця зовншня вдсутнсть

днсть забезпечу

п'

с ? повна внутршня

днсть

днсть дÿ, тому що тльки в результат зткнення, порвняння цих особистих драм вимальову

ться основна, головна дея добутку, а разом з тим загальною драмою персонажв, що по

дну

них, незважаючи на удавану зовншню

Для того щоб досягти сво¿ мети, Чехов так само змушений був датися до визначено

Головна, основна думка с㺿 творчост Чехова, думка про конфлкт "замислених" людей з ладом пануючих соцальних вдносин вдач, виявля

ться основно

Чехов показу

нам цю внутршню зосередженсть дючих осб рзними засобами Найбльше повно ми знайомимося з нею, вслухуючись у суперечки мркування персонажв на важливих для них теми.

Так, наприклад, у "Дядьку Вану " проста щира бесда Астрова з Мариною вдразу псля пдняття завси знайомить нас з житт

вою драмою доктор, уводить глядачв у свт його та

мних щиросердечних хвилювань. Незабаром з реплк Войницкого довда

мося ми про особисту драму дядька Вана. Кожний з дючих осб - Тригорин, Маша, Треплев, Тузенбах, Лопахин, Трофимов, багато хто нш - с вони в процес розвитку дÿ прямо висловлюють сво

Драматург досяга

впечатления природност, побутовий окрашенности висловлень геро

Чехов не тльки вводить нас у внутршнй свт сво

Створенню пдтексту сприяють система мови, заснована на раптових щиросердечних рухах, але ряд нших засобв художньо

Вдумуючись у характер тих засобв художньо

Звичайно при аналз мови Чехова - драматурга звертають вагу на специфчну двуплановость мови дючих осб. Дйсно, пдтекст, сво

рдна двуплановость мови -

, як це було показано вище, найбльш характерною рисою мови зрло

Пдтекст, специфчна двуплановость мови як засобу язиково

Вище було сказано, що специфчною сценчною умовнстю в драматургÿ Чехов

зосередженсть основно

Чехов - драматург ввйшов в сторю росйського свтового театру як смливий новатор, що створив, по визначенню М. Горького, "новий вид драматичного мистецтва". Цей "новий вид драматичного мистецтва" Горький назвав "лричною комедúю". Таке визначення драматургÿ Чехова виникла в Горького не вдразу. Як показують його листи спогади, нон склалося остаточно лише в роки Велико

Уперше свй погляд на чеховську драматургю Горький висловив у лист до Чехова в листопаду 1898 року: "Дядько Ван" - це зовсм новий вид драматичного мистецтва, молот, яким Ви б'

те по порожнх головах публки".

В основ лричних комедй Чехова, як ми бачили, лежить конфлкт людини з навколишнм його середовищем, або ширше - зовсм сучасним ладом у цлому, суперечним самим природним, незаперечним волелюбним стремлнням людини. Такий джерело драматичного початку в п'

сах Чехова виступаючого у форм лричних мркувань персонажв, слдом за ними самого автора. Таким чином, лричний початок у п'

сах Чехова - початок драматичне, що говорить про драму людського снування в умовах соцального ладу, далекого гуманност, заснованого на придушення людсько

У чому ж комедйний початок чеховського театру?

Ми вже бачили, що Чехов у сво

У роботах В. Ермилова висловлена думка, що "образлива нсентниця, калцтва соцального ладу, що створили нестерпну вагу життя, вдкривалися для Чехова одночасно в

Невдповднсть геро

Форми прояву характер невдповднсть поглядв, чи свтогляду того ншого дючо

Новаторство Чехова - драматурга, як Чехова - проза

Невдповднсть геро

Форми прояву характер невдповднсть поглядв, чи свтогляду того ншого дючо

Новаторство Чехова - драматурга, як Чехова - проза

Звичайно, коли мова йде про порвняльний аналз драматургÿ Чехова Горького, дослдники вказують, з одного боку, на тематичну подбнсть добуткв обох письменникв, з ншого боку - на подбнсть стилстичне. се це, безсумнвно, справедливо досить стотно. Не випадково цю особливсть сво¿ драматургÿ пдкреслював сам Горький, називаючи сво

Як ми бачили, Чехов зумв пдкорити вс композицйн стилстичн особливост свого театру розкриттю

1 - Бердников Г. Драматург. М., 1982 р. стор.55.

свтогляду дючих осб у т㺿 його самй загальнй основ, що дозволяла показати глибокий конфлкт людини з см ладом сучасного життя в його повсякденному, побутовому прояв. Тим самим вн не тльки вдкрив перенесення на сцену життя ? природному плин, але показав, як пднятися вд не

Так у театр Горького виника

драматична боротьба дючих осб, вдкинута Чеховим. Але ця боротьба воскреша

на новй основ, що включа

чеховську постановку питання про непридатност буржуазного ладу. Вдродження Горьким - драматургом антагонстичною боротьбою було, отже, повернення до принципв драматургÿ Грибо

дова, Турген

ва, Островського, але на новй основ, значною мрою пдготовленй Чеховим. Це й означа

, що драматургя М. Горького знаменувала собою новий крок у розвиток драматичного мистецтва, яксно вдмнно

Горький Чехов у передреволюцйнй обстановц створювали добутки перейнят романтичними сподваннями прийдешнього вдновлення життя. Горькому було близьке прагнення Чехова розбудити в людях переконання, що дал так жити не можна, чеховська спрямовансть до майбутнього, радсна передчуття буриЪЪ, що очется, що наближа

ться. Чехов зробив могутнй вплив на молодого Горького сво

Новаторство Драматургÿ Чехова

Новаторство Чехов-драматурга одухотворене вдчуттям цлсно

Сам Чехов нколи не говорив про сво

новаторство. Незмнно стримано

Незвичайними, нетрадицйними, дйсно "дивними" здавалися багатьом сучасникам повести розповд Чехова. Але коли мова йде про нього як про драматурга, ця з само

Звикли говорити про вза

мозв'язок прози драми Чехова, про те, що його розповд драматичн, п'

си "повествовательны". Усе це так.

проте в п'

сах Чехова - свй, особливий "зрушення" до нових форм.

"Чех-драматург дозрвав повльнше Белетриста, - зауважу

А. Роскин. - Але разом з тим процес дозрвання Чехов-драматурга вдбувався швидше, вд старого театру Чехова вдштовхувався бльш бурхливо й у вдомому змст бльш демонстративно, чим вд старого - у мистецтв проза

Чех-проза

"Одне скажу: пишть повсть, - категорично заявляв Чехову А. П. Ленский з приводу "Лсовика". - Ви занадто презирливо вдноситеся до сцени драматично

"Ви надто гнору

те сценчно вимоги", - вторив йому В. И. Немирович-Данченко_о.

"Чехов занадто гнорував "правила", до яких так актори звикли публка, звичайно", - вдзивався про ту ж п'

су А. С. Суворин.

Та й сам Чехов написав, як ми пам'ята

мо, з приводу тльки що завершенй "Чайц": "Почав ? forte закнчив panssmo - супереч см правилам драматичного мистецтва" (А. С. Суворину, 21 листопаду 1895 року).

Пройшли роки, десятилття, от що говорить Чехову сучасний англйський драматург Дж.-Б. Пристли: "Власне кажучи, то, що вн робить, - це перекидання традицйно

Перше правило, проти якого виступив Чехов, полягало в тому, що

днсть п'

си рунтувалося на зосередженост всх подй навколо дол головного героя.

Правда, у двох перших п'

сах - "Бездоглядност" "

ванову " - цей принцип начебто не порушений. Але говорити про единодержавии героя в традицйному змст отут не приходиться. Дйсно,

Платонов,

ванов - у центр всього совершающегося в п'

с, однак сам вони зробити нчого не можуть. Вони повинн "рухати сюжет", але неспроможн як дяч, що навть як дють осб.

Ми бачили, що вс нш геро

Звичайно коли геро

в придля

ться головна роль, вн виступа

з якоюсь де

ю або програмою, переслду

яку 0те важливу мету або ж одержимо надзвичайною пристрастю. Можна сказати, що чеховський герой не витримував спити рол головного дючо

Глибока закономрнсть була в тм, що Чехов вдмовився вд принципу единодержавия героя - так само як вн вдмовився вд активно

Принцип цей похитнутий у "Лсовику" цлком вдкинуть у "Чайку".

сторя написання "Чайки", оскльки можна судити по записних книжках, показу

, що спочатку чорнов замтки групувалися навколо Треплева. Але поступово нш персонаж, з якими зштовхувався молодий художник, знаходять сувереннсть, виходять з оточення головного героя й творять нов центри, нов "вогнища" сюжету.

П'

си Чехова, назван по мен героя, - "

ванов", "Лсовик", "Дядько Ван". Вищо

Однак те, що Чехов вдмовився вд принципу единодержавия героя, зовсм не означало, що вс дюч особи стали рвноцнними. Нема

дино головного героя, але дя буду

ться так, що весь час якийсь один персонаж на мить цлком опанову

вагою читача глядача. Можна сказати, що п'

си зрлого Чехова будуються за принципом безперервного виходу на головне мсце те одного, те ншого героя.

У "Чайку", у першй дÿ, у центр те Треплев з сво

Начебто промнь прожектора висвтлю

не одного головного виконавця, але сковза

по всьому простор сцени, вихоплюючи те одного, те ншого.

У "Чайку", "Трьох сестрах", "Вишневому саду " нема

одного головного героя, за яким була б закрплена виршальна роль. Але кожен немов чека

сво¿ години, коли вн вийде займе, нехай ненадовго, роль головного, опану

вагою читача глядача.

Особливе значення одержали в Чехова другорядн персонаж. Ми бачили, наприклад, що в "Вишневому саду" Епиходов характерний сам по соб й у той же час щось невдачливе епиходовское вдчува

ться в характер й у поводженн нших мешканцв саду. Так само розширювалися характерн прикмети, звички, прислв'я епзодичних персонажв - "фокуси" Шарлотты, слвце Фрса "недотепа". На мсце головного героя стають "поперемнно-головн" персонаж. А т, хто на перший погляд десь на периферÿ сюжету, знаходять загальнено-символчне значення. Тнь "недотепства" пада

на багатьох персонажв "Вишневого саду" тим самим непомтно, майже невловимо, зв'язу

все що вдбува

ться.1

Таким чином, покнчивши з единодержавием героя, Чехов знайшов нов "сполучн" засоби для побудови сво

У роман сучасного американського письменника Курта Воннегута "Снданок для чемпонв, або Прощай чорний понедлок" автор, що безпосередньо бере часть у дÿ, зображу

письменницю Беатрису Кидслер. Вн не випробу

до не

Ршуче вдмовилася вд принципу единодержавия героя талйська неореалстична кнодраматургя. У картин "Рим, 11 годин " ми не знайдемо головно

Зда

ться, у цьому - об'

ктивне продовження традицÿ Чехова - драматурга.

Однак, продовжуючи традицю Чехова, багато талйських кнодраматургв виявляються не в силах держатися на його висот. У тй же кнокартин "Пробка" децентралзаця сюжету приводить до розсипання матералу; дол персонажв слабко зв'язан мж собою. Розвиток дÿ йде без напруги, що пдсилю

ться. Звдси - вдчуття внутршньо

Друге, зв'язане з першим, "правило", ршуче спростоване Чеховим, полягало в тм, що п'

са будувалася на якомусь однй подÿ або конфлкт. Як переборювалося це правило, найкраще видно на приклад п'

си "Лсовик", де с будувалося на самогубств Жоржа Войницкого. Ця п'

са була перероблена: у "Дядьку Вану " головно

У "Чайку" Треплев кнча

самогубством, але цей пострл нчого не змнить у житт Тригорина навть Аркадиной, матер Треплева. Можна припускати, що вдхд Треплева остаточно погасить останнй просвт у душ Маш. Однак вважати цей пострл виршально

У "Вишневому саду" начебто б у центр - головна подя : продаж ма

тку. Однак це не так або не зовсм так.

не тому тльки, що дя продовжу

ться псля торгв (уся четверта дя ). Але головним чином тому, що реальна подя - продаж з аукцону - як би розчинено, розсяно в дивному свтл . Те, що повиннео викликати реакцю, протидю, спроби щось почати в мешканцв саду, насправд начебто залиша

ться без дючого вдгуку.

"П'

са ця не про те, як забива

ться будинок або прода

ться сад, - пише Дж.-Б. Пристли в згадуванй робот. - Тод "про що" же вона? Вона про час, про змни, про нерозсудливсть, жалях, щаст, що вислиза

, надÿ на майбутн

". У цих словах передана важлива риса художнього мислення Чехова: для нього взагал подÿ, чинки - це ще далеко не с. Головне не те, що робить людину, але що при цьому в його душ з не те, що робить людину, але що при цьому в його душ вдбува

ться.1

Герой "Нудно

1 - Паперный З.С. супереч см правила. П'

си водевл Чехова,М.1982р.,с.201

Закнчивши "Вишневий сад", Чехов пише О. Л. Книппер: "Мен зда

ться, що в мо

Це "до реч сказати" дйсно дуже до реч: ми бачимо, як з'

днан у свдомост автора, що завершу

свй шлях, "щось нове" "жодного пострлу" як далеко вн пшов вд т㺿 пори, коли працював над "Лсовиком" писав: "...не можна ставити на сцен заряджена рушниця, якщо нхто не ма

виду вистрлити з нього" (А. С. Лазар

в-Грузинському, 1 листопаду 1889 року).

Чехов вдмовився вд виршально

Згада

мо формулу Сорина - "людина, що хотв". п

Геро

Три сестри з однойменно

Дядько Ван почне бунт проти професора, стане в нього палити, але не потрапить не скнчить життя самогубством. се залишиться по-старому. В сьому , що вн робить, почува

ться якесь "недо". Бунтував проти свого колишнього кумира - каптулював. Намагався завоювати любов Олени Андрÿвни - не змг.

Доктором Астровым захоплен Соня, також Олена Андрÿвна. Але кнча

ться все це в п'

с нчим - подй за цими захопленнями не пшло.

почуття Астрова до Олени Андрÿвни теж мстять у соб "недо", теж кнча

ться нчим. Воно говорить

Так само як Чехов змнив поняття "дюча особа ", вона наповнив новим змстом слово "подя ". Часто це - недоподя , напвподя або зовсм не подя, повна напруженост.

Якщо звичайна п'

са розповда

, що вдбува

ться, то в Чехова часто сюжет поляга

в тм, що не вдбува

ться, не може вдбутися. Його п'

си - сво

рдний "зала чекання", у якому сидять, розмовляють, нудяться геро

ртист Художнього театру А. Л. Вишневський згаду

: "Чехов подлився з мною планом п'

си без героя. П'

са повинна була бути в чотирьох дях. Протягом трьох дй героя чекають, про нього говорять. Вн те

Характерний насамперед тим, що сюжет тут побудований не на подÿ, на його чеканн - воно вдда

, що вдбува

ться на сцен внутршню драматичнсть. Цкаво те, що задумано "п'

су без героя" - його не просто н, але ус будуть його чекати, виявиться, що вн умер. те, що задумано "п'

су без героя" - його не просто н, але с будуть його чекати, виявиться, що вн умер.

Вдмовляючись вд виршально

Цкаво, що, критикуючи чеховськ п'

си, Лев Толсто

Не потрбно думати, звичайно, що Лев Толсто

По сут, сво

рднсть кожного драматурга багато в чому визнача

ться тим, як вн, говорячи словами Толстого, "зав'язу

вузол", у чому в нього джерело напруженост. Чехов, ршуче розв'язавши вузол нтриги. Створю

нов граматичн "зав'яз".

З вдмовленням вд принципу единодержавия героя вд виршально

У "Бездоглядност" с чотири геро

У "

ванову " Чехов залиша

тльки двох геро

У "Лсовику" три пари - дв любовн й одна смейна. Дя йде по трьох колях. Але, як ми бачили, с визначалося вчинком "дядька Жоржа", його вдходом з життя.

в "Чайку" Чехов буду

дÿ як довгий ланцюг однобчних серцевих прихильностей, розмкнутих трикутникв. Нема

диного дÿ, що розвива

ться, у "Трьох сестрах". Рзн сюжети (Маша - Кулыгин - Вершинин; Ирина - Тубенбах - Солоний ; Андрй - Наташа - Протопопов) безупинно перебивають один одного, дя дробиться, розпада

ться на сюжетн "осколки". Може бути, н в якй ншй п'

с не виражений так, як у ц㺿, драматургчний контрапункт - суперечлива

днсть на основ всх цих "осколкв".

"Децентралзаця" того, що ранш звично називали нтригою, подл дÿ на багато русел струмочки - се це особливо спантеличувало сучасникв Чехова.

Театрально-лтературний комтет, що цензурував "Чайку " для постановки на сцен мператорських театрв, досить суворо оцнив не

Найпростше сказати, що автори протоколу виявили тупе нерозумння чеховського шедевра. Але приведен рядки, скорше, свдчать про ншому - про те, як же змнив Чехов природу драматично

Дйсно, "Чайку" у свдомост багатьох сучасникв просто розпадалася на окрем шматки, епзоди. Театральний рецензент А. Р. Кугель, по сут, виразив ту ж думку, що автори веденого вдкликання, але висловив ? не "протокольно", рецензентски: "Чому белетрист Тригорий живе при тнй акторц? Чому вн не

Чеховськ геро

Письменник вдмовився вд тако

ндрй Прозоров порозумва

ться з сестрами: вн захища

свою дружину Наташу, виправду

ться: "Наташа чудова, чесна людина. (Ходить по сцен мовчачи, потм зупиня

ться.) Коли я женився, я думав, що ми будемо щаслив... с щаслив... Але боже мй... (Плаче.) Мил мо

Чеховськ п'

си говорять про трагчн невдач, лиха, нсентницю в долях геро

Настрй - не простий дух людських п'

с. Воно створю

ться вза

модю багатьох багатьох поетичних мкровеличин.

Тенденця до "розрядки" дÿ, до розпускання тугих драматичних вузлв проявилася й у побудов чеховського далогу.

Слово в драм, як вдомо, ма

зовсм особливу природу, вдмнну вд того, з чим ми зустрча

мося в лрику в епос. Так, скажемо, лрична фраза "Я пам'ятаю дивовижне мгновенье..." передвща

подальший розвиток оповдання, безперервне, якщо можна так сказати, незаперечне. Якщо перевести цю фразу в епчну форму, за нею також очку

ться потк авторсько

У драм ж кожна фраза позбавлена окончательности - це звертання, розраховане на вдгук. Якщо в драм хто-небудь з геро

Чехов вдмовля

ться вд тако

Правда, в окремих бурхливих сценах - наприклад, сварка примирення Аркадиной сина в третй дÿ "Чайки" або ? епзод з Тригориным, що визна

ться, що захоплено Нною, - далог динамизируется, за реплкою виплива

пряма вдповдь. Це дйсно далог - розмова, суперечка, словесний двобй двох геро

Далог вступа

не як злитий словесний масив, не як одна обговорювана тема, не як суперечка геро

сповдаються, визнаються, але

Однак ся приведена бесда геро

Розбираючи розмову чеховських геро

Псля того як Шамраев раптом, н з того н з сього розповв про синодальний пвчого, наста

пауза Дорн говорить: "Тихий ангел пролетв".

В. И. Немирович-Данченко_о помтив на репетицÿ "Трьох сестер": "Я хочу сказати про вдособленсть персонажв чеховських п'

с. Для мене кожна фгура тут зовсм отдельна. Зв'язу

тльки загальна атмосфера, не яксь прям нитки".

У цих словах добре ловлена "вдособленсть" чеховських персонажв в той же час

тут Чехов багато в чому продовжував Толстого. Вн знаходив в автора "Ганни Карениной", свого любленого роману, сцени, де поруч з обмном словами йде бльш важливий далог - посмшок, жеств, виражень особи. У сцен пояснення в любов Кити Левина геро

Люди роздлен, але це не означа

Його розповдь "Самтнсть" (1884) може бути названий програмним . Герой говорить про неможливсть злиття одн㺿 людсько

Такий - по Мопассану - далог людських душ.

Д. П. Маковицкий розповда

у сво

му щоденнику вд 7 серпня 1909 року, як Лев Толсто

Коли скнчив, - продовжу

Маковицкий, - стало тихо... Л. Н. Псля хвилинного мовчання:

- Молодчина!

Потм Л. Н. Встав, вдйшовши вд столу, сказав мен:

- Мен це особливо дорого тому, що вн говорить, яким способом... (Пропуск в оригнал)... для мене це основна думка: ми вс, те саме початок, роздлен, наша справа (справа нашого життя ) з'

днуватися...".

Лев Толсто

Чех-драматург ближче до Толстого - при тм, що його п'

си так не подобалися Леву Миколайовичу ("Ще грше, нж у Шекспра"). Геро

його драм-комедй вддалений друг вд друга, але зненацька, раптом спалаху

вогник вза

морозумння. Нна Зарчна перестала почувати сприймати те, що говорить Треплев ("...виража

теся вс незрозумло, якимись символами"); вона вддалилася вд "чаклунського озера". А у фнал якась сила приводить не

Мопассан назвав свою розповдь "Самтнсть". Жодна з п'

с - "Чайку", "Дядько Ван", "Три сестри", "Вишневий сад" - не могла бути так названа. Тому що вони говорять про самтнсть людей - про

Герой розповд Мопассана переконаний, що любов неспроможна порушити загальний обов'язковий закон людсько

Як н трагична любов чеховських геро

Люди роздлен невидимими стнами, але вони намагаються достукатися друг до друга, порию це

Третя дя "Трьох сестер". с схвильован пожежею, вибит з колÿ.

далог ста

ншим. Почина

ться ряд вдвертих визнань пояснень. Ольга говорить Наташе про ? брутальнсть до няньки. П'яний Чебутыкин плаче, згаду

жнку, що вн кував яка вмерла. Порозумваються один з одним Маша Вершинин на сво

му, тльки

Не можна говорити про вза

морозумння чеховських геро

Звичайно, "не можу мовчати" Маш - випадок особливий. Але там, де геро

Так, вивчаючи лад чеховських п'

с, занурюючи в

ще вд одного "правила" вдмовився Чехов - вд вдкрив границю мж жанрами. Звичайно, вона ранш порушувалася. Але в Чехова провести розмежувальну рису мж драмою комедúю вже просто неможливо.

Цкаво простежити, як вн сам визнача

сво

Так весь час колива

ться невидима стрлка мж драмою комедúю. Поняття утрачають свою звичну яснсть визначенсть. Створю

ться враження, що "ус змшалося". Ну яка справд "Чайку" комедя, якщо вона кнча

ться самогубством одного з головних геро

Однак чеховське вдкриття границ мж жанрами не привело до простого

Щось подбне Чехов робив у проз. Його Душечка - образ сатиричний лричний одночасно.

У "Мертвих душах" теж з'

днан сатира лрика. Але там чтко видн сатиричн епзоди лричн вдступи автора.

У Чехова "вдступв" нема

. Або майже нема

. У його п'

сах комчне не збира

ться в якомусь епзод - воно без залишку розчинено в загальному "склад " добутку. комчне не збира

ться в якомусь епзод - воно без залишку розчинено в загальному "склад " добутку.

Як бачимо, у тому багатобчному перетворенн драматургчних форм, що здйснив Чехов, ловлюються дв головн тенденцÿ. Перша - сво

рдна децентралзаця п'

си, вдмовлення вд единодержавия героя, розв'язання тугих вузлв нтриги, стрмко

ле якби письменник обмежився тльки цим, вн був би лише руйнвником старих форм. ся справа в тм, що заперечення канонв виявлялося в Чехова не простим вдкиданням, але плдним подоланням - на мсц що заперечу

ться виникла нова система виразних засобв. З'являлися нов, майже невидим, непомтн "скрпи", що додають п'

с внутршню цлснсть.

Три класичних

дност Чехов збагатив новими -

днстю наскрзного образа-символу, що повторюються лейтмотивв, перекликв,

днстю поетичного ладу настрою.

Так що, здйснюючи "розрядку", вн одночасно вносив початку, що додавали п'

с нову - сховану - напруженсть. Затверджуючи принцип рушниц, що не стрля

, але заряджено як би нудиться вд того, що не може вистрлити.

"Усупереч см правилам", "проти умов сцени" - ц повалення виконан духу творення. Того духу, якого не вистачило чеховському геро

в, одержимому прихильников "нових форм".