Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте
Укранський мандрвний флософ Г. Сковорода
Л
ТЕРАТУРА
1. Багалй Д. 1. '' кра
2. Багалй Д. 1. '' Григорй Саввич Сковорода." К., 1920
3. Багалй Д.1., Яворський М.
. "Укра
4. Блий В.Г, Сковорода Г.С. "Життя й наука." К., 1924
5. Ефименко А. '' Личность Г.С.Сковороди, как мислителя." К., 1905
6. Коваленский М. Й. "Життя Сковороди." К., 1886
7. Кудринский Ф. '' Философ без системи." К., 1848
8. Лаврецький С. '' кра
9. Пелех П. '' 3 життя творчост Сковороди." Л., 1925
10. Радич В. '' Вечний странник." К., 1992
11. Григорй Сковорода : дослдження, розвдки, матерали., - К., 1992
12. Сковорода Г.С. -укра
13. Тисяченко Г. '' Народний флософ-учитель Г.Сковороди." К., 1922
Флософя Сковороди
Дяльнсть кожного сторичного дяча, з ? засобами й метою, оцню
ться з ндивдуально-етичного погляду, корисного для суспльства щирстю його мотивв, вагою та величнстю його провдно
оточення, чи порушував вн яксь проблеми для свого часу, з якою енергúю переводив
Генадй Сковорода народився в с. Чорнухах Лохвицького повту на Полтавщин 1772 р. в родин малоземельного козака. Хоча його батьки були люди незаможн, але за свою чеснсть, за спокйний характер та прихильнсть до ближнх вони мали велику шану повагу вд сво
Вже з дитинства у Григоря вироблялася спокйна та роздумлива вдача. Як вс сльськ хлопчаки, користувався вн повнснькою до часу волею - нхто йому не мг заважати блукати там, де йому схочеться. Дитинство його проходило як у всх хлопчикв. Змалку вн також мав талант до спвв та музики. Грамоти навчився у дяка, як це було заведено у т часи, у нього також навчався спвати святих церковних псень. Маючи 8 рокв, вн ходить до церкви на крилос там допомага
дяков читати та спвати. Зважаючи на таку прихильнсть Гриця до освти, батьки вддали його у 1738 р. на навчання до академÿ, коли йому було 16-17 рокв.
Сковорода народився вкнц царювання Петра 1, який зневажав укра
Сковорода потрапив до академÿ в той час, коли проводилися реформи Ф. Прокоповичем. Знайомий безпосередньо з класицизмом, вн почав його заводити в академÿ. Запроваджено було викладання нових мов. До 1741 р. (звикши до академчного життя) його взяли до царського хору. кра
человеческое житие." Ця думка мала великий вплив на Сковороду вн потм часто розвивав цей постулат. Навчаючись в академÿ, Сковорода прагнув побувати за кордоном. Вн в той час знайомиться з генералом Вишневським, який
У 1753 р. Сковорода поверта
ться додому в сво
Отже, Сковород було зауважено, що його "Руководство" може бути курсом для семнарÿ. Але Сковорода виправдовуючи себе говорить: "Одне -
пископський жезл, друге - соплка..."
ле ось багатий помщик Степан Томара шука
вчителя для свого сина, панича Василя. Сковород не пощастило на посад офцйного вчителя, тому вн береться за приватну педагогчну дяльнсть у цього помщика. Однак у 1754 р. його було вигнано з дому панича, але згодом вн знову до нього повернувся.У 1763-46 рр. Сковорода займа
посаду вчителя у Харков. У цей час вн зустрча
ться з Ковалнським, з яким
його
дна
велика дружба. Вони вивчають класикв - Плутарха, Ццерона, Гораця, Лукяна, проте основну вагу вони звертали на Бблю.
У 1766 р. Сковороду було призначено професором "блаонравия" у Харквському Колегум. Цю пропозицю вн радо прийняв не брав няко
В останн роки свого життя вн мандру
по монастирях, знайомих помщиках, вдвду
ярмарки, де навча
простий народ. Старсть не змнила його життя. Одн вважали його за розумного, нш - за юродивого, дивака, проте вс шукали його вс були рад його розмов. Вн все частше ходив у степи, бо вн вважав, що на самот можна складати трактати, збльшувати "Сад божественних песен" або грати на флейт чи соплц пзнавати себе, Бога Бблю.
У серпн 1794 р. вн був дуже хворий пшов у Орловську губерню в с. Хотетово на зустрч з Ковалнськм, адже це була
Сам Григорй Савич у сво
Укра
та сл. Звичайно, за гетьманщини йому жилося не дуже добре, але й реформи Катерини II не покращили його становища. У всякому раз полтичн нтереси у суспльств зникли, почався полтичний занепад.
саме на цей час припадали виступи Сковороди як вчителя у додаткових класах Харквського Колегуму. Саме в цей час вн познайомився з харквським губернатором Щербнним, яктий скасував автономний стрй Слобдсько
Позитивним явищем тодшнього життя треба визнати нахил до освти, яким перейнят були вс кола суспльства, не тльки вищ, але й козацтво, селяни. Вони творили та тримували на сво
Представники тодшньо
Отже, риси того часу не могли не вплинути на флософа. Звичайно, вн вдчував вплив свого оточення, соцальних мов стосовно його дяльност як вчителя, як мандрвного флософа, як тератора.Це вдбилося на його мов та стил, на богословських працях. Але разом з тим, вн виступа
перед нами критиком, що тод досить гостро ставився до снуючих на той час традицй, крм того, вн творив власний свтолгляд, свою власну флософю - науку про життя, - що була синтезом його позитивних поглядв, як вн поширював у суспльств, вн всупереч снуючим деалам створив свй деал, дуже хотв, щоб вн
здйснився. Сковорода, безумовно, був одним з найвидатнших культурних дячв кра
Наука про щастя Сковороди нагаду
етичн погляди Вольфа. Для щастя потрбно робити те, що досконалю
людину та ?' близьких. Удосконалю
людину все, що вдповда
? вдач. Багалй, Яворський. ст. 26-32.
Будучи вчителем Переяславського колегуму, Сковорода двч жив у родин полтавського ддича Томари, виховував його сина, був учителем у додаткових класах Харквського колегуму. Це була самостйна доба його просвтньо
знання був значно вищий, нж у тодшнх провнцйних школах, ось вн склав для сво
ле ось багатий помщик С. Томара шука
вчителя для свого сина панича Василя. На посад приватного вчитеня вн вихову
Василя також у сво
му, новому дус: спочатку виховував серце свого вихованця, зважаючи на його природн здбност.
вихованець полюбив його на все сво
життя. 4 роки пробув Сковорода другий раз у Томари в сел використовував цей час у 2 напрямках: по-перше, в цей час псля довго
У 1759 р. Сковорода переселився в Слобдську кра
чернецтвуйте." Вн залишив навчання в колегум, але потм знов вступив до нього, щоб керувати освтою та вихованням у сво
му напрямку чня колегуму М. Ковалинського, свого майбутнього друга та бографа.
Педагогка була, очевидно, призначенням Сковороди вн ще раз вступив вчителем до школи, щоб там викладати етику юнацтву свтського стану. Тут вн виступив з палким словом проти вчителв-ченцв: "Весь свт спить. Спить глибоко, простягся. А наставники, що пасуть
зра
Цим шуканням нових житт
вих шляхв вже не для самого себе тльки, але для всх, присвячен його численн флософсько-богословськ трактати, тературн твори та листи, нарешт, сн розмови та навчання. Вн нколи довго не перебував на одному мсц, мандрував з мсця на мсце, проходив при цьому пшки сотн верств у межах Слобдсько
всякую житейскую печаль", - так вн писав Ковалнському, що з приводу цього зазнача
: "Можна було життя Сковороди назвати життям."
Харкв Сковорода дуже любив 1 часто вдвдував його. Тут у нього був гурток друзв, що дуже шанували його та його науку. Незадовго до смерт вн вдвдав свого друга Ковалинського, що жив тод у себе в сел Хотетов Орловсько
Флософя Сковороди
Таким чином, Сковорода пд час свого життя по пустелях останньо
1. Раннй, присвячений ним розробц його внутршнього самопзнання.
2. Далоги про душевний мир, написан для громадянства, для пропаганди свого вже певне встановленого власного самопзнання. 3. Богословськ трактати, присвячен розв'язанню проблеми Бблÿ. с ц 3 етапи пов'язан один з одним, флософя Сковороди
диною в сво
Чи був Сковорода флософом, та як вн розумв флософю? Флософя, як визначав Склворода, головна мета людського життя, бо голова справ людських
дух його -думки, серце; флософя прагне дати життя нашому духу, лицарство - серцю, яснсть - думкам, як голов всього. Ббля також навча
, як облагородити людське серце. Тут у нього немов зливаються флософя релгя. Сковорода, релгйний мудрець,
був одночасно флософом, бо за мету свого життя вважав лише вдшукання стини. Флософя Сковороди
не матералстичною, а деологчною. Теоретична флософя Сковороди така. к два начала -видиме та невидиме; тлнне вчне. Цими двома началами перейняте се у всесвт. Сковорода
немов би дуалстом, але ц два начала мають у нього неоднакову вагу: перше - субстанця, друге - атрибут. Цими началами перейнят вс три свти: великий, або космос, що склада
ться з багатьох нших (не тльки Земля, але й нш планети, на яких також
мешканц): малий, або мкрокосмос, тобто людина; третй - символчний свт, або Ббля. У великому та малому свтах, як навчав Сковорода, вигляд реч дав знати про заховану пд ним форму або вчний образ, так само в символчному свт або Бблÿ, збр тварин складав матерю (тобто тут Сковорода вдкидав матерю), але над нею сто
ле що Сковорода ставив у центр всього свтового життя? Не Бога, не свт, людину. У цьому поляга
його глибокий безстрашний антропологзм. Для Сковороди джерелом розв'язання сього та
мничого у житт
людина, тому що с запитання та
мниц свту скупчен у людин.
Свт Бог не поза людиною, власне у нй самй; людина знаходить у соб Бога: пзнавши себе самого до самснького кнця, кожна людина, незалежно вд ?' ври, може знайти в соб початок вчност, тобто Бога. В основ пзнання лежить самопзнання. Справжнй чоловк Бог, чив Сковорода,
теж саме. Не вдкидаючи няких наук,
диною верховною наукою для всх, потрбною й нверсальною, вн визначав ту, яка торка
ться антропологзму, тобто самопзнання людини, саме флософю, бо без не
Наука про людину тсно пов'язана у Сковороди з наукою про свт. Людина в соб може мати свт, Бога. Вони пзнаються через людину. Ту унверсальну подвйнсть, яку флософ бачив у людин, вн бачив в макрокосмос - у великому свтов. весь свт склада
ться з двох натур -
видимо
Бог людина пов'язан мж собою особливо. Бог, якого Сковорода нод являв соб ще механком, що слдку
за великою машиною, з машини складено
Завдяки тому, що люди знаходяться пд особливим пклуванням Божим, Бог дарував людин премудрсть. Що таке ця премудрсть -Сковорода напевно не визначив. Найчастше вн казав, що це
"нечтось, що нада
гармонÿ всьому." Вона подбна до симетрÿ у фгур; премудрсть породила розум у людин.
Людина народжу
ться на свт без премудрост, але для не
Премудрсть - це, наче мале зернятко, з якого вироста
велике дерево, схожа вона й на царя, що поселився у маленькй хатин, ? одна присутнсть може зробити реч божественними. Так Ббля зробилась божественним свтом через премудрсть. Символом ц㺿 премудрост
голуб з маслиновою глочкою.
ле найвищим представником премудрост
Христос, син Божий. Сковорода врив, що вн народився вд Дви Марÿ, хоча й рекомендував нколи про це особливо не роздумувати. кднання з премудрстю-Христом
мета людського життя.
Сковорода дуже багато ваги придля
Христов. Христос був для нього бльше якоюсь частиною премудрост, нж реальною людиною. Про Христа вн так вдгуку
тся: "кдин
сть во веки непроницаем в самий центр сердца нашого й души нашеся. Сей то
сть истинний человек, предвечному сво
му Отцу существом й силою равен, один во всех нас й во всяком целий..." В останньому текст Сковорода певнше говорить про Христа - реальну людину, але часто вн договорю
ться, що це
сила премудрост, сила Божа, що скрзь розлита. До реч, в останнх словах Сковороди
думка й про смерть, але вн наказу
не боятись. А дальше про Христа - премудрсть. Нчого Христа шукати по крусалимах, даремно хреститися в нього в Йордан. Вн
в кожнй людин, тльки там його можна вдшукати. Не потрбно роздумувати, як Христос мертвий воскресав, бо такй душ, що прагне чуда, не допоможе те, щоб вона сама чудо творила. Сковорода говорить, що Бог дав на допомогу людин вру надю, яка крпить вру, вдержу
людину при стин, аналогчно як якор трима
корабель на мсц. Вра
всм доступна, часто Сковорода взива
? ще страхом Божим, бо крм ц㺿 Божо
Етичн погляди. В. Блий, СТ.29-31.
Практична флософя Сковороди, його етика - це його проповдь щастя. Ця частина його флософського свтогляду пов'язана з теоретичною флософúю, але вона мцнше, нж перша була зв'язана з життям. Доввши, що початком свту
вчнсть, Сковорода прийшов до висновку, що с повинн будувати сво
щастя на ньому, як на нверсальному фундамент, бо се решта, на чому його хочуть будувати (багатство, чини, здоров'я т.д.) не мцне, не стале не
нверсальним для сх - тод щастя досягне кожний це для нього не буде важко. Тут Сковорода проводить думку Епкура, "що натура зробила потрбне нетрудним, трудне непотрбним." Що таке щастя?
Щастя
в нас самих, не поза нами. Добившись до себе, пзнавши самого себе, ми знайдемо свй душевний спокй: веселе серце, що здобува
ться мудрстю добродйством, перше пояснить нам, що воно таке - звдсля виходить найважливше значення у житт флософв -друга допоможе його знайти. Щастя кожно
Загальний цей постулат, що "несродность" заваджа
людському щастю, Сковорода виклада
ще в 4 тезах, що деталзують його. Щастю заважа
ось що:
1. "Входить в несродную стать".
2. "Нести должность, природо противну".
3. "Обучаться, к чому не рожден."
4. "Дружить с теми, к кем не рожден." Той, хто пзна
себе, пзна
Бога премудрсть.
Для того, щоб легше прийти до щастя, треба людину виховувати з дитинства в напрямку до цього. Справа такого виховання, хоча почесна, але дуже важка. Потрбно в дитин розвинути ? природн здбност. Дитина повинна народитись у здоровй етично см'
"Благодарить" це зачить дати дитин поняття розумння добра. Якщо цього не буде, то няке виховання
Що ж до "благовиховання", то воно склада
ться в тому , щоб розвинути оте зароджене почуття добра - навчити вдячност, яка
основним завданням виховання. Потрбно вселяти вихованцев думку, що вн
одиницею колективу, громади, потрбно, щоб вн був свдомий, що одиниця без громади - сирота. Нацональний момент у вихованн, за Сковородою, зводиться до того, щоб вихованець свдомив себе представником певно
Дти ж вдносно батькв мусять пам'ятати: що батьки це
Божий портрет. Потрбно шанувати любити батькв. Хто батькв не шану
, той не шану
й Бога.
вихователь ма
пам'ятати, що вн слуга природи, вн повинен бути таким, що вже себе пзнав. Вн повинен полегшити пошуки свого вихованця щодо вибору професÿ. Правильним чином вихований чень буде готовий вступити на шлях самопзнання, пройде його потм з'
дна
ться з Богом, досягне справжнього блаженства.
Самопзнання ма
ще одне велике значення: воно да
можливсть пзнати ще й третй свт, третй елемент всесвту - Бблю. Ббля завжди була незвичайною книгою для Сковороди. Саме з Бблÿ почалося формування флософсько
хазяйновито
Значення флософÿ Сковороди.
Дослдники Сковороди звичайно шукали джерела його флософÿ у закордонних флософських системах, шукали за впливами заходу дивувались, що у нього якось не склада
ться його флософя докупи ан з феноменалзмом Беркл, ан з психологзмом Юма, ан не дентична з монзмом Спнози. Такий дослдник Сковороди, як Зеленогорський, намагався довести, що Сковорода це синтез Платона, Арстотеля, Епкура, Флона та Лейбнца. Проте О. кфременко справедливо помтила, що Сковорода "сам себе предок, й син своего века."
справд, Сковороду можна оцнювати розумти тльки як сина сво¿ епохи, як продукт сучасно
Яку ж флософю могло створити громадянство 18 ст? Дворянство не потребувало няко
виправдовувати сво
панування. Буржуазя, що на заход створила свою матералстичну флософю18 ст, на кра
Флософя Сковороди, по-перше, опиралася на матералстичний свтогляд придушено
Пдведемо пдсумок творчост Сковороди стосовно рзних вчень та систем.
Щодо онтологÿ, то Сковорода був деалстом-монстом. Дуалзм, що не раз приписувався Сковород, походить вд неуважного читання тих його трактатв, де вн про це говорить. Гносеологя Сковороди виходила з його вчення про людину. Людина
основою всякого пзнання. Початок будь-якого пзнання - самопзнання людини. Таким чином, бачимо,що пзнання Сковорода виводив вд реального факту-людини. Космологчне вчення склада
ться з бблйних байок. се снуюче
результатом вчно
Теологя Сковороди, змшана з флософúю, визнавала снування Бога як сили розлито
Релгя була вдкиненням обряду чернецтва, духовенства. Христа вн визнавав як Божу премудрсть. Його релгйна система була дуже подбною до духовного християнства.
Соцологчно
Етична частина вчення Сковороди мала зв'язок з вченням про людину. Людина, як бачимо, займа
центральне мсце в його систем. Вд людини йде пзнання всесвту. Найнеобхднше для людини - щастя. Щастя
в самопзнанн, звдси в духовному свт, що
результатом самопзнання.
Педагогчна теоря Сковороди з натуралстично
Роблячи висновки з науки Сковороди, порвнюючи з економкою того часу, ми бачимо, що як флософ Сковорода
антитезою соцально-економчного ладу того часу.
Тлумачення святого письма.
Самопзнання ма
ще одне велике значення: воно да
можливсть пзнати ще й третй свт, третй елемент всесвту - Бблю. Ббля завжди була незвичайною книгою для Сковороди. Саме з Бблÿ почалося формування флософсько
Ббля - це свт символв, що вдкрива
ться тльки обраним. Вона, наче море: там, де вода сто
Отже, як кожен з свтв, хоч божественний свт, Ббля все ж таки не вльна вд плотського, тлнного начала. Для того, що сюди влз ворог Божий премудрост сатана, що насмтив у Бблÿ сво
ю брехнею, якою й губить кожного, хто ще себе не пзнав, хоче пзнати Бблю.
Той же, хто сам себе вже пзнав, повинен добре пам'ятати, що Ббля - це свт символв розумти ?' дослвно не можна. Кожне слово Бблÿ ма
приховане значення, яке буде зрозумлим тим, хто себе пзнав. Так робив Сковорода. Врний сво
Про Бблю як книгу Сковорода вчив, що написана вона Мойсе
м. Поетична форма цього твору, фгурально-символстичний стиль ц㺿 книги дали привд людям неглибоким думати, що там оповда
ться про створення нашо
Сковорода не говорить про створення свту Богом, вн висмю
бблйську казку про створення свту за 6 днв. Вн пдкреслю
це, бо дума
, що тльки дитячий розум може думати, що цього свту колись не було або не буде. Це тльки в десятому столтт були так розуми, що готувались до Христового приходу. Але вн все ж таки початком всього снуючого визна
Бога. Яка ж первсна основа сущого? Нщо! Вчна воля, каже Сковорода, забажавши проявитись у видимому свт, з нчого творила все, що
у думц у свт. Бажання вчно
Особливо дратував Сковороду фнал поеми про сотворення: "почти от дел своих". Мало того, що написано всляких дурниць - свт зробився у перший день, сонце на четвертий з'явилося, так ось ще: "Будто истомлен, ничего создать не мог ж больше. А если би еще не помешало би, неизменно у нас нине показались би безхвостие льви, крилатие черепахи й всякие й прочие чудовища й роди, за ними би во след, как Елисейское железо, винирнуло б, сказать по-римскому, Mobile peretuum й филозофский, все блато европейское преобразует в злато, камень..." Або скаже: "Насади, Господь Бог, сад в Едеме." А Едем - то значить сад:
сад у саду насадив? А дал ще й не те буде: розкаже, "що люди преобразуются в соляние столпи, возносятся к планетам, ездят колясками по морском дне й по вохдухе, солнце, будто карета, останавливается й назад падается..."
От всяк блазн читають ймуть такй нсентниц ври, в м'я таких дурниць морять себе голодом, калчать, палять на кострах, гублять душу тло, думаючи, що такими засобоми вони досягнуть царства Божого.
вс, хто з такою нсентницею не погоджуються, об'явля
той дурень
ретиками, коли вн ще, крий Боже, ма
якусь силу чи владу, то бува й грше: роблять на "
ретика" гонитву, поряджають костри на славу Божу.
Н, вже краще зовсм не читати Бблÿ, нж читати ? отак - без очей, слухати без вух. Як може натура повстати сама проти себе, сама проти сво
Через те, що правильно зрозумти Бблю важко, Сковорода й рекоменду
обрати соб у цй справ наставника, проводиря. Наставники - це т мудр люди, як розумють мудрсть Божу. До них Сковорода зарахову
: Василя Великого,
вана Златоустого, Григоря Назанзина, Августина Блаженного, Григоря Великого та нших. Хто хоче зрозумти Бблю, той не може бути до не
Мж наставником чнем повинно бути вза
морозумння. Читати Бблю потрбно в мру, добре роздумуючи над кожним словом. Якщо трапиться таке, що чогось няк не розумúш, то запитай: "коль великдом Божий! Велик й немать конца! '' Це вже наближа
ться до ври Тертуляново
Така сама по соб флософська наука Сковороди- де флософя по
дну
ться з Богослов'ям в оригнальну, тльки Сковород властиву мудрсть, заради яко
примноженням розма
Укра
Силу для малоросйства надавали клька джерел. Серед них - цлком однозначна полтика московсько
Г. Сковорода як постать козацько
Сковорода не довря
схоластичному чисто рацональному поясненню свту Бога. Вн
обзнаний з: а) систематично викладеними курсами флософÿ у Ки
во-Могилянськй академÿ; б) вихолощеням
Христово
мператив Сковороди "пзнай себе" ма
ширший змст, нж ндивдуальний. Пзнати себе в тогочасному кра
Етика Сковороди Тлумачення Святого Письма.
Неоднозачне ставлення Сковороди до Бблÿ характеризу
ться чтко вираженим алегоричним тлумаченням. Для нього ця книга, яку треба дуже важно читати при цьому не зупинятись на зовншньому, на явищах, проникати глибоко в суть сказаного.
Сковорода аргументу
свй погляд на Бблю як наголошу
, що Ббля не навча
нас брехн, але "во жи напечетлело следи й стези, ползущий м возводящие к превиспренней истине." Оскльки Бог сотворив свт, се суще, вн явля
собою досконалсть правдиву стину, вн вчний, до нього нчого не було, все, що
, почалося з нього, з його вол. се, що вн сотворив, тимчасове, мнливе, це лише оболонка, у якй може ховатися (перебувати) стина.
Для Сковороди слово Бблÿ-лише тврна форма, у якй схована Божа стина. Щоб дстатися до не
"Сей на всех их, как на апостолах й на своих ангелах, ездит, й не Симеон его, но вечний Симеона й всех их, как ветошь свою, носит." Отже, стина мовби
неначе пдносяться над землею "в тонкй Божества разум." Рч у тому й поляга
, щоб вднайти
стину, сховану у Бблÿ. Г. Сковорода-укра
Л. Котова Проблема щастя в етиц Сковороди, ст. 63-64. Майже в сх сво
У сво
Що таке щастя? Пзнання себе Бога. свдом сво
щастя - значить найти його. Воно
у нас самих. Людина повинна знаходити сво
щастя внутршнм самоаналзом. Царство Боже
всередин нас. У цьому пункт свого вчення Сковорода наближався до морально
Сковорода висува
два положення про щастя. По-перше, "щастя в серц, серце в любов, любов - це закон самопзнання, не залежить н вд часу, н вд мсця. По-друге, щастя у згод нашо
Що стосу
ться практично
Практичний висновок з етичного вчення Сковороди може бути. Щастя - це вчне питання людства.
Етика. Все, що сну
, що переходить вд одного стану до ншого,
"все се плоть тлнú, те, що
необхдного, внутршнього, се вчне - Бог." У людин це вчне божественне,
його внтршнй безсмертний дух, який Сковорода називав Мнервою.
Життя
тльки тод справжнм, коли наш розум вислджу
стежку до пзнання правди. Дал Сковорода говорить, що пзнання, таким чином,
дине життя разом з тим -
дине справжн
щастя людини. Людина повинна пзнати себе з 3 бокв: 1) перше саморозумння
порозумння себе як окремо
Трет
саморозумння
порозумння себе як стоти, яку створив Бог подбно сво
му образу.
Окрем флософи вчили про якусь одну сторону самопзнання.
Христос перший навчив повному, тобто троякому самопзнанню. Пзнати себе трудно через те, що все залежить цлком вд людсько
в етичнй, як в метафзичнй, сферах Сковорода, як ми бачимо, сто
Щастя бува
тльки тод, коли свобода вол природний хист спвпадають у житт людини. З цього принципу звичайност незвичайност виходу Сковороди принцип нацональност.
Лавровецький С. кра
Багалй Д.1. M.I. Яворський Укра
Блий В. Г.С. Сковорода//Життя наука, ст. 6, 21, 29. К., 1924. Г. Сковорода-укра
Серцевиною етичного вчення Сковороди
питанна нормативно
Щастя не залежить вд мсця часу, вд плот кров. "Рдне нам щастя не в почеснй посад, не в тм хисту, не в славному столтт, не у високих науках, не в багатому достатку. Щастя потрбно шукати в соб, у власнй "невидимй природ",
ством яко
Етичний плюралзм Сковороди, зумовлений деалом "нервно
"Спорднен" нахили людини легко вдрзнити вд "неспорднених". Основними прикметами
1. Г. Сковорода. Початков двер до християнсько
"Спорднена праця не лише засб забезпечення матерального снування. Вона цнна сво