Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте

Теория етносу. Курс лекций

М

ЖНАРОДНИЙ ФОНД «В

ДРОДЖЕННЯ» ПРОГРАМА «ТРАНСФОРМАЦ

Я ГУМАН

ТАРОп ОСВ

ТИ В КАпН

»

О.В. Нельга

ТЕОРИЯ ЕТНОСУ

КУРС ЛЕКЦ

Й

Рекомендовано

Мнстерством освти кра

як навчальний посбник

 

Ки

"ТАНДЕМ"

1997

ББК 63.5

Н55

Редактор В.П.Недашквський

Нельга О.В.

Н55    Теоря етносу. Курс лекцй: Навчальний посб­ник. — Ки

У навчальному посбнику етнчне зовсм не розгляда

ться як свт предметнених цнностей, береться лишень як цннсть духовна. Автор не вда

ться до конкретного аналзу фольклору, прикладного мистецтва, мови тощо, здйсню

теоретичне за­гальнення даних етнопсихологÿ, етносоцологÿ, якоюсь мрою — етнополтики, вбачаючи в цьому головне завдання теорÿ етносу.

Для студентв викладачв вищих навчальних закладв, аспрантв науковцв.

НОЗ101                                                                            ББК 63.5

ISВN 966-7145-0-1-2

© Нельга О.В., 1997  © Чу вС. . Обкладинка, 1997  © "Тандем". Комп'ютерний макет, 1997

Цей навчальний посбник визнано одним з  кращих з поданих на конкурс, органзований Мнстерством освти кра

Головне завдання Програми поляга

в сприянн гуманзацÿ освти через створення мов для розробки та впровадження ново

Мжнародний Фонд "Вдродження", який репрезенту

всесвтню мережу фондв, заснованих вдомим американським пдпри

мцем та громадським дячем Джорджем Соросом, буде щиро вдячний за вдгуки, пропозицÿ та зауваження щодо цього видання пд час його експериментально

Крм теоретичних поглядв на етнчне, як ми ма

мо намр запропонувати читачев, сну

, зрозумло, й сторя етнчного. Причому, звичайно, теоря та сторя якого завгодно феномена або процесу тсно переплетен, вза

мопов'язан: розвиток теорÿ да

нове розумння сторÿ, так само як нов сторичн факти зумовлюють перегляд або збагачення певних теоретичних тез.

У пропонованому посбнику ми свдомо, по-перше, звужу

мо сво

завдання до розгляду найбльш гострих та актуальних проб­лем етнчного, по-друге, абстрагу

мося вд сторÿ цього феноме­на, використовуючи етносторичн факти лише як тло або сво

­рдне пдрунтя теорÿ етнчного. Це подвйне самообмеження виплива

з того факту, що н сторичне, н теоретичне народо­знавство (тобто етнографя та етнологя) не досягли ще, з нашого погляду, достатньо

На додаток до цього читач ма

взяти до ваги ту обставину, що ми додержу

мося положень, згдно з якими все, що на­копичено людьми в процес перетворення (опанування) ними природи, разом з тим – перетворювання (розвитку) самих себе, тобто у процес формування соцуму, поста

як дво

днсть матерально

Що стосу

ться духовно

Вступ людства в добу цивлзацÿ фактично явив собою бльш-менш гармонйний цивлзаийно-культурний поступ, в якому аж до промислово

Протилежнсть мж цивлзацúю та культурою стала бльш помтною у XIX сторчч (на що звернув вагу Микола Дани-левський), у XX сторчч вона досяга

вже досить вдчутно

У свтл викладених вище мркувань духовнсть ма

бути ви­значеною як здатнсть окремо

Ясна рч, етнчне як духовно-культурне явище органчно входить в матеральну, в духовну культуру. Але ще одним обмеженням нашого посбника

те, що у ньому етнчне зовсм не розгляда

ться як свт предметнених цнностей, береться лишень як цннсть духовна. Та й тут ми не вда

мося до конк­ретного аналзу фольклору, прикладного мистецтва', мови тощо, здйсню

мо теоретичне загальнення даних етнопсихологÿ, етносоцологÿ, якоюсь мрою — етнополтики. До реч, у цьому ми й вбача

мо, власне кажучи, головне завдання теорÿ етносу.

Докладнше ознайомитися з частково викладеними у пропо­нованому посбнику точками зору, пдходами, дефнцями по­нять та категорй можна у виданому 1993 року словнику-довднику "Етнонацональний розвиток кра

Роздл 1. 

ЕТН

ЧНА СВ

ДОМ

СТЬ 

 

Лекця 1.   ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМ

СТ ЕТН

ЧОп СВ

ДОМОСТ

 

 

План лекцÿ

1.1.     Вступ до теми. 

1.2.     Етногенеза: суб'

кти та результати.

1.3.     Етнчна сторя та ? носÿ.

1.4.     Етнчна деологя та ? головн поняття.

1.5.     Мжетнчн вдносини та

1.6.     Етнчний рух та його формовияви.

1.7.     Висновки.

1.1. Вступ до теми

Олександр Солженцин невдовз псля вигнання його з кра

Сьогодн ми бачимо, що все-таки "життя бере сво

", й на територях колишнього СРСР вдбува

ться те, що для позос­талого свту вже давно стало звичним.

ось коли нацонально-етнчна проблематика з дедал бльшою визначенстю пересува

ться у центр подй поточно

Проте для того, щоб ц вза

модя й спвробтництво стали можливими, в перспектив – й ефективними, необхдно виробити загальнозрозумлу наукову мову, тобто

диний ка-тегорально-понятт

вий апарат та

дину методологю теоретико-етнчного пзнання.

Отже, сьогодн вага народознавцв багатьох напрямкв, передусм — носÿв теоретичного змсту етнчно

Й якщо цей рвень народознавчих дослджень забезпечуватиме теоря етносу, то емпричне народознавство, мабуть, охоплюватиметься сторúю етносу. А як же тод бути з см зигалом наук, назва яких почина

ться з "етно-": етносоцо-логя, етнопсихологя, етнопедагогка, етнополтика, етно­культура тощо? Куди

¹ Солженицын А. Темплтоновская лекиия // Новий мир. — 1992  — № 2  — С.

81.

² Ще понад двадцять рокв тому Ю.В.Бромлей звернув вагу на те, що "якщо у нас етнографя традицйно об'

дну

описовий та теоретичний рвн дослджень, то у захднй науц заведено проводити

ле, здйснюючи зазначен теоретичн зв'язки й загал звертаючися до вже снуючих розробок з питань теорÿ етносу, ми намагатимемося максимально прикладати до них цлком слушне зауваження М.М.Бахтна про те, що "дуже часто ме­тодика витлумачення та пояснення зводигься до... розкриття повторюваного, до впзнавання вже знайомого, нове якщо й схоплю

ться, то виключно у вкрай збдненй та абстрактнй форм... Все повторюване та впзнане цлком розчиню

ться й асимлю

ться свдомстю одного, хто розумú: у чужй свдо­мост вн здатен побачити й зрозумти тльки свою власну свдомсть. Вн нчим не збагачу

ться. В чужому вн впзна

тльки сво

"¹.

Звдси випливас необхднсть, по-перше, ршучого зламу застарлих наукових стереотипв, по-друге, бльш широкого користування даними конкретних соцологчних дослджень, щоб вдшукувати й вбачати нове в живих емпричних реалях, у довол вдчутнй, не тльки "вкрай збдненй та абстрактнй форм". Так що читач ма

бути готовим зустртися у цй книз з вдмнним вд традицйного тлумаченням низки етнчних понять та явиш. Тому, до реч, ця лекця й ма

назву "Теоретичний змст етнчно

Тут ми ма

мо вйти до царини теоретично

Етнос, на нашу думку, — це культурно-духовна спльнсть людей, спорднених мж собою походженням, мовою, тепе­ршньою або колишньою територúю (нод й державнстю), ментально-архетипними та ншими ознаками.

Вс сьогодншн етноси, що складають людство, хоч би на якому рвн перебував той чи той з них,

результатом етно­генези. Отож зупинимося на розгляд цього процесу-явища бльш-менш докладно.

1.2. Етногенеза: суб'

кти та результати

Крм загальновживаних, теоря етносу використову

, зро-зумло, й суто специфчн поняття. Одним з центральних серед них

поняття етногенези. Етногенеза ("етнос" - як правило, "народ"; "генеза" — "походження") — це сукупнсть соцально-сторичних та духовно-культурних процесв, що приводять до виникнення етнчного як явища й зу­мовлюють його подальший розвиток. У бльш широкому аспект — цс сукупнсть змн, що вдбуваються внаслдок вза

модÿ та вза

мозв'язкв рзних етнчних спльностей. Як моментов соцогенези, етногенез притаманн зростаюч прискоренсть у час та поширенсть у простор.

Етногенеза — внутршньо досить складний та зовншньо Неоднозначне спрямований процес. Йому вдом як зникнен­ня цло

Сьогодншньому етапу етногенези як всесвтньо-сторич­ного процесу, з одного боку, притаманне зростаюче зменшен­ня напруженост у вдносинах мж етносами, що вже довол тривалий час мають свою державнсть (тобто — мж нацями). Це ста

необхднстю пд тиском технко-економчних, науко­во-нформацйних та нших зв'язкв. Сама ж така необхднсть можливлю

ться завдяки дяльност Органзацÿ Об'

днаних Нацй та нших мжнародних органзацй. Нормою стають етнчна вза

моповага й свдомлення неперебутно

¹Бахтин М.М. Иа записей 1970 - 1971 годов // Бахтин М.М. Эстетика словесного творч

ства. — М., 1986. — С.367

З ншого боку, ста

неможливим подальше снування таких етнчних конгломератв, як колишн держави СРСР, Чехосло-ваччина або Югославя. Етногенеза ма

тут як свою сутт

ву ознаку прагнення етносв, що стали вльними, до нацо­нального буття. к вс пдстави вважати, що у сво

Поряд з тими вдмнностями мж людьми, що

Раси людини (франц. гасе, вд

тал. гаzzа\ першоджерело, напевне, араб, "рас" - "голова, походження") - це групи людей, що склалися сторично й з'

днан спльнстю по­ходження, яка виявля

ться у спльност другорядних що­до сутност людини зовншнх спадкових фзичних ознак (колр шкри, густота та особливост волосяного покриву, мра виступання вилиць, носа, товщина губ, прорз очей тощо). За цими ознаками виокремлюють три фзичних типи, що най­бльш вдрзняються один вд одного: негро

При характеристиц рас чен звертають вагу на клька моментв. По-перше, все людство явля

собою

диний боло­гчний вид. Доказом цього

те, що житт

во важлив ознаки -структура мозку, особливост, пов'язан з прямоходнням, бу­дова руки, стрй голосових зв'язок, зоровий та слуховий апарати тощо -- не виявляють расових вдмнностей. По-друге, власне ц вдмнност няк не

шаблями еволюцÿ, сформувалися внаслдок пристосування до рзних мов гео­графчного середовища. Отже, вс раси однаково здатн до культурного розвитку. По-трет

, з зростанням культури роль бологчного пристосування безперервно пада

. Тому сучасне розселення рас вдбива

вже не мови того середовища, в якому вони живуть, сторю народв. По-четверте, подл людей на раси загалом не збга

ться з подлом за етнчними та мовними ознаками. Як правило, представники одн㺿 раси зустрчаються серед рзних нацй, етносв, мовних смей

, навпаки, до складу певно

Набагато бльшу значущсть ма

зставлення поняття етно­су з поняттями народу та нацÿ. Так, народ (вд кр. "рд, родина, народити") – це культурно-сторична спльнсть людей, зята на будь-якому етап етногенези. Термн "на­род" може бути синонмом корнного етносу певно

У теорÿ етносу в науковий обг найбльш доцльно вводити термн "народ" в його широкому розумнн. Бо якщо з народом ототожнювати корнний етнос будь-яко

Народ склада

ться на основ одного або клькох етносв, також, як правило, багатьох етнодисперсних та етнокомпактних груп. Це американський народ, французький народ, бель­гйський народ, швейцарський народ, кра

Важливим

питання про назву народу. У Старому Свт ця назва часто походить вд самоназви корнного етносу (Алба­ня, Б

ларусь, Даня, горщина, кра

Народ вдрзня

ться вд нацÿ не сво

Отож, наця за етимологчним походженням означа

"на­род" (вд лат. паÿо — "народ"), але в сучаснй практиц мж­народних вдносин пд нацúю розумють не будь-який на­род, лише такий, що ма

власну державнсть суверен­нсть може виступати як самодостатнй суб'

кт зовнш­нх стосункв. Органзаця Об'

днаних Нацй

спвтоварист­вом саме таких народв. Отже, народ, що ма

державнсть, вдтак — полтичн кордони, митн станови, армю, службу безпеки, власну конституцю, власну грошову одиницю тощо, й

нацúю. Найважливш ознаки нацÿ — це

днсть недотор­кано

Якщо етнос

творенням переважно культурно-духовним, народ — соцально-сторичним, то наця

творенням пере­важно соцально-економчним та полтико-правовим. До того ж наця, як народ,

творенням полетнчним- Але народ, що склався на основ одного етносу й вмщу

в соб певну кльксть етноменшинних груп, може впродовж деякого сто­ричного часу снувати як складова яко

Говорячи про нацю як про здебльшого полетнчне тво­рення,

сенс разом з тим говорити й про полетнчну державу, тобто таку, на територÿ яко

Слд зазначити, що коли етнчна моза

З позицÿ другого, тобто бльш широкого розумння полетнчност держав правомрно говорити про перманентно оновлювану полетнчнсть. Це так тому, що, з одного боку, цлком природною

поступова асимляця, розчинення

тно-дисперсиих груп у корнному етнос, але, з ншого боку, дедал бльша вдкритсть держав сучасного свту полегшу

(а певною мрою й стимулю

) мграцйн процеси, завдяки чому в ба­гатьох державах виникають або нов етнодисперсн групи, або оновлен генерацÿ колишнх.

Сьогодншня динамка економчного й полтичного життя народв, також зростаюче свдомлення цнност етнчно

1.3. Етнчна сторя та ? носÿ

Етнчна сторя — це, по-перше, реальний процес змн та подй, яких зазнав певний етнос вд часв свого ви­никнення до сьогодення, в сй

Що стосу

ться етнчно

Однúю з найважливших цнностей духовного життя кож­ного етносу

його мова. Власне кажучи, мову можна вважати живою сторúю народу.

Етнчна мова — це та мова, якою говорить певний ет­нос. Причому етнчна мова великого етносу може подрбню­ватися на далекти, носями яких частше за все бувають пред­ставники етнографчних груп цього етносу (для кра

Етнчна мова не обов'язково збга

ться з поняттям "рдна мова". Так, скажмо, людина може жити в Росÿ, вважати рдною мовою росйську, але дентифкувати себе з кра

Сво

рдною живою сторúю народу

також етнчна мо­раль. Щоправда, вона, на вдмну вд етнчно

Етнчна мораль – це сукупнсть традицйно закрп­лених духовних цнностей, норм, правил, вимог, сто­рично вироблених певним етносом призначених регу­лювати вчинки, дÿ та дяльнсть як окремих етнофорв, так

Через етнчну мораль сну

мораль загальнолюдська, до яко

Етнчна самосвдомсть розрзня

ться за сво

ндивдуальна етнчна самосвдомсть як духовне пород­ження явля

собою здатнсть дентифкувати себе з певним етносом, вдокремлюючися водночас вд сх нших етносв, свдомлювати сво

етнчне "Я" як неповторне, нкальне явище. Етнчна самосвдомсть вважа

ться у сучаснй етнографÿ найбльш вагомою серед ознак етнчно

Колективна етнчна самосвдомсть, або сукупне "Я" ет­носу, найбльш адекватно вддзеркалю

ться й найповнше охоплю

ться у сво

Якщо етнчна сторя зверта

народ до його минулого, вдтворюючи й збергаючи цнност етнчно

1.4. Етнчна деологя та ? головн поняття

Етнчна деологя — це сукупнсть теоретичних концеп­цй, доктрин, програм, платформ тощо, в яких пд пев­ним кутом зору пода

ться сторя етносу, тлумачаться особливост його характеру й свдомост, пропону

ться ставлення до нших етносв, обрунтовуються завдання, наймоврнш та бажан шляхи й напрямки розвитку ет­носу.

Створю

етнчну деологю найбльш свдома, культурно й полтично активна частина етносу — його нтелгенця.

Найбльш виразних загострених форм етнчна деологя набира

тод, коли зроста

напруженсть у вдносинах або принаймн (у межах одн㺿 держави) мж двома етносами, один з яких

пануючим, або мж етносами двох держав, одна з яких ма

експансонстськ намри щодо друго

Мабуть, няка етнчна деологя неможлива без використан­ня такого поняття, як етнчна батьквщина.

Етнчна батьквщина — це природа загалом, тобто су­купнсть особливостей ландшафту, клмату, флори й фау­ни в

У представникв даспорних груп почуття територально

Нацоналзм — це свтоглядний принцип, найбльшою мрою притаманний переловим представникам (переду­см нтелгенцÿ) того народу, який виборю

сво

право на розбудову власно

Нацоналзм сторично змнював сво

змстонаповнення, тому й яксн ознаки. Так, з кнця XV до початку XX сторччя (йдеться, зрозумло, про Захдну квропу) нацоналзм проходив свй перший етап мав на мет створення нацй як держав-територй. Тобто вн на цей час може бути схарак­теризований як державно-територальний нацоналзм (рз­них формовиявв).

На сво

му другому сторичному етап нацоналзм набува

рзких етноцентричних (а подекуди й расових) ознак з вдвер­тою або ж деологчно (але няк не практично!) прихованою нетерпимстю до нших (особливо — так званих "нижчих" з новарантом "молодший брат") етносв (або рас). Це мало наслдком перетворення одного з етносв (скажмо, нмець­кого, росйського) не тльки на репресивне знаряддя правля­чо

Так постав нацонал-соцалзм у Нмеччин та нтернацо-нал-комунзм у СРСР. При чому другому етапов нацоналзму притаманна наявнсть харизматичних дерв на кшталт Мус-солн, Гтлера, Ленна, Троцького. Отже, здйснювалися спроби створення етнонацй. Дух ц㺿 доби просякнув навть свдомсть полтичне активно

Для XX сторччя, особливо для його друго

Головною в нацоналзм цього етапу залиша

ться

дея дер­жавност та незалежност, самостйност. Але держава тепер — же не самоцль, форма й засб органзацÿ повноцнного жиггя народу. Народ, у свою чергу, — вже не тльки головний, корнний етнос, й с етнчн меншини.

справжнй (а не змшаний з шовнзмом з його намаганнями довести винят­ковсть та зверхнсть "сво¿" зростаючо

Часто вживаним нструментом етнчно

Етнчна антипатя — це негативне або неприязне став­лення до якогось одного, клькох або багатьох етносв. Тика психологчна позиця може бути притаманною представникам пригноблюваного етносу в

Етнчна антипатя не

неминучим явищем. Вона поступо­во дола

ться разом з тим, як етноси один за одним пднма­ються до вершин цивлзованого буття. Але хиби та вади етнч­но

Етноцентризм — це свтоглядний принцип, представ­ники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що ма

певн переваги перед сма (або багатьма) ншими етносами. Цим обрунтову

ться право свого етносу на виняткове становище й провдну роль серед сусднх етно­св, етносв певного народу або й у бльш широкому вимр. Етноцентризм може постати з деологчних намагань захис­тити свй етнос вд полтики його практичного знецнення з боку владних та деологчних структур нших (особливо дер­жавних) етносв. Але абсолютизаця значення та рол такого етносу, який, скажмо,

найбльшим або сторично найак­тивншим серед етносв певного народу, що не ма

сво¿ державност, може стати сутт

вою перепоною на шляху до консолдацÿ всх цих етносв в

дину нацю-державу. Етно-центризм може постати також як деологчна форма широко

Отже, той, для кого неприйнятною

дея етноцентризму, неминуче ста

прихильником етнчного плюралзму.

Етнчний плюралзм — це свтоглядна мочити, сутнс-тю яко

Безперечно позитивний вплив на реалзацю дей етнчного плюралзму може справляти розвиток нтернацоналзму.

нтернацоналзм (вд лат. inter — "мж ", natio (nationis) — "народ") - це свтоглядний принцип мжнацонального

днання, що стверджу

рвнсть та сувереннсть сх на­родв свту, потребу

визнання та поважання самобутнос­т соцально-сторичних та культурних надбань кожного з них. Реалзаця цього принципу передбача

творення свто­во

У марксистсько-леннськй соцально-полтичнй науц важливу роль вдгравала теоря пролетарського нтернацона­лзму (на противагу теорÿ "буржуазного нацоналзму"). Ця теоря обрунтовувала розкол кожно

Нарешт, етнчна деологя, що ма

сво

Космополтизм (вд грец. космополт -- "громадянин св­ту") — це система поглядв на вдносини мж народами, в якй засадовою

дея так званого свтового громадян­ства. Перш свдчення появи ц㺿 де

Загалом космополтизм е рзновидом топчного свтогля­ду, який несе на соб переважно негативне навантаження, позаяк вдкида

дею снування людства як полетнчно

Як було вдзначено, функц

1.5. Мжетнчн вдносини та

Мжетнчн вдносини — це поняття, що мстить у соб загальнен явлення про розма

ншим напрямком розвитку мжетнчних вдносин

позитивний, для розкриття його змсту залучаються поняття ет­нчно

Отже, розглянемо деяк з перелчених вище понять. 

¹Парахонський Б.О. Нацональн нтереси кра

Етнчна дискримнаця — це тиски та тиснення, як здйсню

панвний етнос щодо н

панвного етносу (або  певно

з зростанням у сучасному свт значущост прав людини, загальнолюдських цнностей, вза

морозумння та вза

модÿ мж народами етнчна дискримнаця ста

дедал непопулярншою.

Якщо етнчна дискримнаця потребу

цлком однозначно

Етнчна асимляця – це процес поступового розчи­нення певно

Закономрнсть асимляцйних змн

такою, що. по-перше, зникають ознаки етнчност у царин матерально

Що стосу

ться деетнзацÿ, то вона засадово

штучно-насильницьким процесом поступового й планомрного позбавлення певного етносу його найважливших рис. Деетнзаця, на вдмну вд етноциду (тотального фзичного знищення етносу) здйсню

ться переважно засобами заборон (у прямй чи прихованй форм), також шляхом створення всляких перепон вживанню етнчно

Органчною складовою деетнзац㿺 демографчна й куль­турна експанся пануючого етносу. Вона може втлюватися в процеси переселень великих сльських мас пануючого етно-су  на аграрн територÿ етносу-автохтону, докорнних змн промислово

Однúю з форм деетнзацÿ, як вдзначалося,

штучно при­скорена асимляця етнодисперсних груп.

Закономрним результатом процесв етнчно

Етнчн маргнали — це етнофори, як значною мрою вже втратили ознаки сво¿ колишньо

Процес етнчно

Слд зазначити, що деетнзацÿ, з ? етнчними маргналзацúю та асимляцúю, частше за все переду

денацоналзаця.

Денацоналзаця — це процес насильницького позбав­лення певного народу власно

За денацоналзацúю можуть ти слдом (але не обов'яз­ково) деетнзаця й навть етноцид. Що стосу

ться безпосе­редньо сторÿ людства наприкнц XX сторччя, то для не

Таким чином, як попереднй пдсумок можна вдзначити, що етнчна деологя, враховуючи особливост етнчно

1.6. Етнчний рух та його формовияви

Етнчний рух — це стихйн або скоординован дÿ вд­носно великих мас певного етносу, метою яких

або протидя зовншньому експансонстському ншо

тнчному тиску, або консолдаця задля реалзацÿ наданих збгом сторичних обставин можливостей. Масштабнсть дйовсть етнчного руху значною мрою зумовлюються рвнем розвиитку та силою впливу етнчно

Сьогодення людства явля

собою добу масових етнчних рухв. Свтове мжнародне спвтовариство з розумнням ста­виться до цього феномена, позаяк вбача

в ньому як мову збереження духовно-культурного потенцалу людства, так водночас сучасний засб найбльш ефективно

Як було вдзначено, однúю з найближчих цлей етнчного руху

етнчна консолдаця.

Етнчна консолдаця — це процес згуртування певного етносу навколо одн㺿 або клькох видатних осб (у тому числ й харизматичних дерв), що сприймаються бльшстю етносу як особлювач та носÿ найзагальнших потреб та нтересв сього етнчного загалу. Цей процес набува

вдчутних розмрв та напруження або у часи ви­никнення смертельно

Етнчна консолдаця конструктивного напрямку ма

кн­цевою метою, як правило, творення нацÿ й розбудову влас­но

Характеризуючи етнчну консолдацю, ми, звичайно, цл­ком розумúмо, що вона

фактично внутршньоетнчною консолдацúю, яка цлком природно поста

на зовншньому рвн як етнчна сепараця.

Етнчна сепараця — це сукупнсть економчних, соцально-полтичних та духовно-культурних процесв, змс­том яких

набуття певним етносом частково

Коли дво

або бльше етносв снують як така житт

здатна органчна державна цлснсть, в якй створен мови етнчно

У сьогодншньому свт, коли методи силового тиску у вд­носинах мж народами стають дедал менш популярними, етнчн конгломерати — дедал бльш неможливими, етнчна сепараця сприйма

ться мжнародним спвтовариством як природне, нормальне явище.

Логчним продовженням спшного завершення етнчно

Мжетнчна нтеграця — це такий процес зближення етпосв-автохтонв та розташованих серед них рзних за кльксним складом етнодисперсних та етнокомпактних груп, який пдпорядкований створенню

дино

Поштовхом до активно

1.7. Висновки

З нашого погляду, головним змстом теоретичного рвня етнчно

для цього недостатньо самого тльки володння фактами. Необхдною

разом з тим здатнсть нтерпретувати факти етнчно

З найзагальншого погляду теоретичний змст етнчно

Контрольн питання завдання

1. Чим зумовлена актуальнсть розробки головних понять теор�� етносу?
2. Розкрийте сутнсть поняття "етногенеза". У чому поляга

   спе­цифка �� сучасного етапу?

3. Покажть принципову рзницю мж поняттями "народ" та "на­ця".
4. Що таке полетнчна держава? Чим вона вдрзня

   ться вд дер­жави з полетнчним складом населення?

5. Дайте визначення поняття "етнчна сторя". Якими

   �� головн нос��?

6. Зставте поняття "етнчна мова" та "рдна мова".
7. Як пов'язан мж собою етнчна та загальнолюдська мораль?
8. Що таке етнчна самосвдомсть? У чому полягають особливост �� ндивдуально� та колективно� форм?
9. Розкрийте змст поняття "етнчна деологя".
10. Якою

    головна дея нацоналзму? Чим вн вдрзня

    ться вд нтернацоналзму та космополтизму?

11. Висвтлть змст явища етноцентризму. Покажть його вдмннсть вд етнчного плюралзму.
12. Розкрийте змст поняття "мжетнчн вдносини". Якими бувають напрямки �хнього розвитку?
13. Що таке етнчний рух? Назвть його головн формовияви.

Лтература

1. Агеев А.Г. Нациология: проблеми конструирования // Философские науки. — 1991. — №5.
2. Алексеев В. Этногенез. — М., 1978.
3. Бочковський О. Наука про нацю та �� життя. — Нью-Йорк, 1958.
4. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. — М., 1983.
5. Варзар

   .М. Полтична етнологя як наука. — Ки�в, 1994.

6. Воропай О. Етнографя: наука про нацю. — Лондон, 1963.
7. Гумилев Л.Н., Иванов К.П. Этнические процессы: два подхода к изучению // Социологические исследования. — 1992. — № 1.
8. Донцов Д. Нацоналзм, —Лондон, 1966.
9. Евтух В.Б. Концепция этносоциального развития США и Канады: типология, традиции, зволюция. — Киев, 1991.
10. Нацоналзм. —Львв, 1926.
11. Пуги развития зарубежной этнологии. — М., 1983.
12. Свод зтнографических понятий и терминов. — М., 1986 — 1988.
13. Современная американскан этнография. — М., 1963.
14. Соловей В. Современный русский национализм: идейно-политическая классификация // Общественные науки и современность. — 1992. — № 2.
15. Социологические теории национализма. — М., 1991.
16. Трубецкой II.  Обшеевразийский национализм // Свободная мысль. - 1992. -№ 7.
17. Этнография за рубежом. — М.. 1979.
18. Эгнография: учебник. — М., 1982.
19. Этнологическая наука за рубежом: проблемы, поиски, решения. - М., 1991.
20. Этнология в США и Канаде. - М., 1989.
21. Этнология: учебник. — М., 1982.
22. Этносоциология: цели, методы и некоторые результаты исследо­вания. — М., 1984.

Лекця 2.   СВ

ДОМЛЕННЯ ЕТН

ЧНОГО ЯК Ц

ННОСТ

 

План лекцÿ

2.1.     Вступ до теми.

2.2.     Загальнолюдська цннсть етнчного.

2.3.     Етнчне як спльнотна цннсть (теоретична оцнка сучасного етнчного ренесансу).

2.4.     Етнчне як ндивдуальна цннсть

2.5.     Висновки.

2.1. Вступ до теми

Одним з центральних у теорÿ етносу

питання про цннсть етнчного: нтелектуальну, духовну навть полтичну, разом з тим — споконвчну невмирущу. Адже сучасний етнчний ренесанс да

пдстави припускати, то етнчне вдгра

у соцум набагато важлившу роль ма

набагато вишу цннсть, нж це являлося дос. Зда

ться, що етнчне не може зникнути,  воно може лише змнювати форми та нтенсивнсть сво

Те ж саме, тльки у бльш динамчному вигляд, можна спостергати й серед тварин. Кожний з видв наслдок бо­ротьб за снування опанував певну екологчну ншу, спвсну

й вза

модú з ншими видами тварин загалом здйсню

з навколишнм середовищем обмн речовиною, енергúю та нформацúю.

Не становить тут стотного винятку й така жива стота, як людина. Можна, зрозумло, абстрагуватися вд дуже помтних вдмнностей мж бльш-менш великими групованнями лю-дей стверджувати, що людина як така опанувала всю поверх-ню нашо

вдтак вдчутною специфкою наповнювалися способи й форми життя людського населення, з одного боку, рвнин з помрним клматом, з ншого боку — приморських територй, з третього — напвпустель та пустель, з четвертого — високо­грних плато, долин та щелин тощо. Найбльш тсно й три­вало вза

модюч всередин себе частки населення рзних ре­гонв планети поставали як етноси. Вза

модя етносв з жи­вою та неживою природою, що

Людство постйно йшло до сво¿

дност, але тльки сьогод­н (не теоретично, практично) воно почина

свдомлювати, що ця

днсть не може бути одномантнстю. Сьогодн як нколи важливою

фундаментальна флософська дея про те, що людство ма

являти собою гармонйну

днсть рзномант­ного. Й найбльш яскравим та цнним виявом ц㺿 рзнома­нтност

етноси. Теоретична (а разом з нею й практична) короткозорсть виника

там, де

намагання протиставити

днсть — рзномантност, тотожнсть — вдмнност.

Тод на противагу абсолютизованому класовому пдходов до аналзу суспльних явищ висува

ться пдхд, змстом якого

абсолютизаця етнчного або нацонального. Реальна проблема тут виника

у зв'язку з необхднстю, з одного боку, реалзовувати гуманстичну дею про людину як найвищу цн­нсть, з ншого — враховувати те, що людина перш за все — соцальна стота, тому ? буття немислиме без почуття "ми". тобто приналежност до такого соцального цлого, яке забез­печу

всебчну захищенсть, створю

мови для душевно

2.2. Загальнолюдська цннсть етнчного

Проте не

пошуком правди, стини прагнення пзнати глибини етнчного характеру як абсолюту, як самодостатньо

Виявляючи загальнолюдську цннсть етнчного, аналзу­ючи мсце, роль та значення етнчного у сучасному свт, ми, мабуть, повинн, зрозумло, вбачати цю роль стосовно окремих особистостей, стосовно невеликих людських груп, стосовно цлих народв — як внутршнй момент

Так, кожний етнос – явище нкальне й соцальне неоцниме. Ось як пдходить, до реч, до розумння етносу Лесь Герасимчук, людина, котра володú двадцятьма мовами, вльно почува

себе в мор флософських течй релгйних мудрувань. Вн вважа

, що "етнос — це соцуми, що гуртуються довкола певних характерних дей та активно з ними вза

мо­дють.  - де

ле, повертаючися до нашого головного питання, ма

мо зауважити, що здоровий глузд, теоретичн мркування ве­дуть до одного й того самого висновку: не можна проти­ставляти загальнолюдськ та етнокультурн цнност. Воно, це протиставлення,

двобчним. З одного боку, абсолютизаця яко

Тут треба було б зазначити, що кожна людина завжди живе очкуванням дива, здйснення власно

З нашого погляду, нхто не сказав про загальнолюдську цннсть нацонально-етнчного краще, нж видатний росй­ський флософ XX сторччя М.О.Бердя

в. "Людина входить у людство, — писав вн, — через нацональну ндивдуальнсть, як нацональна людина, не абстрактна людина, як росянин, француз, нмець або англúць... Нацональна людина — бль­ша, не менша, нж простолюдина, в нй родов риси людини взагал й ще

риси ндивдуально-нацональн... Мря про людину й людство, абстрагованих вд сього нацонального,

прагнення до погашення цлого свту цнностей багатств"².

Справд, цннсть для людства кожного окремо етнчного, кожного народу нашо

¹Герасимчук Л. Народження етнокультуро генези // Нова освта кра

²Бердяев Н.А. Судьба России. - М., 1990. - С.85.

дже не все в етнчному

однаково цнним,

й таке, особливо з сторичного минулого, вд чого треба вдмовля­тися або що треба принаймн досить ретельно переглянути. Скажмо, вдомий ще за радянських часв суспльствознавець

.С.Кон цлком слушно, як на наш погляд, звернув вагу на те, що "дея вищост сво

Вдповдне завдання, що його мусить розв'язувати людст­во, ма

, до реч, не тльки соцально-полтичний та морально-егичний, ще й суто виховально-розвивальни й змст та складнення, що з нього випливають. Справа в тому, що дея вищост, зверхност над ншими народами базована на готов­ност при порвнянн "сво

Крм того, що не все у змст окремого етнчного

пози­тивним, не все у цьому змст

однаково цнним як на за­гальнолюдський вимр. Так, ставлення до тако

До реч, вже з цього факту виплива

той висновок, що полетнчнсть людства не може бути замненою на су­цльну моноетнчнсть, бо кожне етнчне вдповда

суто сво

му географчному (природно-клматичному) ареалу, та­кож

зумовленим попереднми сторичними процесами й наявним демографчним оточенням. Тому цннсть етнчного

конкретно зумовленою. Й чим бльш вддален певн етноси один вд одного, тим бльш виразною й порвняно вдчутною

така зумовленсть.

Важливе мсце в свдомленн етнчного як цнност пос­да

дея про те, що етнчне знаходиться у процес постй­ного розвитку, тому - змнення. Ця дея не виключа

визнання наявност певних констант в сторичному бутт ет­нчного, але, збергаючи свй головний змст, вони, ц кон­станти, здебльшого змнюють свою форму. Щоб помтити це, досить звернути вагу на т змни, що вдбуваються у забарв­ленн етнчного внаслдок сьогоденно

Якщо ж ми тако

Отже, свдомлюючи етнчне як цннсть, не можна пд­ходити до нього як до чогось сталого, незмнного. Проблема поляга

в тому, щоб, з одного боку, зберегти етнчне як таке й особливо — за його сутнстю, з ншого — з розумнням ставитися як до необхдних до тих змн етнчного, яких зазна­ють його форми.

¹Кон И.С. Психология предрассудка (О социально-псикологических кор-нях этнических предубежжниий) // Новый мир. — ]966. — № 9. — С. 197.

²Див.: Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинеиий: В 6-ти т. - М., 1982. - Т.2. - Гл.5

дже, ясна рч, зупинити рбанзацйн та техногенн про­неси неможливо, вдтак неможливо зупинити мграцю сль­ського населення у мста. А така мграця спричиня

вдрив етнофорв вд сво¿ батьквщини, вд традицйно-звича

во

Залишаються, щоправда, так форми, так ознаки його ет­нчност, як рдна мова та самосвдомсть, але лише тод, коли  у мськй субетнчнй культур не переважають компоненти ностнчно

У нашому випадку нагальним сьогоденним завданням для Людства

створення таких загальних мов, за яких будь-яке етнчне мало б змнюватися так, щоб не втрачати самототожнсть, водночас таким чином залишати незмнною свою сутнсть, щоб не перетворюватися на втлений арха

Тут вважа

мо за доречне вдзначити, що людство, став­лячися до кожного етносу як до неабияко

Як кар, вн зробив цкаве спостереження. Тро

людей пере­йшли вбрд грську рчку. Отже, вс вони впродовж однакового часу перебували в однй тй самй крижанй вод. Але на­слдки були не однаковими: у одного з них загострився рев­матизм, у другого заболло горло, у третього вдказали нирки. У кожного з них, як виявилося, було сво

слабке мсце.

Що стосу

ться "слабких мсць" рзних етносв, то, скажмо, у малих народв Пвноч Росÿ таким мсцем

привласню-вальний тип

"Слабким мсцем" таких етносв, як, наприклад, кра

На додаток до питання про "слабк мсця" етносв пдкрес­лимо, що мають так мсця й етноси, здавалося б, дуже жит­т

стйк. Адже, вдамося знову до порвняння, навть щонай-мцнший кам'яний мст над грською щелиною може, як вдомо, завалитися лише вд звучання яко

Тому одного бажання збергати етноси замало. Необхдно найретельнше вивчати закономрност

¹Whitehead A. Ргосess аnd Reality. - N.Y., 1969. - Р.400.

²Див.: Рот С. История евреев. С древнейших времен по шестидесятидневную войну. — Иерусалим, 1967. — 428 с.

³Потебня А.А. Мысль и язык. — Киев,

9З. — С.34.

ле правомрно припускати також те, що таке бачення й розумння етнчного може стати загальнолюдським не ран­ше, нж людство змкнеться в органчну цлокупнсть, духов­но-душевним здоров'ям яко

2.3. Етнчне як спльнотна цннсть ( теоретична оцнка сучасного етнчного ренесансу)

Важливо свдомлювати,що жодна наця не може снувати як безетнчне творення, так само як жодна окрема людина не може являти собою дйсно соцальну стоту, якщо вона позбавлена ознак етнчност.

Якщо припустити реальнсть тако

Вдомо, що Америка першою здйснила над собою експе­римент, який ма

застерегти людство. Американц не при­росли до коренв т㺿 культури, яку вони знайшли на початку колонально

Проте вони створили нову державу, з сво

ю новою сторúю, на

динй територÿ

диною (англйською) мовою. Й хоч основу ц㺿 держави складали нащадки англосаксонських колонств, фактично виник конгломерат напвдеетнзованих спльнот, або кра

Повертаючися до згаданих вище нащадкв англосаксв, пд­креслимо, що

Отже, шлюзи для розгортання пдпри

мницько

¹Бланкь Р.М. Америка. — Парижь, 1928. — С.

88.

²квтух В.Б., Камнський к.к., Ковальчук О.О., Трощинський В.П. Зберга­ючи кра

³Див.: Токвиль А. Демократия в Америке. — М., 1992. — 554 с.

Внаслдок сформувався соцально-сторичний велетень — Америка XX сторччя, який через свою економчну могутнсть поширив сьогодн свй духовно-культурний вплив практич­но на цлий свт. При цьому ми особливо пдкреслю

мо, що американський спосб життя за всх його переваг

вдчутною мрою безетнчним способом життя¹. Й така його риса

не стльки перевагою, скльки вадою. Принаймн на сьогоднш­нй день.

Що ми ма

мо на ваз? Перш за все те, що сучасне загострення мжетнчних вдносин, кризов явища у функцюванн амосвдомост та культури етносв не

випадковими. Вони спричинен нерегульованим розвитком науки, технки, про­мисловост, що призвв до порушення рвноваги мж етносом ти його природним соцальним середовищем, до зруйнуван­ня внутршньоетнчних структур. Але водночас вн викликав таке явище сьогодення, як етнчний ренесанс. Виявля

ться, що консерватизм етносв на певному етап розвитку людства ста

необхдною й

диною рятувальною силою щодо пон­вечено

Хоча, можливо, розвиток суспльного виробництва не одразу й не безпосередньо вплива

на розвиток сх нших царин суспльного буття, але

так царини, де цей зв'язок дуже вдчутний. Одна з них — етнчна. Так, коли приблизно з середини XIX сторччя у виробництво почали проникати

де

Проте сторична обмеженсть ц㺿 де

З ншого боку, не можна не бачити й того, що десь близько середини XX сторччя, за зовсм нших економчних та соцально-полтичних мов, тобто у США, почалося докладання зусиль щодо створення (засобами "плавильного тигля")

ди­но

Проте бачимо й таке, що у другй половин XX сторччя промисловсть кра

мериканц як наця етномаргналв справд були вивль­нен вд консервативних кайданв етнчного, але заразом вд його духовно-душевних охоронних функцй. Вони швидше, нж нш народи, дйшли матерального добробуту, але вони ж, досягти ц㺿 мети, першими серед народв свту вдчули й брак духовност та душевност. Чи не тому саме з американцв почалася етнчна революця сьогодення? Бо сказано: не хл­бом

диним жива людина.

Отже, мабуть, мав-таки рацю росйський поет Микола Гумльов, коли у сво

¹Достатньо звернути вагу на те, що за даними перепису населення США 1980 року шоста частина населення ц㺿 кра

²Див.: Smith A/ The Ethnic Revival in the Modern World/ — Cambridge, 1981.

³Гумилев Н.С. Проза. - М., 1990. — С.90.

Виявля

ться, що набутий наполегливою, сумлнною, рац­онально зорганзованою й високопродуктивною працею до­бробут вимага

сво¿ особливо

Як пише американська дослдниця кра

Що стосу

ться колишнього СРСР, то вн зовсм розпався, залишивши псля себе 15 нових незалежних держав. Проте й тут вдбува

ться етнчний ренесанс².

Вдшукуючи витоки сучасних свтових етнчних процесв у розвитку промислового виробництва, вважа

мо за необхдне зауважити, що цей пдхд, який вдштовху

ться вд стану еко­номки та змн в ? межах, не

притаманним виключно марк­сизмов, бо й найвизначнший представник сучасно

Так от, розвиток продуктивних сил призвв до етнчних революцй сьогодення, як, у свою чергу, гостро порушили проблему етнчних меншин проблему етномаргналв. Що стосу

ться першо

Оскльки ж у стан етнчних марг

Завершуючи коротку оцнку сучасного етнчного рене­сансу, який вдбува

ться на тл розпаду таких держав, як Радянський Союз, Югославя, Чехословаччина, пдкреслимо, що вн, цей ренесанс, породив деяк теоретичн проблеми. Сутнсть одн㺿 з них поляга

у, здавалося б, незбгу вдпо­вдних тенденцй до нацонального вдокремлення з су­часним процесом формування

диного свтового спвто­вариства.

Етнчна революця сьогодення ззовн не "впису

ться" до очевидностей виробничо

Здогадним най загальншим поясненням ц㺿 проблеми може бути те, що етнчне ма

дещо ншу природу й викону

дещо нш функцÿ у людському суспльств, нж т, що бачилися дослдникам дос. Ма

сенс також припущення про набагато бльшу сторичну сталсть етнчного, нж це являлося дос.

¹Соловей О. Важливий атрибут побуту зарубжних кра

²Див.: квтух В. Етнополтичний ренесанс в кра

³Арон Р. Этапы  развития социологической мысли. — М., 1992. — С.190.

⁴Новикова М. Маргиналы // Новий мир. - 1994. — №

. — С.239.

Отже, вдповдне дослдницьке завдання у найбльш загаль­ному вигляд може полягати у з'ясуванн того:

1)    якою

природа етнчною й як воно виявля

себе за рзних сторичних та регональних мов;

2)    як соцальн функцÿ викону

та яку соцальну роль вдгра

етнчне як в сторичному процес взагал, так в сучасному свт зокрема;

3)    наскльки сторично сталим

етнчне як духовно-культурний феномен та якими

найважливш причини ц㺿 сталост.

Розв'язання цього завдання, тобто з'ясування справжньо

-                 по-перше, пдсиленню елемента передбачуваност у здй­
сненн цих процесв;

-                  по-друге, дяльност, яка вдповда

вагомост етнчного компонента у цих процесах.

2.4. Етнчне як ндивдуальна цннсть

Тут ми вважа

мо за необхдне звернути вагу ось на що. Справд, людина перш за все — соцальна стота, тому ? буття немислиме без почуття "ми", тобто приналежност до такого соцального цлого, яке забезпечу

всебчну захищенсть створю

мови для душевно

Отже, слд вважати зовсм не випадковим те, що переважна частина вихованцв колишнх радянських дитячих будинкв (ця здебльшого неетнзована людська маса) перетворювалася на антисоцальн "елементи", тобто на ворожих суспльству осб. До реч, коли у см'

Комплекс душевно

У зв'язку з цим пдкреслимо, що духовна спустошенсть (

вдповдно етнчна нестйксть) людини зроста

тúю мрою, якою традицйна (тригенерацйна) см'я перетворю

ться на нуклеарну (двогенерацйну). Повага до старших,

Зверта

на себе вагу той факт, що значна кльксть моло­дих п'яниць, алкоголкв, наркоманв, токсикоманв, право­порушникв, злочинцв та самогубцв — це особи з нестйкою або й порушеною психкою. Такий стан психки, у свою чергу

переважно наслдком позасмейиого виховання (у дитячих будинках, шкльних, спортивних та нших спецальних нтер­натах) або наслдком виховання у см'ях, де батьки або

для сво

Наведене спостереження тсно корелюс з висновком не тльки про те, що повноцнне виховання дитини у см'

Отже,

сенс припустити, що, по-перше, процеси смейно­го виховання дитини та ? етнзацÿ в аспект формування найважливших духовно-душевних якостей особистост фак­тично збгаються; по-друге, саме етнзаця створю

пдрунтя духовного здоров'я, душевно

Можна з достатньою впевненстю стверджувати, що загаль­новизнаним поясненням девантно

У зв'язку з цим виника

необхднсть з'ясувати, що ста­новить головний змст само

Отже, превентивно-профлактичний виховний процес ма

бути процесом повносяжно

Тут особливого наголосу потребу

та обставина, що якщо цннсть етнчного як джерела духовно-культурного вза

мо­збагачення народв може з'ясовуватися принаймн теоретич­ною свдомстю, то його цннсть як духовно-душевного стрижня хоч би то якого ндивда гостро й безпосередньо сприйма

ться останнм, щойно виника

реальна або позрно-уявна загроза втрати цього стрижня. Ось чому, скажмо, за не таких давнх часв штучного зросйщення кра

Для з'ясування ндивдуально

О рдна мово, скарбе мй!

В мертвотних напастях чужини

Ти — мй цлющий, мй

диний

Душ пдбито

Що стосу

ться

врейського етносу, то його душа аж няк не може мститися у мов, бо

вре

¹Цит. за: Огúнко

. Наука про рдномовн обов'язки //

ван Огúнко (Незабутн мена кра

Ось як пише про це вже згадуваний нами Сесль Рот: "Псля постйних принижувань у повсякденному житт вн (Талмуд. -- О.Н.) розкривав перед ними (

вреями. — О.Н.) новий свт, яскравий спокйний, нше життя, що так вдрз­нялося вд жалюгдно

Виходячи з вищесказаного, розумючи неабияку роль ет­нчного в ндивдуальному житт, можна зробити висновок, що проблема безетнчност фактично

проблемою безсоц-альност

й навть антисоцальност. Цлком можливим

при­пущення про те, що безетнчн особи експансивного нахилу стають на шлях жорстокост, злочинност тому, що стосовно них не "спрацьову

" регулятивно-обмежувальна функця ет­нчного. Що ж стосу

ться осб пасивного, слабовльного на­хилу, то вони найчастше бувають самотнми та схильними до самогубства тому, що стосовно них не задяна стаблзуючо-збергальна функця етнчного.

Нарешт, пдйдемо до проблеми з ншого боку, саме: дамо вдповдь на клька питань, що стосуються деяких важливих аспектв повносяжно

По-перше, як етнчн цнност треба прищеплювати молод? Гада

мо, що вони

такими: рдна мова; рдна при­рода; рдний народ; рдна кра

По-друге, що

головними осередками етнзацÿ? Це: см'я; сусдська громадськсть; дошкльн заклади; навчальн заклади; трудов колективи; суспльн мсця скупчення людей.

По-треú, що ми ма

мо на ваз, говорячи про засоби етнзацÿ? До них належать: громадська думка; тература та мистецтво; засоби масово

По-четверте, що таке соцалзаця й яке мсце в нй посда

етнзаця? Зда

ться, що: формою соцального

ет­нчне, змстом — загальнолюдське; соцалзаця

входжен­ням

ндивда у створене соцальне та опановане природне середовище; етнзаця

специфчним при

днанням до загаль­нолюдського; етнзаця

також набуттям ндивдом переваж­но духовно-душевних якостей.

2.5. Висновки

Завершуючи тему явлень про етнчне як цннсть, можна зробити принаймн два висновки.

По-перше, етнчне на сьогодн продемонструвало над­звичайну житт

стйксть, сталсть.

По-друге, цннсть етнчного поляга

в його здатност виконувати так функцÿ:

1)     на загальнолюдському рвн  — розвиваючо-збагачувальну;

2)     на спльнотному рвн — компенсаторпо-захнсну;

3)     на ндивдуальному рвн — стаблзуючо-збергальну.

Контрольн питання завдання

1. Чим викликана необхднсть розгляду етнчного як цнност?
2. В чому поляга

   загальнолюдська цннсть етнчного?

3. З'ясуйте необхднсть та об'

   ктивн меж етнчно� рзномантност людства.

4. Здйснть теоретичну оцнку сучасного етнчного ренесансу. Чим вдрзняються його вияви в Америц та на територ�� колишнього СРСР?
5. Покажть етнчне як ндивдуальну цннсть.
6. Як по

   дну

   ться дея про людину як найвищу цннсть з де

   ю ндивдуально� цнност етнчного?

¹Рот С. История евреев. С дрсвнейших времен по шестидесятидневную войну. — Иерусалим, 1967. — С.197.

1. Виявть ваше ставлення до де� про душу етносу та до головних форм �� снування.
2. Як головн соцальн функц�� викону

   етнчне?

Л тература

1. Бердяев Н.А. О самоубийстве. — М., 1992.
2. Бромлей

   О.В. Этпические процессы в современном мире. — М, 1987.

3. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы. — М., 1987.
4. Бромлей Ю., Подольный Р. Человечество — ато народы. — М, 1990.
5. Брук С. Нассление мира. Этнографический справочник. — М., 1986.
6. Гачев Г. Национальные образы мира. — М., 1989.
7. Жарико А. Этнический рснессанс // Диалог. — 1990. — № 5.
8. Кожанов А.А. Ценностно-нормативные представлення как отражение особенностей этнических процессов в Карельской АССР // К истории малых народностей Европейского Севера Р. —Петрозаводск, 1979.
9. Леонтьев А.А. Личность как историко-этническая категория // Советская этнография. — 1981. — № 3.
10. Методологические проблемы исследования этнических культур. Материалы симпозиума. — Ереван, 1978.
11. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: морально-психологический аспект. — М., 1991.
12. Нациопальный вопрос на перекрестке мнений, 20-е годы. — М.,1992.
13. Психологические механизмы регуляции социального поведе­ния. - М-, 1979.
14. Психологичсские проблемы социальной регуляции поведения. — М., 1976.
15. Сарингулян К.С. О регулятивных аспектах культурной традиции // Советская этнография. — 1981. — № 2.
16. Чупров В.И., Савва М.В. Этнический статус в молодежной среде. - М., 1992.
17. Этническая культура. Динамика основных элементов. -    М., 1984.
18. Этнические факторы в жизни общества. – М., 1991
19. Этническое развитие американской нации: Реферативный сборник в 2-х частях. — М., 1979. — ч.1.
20. Этнографическое изучение знаковых средств культуры. — Л., 1989.
21. Этнография как источник реконструк первобытного общества. - М., 1979.
22. Этнос. Нравственность и общение. — Каунас, 1989.
23. Этносы и этнические процессы. — М., 1993.

Роздл 2.

ЕТН

ЧНА САМОСВ

ДОМ

СТЬ

 

Лекця 3.  ЕТН

ЧНА САМОСВ

ДО­М

СТЬ ОСОБИСТОСТ

План лекцÿ

3.1.     Вступ до теми.

3.2.     Загальна характеристика самосвдомост особистост.

3.3.     Проблеми етнчно

3.4.     Висновки.

3.1. Вступ до теми

Опановуючи понятт

во-концептуальний апарат теорÿ етносу, можна було переконатися в тому, що етнчна про­блематика

багатомантною, тому потребу

дуже ретель­ного аналзу. Гада

мо, що, беручися до вдповдно

Поряд з такими неявними пропозицями зосередити нау­ково-дослдницький нтерес на духовно-культурнй царин етнчного, теоретична думка, що заглиблювалася в сутнос­т наступних порядкв, вичленовувала у самй цй царин ? стрижневий компонент.

тут дуже важливою

характери­стика вдомим флософом, соцологом, психологом та етно­логом

.С.Коном "етнчно

Отже, коло звужу

ться. Ста

зрозумлим, що специфка етнчного стягу

ться здебльшого до змсту етнчно

Якщо вже, з одного боку, квнтесенцю етнчного стано­вить етнчна самосвдомсть, з ншого — наукою, що вивча

останню,

етнопсихологя, з третього -- становище ц㺿 науки

таким, як ми його щойно описали, то аналз етнчно

¹ Див.: Бромей Ю.В., Шкаратан О. Й. О соотношении истории,

тнографии и социологии // Советская

тнография. — 1969. — № 3. — С.6.

² Старовойтова Г.В. ктнические особенности поведения и внешности в восприятии горожан // ктнические стереотипы поведения. — Л., 1985. — С.23.

³ Кон И.С. Этнопсихология // Этнография и смежные дисциплины. Этно-графические субдисциплины. Школы и направления. Методы — М., 1988. — С 110.

⁴ Храмова В. Передмова // Шлемкекич М. Загублена кра

⁵ Кон И.С. Этнопсихология // Этнография и смежные дисциплины. Этно-графичсские субдисциплины. Школы и направлення. Методы. — М., 1988. — С 109.

⁶ Салдатова Г.У. О методических проблемах этнопсихологичеекого иссле-лования // Психологический журнал. — 1992. — Т.

З. — № 3. — С.35.

⁷ там же.

⁸ Див.: Там же. - С.ЗЗ - 34.

3.2. Загальна характеристика самосвдомост особистост

У першу чергу вдзначимо, що наукове пзнання як при­родних, так соцальних процесв ма

за кнцеву мету оволо­дння, правлння ними, або, принаймн, — регулювання

Саме пд таким кутом зору ми й беремося до вивчення останньо

Наполягаючи на дйовому характер самосвдомост, ми по­винн вдзначити й духовну природу субстрату ц㺿 дйсност, бо самосвдомсть ндивда явля

собою когнтивно-психологчний феномен. Це так само безперечно, як те, що вона, будучи емоцйно-чугт

вомислительним творенням, вирос­та

з соцологчного конструкта дяльност й сплкування, Понад те, "самосвдомсть як процес, як структура фор­му

ться пд час дяльност людини та ? сплкування й мрою свого розвитку слугу

тому, що ? форму

, тобто дяльност суб'

кта, його вза

минам, його сплкуванню, його розвит­ков"³.

Водночас соцологчне зумовлена природа самосвдомост робить ? далогчною, тобто самосвдомсть як явише свдо­мост "не

монолог свдомост з самою собою. Це радше далог особистост з сво

¹ Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — С.

40.

² Там же. — С.

42.

³ Столин В.В. Самосознание личности. — М.. 1983. — С.78.

⁴ Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — С.142.

⁵ Кон И.С. Открытие "Я". - М., 1978. - С.ЗЗ.

⁶ Кон И.С. Социология личности. — М., 1967. — С.78.