Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте

Скачайте в формате документа WORD


Людиномiрнiсть предмета фiлософii

Контрольна робота з флософÿ.

Тема 2. Людиномрнсть предмета флософÿ.

План.

1.    Формування предмету флософÿ в сторÿ культурно-сторичного розвитку суспльства.

2.    Флософя наука.

3.    Форми методи флософÿ.


1. Формування предмету флософ в стор культурно-сторичного розвитку суспльства.

Флософя як певна система знань зТявилася бл. 2,5 тис. рокв тому. Першим запровадив цю назву давньогрецький вчений Пфагор (друга половина 6 ст. - початок 5 ст. до н.е.). Слово Уфлософя походить вд двох грецьких слв : флео - люблю та софя - Умудрсть, отже означа

любов до мудрост, любомудрúФ.

З точки зору пзнання всю реальнсть свту можна розглядати як вза

моповТязану

днсть двох великих елементв: субТ

кта обТ

кта. СубТ

ктом називають активну частину реальност, що виступа

носúм пзнавально

Предмет флософÿ можна визначити як Есвт у цлому (природа, суспльство мислення) у сво

Таке явлення про предмет флософÿ виникло не вдразу. Впродовж тривалого часу вона сприймалась як сво

рдна цариця наук. У Стародавнй Грецÿ поняття флософ було рвнозначно слову мудрець взагал, тобто людина, яка ма

грунтовн знання в рзних областях.

Проте вже за часв давнини людина за допомогою флософÿ намагалася знайти вдповд на питання, як прийнято називати вчними : Ещо таке свт хто така людина ? Як вони спввдносяться мж собою ? Чи створен вони кимось, чи залежать вд когось, чи снують сам по соб ?Чи ма

Кожне нове поколння флософв по-новому розвТязу

для себе ц проблеми. Йдеться про те, що де

Звичайно, формувая предмету флософÿ не було швидким одноразовим актом. Це був тривалий процес поступового виявлення специфчного флософського змсту, свдомлення його окремшност вд попереднх типв свтогляду - мфологÿ та релгÿ.

Процес сторично

У Стародавнй

ндÿ Екорння перших флософських загальнень сяга

найдавншиха (-11 тис. до н.е.) записв мфологчних текств, до так званих Вед (Е) стародавнього епосу Махабхарата РамаянЕУ давнй Еллада флософське знання теж вироста

на грунт мфологчних (Уорфчних) гмнв 8 ст. до н.е. та геро

Саме до давньогрецько

Певно

Формування ндустрального суспльства, що розпочалося в Захднй квроп наприкн Х - на початку ХУ ст., виявилося тсно повТязаним з радикальними змнами в суспльнй свдомост, переходом ? на вищу сходинку культурно-сторичного розвитку - добу Вдродження з ? новою гуманстичною культурою, орúнтованою на людини як вищу цннсть.

Якщо гуманзм був притаманний всй доб Вдродження як цлсному явищу в духовнй сторÿ людства, то явлення про предмет флософÿ впродовж цього пероду дещо змнюються. На етап раннього, або талйського, Вдродження наголос пада

головним чином на природну людину; на етап ж пзнього, або пвнчного Вдродження наголос явно змщу

ться в бк природи взагал, природи як джерела постйних спонук продуктивно-виробничого життя предмета прикладання технологчних зусиль [5, 86-87].

Подальше затвердження ндустрально

ж до ХХ ст. меж мж флософúю та ншими науками були розмит, нечтк. Крм власне флософського, свтоглядного знання флософя мстила в соб безлч природознавчих, релгйних, етичних та нших елементв. Гегель вважав, що флософя

квнтесенця культури, епоха, схоплена в думц, для Канта флософя виступала завершенням культури розуму, була символом культури рефлексÿФ тощоЕФ[2,21].

Послдовники марксизму, особливо його радикального напряму - леннзму, також вдводили флософÿ мсце сво

рдно

ншо

Принципов вади марксистського та позитивстського сприйняття флософÿ та ? предмету були виявлен самим ходом культурно-сторичного розвитку. Зараз практично безперечним

той факт, що сну

власне флософський предмет пзнання : принципи спввдношення людини свту.

2. Флософя наука.

Чи

флософя однúю з наук ? На перший погляд, вдповдь зда

ться однозначно позитивною, адже займаються флософúю високоосвчен люди, вчен, вона ма

ма

свй предмет вивчення, сво

Флософя виступа

як знання, максимальною мрою позбавлене чутт

во

Нарешт, флософя, наука принципово вдрзняються вд релгÿ. Пзнати свт, людину, Бога, вдношення мж ними - цього прагне й релгя. Проте релгя за сво

Проте, попри всю близьксть науки флософÿ, вони

рзними, ба навть альтернативними формами суспльно

Аж няк не кращими за наслдками були спроби некомпетентного втручання флософÿ у справи науки (розправа з кбернетикою генетикою в СРСР на "Уаз"Фсталнстського дамату. Щось подбне вдбувалося наприкнц середньовччя внаслдок такого ж некомпетентного втручання релгÿ у справи наукиЕФ[5,20].

Отже, певна схожсть науки флософÿ повТязана передусм з теоретично

З цúю схожостю флософÿ науки повТязана

Показо, що вже мислител давнини усвдомлювали вдмннсть мж флософúю та наукою. В античност цй вдмнност вдповдала розокремленнсть понять софя (мудрсть) та епстеме (знання).

На початку сво¿х сторÿ флософя як сукупнсть знань про свт мстила елементи природознавчих наук, як згодом поступово вдгалужувалися. В мру свого кльксного зростання ц елементи звльнялися вд свтоглядно-оцночних моментв, перестаючи бути флософúю стаючи водночас наукою.

Вдмннсть мжа наукою та флософúю можна порвняти з вдмннстю мж обТектом субТ

ктом. Наукове пзнання абстрагу

ться вд самого вдношення субТ

кта до обТ

ктупрагне набути нформацÿ про обТ

кт сам соб - про природу (фзика, хмя, геологя та н.), суспльство (сторя, соцологя, полтологя та н.), людину (антропологя, психологя та

налзуючи спввдношення флософÿ та науки, не можна обйти вагою явище сцúнтизму - явленню про те, що

диною стинною формою пзнання може бути тльки рацональне, наукове пзнання, причому в тому розумнн слова наука, яке застосову

ться щодо природознавства. За сво

сутнстю сцúнтизм (вд англ. science - наука) применшу

роль значення всього, що не ма

суворо рацонально

.Г.Спркн переда

наркання сцúнтиств на адресу флософÿ наступним чином : Передусм сцúнтист закине флософÿ, що ? стини недовдн й принципово не пддаються переврц, що флософя не

точним знанням навть, навпаки, вона настльки неточна, що наближа

ться в цьому розумнн скорше до мистецтва, нж до наукиЧи можна сьогодн серйозно ставитись до флософського способу мркування, якщо кожному аргументу тут може з однаковою переконливстю бути протиставлений контраргумент, якщо флософи не спроможн застосовувати у сво

Вдповдаючи на ц звинувачення на адресу флософÿ, А.Г.Спркна висловлю

впевненсть, що мж наукою та флософúю не можна ставити знак рвност, але мж ними нема

непрохдно

Таким чином, виявля

ться, що визначальними особливостями флософÿ, що вдрзняють ? вд науки,

, по-перше, ? власний предмет дослдження, сутнсть та ретроспектива формування якого вже схарактеризован вище, по-друге, спецфчн форми методи, за допомогою яких флософя здйсню

пзнання.


3. Форми методи флософ.

Насамперед необхдно чтко визначитися з змстом понять форма та метод. Философский энциклопедический словарь пропону

Метод (вд грецьк. methodos - шлях, дослдження, простеження) - спосб досягнення певно

Одним з перших в сторÿ флософÿ поняття форма запровадив Платон. Вн застосовував слово форма у значенн, близькому до поняття дея, тобто позначав ним загальне, незмнне справд суще, що

прообразом мнливих ндивдуальних явищ.

У флософÿ Арстотеля форма

одним з двох найважливших понять поряд з поняттям матеря. На його думку, всяка конкретна рч склада

ться з матерÿ та форми. Саме форма

як активним фактором, завдяки якому рч ста

дйсною (causa formalis), так метою процесу становлення (causa finalis).

Дане розумння форми розвинув за часв середньовччя Фома Аквнський. Вн вважав, що сутнсть снування речей виникають з форми, душа

формою тла, чист духовн субстанцÿ - це вддлен вд матерÿ форми, Бог - чиста форма (actus purus).

.Кант видляв форми споглядання (простр час) та форми мислення (категорÿ). В нього ц поняття означали вже не обТ

ктивн мови буття, необхдн мови досвду пзнання, що лежать у людському розум.

Проте,коли йдеться про форми флософÿ, маються на ваз, ймоврно, так мовно розокремлен сторичн типи флософських зань, як матералзм та деалзм. Як вдомо, впродовж семи (в Захднй кра

Прибчники матералзму виходили з визнання первинност матерÿ, природи, обТ

ктивно

деалстами прокомунстичн флософи називали тих, хто, на противагу матералстам, вважа

первинним дух, свдомсть розглядали матерю, природу як дещо вторинне, похдне. Радянська флософя плямувала деалзм сх часв як теоретичне збочення, перекручення, зпсуту глку на всесвтньо-сторичному дерев флософсько

деалстичну форму флософÿ подляють на два розгалуження : обТ

ктивний та субТ

ктивний деалзм. ЕобТ

ктивн деалсти, починаючи вд давнх закнчуючи сучасними, визнають снування реального свту поза людиною, але вважають, що в пдмурку його лежить розум (Платон, Гегель и др.)ЕЗ точки зору субТ

ктивного деалзму обТ

ктивний свт, незалежний вд людини, не сну

, вн

не що нше, як породження субТ

ктивних пзнавальних властивостей людини, ? вдчуттв, сприйняття [4,29-30].

За сучасних мов доводиться визнати, що таке жорстке протиставлення двох форм флософÿ

, мТяко кажучи, перебльшенням. По-перше, в поглядах багатьох флософв минулого були так чи накше присутн матералстичн, деалстичн тенденцÿ. По-друге, в дйсност головною проблемою для бльшост флософв було

питання про вдносини людини свту, не пошук первинного вторинного у свт.

На окрему вагу заслугову

питання про методи флософÿ. Знову-таки, в комунстичнй флософськй традицÿ видлялися два протилежн загальн методи пзнання : далектика метафзика. В радянськй тератур Едалектику звичайно характеризували як вчення про становлення, рух розвиток навколишнього свту, про вза

мозвТязки предметв процесв цього свту вдповдно метод, який, спираючись на це вчення, пдходить до пзнання свту як плинно

.В.Бичко заперечу

таке розумння далектики, вважаючи його Енекритичним запозиченням гегелвсько

Варто зауважити, що саме так сприймали далектику Сократ Платон, неоплатонки, Псевдо-Донсй Ареопагт нмецьк мстики 15-17 ст. Першим почав тлумачити далектику як обТ

ктивне, не субТективне явище Гегель, але й у нього вона залишилася духовним феноменом, бо обТ

ктивним вн вважав самий дух. Тльки Енгельс вднс поняття далектика до матерального буття.

Протилежним щодо далектики методом флософÿ радянськ флософи вважали метафзику. Радянський Краткий словарь по философии визнача

? саме так, посилаючись на Гегеля, Еякий вважав метафзичним мислення, що оперу

однобчними, застиглими поняттями, визначеннями.[3,180].Цей же словник стверджу

, що метафзика Еабо заперечу

змну, розвиток, або зводить

Якщо антагонстичне протиставлення двох методв (як двох форм) флософÿ залишити в минулому, то бльш вдалою вигляда

запропонована в курс лекцй за ред.

.В.Бичка альтернатива двох способв флософствування : софйного та епстемного. Перший пдхд поста

в прагненн до мудрост. Така нацленсть на постйний пошук (а не на якийсь певний, завершений у сво

Таким чином людиномрнсть, тобто принципова вага до сучасно

Список використано тератури.

1.     Арцишевський Р.А. Свт людина. - К.: Перун,1997.

2.     Княз

в В.М. Флософя. - К.: МАУП,1997.

3.     Краткий словарь по ффилософии/Под общ. Ре. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. - 4-е изд. - М.: Политиздат, 1982.

4.     Спиркин А.Г. Основы философии. учебное пособие. ЦМ.: Политиздат, 1988.

5.     Флософя. Курс лекцй: Навч. посбник / Бичко

.В., Табачковський В.Г., Горак Г.

. та н. - 2-е вид. - К.: Либдь, 1994.

6.     Флософя : Навч. посбник /

.Ф.Надольний, В.П.Андрущенко,

.В.Бойченко, В.П.Розумний та н.; За ред.

.Ф.Надольного. - К.: Вкар, 1997.

7.     Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 576 с.