Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте
Фiлософськi аспекти вза
мовiдносин людини i природи в мовах глобальноi екологiчноi кризи
ЗМ
СТ.
ВСТУП. Е2
РОЗД
Л I. Е5
Передумови формування
глобально
РОЗД
Л II. Е11
Сутнсть сучасно
негативний вплив на природу цивлзацю.
РОЗД
Л . Е16
Пошуки шляхв виходу з екологчно
ВИСНОВКИ. Е27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Е30
Л
ТЕРАТУРИ.
ВСТУП.
Флософя забезпечу
культур самопзнання, людському життю - смислов орúнтири. Справедливо вважа
ться, що стинна флософя
духовною квнтесенцúю епохи, живою душею культури. Звичайно, соцальн джерела соцальне значення флософських вчень залежать вд тих соцальних форм, що викликають
Таким чином, екологчн потреби також давн, як потреби людини в
Метою дано
Треба зазначити, що проблема ця, незважаючи на всю ? актуальнсть, далеко не нова. Питання про вдповдальнсть Розуму перед природою було поставлене ще в XIX ст. течúю так званих росйських космиств, розвинене в роботах Федорова, Вернадського нших.
У XIX ст., по мр загострення екологчно
При пдготовц дано
Завданнями дано
1. Розглянути сучасний стан вза
мовдносина ЛюдинПриродЦивлзаця основн вузли етично-флософських протирч в нй на сучасному етап суспльного розвитку.
2. Освтити основн шляхи виходу з глобально
3. Показати роль мсце екологчного виховання в загальному контекст екологчно
РОЗД
Л I:
ПЕРЕДУМОВИ
ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬОп ЕКОЛОГ
ЧОп КРИЗИ.
Проблема вза
мовдносин в система ЛюдинПриродЦивлзаця належить до вчних флософських проблем. Не заглиблюючись дуже далеко в сторю ? становлення розвитку, зазначимо однак, що перш екологчн кризи (локального характеру) були вдом ще в давнин були тúю основою, яка служила наочною люстрацúю житт
во
Людина, яка все живе на Земл, невддльна вд босфери, яка
необхдним природним чинником його снування. Природапредпосылка природна основа житт
дяльност людей, причому повноцнна
Людство почало свдомлювати свою невдТ
мну причетнсть до природи ще за стародавнх часв. Показовою тут
та особистсть арха
Будучи по сут невдТ
мною частиною Природи, Людство в сво
Природа суспльство завжди знаходилися в
дност, в якй вони залишаться доти, поки будуть снувати Земля Людина.
в цй вза
модÿ природи суспльства навколишн
природне середовище як необхдна природна передумова основа людсько
соблення людини вд природи залежнсть його вд не
Ще за часв античност середньовччя вплив суспльства на навколишн
середовище був вельми стотним, що приводило до локальних екологчних криз, внаслдок яких пд псками пустель виявлялися похованими ру
Загалом можна видлити наступн етапи вза
модÿ природи суспльства [4]:
1. Досторичний (доцивлзацйний), коли ма
мсце неусвдомлена спвпраця, протистояння носить неантогонстичний характер;
2.
сторичний (цивлзацйний, сучасний). Для цього етапу характерн: наростання конфронтацйних, антагонстичних вдносин мж природою суспльством; виробляюча дяльнсть, яка веде до знищення природного середовища мешкання, швидко
3. Постсторичний, постцивлзацйний (майбутнй). Передбача
наявнсть альтернативи: або екологчна катастрофа планетарного масштабу, або повна перебудова флософсько
РОЗД
Л I
:
СУТН
СТЬ СУЧАСОп ЕКОЛОГ
ЧОп КРИЗИ ТА пп НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДУ
ЦИВ
Л
ЗАЦ
Ю.
На даному етап ми ма
мо цивлзацю технократичного типу, основн проритети яко
Догматичнсть механстичного свтогляду стримувала пошуки нових пдходв до осмислення теорÿ практики вза
модÿ природи суспльства, а консерваця ндустрального типу розвитку суспльства, в свою чергу, обумовлювала живучсть старих свтоглядних орúнтирв. Флософське обгрунтування ц㺿 системи (в спрощеному варант), таке: Людина в бльшост розгляда
ться як позаприродний обТ
кт, Природа - як неживий склад ресурсв багатств, як можна повинно використати вдповдно до вол бажання Людини.
ншими словами, паралельно посиленню тиску на природне середовище йшло формування вдповдно
Дисгармоня вдносин мж Людиною Природою, частково викликана наркотоподбною звичкою споживати все бльше бльше природних ресурсв, сьогодн виявилася в серÿ криз, кожна з яких характеризу
ться дедал бльш руйнвним зткненням цивлзацÿ природи. Як вже говорилося вище, ранше вс загрози навколишньому середовищу мали локальний регональний характер, але сьогодн вони придбали стратегчний розмах. Озонова дра над Антарктидою зменшення озонового шара на всх широтах, парниковий ефект, а також можливе знищення того клматичного балансу, який робить нашу Землю придатною для життя - все це говорить про те, що протирччя мж людиною природою, мж природою цивлзацúю стають все сильншим.
Переможний хд рацоналстичного ставлення до природи, нещодавно ще так помтний в сучасному природознавств технц, може обернутися безпрецедентним поневоленням людини. Адже людина, будучи стотою тлесною, також
природою, його панування над природою означа
панування над людиною, спочатку над ншим, потм над самим собою.
Далектика технки поляга
в наступному: з одного боку, вона доводить перевагу людини над природою, вона заснована на здатност людини бачити реч не такими, як вони в
Якщо в минулому, незважаючи на безповоротн змни навколишнього середовища, що вдбувалися на локальному або регональному рвнях, природа сама справлялася з промисловими та ншими вдходами, як поступали в босферу, оскльки
Роздуми про день наступний стають нагальною потребою суспльства. Технократична цивлзаця опинилася на рздоржж,
передбачуваний вибр не можна назвати багатим: або подальше проходження шляхом дестаблзацÿ руйнування до глобально
РОЗД
Л II
:
ПОШУКИ ШЛЯХ
В ВИХОДУ З ЕКОЛОГ
ЧОп КРИЗИ.
Отже, етично-флософськ принципи технократично
З самих суворих розрахункв ми сьогодн вже зна
мо, що няк безвдходн технологÿ нш природоохоронн дÿ при всй
Отже, шлях названий: це перебудова передусм людсько
Не маючи можливост розглянути в данй робот основн етапи еволюцÿ флософських поглядв на цю проблему, ми зупинимося на основних спробах ? виршення в XIX ст., як мають опосередковану проекцю на день сьогодншнй. XIX по праву можна назвати столттям видатних наукових вдкриттв. Створення еволюцйно
ось в Росÿ у II пол. XIXст. виника
сво
рдний умонастрй, званий тепер росйським космизмом. Ця течя, яка в флософÿ була представлена цлим рядом блискучих розумв, таких, як
.Кире
вський, Вл.Соловьев, Н.Федоров, П.Флоренський, Н.Лосський; в тератур - Л.Толстим, Ф.Досто
вським. Воно не було школою в суворому науковому розумнн цього слова. Це був сам монастрй широких кл росйсько
- Людина - основна частина Природи;
- Людину Природу не треба протиставляти одне одному; а розглядати
- Людина все, що ? оточу
- це частки
диного, Цлого;
- вдповдальнсть Розуму перед Природою. До течÿ росйського космизму були близьк багато дослдникв вчених (К. Циолковський, Д. Менделе
в,
. Сеченов н.). Незважаючи на всю строкатсть ц㺿 течÿ думки, саме в ? рамках зародилося розумння неминучост протирч мж Розумом Природою, мж Людиною навколишнм середовищем. Разом з ним прийшло розумння вдповдальност Розуму за вдшукання шляхв його дозволу того, що ц протирччя можуть одного разу призвести людство до катастрофи. Виникли де
За 80 рокв до Печче
Твр Н.Федорова, який був процитований, так назива
ться Флософя спльно
Незважаючи на появу явлень про
днсть Природи Людини,
З термнома Уноосфера не все просто: нема
однозначного його тлумачення. Загалом так прийнято називати частину босфери, яка опиня
ться пд впливом людини перетворю
ться нею. З цього деяк автори роблять висновок, що перехд босфери в ноосферу означа
лише поступове осво
ння людиною босфери. Однак треба зазначити, що подбна трансформаця поняття не
правомрною. Ноосфера Вернадського - це такий стан босфери, коли ? розвиток вдбува
ться цлеспрямовано, коли Розум ма
можливсть направити розвиток босфери в нтересах Людини, ? майбутнього.
З цього логчно витка
наступне положення Вернадського Ч про автоеволюцю Людини. Важливим шляхом розвитку людини
шлях його саморозвитку. Розширюючи заглиблюючи босферу, розсуваючи меж пзнаного свту, людина сама нескнченно розвива
ться досконалю
ться. У ншому випадку склалася б тупикова ситуаця: досягши меж закладених можливостей, людство зупинилося б в сво
му розвитку, зупинившись - загинуло. Це положення Вернадського про можливост необхднсть саморозвитку людини також
важливою частиною його вчення про ноосферу. Неминучсть дестаблзацÿ босфери за рахунок виробництва чужих природ зТ
днань геохмчних реакцй, що породжуються ними, констатував чень В.
.Вернадського академк А.Е.Ферсман. Внаслдок усвдомлення того, що глобальний характер впливу людсько
Сучасн флософи отримали в спадщину багатопланов розробки флософського ставлення Людини суспльства до природи. Але сама рзноплановсть проблеми не дозволя
зупинятися лише на вивченн ? окремих сторн. Розгляд ситуацÿ, що склалася в комплекс всх ? складових, пошуки комплексних виходв з не
Отже, на пороз тисячолття людство шука
гдну вдповдь н екологчний виклик, що виник перед цивлзацúю XX ст.. Якщо в 70-х роках йшло свдомлення специфки вза
мовдносин суспльства природи в мовах НТР, в 80-х роках вироблялася тактика помТякшення соцальноекологчно
Це тим бльше важливе, що у вс часи вза
мовдносини мж людиною природою були одним з найважливших чинникв, що визначають статус цивлзацÿ в сторÿ людства, духовний клмат епохи.
кожна епоха додавала нбито свй штрих в нтерпретацю екологчно
На рахунок цього сну
маса рзних точок зору. Картезанський пдхд до вдносин в систем ЛюдинПрирода дозволив людству вважати, що вдчуженсть вд Земл да
право бачити в нй лише неживу сукупнсть копалин, Ч багатств, як ми вльн експлуатувати, як захочемо. Це корнна помилка сприйняття привела нас до сьогодншньо
Не менш небезпечна нша, полярна позиця так званиха глибоких екологв, як говорять про людство в термнах хвороби. Згдно з
Отже, на сьогодн сну
безлч думок: вд апологетики вседозволеност до рецептв тотального знищення людства для виживання Земл. Однак це - крайн точки зору, пошук вдповдей на хвилююч питання сучасност, очевидно, лежить десь посередин. Сьогодн вже ясно, що на порядку денному настйно встало питання про якомога бльш широку екологзацю суспльно
Екологчна свдомсть - найважливший компонент екологчно
Потреба в формуванн екологчно
Першорядну роль в формуванн високо
Метою екологчного виховання освти
цлеспрямоване формування у кожно
Кнцева мета тако
Цкаво простежити, як розширилося проблемне поле флософÿ екологÿ. На початку це були постановки питань про необхднсть регуляцÿ, що перетворю
дяльнсть людини, про меж зростання виробництва, заснованого на споживанн природи, як все розширюються. Вже в 70-х роках в роботах Римського клубу були досить чтко визначен сценарÿ можливо
ле в звТязку з цим виник новий комплекс проблем, що стосуються мов, можливостей шляхв реалзацÿ цього деалу. Чи можливе обмеження споживання природних ресурсв при демографчному тиску, що збльшу
ться?а Як спввдносяться де
Ймоврно, перш нж приступати до вироблення нових етичних мперативв норм вза
мовдносин людини з природою, необхдно, образно кажучи, Урозчистити
Догма 1. Першочерговим завданням
збереження природи. Однак
диним радикальним способом збереження природи було б знищення людства. Сво
ю матерально - виробничою дяльнстю людина перетворю
природу, тобто змню
?, не заради цкавост, внаслдок сут свого буття. Змна, не збереження,
способом житт
дяльност людини.
нша справа, що людина для пдтримки нормальних мов снування повинна постйно компенсувати свй дестаблзуючий вплив на природу ншими перетвореннями. Першочергове завдання людства - це забезпечення стабльност свого розвитку, динамчно
Догма 2. Екологчн проблеми - породження сучасного свту, ще ва недавньому минулому вдносини з природою були гармонйними. Це розумння породжу
деалзацю минулого житт
вого кладу, лежить в основ лозунга назад до природи. Причина виникнення ц㺿 догми - некритичне ставлення до сторÿ, слабке знання ? реальних фактв. Людство протягом всього свого снування стикалося бльш або менш спшно виршувало екологчн проблеми. Вдмннсть нашого пероду сторÿ в тому, що ц проблеми набули глобального характеру.
Догма 3. У майбутньому можна повнстю виршити екологчн проблеми. Ця оптимстична позиця сформувалася пд впливом реклами досягнень НТП, його потенцйних можливостей. При цьому випуска
ться з ваги, що всяке досягнення технки нарвн з корисним ефектом да
побчний, екологчний вплив якого спочатку непередбачуваний. Наприклад, навть найбльш чиста енергетика - сонячна - да
побчний продукт у вигляд теплового забруднення, тому також ма
екологчн меж свого розвитку.
Висновок: руйнування догм екологчно
Все вище сказане, по сут, означа
постановку проблеми про необхднсть яксно нового типу цивлзацйного розвитку, який повинен прийти на змну сучаснй цивлзацÿ подальшу розробку всепланетарно
Проблеми. Проблеми. Проблеми. Вони торкаються нтересв людства як
диного цлого. Визнання екологчного нтересу проритетним перед полтичним, економчним вйськовим вдповда
загальнолюдським цнностям, тобто вищим цнностям життя культури. Так екологя органчно повТязу
ться з моральнстю; захист природи, захист навколишнього середовища - з гуманнстю. Давнй принцип ахмси, як принцип благоговння перед життям, виявля
ться визначальною основою у вза
мовдносинах Людини, Суспльства Природи як середовища мешкання людей.
ВИСНОВКИ.
Сформулю
мо тепер деяк основн висновки, до яких можна прийти внаслдок аналзу вищевикладеного матералу. Головний з них поляга
в тому, що подолання снуючих екологчних труднощв в принцип можливе. Воно витка
як з аналзу сторÿ вза
мовдносин людини природи, так з потенцй сучасного етапу цих вза
мовдносин, можливостей науки, технки, культури в широкому значенн цього слова. Однак, для подолання снуючих екологчних труднощв - це другий висновок - необхдн стотн змни в напрямках розвитку науки технки ( реформування снуючих дисциплн глобально
Гармонзаця вза
мовдносин людини природи цнна не тльки у власне екологчному значенн. Вона важлива також для розвТязання нших проблем. Екологчно виправдан ршення
в той же час соцально Ч позитивними, остльки, оскльки сама людина суспльство загалом
частиною природи в широкому значенн слова.
Завдання гармонзацÿ вдноситься до тих ще далеких етапв розвитку вза
модÿ людини з природою, коли в противагу ниншньому глибокому конфлкту з природою буде створена реальна основа для
дност людини з природою. Але ми не ма
мо права нехтувати навть вддаленою перспективою, залишати ? без ваги заради невдкладних сьогодншнх проблем.
тут
що сказати флософу. Вн, в противагу колишнм деям боротьби з природою може висувати якщо не програми гармонзацÿ вдносин з всма живими стотами на земл, то щонайменше продуман деали етично зрлих, духовно осмислених вдносин з свтом; флософя здатна внести чималий внесок в пдготовку нтелектуально Ч психологчного клмату для прийняття втлення таких деалв, стимулювати творчий пошук безконфлктних форм вза
модÿ з природою поступового помТякшення снуючих жорстких становок по вдношенню до природи.
Широта рзноплановсть порушено
У флософському вдношенн майбутн
- це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвива
ться. Отже, ниншн нестерпн темпи розвитку
тим, що можна назвати сво
рдним зловживанням, перенесеним в майбутн
Ф, яке з подесятереною силою вдбТ
ться на наших нащадках.
Тим же, хто виправдову
знищення природи необхднстю пдвищення добробуту суспльства, необхдно памТятати, що вдосконалення особистост неможливе за рахунок природи, повинно супроводжуватись вдосконаленням само
Визначаючи подальшу стратегю розвитку людства цивлзацÿ, нов етично-флософськ проритети у вза
мовдносинах з природою, потрбно памТятати, що босфера снувала до появи на Земл людини, може снувати без не
Чи буде здатне наше суспльство поставити свй розвиток в певн рамки, пдпорядкувати його тим чи ншим мовам екологчного мператива? Вдповдь на це питання зможе дати тльки сторя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Л
ТЕРАТУРИ.
I. ДЖЕРЕЛА.
1.Вернадский В.И, Химическое строение биосферы Земли и ее окружения.-М.,1987.
2.Маркс К.,Энгельс Ф. Сочинения.,-М.,1957,т.3.
3.Федоров Н.Н. Философия общего дела.-М.,1982.
II. Л
ТЕРАТУРА.
4.Гиренок В.И.
5.Гор Л. Земля на чаше весов.-М.,1993.
6.Жибуль И.Я. Экологические потребности: сущность, динамика, перспективы.-М.,1991.
7.История взаимодействия общества и природ. (тезиса конференции)-М.,1990,ч.1-3.
8.Кравченко И.И. Экологическая теория в современных теориях общественного развития.-М.,1992.
9.Кульпин Э.С.,Пантин В.И. Решающий опыт._М.,1993.
10.Лось В.А. Взаимоотношения общества и природы.-М.,1990
11.Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера.-М.,1993.
12.Моисеев Н.Н. Человек, среда, общество.-М.,1991.
13. Специфика философского знания и проблема человека в истории философии.-М.,1989.
14.Флософя.Курс лекцй: Навчальний посбник.
15.Хесле В. Философия и экология.-М.,1993.