Читайте данную работу прямо на сайте или скачайте

Скачайте в формате документа WORD


1. Початк граматичнох традицiх 2. Теоретичне пiдгрунтя кодифiкаторнох галицьких мовознавцiв 3. Специфiка наукового пiзнання лiтературнох мови

аааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа Вступ

1.    Початк граматично традиц

2.    Теоретичне пдгрунтя кодифкаторно галицьких мовознавцв

3.    Специфка наукового пзнання лтературно мови

1.Початк граматично традиц

аПсля подлу Польш у 1772р Галичина потрапля у склад Австро-Угорсько мпер, маючи так культурн показники:а укранськ шляхта мщанство (вищий прошарок) асимльован польською культурою, духовенство (середнй стан) слеянствоЦукранц за нацональнстю греко-католики за вросповданням, а культурноосвченою лише одна укранська верстваЦсвященники. Не дивно, що все культурне життя укранцв Галичини того часу зосереджуються навколо Ваиланського чину. Саме ченцЦвасиланц стають нцаторами нових шкл; маючи власн лрукарн в Почав та Кив, видають книги церковнослов'янською аааааа

укранською або майже чистою укранською мовами" 1) . Так, псля 1772р у Галичин з'являються твори духовного зрдка свтнього змсту, як-от: "Народо вщан" або "Слово к народу католческому" (1778р), "Бесди парахяльн" (1789р), "Книжиця для господарства" (1788р), "Полтика свдка" (1790р). Дослники вважають, що твори написан мовою, хоч не чистою укранською, але [1]вже наближеною до не.

Однак прихильникосвченого абсолютизму цсар Йосип II закрива бльшсть греко-католицьких церков монастирв, вважаючи, що церква повинна пдлягати держав цому, цсарев. Звдси зменшуться культурна праця ченцв-василан.

Нова надя на духовний розвй у галичан з'являться з вдкриттям у 1787р при Льввському унверситет укранського вддлу, богословн та та флософськ науки. У цей час виникають спроби читати лекц не тльки латинською мовою, але й тодшньою книжною укранською. Правда, вся наукова традиця викладачв написанаЦтаки ноземними мовами (латинською нмецькою польською). В унверситет працюють вчен, яка в тй чи ншй мр актуалзували деяку форму лтературного викладу, а саме: Петро Лодй (до 1801), Модест Гриневецький (1758-1823), викладач богословя; Арсенй радкевич (1759-1821), викладач схдних мов; пископ Микола Скородинський (1757-1805), О. Гарасевич (1763-1830). Наскльки це було проблематичним, засвдчують рукописн матерали Я.Головацького про П.Лодя, теоретично практично флософ, викладача математики нумзматики. За часв його дяльност "въ школахъ усюди вчили класично латинсько мови, а народних мов не допускали до практики викладання", однак П.Лодй тльки маттематику чита польською мовою, нш ж дисциплни Чтогочасною книжною укранською: Языкъ той був нэ словяньский церковный, нэ руский народный, але книжный, злотеный из обох"[2].Зрозумло, що П.Лодй, започавши таку мовленнву практику у вищй школ стоть перед фактом термнотворення, перекладу. Ц проблеми йому приходиться виршувати самостйно, однак його дяльнсть ста зразком для нших, майбутнх, лтературно форми укранськоа мови.Очевидно, в свому мплцитному вияв починаться теоретичне пзнання ц форми досвд такого авторитета, яким був у науц П.Лодй для галичан, да для нших зразок компромсного, як на наш час, але цлком вмотивованого в пору Лодя шлях побудови лтературно формиа "из обох"Чкнижно народно.

Позитивну роль П.Лодя у формуванн лтературно мови в Галичин у свй час пдкреслю М.Возняк: "Як ся мова якою писав Лодй, була би вдерталася у школах, вд не легко було перейти до народно мови"[3]

На жаль,укранський вддл при Льввському унверситет проснував лише до 1809р., так не зреалзувавши свого внеску у витворення лтературно форми укрансько мови. Через нмецьку, польську та чеську лтературуа в Галичину приходять де романтизму. Вони проявлялися в зацкавленн народною мовою, пснями, народним життям, старовиною. Саме серед св'ященникв виника увага доживо укрансько народно мови, укрансько творчост.

Чи не найшвидше ц де зреалзувались у проповдях укранською мовою, причому навть не в Галичин, а у Вдн, актуалзуючи потреби лтературного викладу.

Так, перший парох греко-католицько церкви св.Варвариу Вдн о.кронм стрлецький (1733-1833) сво проповд продовж 20-ти рокв виголошу укранською (у той час як у Галичин тльки польською ). На думку дослдникв, саме вн уклада першу граматику тодшньо укрансько лтературно мови, шо становить перехд вд церковнослов'янсько до укрансько мови[4]. Очевидно, це було у 1777р перед цого поздкою до Вдня, граматка ма назву Д Grammatyka (ruska) krotka przez StreleckiegoФ(надрукована в Почав без вказвки на рк. Вважають, що саме , ймоврно, мали Снгурський та Пасловський, наступн укладач граматики русько мови.[5]аа

.Лаврвський (1773-1820) Ч ректор Лввсько греко-католицько семнар, канонк у ПеремишлЧ першим у Галичин почина виголошувати проповд укранською мовою, яку вже вважа самостйною окремою вд нших словТянських мов. Цей дослдника працю над укладенням тлумачного словника укрансько мови, уклада буквар, збира матерали до укрансько стор[6].

П.Пасловський (1792-1846)Ц парох церквиа св.Варвари у Вдн теж виголошу проповд укранською мовою, уклада навть з них збрник. Пише рукописну граматику укрансько мови.[7] На думку М.Возняка, саме вона служить основою для першо друковано укрансько граматики в ГаличинЦ граматики Й. Левицького.

. Ольшовський (1784-1804)Чпарох при церкв св.Варвари в одному з лист до Вденськоконсистор у 1812р уже пдкреслю вдмннсть живо укрансько мови вд мови лтературно.[8]а

.Снгурський (1784-1847) як парох при церкв св.Варвари у Вдн з 1812р виголошу проповдь укранською мовою (до нього це робили .Стрлецький . Ольшовський). Прогресивний дяч свого часу, який ширить де щодо окремшност укрансько мови вд нших, самостйнсть. Дба про розвиток укрансько свдомост в представникв духовенства Пдтриму прогресивн починанняа серед молодшого духовенстваЦ .Могильницького, .Лаврвського, Й.Лозинського, Й.Левицького. Залешились твори в рукописному варант, серед них проповд укранською мовою.[9] Яскравим свдченням года них дослдникв до лтературно форми рукописн граматики. Наприклад, П.Паславський залишив ДСкорочену руську граматику збрник проповдейФ, як, нажаль, згорли.[10]а .Лаврнський почав працювати над свою граматикою у 1815р; У лист до О.Востокова В 1822 вн уже згаду, що праця наближаться до завершення, однак на перод 1832р все ще бракувало останньо частиниЦсинтаксису (цкаво, що перша друкована граматика в Галичн Й.Левицького ДGrammatik der ruthenischer oder klein-russischen sprache in CalizienФ (Перемишль, 1834 ) присвячена саме .Лаврнському). Працював над свою граматикою .Могильницький (1777-1831). Вдомо, що митрополит М.Левицький просить дозволу на друк ц прац в губернатора гр. Тааффевже 18 вересня 1823р. Псля клопотань зТявляться повдомлення вд 10 лютого 1824р, що Ддрукови рукописи не стоть нчого на перешкод .2а

Як бачимо завдяки дяльност греко-католицьких священниква у галичин починаться вдлн власно граматично традиц, яка ста базою у формуванн знання про укранську лтературну мову.а Тому вважамо, що початок наукового пзнання лтературно форми ма сво особливост.

По-перше, воно вдштовхуться вд знання церковнословТянсько мови, чого не трапилось у граматичнй традиц схдно Украни. Перша граматика укрансько мови О.Павловського (1818р)а орнтуться на живу народну мову. З цього часу окреслються дв традиц наукового пзнання лтературно форми. Представники першо, щ найшвидше зароджуться в Галичин, зазнали впливу церковнословТянсько мови; на думку М.Драгоманова, Дне посмли узяти за основу свох виводв граматичних малоруську простонародну мову, а намшали з нею у сво граматики и церковних и росйських елементвФ.Представники друго традиц, що зароджуться дещо пзнше, нж у Галичин, орнтуються на живу народну мову.

По-друге, печаток наукового пзнання лтературно форми зазна впливу збоку граматично теор, яка ста свордним орнтиром у виробленн галицькими дослдниками власо традиц розумння сучасност лтературно мови. Так, починаться граматична теоря для галичан вд граматики М.Смотрицького закнчуться дяльнстю славствкнця XVIII початку XIXст, як от: Й.Добровського , В.Коптора, П.Карамзина, М. Греча, Лнде, О.Востокова та н., у працях, яких знову зачпалася проблема звТязку церковно словТянсько мови з нацональними лтературними мовами. Про те в якй мр фактор звТязка вдгра своюа роль у формуванн граматичних поглядв, засвдчу дяльнсть .Лаврнського. Ставши ректором греко-католицько семнар, вн добровльно почина викладати укранську мову. Зрозумло, що поста перед проблемою пдручника, оскльки граматика М.Смотрицького для цього непридатна . Очевидно, моделював лтературну форму в дус галицько граматично традиц, бо як тльки ознайомився з граматикою О.Павловського, приступив до прац над нолвим варантом свого пдручника[11]. Цей момент виразно люстру орнтирв у теоретичному пзнанн лтературно мовиаааааааааа

2.Теоретичне пдгрунтя кодифкаторсько дяльност галицьких мовознавцв.

Мовознавц Галичини починали пзнання лтературно форми укрансько мови в умовах мегасоцумуа Австро-Угорщини, який обТднав духовне надбання рзних народвЧ словТянських не словТянських отож дослдники були знайом з результатами наукових дослджень з культурно-сторичного ареалу, що мав центр у Вдн. Укранц Росйсько мпер з огляду на економчну, адмнстративно-державн полтичн звТязки, а також звжаючи на росйську лтературну мову як основний засб мовновзамод належали вже до ншого культурно-сторичного простору.

Розмщення Галичини на меж цих двох ареалвЧ захдновропейського та схдновропейського Чуможливлювало досту п до науково практики рзних вчених. Тому граматичн прац .Могильницького мстять посилання на твори Й.Добровського, В.Коптара, П.Шафарика, М.Лооносова, М.Ггеча, О.Павловського, О.Востокова. Й.Лозинський у свох працях апелю до поглядв Й.Добровського, П.Шафарика, В.Коптара, П.Павловського, О.Бодякського, Я.Грмма. Як засвдчують прац Я.Головацького, Внг теж звертаться до творв Й.Добровзького, В.Коптара, П.Шафарика, О.Востокова, М.Надеждна, М.Максимовича, М.Крамзина, Бандтне, В.Даля, М.Цертелева, Й.Гердера.

Цлком логчно рпипустити, ВзамозвТяязок мж квропейським науковим контекстом був значно глибшим, нж це може вдобразити система пояснень у мовознавчих дослдженнях. як пдтверження цього мамо мркування О.Маковея про одну з причин виступу Й.Лозинського з статею про правописну тему ДO uprowadzeniu alecadta polskiego go piśminnictwa rusciegoФЦ орнтацю на правописну практику у пвденних словТян на початку XIX ст. А це ознуча, що Й.Лозинський зважа а) на критику В.Клптаром основ росйсько азбуки у ДGrammatik der Slarishen Sprache in Krain, Kärnthen and SteyermarkФ (1808р);а б)на дею укладання латинсько азбуки для усх словТн, яку випустив А.Пухмар, за що його критикував Й.домбровський; в) на зреформований Вуком Каджичем сербський правопис у прац ДWukТs Stephanowithsch Kleine serbische Grammatyk, verdeutscht und mit einer Vorrede von Jacob GrimmФ(Leipzig und Berlin 1826); г) на мркування П.Шафарика у прац Geschichte der Slavichen Sprache und Literatur (Ofen,1826). Тобто деюю Й.Лаврнського про латину в письменнй практиц можна несподвано побачити в ншому контекст правопису, який би тльки сприяв дност словТянських мов.

Знання праць Й.Домбровського. Завдяки працям цього вченого квропа дзнаться про славстику як науку. Дяльнсть дослдника вдбуваться на перелом двох епох Ц рацоналзму романтизму. ДУ свох творах вн вказував Е на красу й досконалсть церковнословТянсько мови та на т користи, що х церковно словТянськ мови можуть з це високо культивовано мови найстаршогописменства бльшости СловТян.Ф[12] Так думки протистояли полокофльогчним настроям укрансько нтелгенц в Галичин скеровували хн мркування про лтературну форму в нове русло: з одного боку, разом з пошаною до церковнословТянською мови повертали пошану любов до рдного слова (так вони бачили, що Й.Домбровський зна староукранськ лтературн памТятки); з другого боку, вони культивували потребу в Галичин книжно мови; а з третього Ц вони були тим грунтом, на якому виростали вже власн погляди галицьких мовознавцв. Щодо останього то показовими погляди .Могильницького про самостйнсть окремленсть укрансько мови вд нших, до яких так не прийщов Й.Домбровський.

Й.Домбровський виступа прихильником обТднання словТянських далектв з допомогою одн лтературно мови. Тому Двиступив проти роздроблення словТянського свту на багато лтературних мовФ; розвиток словТянських мов видавався йому занепадом Дстарих досконалих форм тому вн закликав, щоби при творенн лтературно мови спрати на традицях старо словТянсько кулатуриФ[13].а Не дивно, що саме пд впливом таких думок у галичан формуться дея мовно культури мовно свдомост, яка х привТязувала до памТяток старого письменства; звдси дея лтературно мови на народнй основ ще не мала перспективи не тльки розвитку, але й навть появи.

Однак прац Й.Домбровського Ц це спроба науквого пояснення проблем класифкац статусу словТянських мов взагал, проблем, повТязаних з укранською мовою зокрема. Проаналзувавши кореспонденцю Й.Домбровського з рзними словТянськими мовознавцями, взявши до уваги прац Й.Домбровського, К.Чехович висвтлюа думку Домбровського про укранську мову. 1. Й.Домбровський зна укранськ земл, хоч там не був; так, у промов перед цсарем Леопольдом II у 1791р вн пода статистичн дан про населення словТянських кран про Галичину зокрема; зазначаючи, Що населення Ц À 2580769 жителв, означаючи х термном ДruзishФЦ руський; 2. Вд польського вченого Бандтневн мав приклади живо укрансько мови з околиць Залщини та 65 укранських псень з галичини; 3.Цкавиться Буковиною Великою Украною, ма зразки укрансько мови вд невдомого харквського кореспондента. 4. Першу граматику укрансько мови О.Павловського отриму тлькиу 1826р (Що позначилось на його мркування про статус укрансько мови). 5. На означення укрансько мови вжива назви Russia minor (Латинська назва Украни), Russia alba ma Russia magna (про Блорусю Росю) 6. Термн russisch у Й.Домбровського багатоозначальний: означа або схднословТянськ мови, або ро сйську лтературну мову, або кожну схднословТянську мову зокрема. 7. Термн ruthenisch Ц синонм до russisch, у листах К.Чехович знаходить ще одну назву Ц Дlingua russicaФ. 8. Й.Домбровський зверта увагу на рзницю мж укранською та росйською мовами К.Чехович припуска, що Й.Домбровський мг бачити мшанину церковнословТянсько, укрансько польсько мов у лтературних памТятках, тому Дочевидно поясню соб як явище упадкове, яке мало доказуват нездатнсть укрансько мови до вищого культурного життяФ[14]. 9. Дивиться на укранську мову через призму поширених серед росйських нмецтких мовознавцв поглядв, що укранська мова Ц це лише росйський далект, попсований польськими впливами.

Погляди Й.Добровського на укранську мову виникли пд впливом його геополтичного критерю, застосованого до класифкац словТянських мов: з огляду на розумння сторично рол конкретного народу, його сторично сили колись тепер. Звдси Двелик могутн народи, здбн творити власн держави, для Добровського репрезентантами головних, т. зн. ДтакуючихФсловТянських мовФ(цю думку проповду в 1792р у першй класифкац словТянських мов в прац ДGeschichte der Böhmischen Sprache und literaturФ)[15]

Крм того ва Й.Добровського була дея можливих переходв мж словТянськими мовами через географчне положення в минулому сучасному, вона привела його, по-сут, дол де генеалогчного пдпорядкування мов. Звдси в Домбровського виника теоря Дпро походження клкох словТянських мов з одн спльно прамови, причому для пдтримки тако теор притягаються спльн язиков прикметиФ[16].

Думки про подл словТянських мов на 5 основних (Як зазнача К.Чехович: 1. Russisch, 2. Pohlnisch, 3. Illyrisch, 4. Croatish, 5. Böhmisch), обгрунтован в 1792р, через два роки змнються. Ус словТянськ мови подля тепер уже на два класи Ц схдн захдн мови, а кожен клас надал диференцю. До схдних (або пвденних мов) належать russian serlica, до захдних (або пвнвчних) Ц polonica bohemica. Крм цих головних мов серед словТянських Й.Добровський видля ще Дмови мшан або посереднФ, як мають ознаки вд обох класв. Саме такою мовою вн вважа укранську, однак тут його погляди змнюють, оскльки вважа промвжною мж сербською та росйською, а пзнше мж росйською та польською.[17]аа а

Й.Добровський да галичанам важливу дею Ц дею плекання мови, яке охоплю студювання, аналзу граматично структури лексичного багатства, з одного боку, розумння лтературно мови як засобу вищого культурнолго життя. За цим крилися глибок думки кодифкац лтературно форми функцонаьне навантаження у суспльств. Тому не дивно, що для Й.Добровського лише та словТянська мова могла мати статус самостйност, яка мала граматику, словник лтературу цю мовою[18]



[1] Олександрович М. сторя нового укранського письменства. Станслав,1938, с 4.

[2] Возняк М. До характеристики П.Лодя./ ЗНТШ, тCXIII, 1913, кн 1, с 149.а

[3] Там же, с 150.

[4] Олександрович М. сторя нового укранського письменництва. с 12.

[5] Брик .Й. Добровський укранознавство. Причинки до стор словянсько Фльольог/

[6] Олександрович М. сторя нового укранського письменництва, с 11.

[7] Так же, с 12.

[8] Шурат В. В.Коптар п.в.снгурський / ЗНТШ, тCXXV, ЗНТШ, тСXLI-CXLIII. Прац фльольо гчно секц у Львов, 1925. с5-6.а

[9] Олександрович М. сторя нового укранського письменництва.с10.

[10] Возняк М. Студ над граматиками XIXв. с 4,9.

[11] Андрохович А. .Лаврнський./ЗНТШ, т.CXXVII. Львв, 1919, с 116.

[12] Чехович К. ван Могильницький та Йосиф Домбровький./ с 52.

[13] Др.К.Чехович. ван Могильницький та Йосиф Добровський. с 55.

[14] Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова / Slavia, IX, 1930. Praha, с 708.а

[15] Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова, с 711.

[16] Там же, с 711.

[17] Там же, с 713.

[18] Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова. С 716.