Вірш Нема вороття

Нема вороття

І промчалися роки, як весни,

Ой, швидкі були коні гніді...

І вже молодість... ой, не воскресне,

Й не вернуться роки молоді.

І крутились так швидко педалі,

За літами минали літа,

Й голубі спонукали нас далі,

Нас сліпила пора золота...

Все пройшло, наче ночі примари,

Сонце мрійно за обрій сіда...

Все сивіші і помисли, й хмари,

Й холодніша у річці вода...

Розгубили ми стільки в дорозі

Рідних, друзів... - Хай пухом земля!..

І душа тепер часто в тривозі

В тиші з ними про все розмовля.

І тепер ми натягуєм віжки,

Жмем на гальма.., - цінуєм роки...

Припинити б гнідих хоч на трішки,

В холодку відпочить залюбки...

Та, шкода, вже такого не буде,

Не буває, на жаль, вороття.

Й хоч не вічні на світі цім люди, -

Безкінечне, на щастя, життя...