Заохочення та покарання дитини в сімї

Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих; іні­ціативних в організації різних корисних справ - родинних та гро­мадських.

Особистий приклад батьків - це надзвичайно важливий метод, виховання. Народна педагогіка надає великого значення силі сло­ва - розповіді, поясненню, бесіді, настанові, пораді та ін. Як у те­орії, так і в практиці сімейного виховання існує система стимулю­ючих методів, до яких належать педагогічна вимога, громадська думка, орієнтація на очікувану радість, змагання, похвала, забо­рона, нагорода, застереження, навіювання, заохочення й покаран­ня та ін.

Похвала та критика може бути творчою або руйнівною. Часто ми не вміємо правильно оцінити дії нашої дитини, вчинки, не зверта­ємо увагу на позитивні сторони її характеру. А вона у відповідь на це "відвертається" від нас.

Чи можна сказати, що поняття "похвала" вже застаріло? Звісно, ні. Але, мабуть, слід уміло користуватись похвалою. Ми знаємо, що ліки призначаються хворому лише в суворій відповідності до реко­мендацій лікаря, який зазначає годину їх прийому, дозування, вра­ховує протипоказання, можливі алергічні реакції.

Так само обережно слід Поводитися з сильнодіючими "ліками" іншого виду: оцінювати й хвалити можна тільки вчинки дитини, а не її саму. Будь-яка похвала складається з двох компонентів:

•наших слів;

•висновків дітей.

Наші слова мають передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів дитини допомагати нам.

Потрібно висловити наше судження в такій формі, щоб дитина могла безпомилково з нього зробити реалістичний висновок про се­бе саму.

Для того щоб краще розібратися в способах виховання дити­ни, слід звернути увагу на те, коли і як ми, схвалюємо та критику­ємо її.

Необхідно розрізняти похвалу від заохочення чи похвалу від схвалення.

У похвалі завжди міститься елемент оцінки: "Молодець, ти про­сто геній!", "Ти в нас найгарніша (здібна, розумна)!", "Ти такий хо­робрий!"

У чому полягають недоліки похвали-оцінки?

По-перше, коли батьки часто хвалять, дитина швидко починає розуміти: де похвала, там і догана. В одних випадках її можуть по­хвалити, в інших - осудити.

По-друге, дитина може стати залежною від похвали, очікувати її. ("А чому ти мене сьогодні не похвалила?") Нарешті, дитина мо­же запідозрити, що ви нещирі, тобто хвалите її з огляду на своє ба­жання, настрій.

Як не потрібно хвалити

•Похвала має властивість наркотиків: ще й ще! І якщо було бага­то і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникну­ти стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

•Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізич­ною, розумовою, душевною).

• Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів, немає за що хвалити.

• Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похва­ли, ця норма завжди змінюється, і слід її знати.

• Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хва­літь її щодня.

• Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога рані­ше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодять... Інколи виникають ситуації, коли доцільно покритикувати. Це

також потрібно робити розумно.

Почуття, особливо якщо вони негативні та сильні, не слід утри­мувати в собі: не слід мовчки терпіти образу, приборкувати гнів, збе­рігати спокійний вигляд при сильному хвилюванні. Обдурити таки­ми зусиллями ви ніколи не зможете ані себе, ані свою дитину, яка без зусиль "читає" за вашим виразом обличчя, жестами, інтонаці­єю, що щось не так. Адже саме через ці "несловесні" сигнали пере­дається понад 90 % інформації про наш внутрішній стан. І контро­лювати їх дуже важко. Через деякий час це накопичення негатив­них переживань проривається та виливається в різкі слова та дії.

Педагогіка дуже обережно ставиться до покарання дітей і не схвалює дій тих батьків, які принижують людську гідність, шко­дять здоров'ю дитини. Заохочення слід використовувати з дотри­манням вимогливості й об'єктивності, а покарання - через вияв­лення поваги.

Запам'ятайте сім правил

1.Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному (воно повинно бути корисним).

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) - не карайте (жодних по­карань "про всяк випадок").

3.За один раз - одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно ба­гато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Пока­рання - не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте по­дарунки на знак покарання.

4.Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

5.Покараний - прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.Покарання - але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, - по­карання подіє у зворотному напрямку.

7.Дитина не повинна боятися покарання.

Не можна карати й сварити:

• якщо дитина хвора;

• якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

• якщо дитина їсть;

• після сну;

• перед сном;

• під час гри;

• під час виконання завдання;

• одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцін­ка, падіння) - необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

• якщо дитина не може подолати страх, лінь, рухливість, роздра­тованість, будь-який недолік, але щиро намагається подолати його;

• в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

• якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашні­ших порушень вам не відомі;

• якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.