Воїнам

Він ішов по битій дорозі,

Бо на нього чекали в бою,

І у розпачі, і у тривозі

Захищав Батьківщину свою

Він не кляв ту прокляту дорогу,

І лиш мовчки пилюку ковтав.

Відірвало гарматою ногу...

Він не ліг, не скривився, він встав

І пішов так легко, граційно

Крок за кроком чеканив солдат

Ніби маршем тоді традиційним,

Руку тиснув в подяці комбат

Він ішов, бо на нього чекала

Україна, така дорога.

І дорога додому вертала,

І забулась гармата й нога

Він казав :"Клятву я не порушу,

Нехай краще загину від ран."

У окопі зберіг свою душу

Він - герой, він тепер - ветеран

А для нас це жахіття так дико,

Він нам виборов щастя і сміх,

і у травні червоні гвоздики

на парад принесе до своїх