Секрети успішного навчання першокласників

Батьки часто не розуміють, що дитина не хоче вчитися не через неслухняність чи лінощі, а тоді, коли виконання певних вимог і завдань викликає у неї труднощі. Як правило, дитина не "не хоче", а "не може". Батькам потрібно лише знайти причину - і далі дитина з радістю і зацікавленістю продовжить навчання. Серед учнів молодших класів є діти, які з великими труднощами оволодівають грамотою. Процес оволодіння читанням і письмом є для них непосильною працею. Таким дітям важко встановлювати зв'язок між звуками і відповідними буквами, що утруднює процес оволодіння читанням і письмом, а також свідчить про наявність специфічних розладів читання (дислексії) та письма (дисграфії), обумовлених невмінням виділяти окремі звуки у потоці мовлення, тобто здійснювати звуковий аналіз. Такі порушення у дітей зустрічаються досить часто, а кількість дітей з вадами зростає з року в рік. Оскільки процеси читання і письма тісно взаємопов'язані, то робота над подоланням їх вад має проводитись одночасно. Крім того, неможливість або труднощі під час оволодіння читанням вже свідчать про можливість виникнення недоліків письма у майбутньому. Вимоги на зразок: "Читай більше, давай ще почитаємо," - тільки відштовхуватимуть дитину від читання. Такій дитині необхідне навчання за спеціальними методиками з використанням усіх органів чуття, поєднуючи зорові, слухові й дотикові відчуття дитини. Тому щорічно вчителі-логопеди проводять обстеження мовлення (усного та писемного) учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл. Діагностувати учнів з такими вадами у 1-ому класі відразу важко, адже в усному мовленні вони вимовляють звуки правильно. При обстеженні такі діти не відразу потрапляють у поле зору вчителів-логопедів. Специфічні помилки виявляються у них лише через деякий час, у кращому випадку - через дві перші чверті навчання, при перших спробах написання слів і речень під диктовку. "Секрет" кубиків Отже, якщо Ви дочитали статтю до цього місця, значить Ви належите до числа батьків, стурбованих відсутністю успіхів у навчанні своїх чад. Як визначити, чи має місце порушення у дитини фонетичного сприймання? Логопеди радять перевірити це з допомогою розв'язання простих вправ. Ми всі знайомі з "азбукою у кубиках". На таких кубиках зображені малюнки, назва яких починається певною буквою. Ви називаєте малюнок, показуючи букву. Через деякий час складається враження, що дитина знає всі букви. Спробуйте закрити малюнок. Чи буде Ваша дитина називати букви й надалі? Швидке навчання по кубиках може свідчити про те, що дитина розгадала "секрет кубиків" і легко виділяє початковий звук у слові, а без опори на малюнки, назву значка (букви) не запам'ятала. Зверніть увагу! Дитина з вадами мовлення: 1) не використає підказку; 2) не зможе виділити звук на фоні слова; 3) довго запам'ятовуватиме образи букв; 4) утворюватиме склади, допускаючи характерні помилки. Найчастіше школярик спочатку називатиме окремі букви, додаючи при цьому призвук [и] до приголосної; 5) і лише після цього назве повністю прочитане слово при умові, що дитина синтезує окремі звуки у слова. Завітати на гостину до логопеда необхідно тим дітлахам, батьки яких висловили скарги на труднощі дитини в оволодінні навичками читання. Якщо Ви помітили, що малюк не вміє виділяти голосний звук на фоні слова Найпоширенішою вадою є невміння виділяти голосний звук на фоні слова. Це пояснюється тим, що приголосні звуки є більш кінетично виразними (дитина може відчути рухи губ, язика, утворення щілин і змичок між органами артикуляційного апарату), а голосні звуки сприймаються як продовження приголосних. Це ускладнює можливість поскладового читання, втрачається складоутворююча роль голосних. Батькам слід знати, що у нормі вчителі-логопеди "не вчать дітей читати", процес зводиться до знайомства з буквами (значками) - позначеннями тих звуків, які сприймає (чує) дитина. Сльози і небажання дитини вчитися повинні стати приводом для звернення по допомогу до спеціаліста, в першу чергу до логопеда. Щоб "першачок" полюбив грамоту При навчанні дітей грамоті у першому класі потрібно спиратися на фонетичний принцип у зіставленні звука і букви (1:1). Слід скористатися тим, що діти, як правило, на момент зарахування до школи знають букви. При цьому необхідно, щоб буква називалась відповідним до звучання звуком. На перших етапах роботи з дітьми недоцільно давати такі важкі для них схеми звуко-буквеного аналізу на зразок: лід [= . -]. За цією методикою написання букв "я", "ю", "є", "ї" подаються за схемою поєднання м'якого приголосного і голосно
го звуків (люк = л'ук), (яблуко = йаблуко). Як наслідок, дитина починає писати за "викривленим" фонетичним типом. Малюка неважко зрозуміти: він пише так, як його навчили чути ("льук" замість "люк", "йаблуко" замість "яблуко"). У словах "люк" і "луг" дитина виділяє тверду і м'яку приголосну і голосну "у", що відображається на письмі. Дитина робить помилки, які насправді не можна вважати такими, оскільки написане є по суті транскрипцією почутого слова. Як виправити помилки? Для подолання цих помилок логопеди пропонують учням писати слова, називаючи букви, а не відтворюючи почуті звуки. Спочатку в уяві, а потім на папері. Відбувається первинне перенесення почутого звука в уявний образ, букви не пишуться, а називаються. Письмо без зошита і ручки Для першокласників пропонують завдання підписати малюнки, а учням 2-4-их класів - завдання на відтворення буквеного складу слів на слух. Першокласникам роздаються фішки або лічильні палички, якими позначається кількість і порядок букв у слові. Можна зупинятися на кожній фішці, пов'язуючи її зі звуком, який дитина чує у даний момент. Використання лічильних паличок сприяє формуванню зорово-рухової і слухо-артикуляційної координації, злагодженості роботи всіх аналізаторів, що забезпечують процес письма, у тому числі послідовний рух руки й очей зліва направо з послідовним сприйманням, промовлянням і "малюнком" слова, що має бути написане. Різнокольорові палички і фішки дають можливість працювати над конкретним звуком, диференціацією змішуваних у вимові і на письмі звуків. При такій роботі забезпечується можливість багаторазового уточнення кількості й послідовності викладених паличок, що замінюють букви. Таке "письмо без зошита і ручки" навчить Вашого малюка не помилятися при звичайному письмі. У школі при перевірці письмових робіт вчитель, виправляючи допущені помилки, не аналізує їх разом з дітьми відразу, а тому не може вплинути на дитину відразу, а у школяра виробляється неправильний навик. Називаємо всі букви своїми іменами Під час виконання завдань вчитель-логопед постійно наголошує на тому, що учень "пише" слово, а не називає звуки, які він чує. Це дає можливість уникнути таких помилок, як писання сполучень "ьа", "ьу", "ьі", "ье" замість букв "я", "ю", "є", "ї" в позиції після приголосних, а також сполучень "йа", "йу", "йі", "йе" замість тих же літер у випадках передачі ними двох звуків. Допоможе тим дітям, які на письмі замість "ь" пишуть "і". Такі завдання для дитини менш складні, ніж запис самого слова. У дитини не формується руховий стереотип неправильного письма, а невірно написане слово не "фотографується" зоровим аналізатором. До письма переходимо тільки тоді, коли дитина не допускає жодних помилок "при письмі в уяві". Необхідно домагатися, щоб будь-яке слово дитина могла відтворити шляхом називання послідовності букв, які потім вона почне писати. Прикладом такого письма в уяві є: мак - [м], [а], [к] пень - [п], [е], [н], [ь] м'яч - [м], ['], [я], [ч] гілля - [г], [і], [л], [л], [я] Необхідно, щоб букви називалися відповідними звуками б - [б], не допускаючи призвуків [бе], [би]; м - [м], а не [ем], [ми]. У випадках написання слів з йотованими голосними після приголосних не допускається називання слова за транскрипцією [л'ал'ка], а проговорюються [л], [я], [л], [ь], [к], [а]. Одночасно проводиться робота над складанням (записом) слів за названими буквами. Крім того, дитина має втримати в оперативній пам'яті без опори на літери все слово, що має "записати". Вправи, проведені вчителем-логопедом розширюють обсяг оперативної пам'яті кожної дитини. Робота з використанням прийомів уявного письма дає позитивні результати, як у першокласників, так і в учнів-дисграфіків 2-го - 4-го класу. Ефективні такі прийоми у роботі з дошкільнятами під час підготовки їх до навчання грамоти. Основною метою логопеда має бути впевненість, що дитина правильно сприймає звукову інформацію і переходить від фонетичного аналізу слів до їх написання на нормальній, а не спотвореній основі.