Поради батькам дітей молодшого шкільного віку

Як допомогти дітям добре вчитися

(Поради батькам дітей молодшого шкільного віку)

Навчання в школі - одне з найскладніших і найвід­повідальніших завдань у житті дитини, як у соціально-психологічному, так і в психологічному плані. Змінюєть­ся все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напру­жений період, передусім тому, що школа з перших днів ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов'язаних безпосередньо з його досвідом, потребує максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.

Щоб зберегти в дитини бажання вчитися, праг­нення до знань, необхідно навчити Її добре вчитися.

Усі батьки мріють, щоб їхні діти добре навчалися. Але деякі батьки вважають, що, віддавши дитину до школи, можна полегшено зітхнути: тепер усі про­блеми, пов'язані з навчанням, повинна вирішувати школа. Звичайно, школа не відмовляється від своїх обов'язків. Це справа не тільки для школи, а й для батьків. Ми, вчителі, пояснюємо дітям прийоми ро­боти, а як засвоїла дитина ці прийоми, як вона їх застосовує та чи застосовує взагалі, залишається за межами поля зору вчителя. А в батьків є всі можли­вості проконтролювати свою дитину. Вони можуть їй надати ту допомогу, якої не може надати вчитель.

Особливого значення в цьому випадку набуває співпраця батьків і вчителя, узгодження їхніх дій.

Саме на початковому етапі навчання батьки повинні максимально опікува­тися своєю дитиною, їхнє завдання - навчити пра­вильно вчитися.

Зусилля сім'ї та школи у розв'язанні цієї пробле­ми - єдині.

Надання допомоги - Контроль за виконанням домашніх завдань.

Контроль має бути систематичним, А не час від часу, й не обмежуватися запитаннями: "Які оцін­ки?", "Чи виконав уроки?".

Після ствердної відповіді батьки займаються свої­ми справами, не контролюючи дітей.

Деякі батьки не контролюють дітей узагалі, по­яснюючи це браком часу, зайнятістю. Як результат діти не засвоюють матеріал, роботу виконують не­дбало, неохайно, накопичуються прогалини. Усе це може призвести до інтелектуальної пасивності дитини. Вона не розуміє запитань учителя, відпо­відей товаришів, їй стає нецікаво на уроці, вона не робить спроб розумово працювати, а небажан­ня напружувати думку перетворюється на звичку, тобто розвивається інтелектуальна пасивність. Це призводить до небажання вчитися. Тому допомогу дітям слід надавати своєчасно. В іншому разі, про­галини в знаннях будуть накопичуватися, а лікві­дувати їх потім просто неможливо. Тобто контроль має бути постійним, щоденним, особливо в почат­ковій школі.

На початку навчання маленький учень потребує вашої до­помоги в тому, щоб ви нагадали йому про уроки й навіть посидіти поруч, поки він їх виконає. Ці пер­ші його шкільні кроки надзвичайно важливі: від них, можливо, залежить усе його шкільне життя.

Дуже важливо контролювати не кінцевий продукт їхньої праці, а сам процес. Тобто важливо не просто проконтролювати результат роботи, а проконтролю­вати як дитина виконала цю роботу, допомогти подо­лати труднощі.

Шановні батьки!

Було б добре, якби ви цікавилися:

• Що вивчала дитина сьогодні в школі;

• як вона зрозуміла матеріал;

• як вона може пояснити, довести ті дії, які ви­конувала.

Під час роботи з дітьми головне - навчити їх ду­мати самостійно, аналізувати, доводити, звертаючись до вас за порадою та допомогою.

Контроль - це організація допомоги для ліквіда­ції будь-яких прогалин, труднощів.

Молодшим школярам притаманно спочатку щось зробити, а потім подумати. Тому необхідно привчати дітей до планування подальшої роботи.

Дуже важливим моментом є вироблення звич­ки обов'язково виконувати домашні завдання:

• Якою б не була погода;

• які б не йшли передачі;

• чий би день народження не святкували.

Уроки мають бути виконані, й виконані добре. Виправдання невиконаним урокам Немає й бути не може. Для вироблення цієї звички потрібно, щоб батьки з повагою ставилися до навчання-як до важ­ливої та серйозної справи.

Спрямовувати допомогу - Призвичаювати дітей до самостійності

Під час перевірки домашніх завдань не поспішай­те вказувати на помилки, нехай дитина знайде їх сама, не давайте готової відповіді на її запитання. Під час виконання домашніх завдань не потрібно замінювати школяра в роботі; діти відучуються думати й чекають підказки. У цьому діти дуже хитрі й знаходять спосо­би "змусити" працювати за себе.

Тому, надаючи школяреві допомогу, дорослі не повинні забувати, що головне все-таки не в тім, щоб подолати сьогодні ті чи інші труднощі, а в тому, щоб на прикладі кожного окремого випадку по­казати, як взагалі потрібно долати труднощі в навчан­ні, й привчати дітей до все більшої самостійності.

Шановні батьки! Бажаю Вам успіхів на ниві виховання Ваших дітей.

З повагою до Вас директор школи Макаренко Неллі Михайлівна.