ПАМ’ЯТЬ

ПІД ОБРАЗОМ СТАРЕНЬКА

НЕВТІШНО ТИХО ПЛАЧЕ.

НЕ СТАЛОСЯ НЕВІСТКИ

І СИН ПРОПАВ, ЮНАЧЕ.

ОДНИМ ІЗ ПЕРШИХ КИНУВСЬ

СВОБОДУ ЗАХИЩАТИ,

БО МАВ ВІН ЧИСТУ СОВІСТЬ,

ПОПАВ У ВІЙНИ ЛЕЩАТА.

СРІБЛО У КОСАХ СТАРОЇ,

НЕВИМОВНИЙ БІЛЬ У ОЧАХ.

БЕЗ СИНА І ЖИТИ НЕ ХОЧЕ,

ЗА ДУМКИ ЛИШ ГРІШНІЇ СТРАХ.

ХТО ЇЙ ВЖЕ ТЕПЕР ДОПОМОЖЕ

НЕЗГОДИ ЖИТТЄВІ НЕСТИ?

ЗІГНУЛАСЬ СТАРЕНЬКА, НЕ МОЖЕ

ВІД ФОТО ОЧЕЙ ВІДВЕСТИ.

СПРАВЛЯЄТЬСЯ З ТУГОЮ МУЖНЬО,

ЧЕКАЄ НА МИЛІСТЬ ВІД ДОЛІ.

І СЕРЦЮ, Й ДУШІ ВКРАЙ СУТУЖНО,

І РВЕТЬСЯ НА ЗОВНІ ВСЕ ГОРЕ.

А КОЖНЕЄ СЛОВО ПРО ВІЙНИ

НЕГОЄНІ РАНИ ЯТРИТЬ.

ЖИВЕ МАТИ СПОГАДОМ ДАВНІМ,

І ПАМ'ЯТЬ ПРО СИНА НЕ СПИТЬ.

18.03.2012 р.

,