Вірш. Ліки від усього

Ви дихали зораним полем?

Ви бачили сонце в росі?

А вас цілували у щоки

Намиста сніжинки рясні?

А запахи лісу вдихали?

А бачили бджоли з медком?

А лебедів ви рахували,

Що линуть у вирій рядком?

Чи в річку з "тарзанки" плигали?

Чи пасли корови три дні?

А верхи на конях ви мчали?

Скажіть, не соромтесь, мені.

В ромашках, в покосах, у сіні,

З бабусею, з татом, гуртом

Дитинство в селі пролітає

І всіх нас лікує добром

Ці схили Дніпровські і кручі,

І дуб 300 - літній в Парній...

І квіти, і трави пахучі

В душі збережуться моїй

Перлинкою з рідного краю

Живе все святе у мені.

Щоб сліз не побачили очі,

Туліться і ви до землі.