З вересня 1945 року

Запитайте будь-кого з наших громадян, що таке "3 вересня". Навряд чи хто-небудь, навіть зі старшого покоління, відповість вам. А запитайте про "9 травня" - то майже всі згадають, що це - "День Перемоги" (дехто додасть: "над Німеччиною"). А 3 вересня - це також День Перемоги, тільки над Японією. "День Свята Перемоги над Японією", як було сформульовано в наказі Верховного головнокомандуючого І. Сталіна №373 від 03.09.1945. Ніхто цей наказ не скасовував, але ніхто цей день і не пам'ятає, і не святкує. Чому в СРСР "забули" про це "Свято Перемоги", пояснень може бути багато...Я не пропоную зараз шукати причини таких зигзагів радянської "історичної пам'яті", як не маю наміру брати до виконання наказ Сталіна і святкувати. Але вважаю, що, згадуючи про цей день в історії, ми маємо нагоду поміркувати над уроками тієї війни, яка почалася 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу і закінчилася 2 вересня 1945 року підписанням акту про капітуляцію Японії. Війни, яку в усьому світі називають Другою світовою війною і яка в нас досі вважається нібито "чужою" війною.

У нас прийнято згадувати і відзначати 22 червня і 9 Травня, говорити про "учасників великої Вітчизняної війни", але ми майже не пам'ятаємо про 1 та 2 вересня. Навіть назви війн нас привчили писати по-різному - одну з великої літери: "Велика Вітчизняна війна", а іншу - з маленької: "друга світова війна". Чи правильно це, чи справедливо? Адже "Радянсько-німецька війна", яку в нас прийнято називати "Великою Вітчизняною війною", була складовою частиною "Другої світової війни" і протиставляти одну одній безглуздо. "Учасники Великої Вітчизняної війни" є водночас "учасниками Другої світової війни".